Sportarena

Алекс Фергюсон: зняти 26-річне прокляття

Вчора виповнилось 30 років з початку роботу Алекса Фергюсона в МЮ. Sport Arena розповідає про його важкий шлях до першого чемпіонства в Англії.

Алекс Фергюсон: зняти 26-річне прокляття - Футбол

«Сер Алекс змусив Манчестер Юнайтед думати певним чином. Я думаю, що він побудував клуб навколо своїх поглядів, своєї особистості. МЮ назавжди збереже в собі те, що він зробив для нього, будучи менеджером цього клубу. Він створив клуб за своєю подобою».
Жозе Моурінью

У 1967 році Манчестер Юнайтед виграв чемпіонат Англії. А через рік став королем футбольної Європи. Тоді Свята трійця Бест – Лоу – Боббі Чарльтон снилася в кошмарах усім захисникам світу. Видавалося, що майбутнє Червоних дияволів безхмарне, і вони надовго окупують футбольний Олімп. Однак скоро Олд Траффорд окутали дощові хмари. В 1969 році Метт Басбі покинув клуб, Джордж Бест програв боротьбу зі своїми демонами, Деніс Лоу теж зійшов зі сцени, а Роберт Чарльтон сам не в змозі був тягнути карету, в якій відвалилися три інших дуже важливих колеса. З того часу Манчестер забув про перемоги в Англії, не кажучи вже про єврокубки.

Рон Аткінсон на початку 1980-х мав повернути клубові колишню славу. Він виграв два Кубки Англії, двічі брав бронзу. Це був непоганий результат, але не для МЮ. Керівництво розчарувалося в Роні, а тому почало шукати того, хто стане для Червоних дияволів новим Меттом Басбі. Воно з надією дивилося на Алекса Фергюсона. На нього важко було не звернути увагу. Фергюсон зумів порушити гегемонію Селтіка та Рейнджерс в Шотландії. Фергюсон перетворив скромну команду на справжню третю силу. Не лише Шотландія відчула на собі силу Абердина, а й уся Європа. Так, у 1983 році The Reds взяли Кубок володарів Кубків, залишивши в фіналі з носом сам мадридський Реал. Тому не дивно, що боси МЮ сподівалися на те, що Алекс зможе повести Червоних дияволів до нових перемог.

6 листопада 1986 року Фергюсон очолив МЮ. «Ми вибрали тренера зовсім іншого складу, аніж його попередник Аткінсон. Ми вважаємо, що він зможе зробити свою роботу на необхідному рівні. Ми віримо, що Фергюсон, який взяв в Шотландії 10 трофеїв за 8 років, зможе повернути нам чемпіонський титул», – заявив голова ФК МЮ Мартін Едвардс.

Вже екс-тренер Рон Аткінсон теж відзначив Фергюсона: «Для мене це комплімент. Я не знаю нікого, окрім Алекса, хто міг би мене достойно замінити на цій посаді».

«Це дивовижно. Моєю першою реакцією було питання: коли перший літак на Манчестер. В усій Британії дуже багато людей переживають за Манчестер та приймають його перемоги та поразки дуже близько до серця. Сподіваюся, точніше я впевнений, що гравці команди, усвідомлюють відповідальність за цих людей. Якщо це так, то в нас дуже хороші шанси добитися успіху в усіх турнірах», – не приховував оптимізму Алекс Фергюсон.

Getty Images
Getty Images

На відміну від Рона Аткінсона, який одразу після того, як заступив на тренерський місток, змінив половину команди, Алекс у перші півроку взагалі нікого не купив. Він спочатку приглядався до гравців, які опинилися в нього під рукою. Швидко виявляючи тих, з якими йому по дорозі, і тих, кого доведеться позбутися. «Я сказав сам собі, що повинен зробити свою команду, в якій гравці будуть голодними до трофеїв».

Зі своїх перших кроків в МЮ Фергюсон почав боротися із зеленим змієм. «Я подзвонив всім гравцям та персоналу і сказав: «Я читав всі ваші історії про те, як ви п’єте. І скажу вам одразу: я змінюватися не буду, а ось вам доведеться змінитися». Мені дуже не подобалося те, що в Червоних дияволів з’явилася традиція, щось на кшталт знаменитого файф-о-клок. Тільки замість того, щоб пити чай, вони вдень йшли з тренувального майданчику та вирушали у найближчі паби, де часто напивалися в дрова. Люди це бачили та дзвонили мені. Ось так в мене з’явилася своя шпигунська мережа». У Фергюсона, так само як і в іншого відомого британця – Шерлока Холмса, тепер усюди були очі. А тому жоден гравець МЮ не міг сховатися від нього. Футболісти мали вибирати: або ж футбол, або ж випивка. Через півроку Фергюсон зрозумів, що пристрасть до алкоголю в Червоних дияволів занадто велика, тому він продав усіх тих, хто продовжував заглядати в чарку, а натомість купив молодих та голодних до перемог гравців. Капітан команди та єдина її справжня зірка Браян Робсон теж любив випити. Як правило, він заправлявся в товаристві Пола Макграта та Нормана Уайтсада. Їх називали трьома мушкетерами. Проте швидко це тріо розпалося. Ірландець та ольстерець так і не змогли подолати свою тягу до алкоголю, а тому Фергюсон дуже швидко вказав їм на двері.

Алекс подавав особистий приклад своїм гравцям: він перший приїздив на роботу та останнім повертався додому. Незабаром футболісти теж заразилися від нього цією звичкою. Ще одним з нововведень Алекса в МЮ став так званий метод «фена». Цей термін придумав Марк Гюз, і суть його була такою: коли Фергюсон був незадоволений діями якогось футболіста, то він дуже близько підходив до нього та починав кричати на нього так сильно, що його волосся починало рухатися. Виходив такий собі фен. Фергюсон ніколи не ліз за словом до кишені, ні колись, коли він був футболістом, ні тоді, коли починав тренувати Іст Стірлінгшир: «Він залякав нас. Я ніколи раніше нікого не боявся, проте він зі самого початку був страхітливим виблюдком. Все було сконцентровано на його цілях. Час для нього не мав жодного значення: він ніколи не носив годинника. Якщо він хотів закінчити щось, то залишався на полі допізна або ж приходив на світанку. Він завжди приєднувався до нас під час тренування та змушував нас грати в темряві, до тих пір, поки п’ятірка його гравців не перемагала. Він був лютий, напористий та енергійний», – згадував форвард Іст Стірлінгшира Боббі Маккаллі.

Проте Алекс не був аж таким страшним, як його малювали. «Сила Юнайтед в потужному дусі сім’ї, який ми створювали, та в людях, які розцвітають, коли ти їх впізнаєш. Я не говорю про гравців, а про звичайних людей, які працюють на МЮ. Дівчина виходить з офісу, багато тренерів ніяк на неї не реагують. Я ж обов’язково скажу їй: «Добрий ранок». Це додасть їй сил. Ми не повинні ні про кого забувати. Ми ж усі одна велика сімя – МЮ», – ділився секретами успіху Фергюсон. Ось як про це розповідав Ріо Фердінанд: «В нас є така буфетниця Керол. Вона його підколює, що це ти на себе нап’ялив. Він же лише сміється з цього приводу та теж підколює Керол, критикуючи її зачіску». Раян Гіггз теж додав кілька слів на цю тему: «В нього неймовірна здатність пам’ятати усі імена. Він знає і Кет з рецепції, і праль, і кухарів, і прибиральників. Він знав усіх, тому що всі йому були потрібні».

Getty Images
Getty Images

В арсеналі Алекса були й інші екстравагантні методи. Він повісив у себе в кабінеті фотографію «Обід на хмарочосі». На ній зображені 11 робітників, які сидять на балці хмарочоса, який будується, на висоті більше 200 метрів. Вони спокійно обідають, читають, курять, незважаючи на те, що вони не прикріплені страховкою, а їхні ноги звисають у 200-метрову безодню. Щороку Алекс приводив до себе в кабінет новачків та запитував: «Що ви думаєте про цю фотографію?» «Вони починала смикатися, думаючи що це якась хитрість з мого боку. Я їм говорив: дивіться, їх тут рівно 11, стільки само, скільки людей у футбольній команді. Ось що має робити команда. Ми повинні працювати разом, робити все разом, якщо ми хочемо перемагати».

Ще однією з новинок Фергюсона стали гуси. «Вони пролітають тисячі кілометрів в теплі краї, двома клинами. Лідер працює більше за інших. Потім вони міняються. Якщо один з птахів починає відставати, за ним починають доглядати інші. Вони завжди приходять одне одному на допомогу. Дивіться, вони летять тисячі кілометрів, а я вас прошу зіграти лише 38 ігор, щоб виграти лігу. Це ж не аж так багато, в порівнянні з тим, що роблять гуси».

Спочатку ці методи не дуже працювали в МЮ. Дебютний сезон вийшов, м’яко кажучи, не найкращим. Часто все йшло шкереберть. За його підсумками команда посіла лише 11-е місце, що було найгіршим результатом з 1974 року.

В міжсезоння Алекс з тугеньким гаманцем вийшов на трансферний ринок. Він придбав бомбардира Браяна Макклера, захисника Віва Андерсона, кіпера Джима Лейтона, а взимку лави команди поповнив захисник Норвіча Стів Брюс. Завдяки таким підписанням корабель МЮ вийшов на переможний курс. Червоні дияволи лише п’ять разів зазнали гіркоти поразки. Проте цього виявилось недостатньо для того, щоб перервати гегемонію Ліверпуля. Саме проти скаузерів МЮ відіграв свій найбільш вражаючий матч у тому сезоні. Після першого тайму дияволи горіли на Енфілді 1:3. Проте в другому таймі Робсон та Стракан відновили статус-кво. На жаль, наступний сезон вийшов провальним. Знову 11-е місце. «Алекс Фергюсон метав громи і блискавки ледь не після кожного матчу», – згадував Вів Андерсон.

Getty Images
Getty Images

Дебютний матч сезону 1989/90 вийшов фантастичним. Красивий розгром Канонірів – 4:1. Однак в подальшому тренерське крісло дуже сильно захиталося під Алексом Фергюсоном. З наступних 19 матчів чемпіонату команда виграла лише 5 разів. МЮ видав в тому сезоні жахливу серію з 11 матчів поспіль без перемог. Фанати МЮ після кожного туру з надією відкривали газети і сподівалися побачити в них інформацію про те, що команда нарешті позбулася Фергюсона, який тягнув команду на дно. Його слова про те, що він хоче скинути Ліверпуль з його … сідала, тепер видавалися якоюсь насмішкою. Алекс навіть тоді продовжував чітко гнути свою лінію та вірив в те, що команда незабаром заграє, він пояснював ті чорні часи епідемією травм, яка сильно викосила лави Червоних дияволів. Проте його ніхто не слухав. Вболівальники на один з матчів принесли банер: «Три роки виправдань – і все одне і те ж лайно. Прощавай, Фергі!». Комік Джимі Хілл напередодні кубкового матчу проти Ноттінгема заявив: «Якщо випустити гравців МЮ зіграти проти стіни, то вони навіть її не зможуть обіграти». Саме той матч проти Лісників став ключовим в подальшій долі Фергюсона в клубі.

Алекс дав наступну настанову команді: «Виходьте на поле та отримуйте задоволення від гри. Не думайте про мене». На 56-й хвилині Робінс забив гол та врятував Фергюсона від потенційного звільнення. «В тому матчі ми всі грали за тренера. Це була дуже сильна мотивація. Ми усі не хотіли б підвернутися під руку Фергюсону, якщо б ми тоді програли», – згадував Браян Макклер. Червоні дияволи махнули рукою на чемпіонат, а ось в Кубку змогли дійти до фіналу, де на них чекав Крістал Пелас.

На перший погляд, Юнайтед виглядав явним фаворитом того поєдинку. Проте це лише на перший погляд. Для андердога цей матч був нагодою взяти трофей, а тому вони не думали здаватися на милість Червоним дияволам. До того ж в складі Крістал Пелес був Іан Райт, який самотужки міг вирішити долю будь-якого матчу. Основний час закінчився з рахунком 2:2. А в овертаймі Райт вивів Пелес вперед, і коли вже видавалося, що Фергюсон так і не зможе виграти свій перший титул з Червоними дияволами, Марк Гюз на 113-й хвилині відновив паритет. В переграванні гол Лі Мартіна зрештою перервав безтрофейну засуху Фергюсона в МЮ.

Як зізнався Алекс, ця перемога була життєво необхідною для нього. Він розумів, що, незважаючи на довіру до нього з боку Мартіна Едвардса, вболівальники та ЗМІ могли змусити керівництво до рішучих кроків. Так, по ходу сезону численні видання писали про те, що екс-менеджер Евертона Говард Кендалл скоро замінить невдаху Фергюсона. Перемога в Кубку втримала керівництво МЮ від рішучих кроків. Тоді Мартін Едвардс проявив надзвичайне терпіння, яке з часом було винагороджено справжнім золотим дощем. Те, що Фергюсон залишився на своєму посту, дуже не сподобалося багатьом фанатам Червоних дияволів. Всі вже зачекалися перемоги в чемпіонаті, а про яке чемпіонство можна говорити, якщо команда фінішує з від’ємною різницею забитих і пропущених та в п’яти очках від зони вильоту. Преса теж не приховувала свого «задоволення» роботою Алекса: «Добре, ти довів, що можеш взяти Кубок, а тепер забирайся геть у Шотландію».

 

Getty Images
Getty Images

Незважаючи на те, що в наступному сезоні в Англії МЮ залишився без трофеїв, цей рік важко назвати невдалим. Червоні дияволи взяли єврокубок, здолавши у фіналі Кубка володарів Кубків Барселону з рахунком 2:1. Восени 1991 року Петер Шмейхель та Раян Гіггз забронювали за собою місця в стартовому складі команди. Датського воротаря Алекс купив за сміховинні 530 000 фунтів. Згодом тренер назве цю суму «ціною століття». Новачки допомогли команді лідирувати більшу частину турнірної дистанції. Однак після Нового року Червоних дияволів немов підмінили. У другій половині сезону вони змогли перемогти лише в 7 матчах. Природно, що конкуренти не дрімали, і Лідс зумів перехопити лідерство. «Тоді наш газон на Олд Траффорд не витримував жодної критики. А тому нам було дуже незручно на ньому грати», – пояснював спад команди Фергюсон.

Проте він розумів, що йому потрібен гравець, який матиме такий самий дух переможця, як і сам Алекс. Той, хто зможе стати іконою команди та поведе її до нових перемог. Він потребував нового Джорджа Беста. Саме тому Фергюсон доклав всіх зусиль, щоб вихопити з рук Лідса їхній головний скарб.

26 листопада 1992 року – червоний день календаря для фанатів МЮ. У цей день у команду перейшов Король Ерік. Існувало чимало тих хто не вірив в союз між двома настільки запальними особистостями як Кантона та Фергюсон. «Якщо ви добре знаєте історію, то маєте знати, що шотландці з французами часто воювали одне за одного. Сподіваюся, що ми продовжимо цю історичну традицію», – відповідав критикам Алекс. Кантона теж не сумнівався в своєму безхмарному майбутньому на Олд Траффорд. «Я зроблю все від мене залежне, щоб команда виграла чемпіонат. І я буду частиною цієї перемоги».

Як показав час, він не кидав слова на вітер. МЮ впевнено йшов до титулу. Вже 10 квітня 1993 року в матчі з Шеффілд Венсдей Червоні дияволи могли забезпечити собі звання чемпіона. «В перерві того поєдинку замінили суддю. В мене були погані передчуття. Оскільки цей арбітр по ходу сезону призначив кілька пенальті в наші ворота. Не пройшло і п’яти хвилин, як мої побоювання виправдались. Він поставив 11-метровий у наші ворота. Тепер ми програвали 0:1. Я ніколи не забуду, як після того, коли Шеффілд реалізував пенальті, один з наших вболівальників встав та пішов. Проте наприкінці матчу Манчестер здійснив дивовижний камбек, майже такий самий, який згодом він зробить на Камп Ноу. Лаври бомбардира несподівано на себе приміряв Стів Брюс. Два його м’ячі на 86-й та 90-й хвилинах зробили МЮ чемпіоном Англії. Алекс Фергюсон зміг зняти старе 26-річне прокляття. «Мені видавалося, що я ціле життя чекав на цю перемогу. В той день в Манчестері панували незабутні емоції», – згадував Гарі Невіл. Тепер привиди минулого не переслідували МЮ, і команда почала виправдовувати слова Фергюсона, через які його колись вважали божевільним. Йому вдалося здійснити неможливе – скинути Ліверпуль з його … сідала.

У XVII столітті Людовік XIV cказав: «Держава – це я». Тепер Алекс Фергюсон теж може сказати: «МЮ – це я». Часто ми оцінюємо значення тренера для команди лише після того, коли він покидає команду. Звичайно ж, усі розуміли важливість сера Алекса для Червоних дияволів, коли він був наставником команди. Проте тепер можна ще більше оцінити той внесок, який робив Фергюсон у перемоги МЮ. Без нього команда осиротіла. Ні Девід Мойєс, ні Луї ван Гал не змогли втримати команду на високому фергюсонівському рівні. Команда забула смак перемог. Тепер в команду прийшов Особливий тренер, який, звичайно ж, має честолюбні наміри стати в один ряд з Меттом Басбі та Алексом Фергюсоном. Проте очевидно, що це йому не вдасться. Оскільки МЮ залишиться царством Фергі, а стадіон Олд Траффорд завжди пам’ятатиме сольні виступи одного актора, який зробив реальністю усі неймовірні мрії фанатів Червоних дияволів.


Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena