33 найкращих в аматорському футболі

26 команд із 16 областей, розділених на три групи, беруть участь в поточному Аматорському чемпіонаті України з футболу. Після літньо-осінньої частини сезону визначилися фаворити, але, за великим рахунком, у всіх трьох групах боротьба ще попереду, а перед фінальним етапом є місце для сенсацій.

Читайте також:

• Краткое содержание. Сборная первой части сезона УПЛ
• Первая лига. Сборная второго полугодия-2017
• Вторая лига. Премиум-сборная второго полугодия-2017

У змаганні задіяно біля 650 гравців – із них ми вибрали 33 найкращих та сформували символічну збірну півріччя. Кожна команда опитана, кожна команда переглянута – як підсумок, наш спецпроект, приурочений до 20-річчя Асоціації аматорського футболу України. Розпочнемо.

1. Анатолій Коваленко, Рочин (Соснівка Львівської області)
35 років, 9 матчів – 3 пропущених м’ячі – 6 шат-аутів

У тому, що міцно збитий, але далеко не зірковий Рочин лідирує в традиційно сильній західній групі, величезна заслуга його досвідченого воротаря, котрий виступає за соснівську команду багато років. Лише раз за весь сезон Коваленко пропустив більше одного м’яча за гру (два – в кубковому матчі з ОДЕКом, що, тим не менш, допомогло соснівцям пробитися в 1/4 фіналу аматорського Кубка України). 8 матчів із 13 проведених завершив без пропущених м’ячів. Надихав одноклубників надійністю, завдяки чому Рочин став лідером першості (у всіх групах!) за найменшою кількістю голів у власні ворота.

2. Микола Зінченко, Вікторія (Миколаївка Сумської області)
28 років, 7 матчів – 4 пропущених м’ячі – 4 шат-аути

Лідерство на проміжному етапі Групи 2 та чвертьфінальний аванс у кубку – це було зразкове півріччя Вікторії та досить сильний індивідуальний виступ воротаря миколаївців Зінченка. Екс-воротар Іллічівця-2, ялтинської Перлини та аматорських клубів Харкова пропустив 12 м’ячів, але рівно половину з них – у трьох протистояннях з Єдністю. Якщо залишити за дужками протистояння з плисківцями, в іншому Зінченко може заносити собі сезон винятково в актив.

3. Олексій Крупниченко, Агробізнес TSK (Ромни Сумської області)
33 роки, 7 матчів – 5 пропущених м’ячів – 3 шат-аути

Досвідчений голкіпер, який пограв на професіональному рівні за Єдність (Плиски) та Славутич (Черкаси), на аматорському рівні має репутацію одного з найбільш досвідчених та висококласних. У поточному сезоні виступив досить потужно, однак не уник кількох невдалих матчів. До таких відносимо домашній матч із липовецьким Факелом (два пропущених м’ячі за чотири хвилини), а також зустріч 1/8 фіналу кубка проти запорізького Металурга (три пропущених м’ячі – у підсумку містяни вибили Агробізнес TSK із цього турніру). Його команда продовжує боротися за вихід в фінальний етап і перемогу в своїй групі.

1. Олег Домальчук, Рочин (Соснівка Львівської області)
21 рік, 9 матчів

Гравець, який пройшов академію Скали та встиг проявити себе зі стриянами на професіональному рівні, вже два з половиною роки виступає у складі соснівців. У Рочині (раніше команда називалася Гірником) відзначається активністю та надійністю на фланзі, уміє не за роками зріло прикрити бровку. Має потенціал суттєво додати у найближчі роки.

2. Василь Беца, Минай (Закарпатської області)
21 рік, 9 матчів – 1 гол

Молодий закарпатець свого часу подавав надії в юнацькій команді Говерли, пробував сили в сусідній Словаччині. Але в цілому потребував можливості всерйоз себе проявити й отримав її у новому найголовнішому клубі області. Беца тут – основний фланговий захисник. Грає активно, з регулярними підключеннями до атак та активною взаємодією з Кополовцем і Гегедошем. До того ж, гарно комбінує з товаришами по обороні, завдяки чому лінія виглядає гармонійно.

3. Богдан Скоцький, ФК Малинськ (Рівненської області)
25 років, 7 матчів

Малинська команда розділяє 4-5 місця в Групі 1, при цьому вона серйозно посилюється, щоб навіть поліпшити ці результати навесні й видати потужний вирішальний відрізок. Але є й внутрішні резерви: скажімо, коли виникла проблема з точкою правого захисника, там добре допоміг малинцям номінальний правий хавбек Скоцький. У професіональних лігах Богдан більше відомий як гравець групи атаки, там він грав за Скалу (Стрий), Мир (Горностаївка), Енергію (Нова Каховка), Верес (Рівне) та Кремінь (Кременчук). Однак тренерський штаб знайшов досвідченому вже гравцеві цікаве нове застосування.

1. Олександр Портянко, Рочин (Соснівка Львівської області)
29 років, 9 матчів

Більшість кар’єри досвідчений вже гравець провів на аматорському рівні, хоча по юності подавав великі надії в дублі Волині, а кілька років тому не без успіху пробував сили в тернопільській Ниві. У соснівському клубі вперше опинився в 2012 році й із того часу (з перервами) є одним із найстабільніших гравців Рочина. У поточному сезоні зробив великий внесок у надійність редутів своєї команди, яка вирізняється винятково надійною обороною з найменшою кількістю пропущених м’ячів у Лізі ААФУ.

2. Сергій Даценко, Авангард (Корюківка, Чернігівської області)
40 років, 7 матчів – 1 гол

Унікальна ситуація: цей знаний футболіст, що пройшов школу київського Динамо та виступав у вищих лігах України та Росії, нині грає за команду, головний тренер якої молодший на п’ять років за нього. І Даценко лишається гравцем для одноклубників, взяв участь у всіх 9 матчах сезону та забив два м’ячі в чемпіонаті та кубку. Завдяки Сергію Анатолійовичу, оборона Авангарда вирізняється надійністю. Лише лідери пропустили менше м’ячів за корюківців.

3. Павло Макогон, Нива (Теребовля Тернопільської області)
21 рік, 9 матчів

У цього гравця дуже непоганий послужний список – грав за юнацькі та молодіжні склади клубів УПЛ (Карпати та ФК Олександрія), викликався у юнацьку збірну України. Опинившись на аматорському рівні, Макогон грає стабільно й самовіддано. Відзначається хорошою чіпкістю, непоступливо вступає в боротьбу, чим компенсує не найбільший зріст. Теребовлянська команда прагне дорости до професіонального рівня і такі гравці, як Павло, брати Никеруї та Сороцькі – козирі Ниви.

1. Олег Допілка, Минай (Закарпатської області)
31 рік, 9 матчів

У чемпіонаті закарпатці відстають від лідера на п’ять очок, однак незайнятість в кубку та надія на друголігове підвищення додає команді завзяття перед вирішальною другою частиною сезону. Одна із запорук цих сподівань – наявність таких досвідчених лідерів, як Допілка. Вихованець футболу Миколаївщини свого часу подавав надії у Динамо, десять років тому навіть провів два матчі у національній збірній. Провівши не один сезон на найвищому професіональному рівні, нині допомагає Минаю здобувати авторитет. Грає не праворуч, а в центрі оборони. Часто починає атаки першим пасом, діє досить високо, чим додає масованості пресингу закарпатців.

2. Ілля Лубашев, Вікторія (Миколаївка Сумської області)
26 років, 7 матчів

Цей універсал, здатний зіграти також і в півзахисті, пройшов дуже непогану школу в Металурзі (Донецьк) та Іллічівці (Маріуполь). Виступав у Другій лізі за Шахтар (Свердловськ, нині – Довжанськ). Але останні три роки виступає в Ромнах і за цей час проявив себе ретельним, працьовитим гравцем. У центрі оборони грає то з Суходубом, то з Мамоновим, то ще з кимось, але за підтримки країв Петровича та Михайлюка, а також Неліна, який опускається допомагати захисту під час відбору, за кількістю пропущених м’ячів Вікторія – в числі найкращих в аматорському футболі України.

3. Ярослав Олевич, ФК Калуш (Івано-Франківської області)
28 років, 9 матчів

Калуська команда розділяє 6-8 місця в Групі 1, тому не має права бути вдоволеною першим півріччям сезону. Однак є й одна подробиця, яка говорить на її користь. Забивши аномально мало м’ячів, вона при цьому дуже мало пропустила. А саме від оборони можна будувати майбутній оновлений колектив, якщо вважати її «фундаментом» гри колективу. У тому, що калушани пропустили тільки 9 м’ячів (у цій групі менше лише у лідерів), велика заслуга злагодженої оборони. Лідер і чи не найдосвідченіший серед захисників – Олевич – виступає за рідну команду з 2010 року (з незначними перервами). Новий тренерський штаб відзначає Ярослава, тож, схоже, й навесні він буде стрижнем оборонних споруд ФК Калуш.

1. Юрій Красномовець, ОДЕК (Оржів Рівненської області)
23 роки, 7 матчів – 3 голи (2 – з пен.)

Пройшов серйозну школу Карпат, пробував сили у тернопільській Ниві, міг опинитися у латвійській Вірслізі. Останні два роки присвятив команді рідного містечка, де добре проявив себе в якості флангового захисника та пенальтиста (6 голів та 5 асистів у всіх змаганнях за підрахунками клубної прес-служби). Настільки добре, що нині має шанс повернутися у професіонали – друголігова Скала (Стрий) ангажувала добротного і ще молодого гравця на весняну частину сезону.

2. Денис Данюк, МФК Металург (Запоріжжя)
25 років, 9 матчів – 3 голи

Пройшов школу Металурга та Говерли, викликався у юнацькі збірні. Виступав за МФК Житомир, маючи змогу перейти із клубом в Другу лігу, але вирішив повернутися в Запоріжжя, де проходив футбольні університети. У складі Металурга закриває найчастіше ліву зону захисту, хоча володіє достатнім універсалізмом, щоб зіграти ще на кількох оборонних точках. Півріччя запоріжців можна вважати обнадійливим: Металург розділяє 3-4 місця у своїй групі чемпіонату та пройшов у чвертьфінал кубка. Данюк зробив для цього чимало – регулярний основний, він надійно грав на оборону й здорово підключався в атаки та на стандарти. Незабутній гол на першій хвилині в матчі з лідером – Дружбою – справа його спритності й реакції.

3. Віталій Горбачов, СК Каховка (Херсонська область)
25 років, 8 матчів

Знаний на Херсонщині й досвідчений уже футболіст має й професіональний стаж – виступав за новокаховську Енергію в Другій лізі. Однак останніми роками виступає в обласних аматорських колективах. Каховській команді допомагає своїм досвідом, умінням підтримати атаку з флангу та загострити, а особливо – надійністю та прогнозованістю дій. Шосте місце, яке посідає команда наразі в Групі 3, ще треба буде відстоювати навесні, адже за серединку очікується серйозна конкуренція.

1. Андрій Григорик, Гірник (Кривий Ріг Дніпропетровської області)
29 років, 5 матчів – 6 голів

Пройшовши дублі Кривбасу та Іллічівця, а також юнацьку збірну України, Григорик знайшов себе саме у Гірнику. З 2010 року він є лідером півзахисту криворіжців, допоміг команді свого часу піднятися із Другої ліги ПФЛ в Першу, а нині є одним із ключових гравців колективу, що намагається повернути собі професіональний статус. Григорик забивав у кожному своєму матчі в Чемпіонаті ААФУ. Його відсутність через травму – одна з найголовніших причин проваленого Гірником залишку 2017 року, який відкинув його від лідерів Групи 3 на п’яте місце. Утім, він же – одна із причин, чому на весну криворожани сподіваються реваншуватися й повернути втрачені позиції.

2. Микола Коляда, ОДЕК (Оржів Рівненської області)
25 років, 8 матчів – 5 голів

Коляда – один із най здібніших вихованців футболу Рівненщини останніх років. Пробував сили у Вересі та Інгульці, однак через те, що область багато років не була представлена на професіональному рівні, вимушений був пробиватися із самих низів. В ОДЕК повернувся втретє (після 2010 та 2014 років) і зробив це просто феєрично. Забив шість м’ячів у Чемпіонаті та Кубку ААФУ, причому, може значно більше – адже, по суті, проявляв себе найкраще та грав найрезультативніше уже під кінець 2017 року, додаючи по ходу сезону. Це добре для команди, яка йде другою в Групі 1, однак погано тому, що восени ОДЕК недобрав трішки очок і прикро вилетів із кубка в драматичному протистоянні з Рочином.

3. Андрій Нелін, Вікторія (Миколаївка Сумської області)
26 років, 7 матчів – 2 голи

Свого часу Нелін подавав великі надії, пройшов школу Динамо, Арсеналу, Дніпра та Іллічівця, викликався у юнацькі збірні України. Врешті-решт, у ПФЛ дуже добре проявив себе у складі Гірника-Спорт, здобувши медалі Першої та Другої ліг. Однак останніми роками Андрій виступає на аматорському рівні, з його приходом у Вікторію команда покращила оборонну гру. А сам номінальний захисник грає в опорній зоні, будучи першим редутом оборони своєї команди й вміло підключаючись на стандарти. Вікторія – лідер своєї групи й учасник чвертьфіналу кубка, і в цьому є заслуга й Неліна.

1. Іван Гливий, МФК Кристал (Херсон)
23 роки, 9 матчів – 9 голів

Кристал розділяє 3-4 місця у Групі 3 та має путівку в чвертьфінал Кубка ААФУ. Багато в чому заслуга за статус найбільш забивної команди сезону – за правим вінгером херсонців Гливим. Хлопець зі школою Таврії у Кристалі вже четвертий сезон, за цей час значно зміцнів та додав у тактичному плані. На аматорському рівні грає на класі – включно із кубковими матчами, в його активі вже 10 голів. Поєднує швидкість та винахідливість у конструюванні атак.

2. Віталій Богданов, ОДЕК (Оржів Рівненської області)
28 років, 9 матчів – 2 голи

Вихованець гощанського футболу заслужив чималий авторитет своїми 4-сезонними виступами у ФК Тернопіль, з яким вдало себе проявив у Першій та Другій лігах ПФЛ. Зі своїм потужним дальнім ударом, тонким розумінням гри та вмінням загострити виявився серйозним посиленням для ОДЕКа. Забивав досить важливі м’ячі в переможних матчах з калушанами та чорківчанами. Може значно більше – що й спробує довести у весняній частині сезону. До слова, частіше граючи за оржівців на номінальній позиції правого хава, Богданов володіє інструментарієм, щоб діяти й під нападниками, й ліворуч – бонус за універсалізм.

3. Євген Пісоцький, Таврія-Скіф (Роздол Запорізької області)
30 років, 8 матчів

Один із лідерів самобутньої команди із села Роздол Михайлівського району Запорізької області – гравець, в активі якого дві сотні матчів та два десятки голів на професіональному рівні, а також 36 матчів у юнацьких збірних України. Пісоцький задає темп грі другої команди Групи 3, Таврія-Скіф отримує підтримку стрімкого вінгера, здатного нестандартно завершити атаку, загострити з флангу і здорово пробити. Особливо здорово Євген виглядав у Кубку ААФУ, де забив 3 м’ячі у 4 матчах.

1. Владислав Васалатій, Факел (Липовець Вінницької області)
22 роки, 6 матчів – 5 голів (1 з пен.)

У тому, що Факел зимує третім у Групі 2 чемпіонату та пробився у чвертьфінал кубка, величезна заслуга двох хавбеків – Васалтія та Пивовара. Причому, Владислав проявив величезний прогрес, видавши найпотужніше півріччя у своїй кар’єрі. 9 голів у чемпіонаті та кубку накидав Васалатій. Добре зіграв проти корюківського Авангарда в обох турнірах. Свого часу самородок із Вінничини був основним центрхавом київського Арсеналу часів Ангела Червенкова, міг із Другої ліги перебратися в Першу (ним цікавився краматорський Авангард). Зараз доводить, що недарма свого часу подавав надії серед професіоналів.

2. Едуард Сарапій, МФК Металург (Запоріжжя)
18 років, 9 матчів – 3 голи

Один із найбільших талантів аматорського футболу, хлопець, який пробував сили у Динамо та юнацькій збірній України. 5 м’ячів забив у чемпіонаті та кубку, де його команда й навесні продовжить боротьбу за медалі та вихід у фінал кубка. Прекрасною грою проти роменчан затягнув Металург у чвертьфінал Кубка ААФУ. Здорово виступив на Кубку Придніпров’я, який молоді запоріжці виграли цієї зими, попри участь суперників із рангу професіоналів. Обдарований хавбек з хорошим пасом і ударом, майстер комбінаційної гри та тиску на редути суперників. Ім’я, яке ми обов’язково ще почуємо, якщо Сарапій продовжить слухати поради тренерського штабу та відповідально ставитися до гри.

3. Андрій Кузьмін, Вікторія (Миколаївка Сумської області)
22 роки, 7 матчів – 1 гол

Гравець, який пройшов школу луганської Зорі, перейшов до Вікторії із друголігового ФК Нікополь у 2017 році. І за цей час зумів стати лідером півзахисту миколаївців, конструктором їхніх атак та серйозною зброєю віце-чемпіонів Сумщини. Допоміг команді стабільно відіграти літньо-осінній відрізок Чемпіонату ААФУ (а в своїй Групі 2 Вікторія лідирує, випереджаючи вічних конкурентів – роменчан), а також зіграв визначальну роль у кубковому протистоянні з Єдністю, яке його команда виграла не без допомоги дубля Андрія.

1. Віталій Петриченко, Дружба (Новомиколаївка Херсонської області)
26 років, 9 матчів – 7 голів

Вихованець Кривбасу досить відомий за виступами у складі Гірника-Спорт (Горішні Плавні), Інгульця (Петрове) та Миру (Горностаївка). Однак у Дружбі за останні півтора роки він здобув безперечний авторитет, не лише активно діючи на своїй бровці, а й безпосередньо загрожуючи чужим воротам. Забивний футболіст давав новомиколаївцям серйозну перевагу в атаці. Дуже потужно відіграв у матчах проти середняків, що дало лідеру Групи 3 велику кількість очок і зробило його стабільнішим за багатьох записних фаворитів.

2. Ігор Бука, Гірник (Кривий Ріг Дніпропетровської області)
27 років, 9 матчів – 3 голи

Вихованець Кривбасу – справжній старожил Гірника. Від 2009 року з невеликою перервою на петровський Інгулець він виступає за цю криворізьку команду. Вирізняється настирністю, умінням протягнути м’яч на швидкості, а також лідерськими якостями. У поточному сезоні чемпіонату та кубка забив п’ять м’ячів, взявши участь у всіх 14 календарних матчах. Тягнув команду за собою, навіть коли у неї не дуже йшла гра. Нагадаємо, Гірник невдало завершив 2017 рік в Чемпіонаті ААФУ та вилетів із 1/8 фіналу кубка, хоча й виграв перший матч у Кристала. Бука у цих поєдинках забивав і робив все, щоб криворіжці тримали реноме.

3. Владислав Ігнатьєв, МФК Металург (Запоріжжя)
20 років, 9 матчів – 2 голи

Коли колишній Металург доживав останні дні в Прем’єр-лізі, в його молодіжному та юнацькому складах якраз підходили до кондицій представники чергового дуже сильного покоління вихованців знаменитої запорізької школи футболу. Один із них – Ігнатьєв. Хлопця відразу ж перехопило Динамо, далі він пробував сили в Луцьку та Чорноморці. А повернувшись у відроджений МФК Металург, почав вести гру команди та відповідати за стрімкі флангові атаки. Чотири голи в активі Владислава у чемпіонаті та кубку, він не пропустив жодної гри. І, вважаємо, дуже допоміг команді в кубку, де їй вдалося вибити Агробізнес TSK й пробитися у чвертьфінал.

1. Роберт Гегедош, Минай (Закарпатської області)
24 роки, 9 матчів – 9 голів

Невисокий форвард із різким ривком та вбивчим кинджальним ударом із ближньої та середньої дистанції недарма є лідером гонки бомбардирів Групи 1 і Чемпіонату ААФУ в цілому. Опікати такого нападника непросто: він чітко діє в чужому карному майданчику та може відірватися від опікунів з миттєвим розгоном. Недарма свого часу Гегедош подавав надії в дублі Металіста, пограв за Говерлу та ще деякі профі-клуби. Нині саме він уособлює агресивну атаку Миная.

2. Юрій Лопін, Дружба (Новомиколаївка Херсонської області)
29 років, 8 матчів – 6 голів

Провідний форвард сенсаційних лідерів Групи 3 – досвідчений гравець, більша частина кар’єри якого пройшла саме на аматорському рівні. Дружба отримала від Лопіна 6 забитих м’ячів – тут був і хет-трик у грі з аутсайдерами, і визначальний гол у домашній грі з Кристалом, коли новомиколаївці вирвали вольову перемогу саме після Юрієвого еквалайзера. Шпилить цей футболіст на область, в футзал, на всіх зимових турнірах. Але клас та досвід, набутий у всіх цих розмаїтих змаганнях, направляє на благо Дружби, якій навесні належить відстоювати свою першість у протистоянні із потужними клубами Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей.

3. Павло Таргоній, ОДЕК (Оржів Рівненської області)
25 років, 8 матчів – 4 голи (1 з пен.)

Попри спроби зачепитися на професіональному рівні в Гірнику-Спорт та Вересі, Таргоній більшість кар’єри проводить серед аматорів на рідній Рівненщині. За 3,5 роки в ОДЕКу (з невеликою перервою на Верес) Павло назабивав 28 м’ячів на різному рівні, у тому числі – 4 в поточній першості ААФУ. Володіє набором якостей непростого в опіці форварда, може однозначно більше, що й варто продемонструвати для вирішення завдань оржівців.

1. Володимир Киликевич, Яруд (Маріуполь, Донецької області)
34 роки, 8 матчів – 5 голів (1 з пен.)

Яруд в цілому – молода команда, яка йде на сьомому місці в Групі 3, однак кілька ветеранів тягнуть її вгору й допомагають хлопцям освоїтися на цьому рівні. Один із них – форвард Киликевич, який в Україні пограв на профі-рівні за Іллічівець, Олександрію та Десну, а також має стаж виступів у чемпіонатах Фінляндії, Молдови, Узбекистану та Молдови. Його голи допомогли маріупольцям набрати 5 із 10 своїх очок. Зокрема, Володимир видав бенефіс у переможному матчі з Гірником. Криворіжцям Киликевич накидав два м’ячі із трьох командних, а Яруд сенсаційно розгромив претендентів на Другу лігу – 3:0.

2. Андрій Барладим, МФК Кристал (Херсон)
26 років, 9 матчів – 5 голів

Цей різносторонній та рухливий форвард виступав за херсонський клуб ще в друголігові часи, залишився у відродженому Кристалі й тоді, коли багато хто покидав команду заради того, щоб продовжувати професіональну кар’єру. Нині саме Барладим є провідним форвардом Групи 3 та другим після Гегедоша «чистим» нападником за кількістю забитих з гри м’ячів. У чемпіонаті та кубку в його активі 7 голів у 13 матчах поточного сезону.

3. Роман Вовк, Авангард (Корюківка, Чернігівської області)
20 років, 7 матчів – 4 голи

Молодий форвард пробивається із самих низин футболу Чернігівщини. Уже пробував заявити про себе на всеукраїнському рівні в аматорському складі Інгульця, але нині особливо вдало виступає у складі Авангарду. Корюківці йдуть четвертими в Групі 2 з мінімальним відставанням від трійки, а зважаючи на те, що восени вони припинили участь в кубку, мають можливість восени зосередитися на завданнях у чемпіонаті ААФУ. Молодий форвард Вовк має їм у цьому допомогти. Він постійно прогресує і в 11 матчах сезону забив уже 6 м’ячів (що цікаво – 4 з них в ворота Факела, а саме липовецький колектив є найголовнішим конкурентом Авангарду, який вибив його з кубка в супер-драматичному протистоянні 1/8 фіналу).