Перед фінальним матчем плей-оф Чемпіоншипу, так званим найдорожчим матчем в історії футболу, менеджер Халл Сіті Стів Брюс скористався нагодою і заявив, що перемогу на Вемблі його команда присвятить Ассему Алламу. 76-річний власник Тигрів відчував проблеми зі здоров’ям і вимушено пропускав матч, який повинен був визначити останнього новачка нового сезону Прем’єр-ліги. Розчарування єгиптянина можна було уявити: він розумів, що віддати клуб у нове керівництво йому вдасться тільки в тому разі, якщо Халл оформить повернення до елітного дивізіону. Проте в напруженому матчі, гідному 200 мільйонів фунтів (виплати, які гарантовано отримують новачки АПЛ), гол Мохамеда Дьяме вирішив долю протистояння на користь команди Брюса. Тигри повернулися до еліти за рік після пониження в класі.
Два божевільні матчі проти Дербі в півфіналі плей-оф врешті стали можливими після того, як Халл зайняв четверте місце за підсумками регулярного сезону Чемпіоншипу. Лише Міддлсбро, чи не найбільш солідна команда турніру, пропустила за рік менше голів, ніж йоркширці, лише Брайтон і Бернлі забивали цьогоріч частіше. Проте у чільній шістці чемпіонату жодна інша команда не програла стільки матчів, скільки це зробив Халл. Поразки Брайтону, Бернлі і Міддлсбро не дозволили Тиграм позмагатися за автоматичну перепустку до Прем’єр-ліги, домашня і виїзна невдача у протистоянні з Дербі ж, здавалося, виписувала команді вирок і в плей-оф. Проте магія Стіва Брюса, котрий оформив четвертий у кар’єрі вихід до АПЛ, зробила свою справу; застрибнувши на останню сходинку поїзда, що вже почав рух, Халл, цілком можливо, врятував себе як клуб.
Ветеран Аллан Макґреґор залишається першим номером Халла і важливим голосом у роздягальні команди, проте після ушкодження шотландця (і під враженням від зразкового виступу його резервіста в першому матчі четвертого раунду Кубка Англії проти Арсенала) Стів Брюс довірився в плей-оф швейцарцеві Елдіну Якуповичу.
Праворуч в обороні непогано проявив себе номінальний півзахисник Мозес Одубаджо, який пропустив єдиний матч регулярного сезону Тигрів тільки через надлишок жовтих карток. Ліворуч його врівноважував ровесник і ще один шотландець Ендрю Робертсон, який не мав рівних у Чемпіоншипі в тому, що стосувалося виконання подач лівою ногою. У центрі ж оборони пара Майкла Доусона та Кертіса Девіса серйозно претендувала на статус одного з найбільш вдалих партнерств у другому за рангом дивізіоні.
Ще один дует, Тома Хаддлстона і Джейка Лівермора, забезпечував Халлу надійність в опорній зоні, а більш орієнтованому на атаку Мохамеду Дьяме – платформу для постійних рейдів уперед. Універсальний Мохамед Ельмохамаді відповідав за правий фланг півзахисту, ліворуч, своєю чергою, господарював Роберт Снодґрасс, який не зміг допомогти Тиграм у минулому сезоні через надзвичайно серйозну травму.
Найкращий бомбардир команди Абель Ернандес, схоже, потребував того, щоб його переконали залишитися в клубі, проте зрештою припинив роздивлятися по боках і провів у складі Халла один із найкращих сезонів у своїй кар’єрі. Як і на низку інших лідерів, на нападника збірної Уругваю влітку з’явиться немало претендентів, і шанси Тигрів на закріплення в еліті безпосередньо будуть залежати від того, чи вдасться їм зберегти колектив від розпродажу.
Спеціаліст із кваліфікацій, король плей-оф – після перемоги над Шеффілд Венсдей на Вемблі Стів Брюс остаточно повинен був закріпитися в цих іпостасях. Зберігши хребет команди, що залишила рік тому Прем’єр-лігу, він провів Халл через воду і вогонь Чемпіоншипу. Понад те, протягом сезону англійський фахівець тверезо розставляв пріоритети, випустивши, приміром, на матч Кубка Англії проти Арсенала резервний склад. Та однією з перших заяв після повернення до елітного дивізіону було те, що він не впевнений у своїх позиціях у Йоркширі. Цілком можливо, на Халл чекає зміна власника, і Брюс не приховує, що йому важко передбачити можливі дії “нової мітли”.
Не надто справедливо, але симптоматично для всієї тренерської кар’єри колишнього капітана Манчестер Юнайтед. На відміну від більш красномовних колег, Брюс відмовляється говорити на тему упереджень у ставленні до англійських менеджерів, та стверджувати про те, що він не отримує достатньо визнання (принаймні менше, ніж модні тренери з континенту), можна напевно. Самі за себе говорять чотири підвищення в класі і той факт, що кожну з команд він лишав у кращому стані, ніж у тому, в якому він її приймав.
Долю найдорожчого матчу в історії футболу вирішив рух, який був гідний найбільш щедрої компенсації. Момо Дьяме підхопив м’яч перед штрафним майданчиком Шеффілд Венсдей і потужним пострілом під поперечку забив вирішальний м’яч у фіналі плей-оф Чемпіоншипу. Гол на 200 мільйонів фунтів. Гол, який вивів Халл в Прем’єр-лігу.
Для півзахисника Тигрів цей влучний постріл став десятим у сезоні. Стільки ж голів Дьяме не зміг оформити і за три останні сезони разом узяті. Отримавши в цьому сезоні підтримку старанних Джейка Лівермора і Тома Хаддлстона, сенегалець почав користуватися привілеєм більш вільно виходити вперед, і це принесло свої плоди. Після кількох сезонів у Віґані та Вест Хемі Дьяме нарешті знайшов себе. Не менше, ніж це актуально у випадку з найкращим бомбардиром Абелем Ернандесом, від того, чи вдасться Халлу зберегти у складі Момо, будуть залежати шанси Тигрів в Прем’єр-лізі.
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Источник: Sportarena.com