Sportarena

Легендарний камбек 1999-го міг не відбутися. Як Фергюсон не відпустив Сульшера у Лондон (+АУДІО)

Оле-Гуннару сьогодні виповнюється 46.

Легендарний камбек 1999-го міг не відбутися. Як Фергюсон не відпустив Сульшера у Лондон (+АУДІО) - Чемпионат Англии

Сер Алекс Фергюсон та Оле Гуннар Сульшер, Getty Images

Можете прослухати аудіо-версію

[soundcloud src=’https://w.soundcloud.com/player/?url=https%3A//api.soundcloud.com/tracks/580435713&color=%23ff1f00&auto_play=false&hide_related=false&show_comments=true&show_user=true&show_reposts=false&show_teaser=true’]

Все просто – 21 серпня 1998 року норвежець мав долучитися до Тоттенхем Хотспур. Днем раніше преса відрапортувала про прибуття на Олд Траффорд Дуайта Йорка – тринідадський нападник, придбаний у Астон Вілли за солідні для свого часу 12,6 мільйонів фунтів стерлінгів, враз кинув тінь на перспективи Сульшера. Вони й так були, м’яко кажучи, спірними – Оле-Ґуннар провалив кампанію 1997/98, під час якої довгий час перебував на лікарняному ліжку. Шість голів, забитих у Прем’єр-лізі та запекла конкуренція з боку Тедді Шеррінґема і Енді Коула навряд чи могли обнадіювати – поява ж Йорка стала черговим тривожним дзвіночком. Невже пора йти?..

Невтішні прогнози справджувалися прямо на очах – в офісі президента клубу Мартіна Едвардса пролунав телефон. Це Алан Шуґар, співвласник Тоттенхема, вирішив скористатися ситуацією та підписати Сульшера – причому якнайшвидше. Бізнесмен розраховував закрити це питання впродовж одного-двох днів – Дуайт долучився до МЮ в четвер, тож, за задумом, Оле мав узгодити трансфер у п’ятницю та вже в суботу порадувати фанатів Шпор у матчі проти Шеффілд Венсдей.

Для переконливості Шуґар запропонував 5,5 мільйонів фунтів стерлінгів – в три з половиною рази більше, ніж Червоні дияволи виплатили Мольде два роки тому. Тож не дивно, чому Едвардс погодився вступити в перемовини – підприємницький нюх швидко зважив всі «за» і «проти» та схилив шальки терезів на користь продажу. ЗМІ оперативно сповістили – Оле-Ґуннар, в якому Шуґар бачив пряму заміну Юргену Клінсманну, ось-ось переїде на Уайт Харт Лейн.

«Новини, за інформацією яких ми підписали Сульшера, є неправдивими. Але Алан веде переговори з Юнайтед, і справа, безумовно, наближається до логічного кінця»,– запевнили в представництві Шуґара. Через лічені години його помічник Джон Фенеллі підтвердив: «Юнайтед прийняв пропозицію, і все, що залишилося – це домовитися з гравцем щодо особистих умов».

Звістка про потенційний трансфер зовсім не шокувала Ферґюсона – натомість, викликала відчуття безпорадності.

На щастя, тривалістю в якусь мить – шотландець махнув рукою, скупо зауваживши, що «все може змінитися протягом двадцяти чотирьох годин». Чи був у нього сенс розлучатися з Оле-Ґуннаром, який мав на руках контракт до 2004 року? В чому точно можна бути впевненим, так це у тонкощах вирішення ситуації – по-перше, президенти обох клубів вже потиснули руки, а, по-друге, небезпідставні побоювання породжувала позиція самого футболіста. Сьогодні, в 2019-му, Сульшер однозначно скаже, що не мав намірів змінювати прописку – складно уявити, як він думав двадцять один рік тому, але ось що з цього приводу вказав публіцист Іен Маклей:

«Оле був готовий покинути Олд Траффорд після того, як йому набридло сидіти на лаві запасних. Сер Алан Шуґар вбачав у ньому серйозне придбання», – написав автор в біографії «Оле-Ґуннар Сульшер: вбивця з лицем малюка».

Все вирішила відверта розмова – Ферґюсон зустрівся з підопічним та розставив крапки над «і». «Мартін Едвардс та Алан Шуґар вже погодили вартість трансферу – 5,5 мільйонів фунтів стерлінгів. Але тренер викликав мене в офіс та сказав: «Я не горю бажанням тебе продавати. Якщо залишишся, будеш отримувати достатньо ігрового часу». Більше мені нічого не було потрібно. Я не хотів йти – цього бажав мій агент»,– сказав Сульшер.

«Щоб ви зрозуміли, наскільки я був близький до від’їзду із Олд Траффорду, то знайте – є факс, підписаний Мартіном Едвардсом та Аланом Шуґаром, клуби узгодили ціну та просто чекали мого підпису. Якби Ферґюсон сказав щось на кшталт «мені жаль, що ти йдеш» та «в тебе попереду краща кар’єра», то я б пішов. Сподіваюся, я компенсував ті 5,5 мільйонів фунтів стерлінгів, які були узгоджені зі Шпорами. Я був таким щасливим. Зараз дивно бачити цей факс», – підсумував Оле-Ґуннар в листопаді 2010-го. Легендарний футболіст продемонстрував документ – дійсно, не вистачало однієї, відповідної позначки.

Зауважимо, що в подальшому Шуґар не полишав намірів отримати футболіста. В 2000-му функціонер повернувся до розмови на рахунок Сульшера, ходили навіть розмови про можливий обмін з доплатою на Сола Кемпбелла, з яким лондонці не могли домовитися щодо нового контракту. Проте сер Алекс стояв на своєму – Оле, незважаючи на обмежену кількість ігрового часу, не покине Манчестер. «Сер Алекс Ферґюсон був давнім шанувальником Кемпбелла, тож спекуляції росли. Тим не менш, Ферґі придушив будь-які мрії уболівальників Тоттенхема – визнав, що Вбивці з лицем малюка потрібно більше часу для гри в Юнайтед, і той нікуди не піде»,– підкреслив вищезгаданий Маклей на сторінках книги.

Як би склалася історія Манчестер Юнайтед у випадку втрати Сульшера — людини, яка через дев’ять місяців забила той самий гол у ворота Баварії, зробивши Ферґюсона великим? Казковий фінал міг і не відбутися.


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena