Андрій Ярмоленко як процес перетворення в футболіста

Ігор Бойко про те, як Андрій Ярмоленко вирвався з кола типових українських футболістів та чому з нього треба брати приклад.

Влітку 2009 року Андрій Ярмоленко був поганим футболістом. Валерій Газзаєв відразу почав радикально змінювати обличчя Динамо, й одним з перших його рішень було введення в стартовий склад Ярмоленка, поганого футболіста.

Тут взагалі не могло бути двох думок.

Могла бути друга думка про іншого молодого гравця, якого Газзаєв швиденько ввів в основний склад – Євген Хачеріді від самого початку був талантом. Ярмоленко не був.

Молодим футболістам здатні багато прощати. Й тоді Ярмоленку пробачали слабку гру, погану поведінку, дурні репліки в розмовах з журналістами та інші вибрики. Але зазвичай буває інакше. Такі речі дозволяються в обмін на видимість якоїсь перспективи.

Мріями люди займаються половину свого життя. Тобто не втіленням мрій, а безпосередньо самими мріями. Щодо футболістів це виглядає приблизно таким чином: ми бачимо молодого гравця, оцінюємо його потенціал та чимдуж створюємо в своїй голові картину його успішної кар’єри. Кожен футболіст перспективний у 17, у 20 років, кожен – талановитий. Начебто так потрібно говорити про усіх дітей, аби не зламати їх психіку?

Зважаючи на ці повітряні замки в нашій голові, деякий час готові пробачати молодим гравцям їх помилки. З кожним бувають такі помилки – помилки наших очікувань. Потрібно не лише вміло передбачати ситуацію, але й мати достобіса цинізму, аби приймати виважені рішення щодо молодих гравців. Так, в 17 років є гравці без перспективи, так в 20 є також.

Інша проблема в оцінюванні ситуації стосується вікової шкали. У більшості футболістів розквіт припадає на 25-30 років, під цей приклад й підганяється модель гравця, ми завжди очікуємо, що 18-річний гравець з якимись проблемами буде розвиватись до 25 років, а потім розкриється на повну силу. Інколи все набагато простіше: гравець в 20 років досягає свого найвищого етапу розвитку, вершини своїх умінь. Ми потім не пробачаємо йому, що він не виріс у того гравця, образ якого ми собі створили в голові.

Ярмоленко від самого початку й до кінця є нетиповим прикладом. Від нього й у 20 років нічого не чекали. Вболівальники та спеціалісти не готові були пробачати помилки, бо не бачили перспектив у молодому гравцеві. Його ставив лише Газзаєв.

Кар’єра Ярмоленка створює багато інших кліше, боротись з якими вкрай важко. Одне з них говорить, що молодих гравців просто треба ставити та вірити в них – вони виростуть. Маячня. Алекс Фергсюон в одній зі своїх книг розповідав про те, що він ніколи не довіряв молодим гравцям, але завжди довіряв сильним, і йому не важливий був вік, якщо у футболіст був готовим.

Ярмоленко грав всупереч своїм можливостям. Він був далеко на найкращим гравцем того Динамо-2 Юрія Калитвинцева, через яке пройшли багато гравців 1986-1990 рр. Хто хоче красивих показових метафор, може використовувати «Гидке каченя» Ганса-Крістіана Андерсена. І хоча це порівняння прямо зривається з язика, проте варто обійтись без нього. Воно буде несправедливим щодо Ярмоленка. Гидке каченя відразу було лебедем.

Газзаєв виявися правим, коли почав ставити Ярмоленка, незважаючи ні на що. Він не помилився перш за все в оцінюванні особисті характеристик молодого хлопця. Ярмоленко витримав те, що цілком можна називати знущанням, та виріс у сильного футболіста. Але це був не природній процес. Точно.

Якраз природа обдурила Андрія. На початку у нього абсолютно не виходило грати так, як він хотів: були помилки в техніці, невміння завершувати атаки, погана права нога. Але шляхом великої роботи він перетворився на сьогоднішнього Ярмоленка. Ось в цьому його приклад повинен бути показовим для кожного молодого гравця.

Один з професорів університету любив розважатись на парах, задаючи один раз одне й те ж запитання: що таке правда? Він ніколи не був задоволений відповіддю, бо на цьому б завершалось обговорення, а він хотів продовження. Сама суть запитання була в тому, щоб змусити студентів мислити та шукати відповіді на здавалось легке запитання.

Проте цей приклад наштовхує й на інше: все що завгодно можна розглядати під кутом філософії. Наприклад, поняття «футболіст». Теперішній тренер Волині Альберт Шахов не так давно підняв тему, про яку варто говорити. «У нас повно молодих гравців, які вважають себе футболістами, але вони, насправді, такими не є». Це правда, кожен молодий гравець, який десь колись займався футболом, вважає себе футболістом. Навчаюсь в школі Динамо – футболіст, граю за молодіжну команду – футболіст, отримав шанс в основі – футболіст настільки, що взагалі позакривайте свої роти.

Це ніби б не мало нічого означати, просто слова, але у цій системі координат, якої дотримується той же Шахов та що не можуть збагнути багато молодих гравців,  футболіст – це завершений процес. Тобто якщо хлопчина в 19 років називає себе таким, то він ніби визнає, що далі йому нема куди прогресувати. Процес розвитку завершено. Він готовий – приймайте його таким, як він є.

Після такого розуміння розпочинається якраз те, про що говорив Олександр Хацкевич. Молодий футболіст приходить до тренера та говорить, мовляв, відпустіть мене в оренду, я хочу грати. Чомусь вважається, що це цілком нормальне прагнення, молода людина хоче постійно грати, а не сидіти в запасі за гроші. Круто, молодець. Проте, ні. Цими словами він відмовляється від конкуренції і хоче перейти в команду, де йому не треба буде боротись за місце у складі, де йому гарантують вихід на поле. Він шукає легкий шлях.

Звичайно, кожному гравцеві подобається, коли тренер вірить у нього, проте бігти при перших же труднощах – так роблять боягузи. І виходить, що багато хлопців, які вважають себе футболістами, звичайні боягузи. Вони не хочуть боротись за місце у стартовому складі, не хочуть переконати тренера у тому, що він не правий. Й це призводить до величезної проблеми: якщо тренер довіряє, то нема чого прогресувати, якщо тренер не довіряє, то треба йти в команду, де можна отримати місце у складі й так. Та знову ж таки не прогресувати та розвиватись, бо ти вже граєш.

Getty Images

Велика проблема молодих гравців криється у цьому. Вони вважають себе сформованими футболістами у 19 років, яким просто потрібні довіра тренера та досвід.

Відсутність рішучості – найголовніша проблема всього.  У Динамо було останнім часом багато гравців, які можуть бути модельними образами. Артем Мілевський й досі залишається найбільшим талантом Динамо з часів Валентина Белькевича, проте у нього не було бажання будувати кар’єру та працювати над собою, він говорив, що йому немає чого доводити. Євген Хачеріді також має проблеми з тим, щоб будувати кар’єру, йому й в Динамо добре, йому й тут гарно платять та він періодично грає в турнірах високого рівня. Психотип особистості Хачеріді не примушує його постійно розвиватись, але його природній талант та прагнення справедливості дозволяє стабільно залишатись гравцем одного рівня, високого рівня. Мілевський та Хачеріді не можуть бути прикладами для молодих гравців, які хочуть вирости у топ-футболістів через те, що кожного з них щедро наділено природою, а характер Хачеріді – одиничний випадок.

Найбільш знаменита фраза в кар’єрі Ярмоленка навряд чи мала настільки глибокий зміст, але вона насправді дуже точно описує усю ситуацію. Тоді Ярмоленко не був футболістом, завдяки своїй роботі він став ним.

Футболіст – це доконаний процес.

Теги:
В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?