Вест Хем — ідеальний варіант для Ярмоленка

Андрій Ярмоленко не заграв у Дортмунді.

Можна довго й нудно шукати причини цього, проблеми, з якими він зустрівся в Борусії. Звичайно, знайдеться багато виправдань, куди ж без них. Проте факт залишиться фактом: Ярмоленко не заграв у Дортмунді.

І найкраще це показує сама Борусія, яка вирішує продати гравця ще до початку серйозної тренувальної роботи. Як і для Ярмоленка особисто, увесь минулий сезон для Дортмунда вийшов довгим та багатим на всілякі негаразди. Лише в деякі моменти щось виходило, але в основному команда грала погано та виступила нижче своїх можливостей. Були зміни тренерів, пошуки різних варіантів гри та нових гравців. Але при цьому насправді практично нічого не виходило.

І навіть у такій Борусії у Ярмоленка нічого не виходило. Більш-менш непогана осінь, потім травма, а після травми лише статус запасного. Ярмоленкові далеко не 20 років, тримати його в команді в очікуванні того, що він зможе заграти за нового тренера не варто. Оскільки Борусія думає про те, аби зробити перезавантаження, то це потрібно робити жорсткими методами. Рішення продати Ярмоленка якраз чудовий показник твердження, що він не заграв в Дортмунді.

Навіть більше: в Борусіїї не вірять, що він заграє.

Усі запитання та роздуми знімаються фактором суми трансферу. Якщо Вест Хем дійсно погодився заплатити 30 мільйонів євро, то Борусія не повинна була навіть думати. Ніхто в клубі навіть не повинен задумуватись над всякими запитаннями філософського напрямку, мовляв, чи правильним було рішення купити Ярмоленка? Він не особливо допоміг команді, але принаймні його продали дорожче, ніж купили за рік до того.

Інколи, якщо футболіст не може себе проявити у якості безпосередньо футболіста, то нехай хоч буде товаром.

Якби Вест Хем запропонував менше грошей, то в Борусії ще б могли подумати. Сам Ярмоленко теж міг задуматись про те, чи варто йому з команди, яка грає в Лізі чемпіонів йти до середняка АПЛ. Але величезна сума трансферу знімає усі ці запитання. Отримати більше зиску від Ярмоленка Борусія вже не могла, тому, мабуть, вона й не залишала вибору гравцеві, сказавши слова, які зазвичай кажуть при розлученні пари: давай залишимось друзями. Або інше: так буде краще. Або ще таке: справа не в тобі, а в мені.

Таке судження знімає велику частину запитання щодо цього трансфера: а чи потрібно було самому Ярмоленкові переходити з Дортмунда у Вест Хем. Відповідь, виходить, дуже проста: у нього не було іншого варіанту. Звичайно, Дортмунд міг його залишити, дати шанс ще раз закріпитись в команді та поборотись за місце в складі. Але це не коштує 30 мільйонів євро.

Це дуже великі гроші. Зважаючи на усі обставини: вік гравця, його останній сезон та решту факторів. У сучасному футболі є чітке правило, що не треба рахувати гроші англійських клубів та не дивуватись сумі трансферу навіть середняків. Та й взагалі, хто крім середняків АПЛ погодиться заплатити 30 мільйонів євро за 28-річного гравця?

Фактична відсутність вибору Ярмоленка не говорить, що цьому переходу він повинен противитися. За своїм статусом Вест Хем, безперечно, нижчий за Борусію, проте ніхто б з клубів орієнтовного рівня Дортмунда б не заплатив за нього такі гроші після цього останнього не надто вдалого сезону.

Андрій Ярмоленко як процес перетворення в футболіста

Вест Хем — це шанс грати у сильному чемпіонаті, де кожного тижня будуть конкурентні матчі з вмілими суперниками. У Ярмоленка ніколи не було проблем з пошуком мотивації, й тут навряд чи він цей перехід буде вважати просто як можливість підзаробити та догравати. Навпаки, це виклик та гарна спроба заявити про себе на європейському рівні.

Мабуть, хтось вже назвав чи назве Вест Хем амбіційним проектом. Його власники Девід Голд та Девід Салліван не жаліють грошей на трансфери, клуб домовився про ігри на Олімпійському стадіоні замість свого милого, але досить малого для амбіцій клубу Аптон Парк. З нового сезону команду тренуватиме Мануель Пеллегріні, який вигравав АПЛ та грав у півфіналі Ліги чемпіонів з Ман Сіті.

Проблема в тому, що розповідаючи про Вест Хем, потрібно говорити, що він не просто амбіційний проект — він постійно амбіційний проект. Кожного року власники клубу не жаліють грошей на трансфери, будують плани та хочуть бути серед лідерів в таблиці. Ось хоча б взяти минуле літо, коли Молотобійці зробили трансфери по типу Ярмоленка, купивши за великі гроші досвідчених гравців атаки Марко Арнаутовіча та Чичаріто. Вони допомогли хіба не вилетіти.

Наприкінці чемпіонату в Вест Хемі, мабуть, відбулись неформальні збори з традиційними для такої ситуації висновками: минулий сезон невдалий, але наступний точно буде наш. Клуб запросив Пеллегріні, побив клубний рекорд по трансферах, придбавши центрбека Іссу Діопа з Тулузи, а тепер ще й Ярмоленко. Якщо він перейде до Вест Хема, то стане найдорожчим гравцем в історії клубу. Усі ці три події об’єднує один факт: вони демонструють великі амбіції Вест Хема.

Неможливо говорити про те, якою буде роль Ярмоленка в команді, де бачить його тренер та інші подібні речі, які зазвичай важливі в таких випадках. Просто ще як такої команди у Вест Хема немає, Пеллегріні не приступив до роботи й тому важко розбирати наперед. До того ж чилійський тренер в своїй кар’єрі показував себе умільцем пристосовуватись до гравців та реалій можливостей своєї команди. Якщо у Борусії навіть з новим тренером за ним би йшов шлейф невдач минулого сезону, то у Вест Хемі все буде дійсно з чистого аркуша.

Найголовніші та найважчі запитання завжди стосуються мотивації рішень, а потім їх правильності. Борусія правильно зробила, коли придбала рік тому Ярмоленка. Вона правильно робить, що продає його зараз за такої нагоди. Вест Хем не помиляється, купуючи його за великі гроші. Адже ще рік тому клуб не зміг би придбати Ярмоленка у Динамо, адже був би «клубом, що не відповідає рівню гравця». (Добре, що тепер його продає не Ігор Суркіс).

Але мотивація та правильність рішень самого Андрія? Зрозуміло, що тепер у нього вибору практично не було. А чи не помилився він рік тому, коли залишив Динамо та перейшов до Борусіії? Ні. З усіма тими невдачами, які його спіткали, — ні. Далі має йти якась розумна фраза типу «не спробуєш — не дізнаєшся». А він, до речі, ще не дізнався остаточно. Навряд чи Ярмоленко готовий визнати, що він не досить сильний гравець для топ-чемпіонатів. Ось і мотивація.

Ще граючи в Динамо він говорив, що команда його влаштовує, а ось чемпіонат — ні. АПЛ якраз для цього найкраще підходить, у пошуках сильних суперників та постійних конкурентних матчів більше за АПЛ ще й у складі середняка ніщо не може влаштовувати більше.

Ну і Лондон. Не варто забувати, що Вест Хем — лондонський клуб. І якщо з’являється можливість переїхати до Лондона, то нею не варто нехтувати.