Випробування стосунками

Реми Гард, Getty Images
Ярослав Друзюк – про звільнення Астон Віллою менеджера Ремі Ґарда.

Прощання Астон Вілли з попереднім менеджером, Тімом Шервудом, викликало порівняння з розлученням закоханої колись пари. Насолодившись швидкоплинними щасливими моментами, сторони вирішили розійтися за перших же проявів негараздів, і колишні заздрісники отримали можливість сказати: ми з самого початку знали, що в них нічого не вийде.

Приреченим, насправді, одразу здавався і союз Вілли з колишнім тренером Ліона Ремі Ґардом, однак французький фахівець, напевно, погодиться зі своїм попередником: звільнення зараз свідчить не про проблему менеджера, а насамперед про проблеми клубу.

Історія про приречених: те, що бірмінгемці залишать елітний англійський дивізон, стало очевидно вже давно, і до першого в історії вильоту з Прем’єр-ліги на Вілла Парк почали готуватися далеко не сьогодні. Системні проблеми на рівні менеджменту в клубі американського мільярдера Ренді Лернера є хронічними, і почалися вони задовго до літньої спроби перейти на континентальну модель управління та залучення спортивного директора. Відмовившись одразу від кількох пристойних менеджерів у традиційному розуміння цього поняття у погоні за ефемерним кроком уперед, урешті Віллани змушені були сподіватися на ше один варіант із континенту – та Ґард не виявився чарівником.

У Тима Шервуда было мало поводов для радости, Getty Images
У Тима Шервуда было мало поводов для радости, Getty Images

Упродовж останніх кількох місяців на колишнього півзахисника Арсенала було боляче дивитися. Ризикнути і погодитися на пропозицію Астон Вілли його переконав ментор Арсен Венґер, але замість успішного початку кар’єри в найбільш популярній серед європейських спеціалістів країні Ґард поставив свою кар’єру під питання. Здаватися, що 49-річний тренер опинився не в тому місці не в той час, почало ще після того, як офіційний твіттер-аккаунт Вілли неправильно написав його ім’я у вітальному повідомленні. Не залишилося з цього приводу жодних сумнівів вже у січні, коли після матчу третього раунду Кубка Англії проти Вікомба керівиництво клубу залишило Ґарда самотужки розбиратися з обсвистуванням своїми ж уболівальниками – зламати спротив представника Ліги 2 у першому матчі дуелі кларетово-блакитним не вдалося.

Француз не приховав розчарування тим фактом, що з усіх представників клубу його підтримав лише капітан Майка Річардс, визнавши, що його турбує перманентна відсутність власника Лернера на стадіоні. Протягом наступних кількох місяців Ґард свою риторику не посилював, наполягаючи на тому, що за необхідних зусиль його підлеглі будуть здатні зберегти статус клубу Прем’єр-ліги. Та одна сіра поразка змінювалася іншою, Вілла закріплювалася в зоні вильоту, і підтримувати позитивне налаштування менеджеру вдавалося ціною все більших зусиль.

Не зумівши підписати під час зимового трансферного вікна жодного футболіста, один із дванадцяти засновників Футбольної Ліги і семиразовий чемпіон Англії фактично змирився з пониженням у класі. Частково клубу довелося зробити це через брак ініціативи від керівництва, та, вочевидь, значно більше на брак новачків вплинуло те, ніхто з них не хотів підписувати контракт із приреченим на виліт клубом. Переконувати ж футбольних найманців ласими угодами Віллани собі дозволити не могли.

Успадкований Ґардом склад, своєю чергою, не був здатен забезпечити команді порятунок. Ризикнувши влітку відпустити одразу чотирьох провідних виконавців із кожної з ліній, виконавчий директор клубу Том Фокс і новий спортивний директор Хендрік Альмштадт спробували компенсувати якість кількістю – і жахливо прогадали зі ставкою на гравців, придбаних переважно у Франції. Навіть одноногий Рон Влаар забезпечив би бірмінгемцям більш надійну гру в обороні, ніж автолюбитель Джолеон Лескотт. Фабіан Делф і Том Клеверлі довели свій пристойний рівень у нових клубах, Манчестер Сіті та Евертоні відповідно, а от Ідрісса Ґуйє та Жордан Верету лише частково змогли виправдати свої цінники. Про заміну Крістіана Бентеке на Руді Жестеда незручно говорити навіть після не найкращого періоду адаптації бельгійця в Ліверпулі.

Усе вельми просто: команда, що лище дивом зберегла прописку в Прем’єр-лізі в минулому сезоні, повинна була бути готовою до вкрай вимогливого сезону після втрати чотирьох гравців, що, власне, й дозволили їй залишитися в еліті. У той же час зрозуміти можна і представників французького контингенту, котрі, за інформацією The Telegraph, розділили роздягальню на Вілла Парк своїм невдоволенням цією ситуацією. Франкомовні новачки бірмінгемців не готові були прийняти на себе вантаж відповідальності одразу після переїзду через Канал і не мають зараз наміру від цього страждати. Інша ж частина роздягальні, на чолі з більш досвідченими Ґабріелем Агбонлахором та Аланом Хаттоном, залишилась невдоволена вже тим, що Ґард не вчинив жодної спроби вирішити цю проблему. Буцімто француз дистанціювався від колективу і навіть не вважав за потрібне спілкуватися з підлеглими після матчів, іноді залишаючи межі стадіону одразу після фінального свистка і обов’язків перед медіа.

Реми Гард покидает стадион, опустив глаза, Getty Images
Реми Гард покидает стадион, опустив глаза, Getty Images

Самотній і відсторонений, Ґард скаржився на проблеми зі сном, але до останнього наполягав на тому, що залишиться з командою до кінця. Француз переконував: успішна серія наприкінці сезону може включити його підлеглих до списку історій чарівних порятунків, не виключав він і варіанту, за якого він міг би залишитися в Бірмінгемі і після вильоту з АПЛ. Зовнішні ознаки надії менеджер зберіг навіть після того, як своїй колишній команді вирок виніс Даґ Елліс – попередній власник, що асоціюється у місцевої публіки зі значно більш вдалим періодом, списав Віллу з рахунків ще в лютому. Понад те, в одному з післяматчевих інтерв’ю Ґард навіть виступив на захист чинного власника клубу.

У жертовній вірності Ґарда майбутні роботодавці знайдуть неабияку чесноту, і найскладніше, певно, тиждень тому французові було коментувати заяву президента Ліона Жана-Мішеля Ола про те, що він готовий повернути його до рідного клубу. Проте терпець все ж повинен був урватися, і після поразки в матчі 31-го туру Прем’єр-ліги проти прямого конкурента Суонсі Ґард визнав, що для його команди сезон завершився.

Дистанція до рятівного сімнадцятого місця після цієї невдачі виросла до дванадцяти очок, і капітан суперників Кларетово-блакитних Ешлі Вільямс став першим, хто визнав, що вибороти мінімальну перемогу вдалося у найменш привабливому стилі. Здобути результат за відверто поганої гри, після випадкового стандарту – валлієць не дарма звів увесь сезон Суонсі до матчу проти Вілли. Для команди Ґарда це теж було актуально – от тільки та гра, як і сезон бірмінгемців, отримає менш позитивний фінал.

Визнаючи поразку і фактично капітулюючи, менеджер Вілли справляв враження розбитого чоловіка – за півроку в Англії Ґард отримав не так багато корисного досвіду, але постарішати встиг помітно. Та при цьому на його обличчі можна було помітити ознаки полегшення. Пригадується, як після одного з перших матчів на чолі бірмінгемців він ламаною англійською намагався висловити свої враження, і замість виступу своєї команди назвав розчаруванням себе. За будь-якої іншої нагоди колючі таблоїди давно б уже за нього вчепилися, але в цьому випадку добивати лежачого не наважились навіть вони. Усім зрозуміло, що після прощання за обопільною згодою з Ґардом разом із рейсом над Ла-Маншем проблеми клуб не залишать.

Та схоже, усвідомлення цього на Вілла Парк зараз є. Власне, як ми вже зазначали, встигло з’явитись воно дещо раніше – після того, як розчарований спочатку невдалою спробою продати клуб, а потім загрозою вильоту американець Лернер віддав віжки керування людям, що є небайдужими до його проблем. Новим керівником Вілли став Стів Холліс, який одразу ж ухвалив рішення попрощатися з Фоксом і Альмштадтом та залучив до порятунку одного з велетів англійського футболу найбільш впливових прихильників Вілланів – колишнього голову Футбольної Асоціаціх Девіда Бернстайна, його підлеглого Адріана Бевінґтона та екс-менеджера команди Браяна Літтла зокрема.

Завдання у цього клубу видатних джентльменів досить просте: вже не запобігти пониженню Астон Вілли в класі, а напрацювати план, за яким це падіння можна буде пом’якшити. Бернстайн не приховує: зараз мова йде про збереження клубної структури у віддаленій перспективі, тому про швидке повернення до Прем’єр-ліги його колеги надають перевагу не говорити. Солідні амортизаційні виплати повинні дозволити їм підготуватися до сезону в Чемпіоншипі, проте діяти вже зараз її представники починають з однією метою – не допустити повторення долі умовного Віґана чи Болтона.

Та чи пройдуть перевірку нові стосунки Вілли – запитання ще те.

Теги:
В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?