Жадібність і наївність

Фото theguardian.com
Sport Arena розповідає про протест уболівальників Ліверпуля, який закінчився для них “моральною перемогою”.

“Це рішення дозволило переглянути наші погляди на те, як ми хотіли б представляти себе як організацію і як турнір”, – пояснює директор-розпорядник Прем’єр-ліги Річард Мастерс. Щойно він показав новий логотип елітного англійського дивізону, основу глобального ребрендингу АПЛ – і сезон 2016/17, що здавався переломним і досі, отримав для цього візуальне підтвердження. Умови нового телевізійного контракту, відмова від титульного спонсора та суперечливе введення п’ятничних матчів не залишили з цього приводу жодних сумнівів: найбільш успішний європейський чемпіонат справді зазнає змін.

premierleague.com
premierleague.com

Інша справа, що англійська публіка прагнула б побачити зовсім інші зміни.

Річ у тім, що менеджмент Прем’єр-ліги не міг вибрати гірший час для того, щоб повідомити про косметичні, якщо відверто, зміни. Цей тиждень ознаменував демарш уболівальників Ліверпуля на 77-й хвилині домашнього для Червоних матчу проти Сандерленда – майже десять тисяч людей, які вирішили демонстративно залишити Анфілд, відзначили перший масовий прояв протесту проти постійного підвищення цін на квитки. Прихильники Ліверпуля заявили, що введення 77-фунтової ціни за місця на реконструйованій трибуні Мейн Стенд погано вживається з традиційно робітничим духом клубу, але при цьому й спонукали всіх англійських уболівальників до назрілого протесту.

Акцію підтримали знакові для 18-разового чемпіона Англії персони на чолі з легендарним захисником Джеймі Карраґером і колишнім менеджером Роєм Евансом, а викликаний у медіа ажіотаж спонукав Федерацію футбольних уболівальників Англії та Уельсу, що об’єднує понад півмільйона членів, натякнути на можливість масового демаршу на десяти матчах Прем’єр-ліги. Та не встигла федерація зібрати з’їзд, а менеджер мерсісайдців Юрґен Клопп – закликати керівництво дослухатися до фанатів, як Ліверпуль повідомив про перегляд своєї позиції і скасування рішення підвищити ціни на квитки. Зрештою звернення Fenway Sports Group, американського власника клубу, на офіційному сайті Червоних виділило два слова, які хотіли почути вболівальники: “Меседж отримано”.

Джон Генрі та партнери вибачились перед прихильниками свого клубу і вирішили заморозити ціни на майбутній сезон на рівні цьогорічних, зберігши як найдорожчу цінову пропозицію квитки за 59 фунтів стерлінгів. Протестанти досягли свого, а Карраґер одразу ж заявив  про те, що він знову пишається своїм клубом. “Ми рідко зустрічаємо людей, що визнають свої помилки, тому рішення FSG змінити свою думку і попросити вибачення я вважаю сміливим кроком”, – написав мерсісайдець у регулярній колонці для Daily Mail.

Визнаючи важливість моральної перемоги відвідувачів Анфілда, – врешті, вони називали завищені ціни на нову трибуну “невиправданими з моральної точки зору”, – треба все ж сказати про те, що ця історія не може викликати виключно позитивні враження. Прояв справедливості, рідкісної у сучасному світі (не кажучи вже про комерціалізовану оазу Прем’єр-ліги), – безумовно. Та значно більше її визначає те, що вона окреслила невикористану можливість для керівництва АПЛ та всіх клубів вищого англійського дивізіону загалом. Принаймні в цьому переконана англійська публіка.

Рекордні прибутки від нового контракту з телебаченням, які з урахуванням виплат від іноземних трансляторів з наступного сезону перевищать суму в 8 мільярдів доларів, дозволяли грандам переглянути своє ставлення до вболівальників. Рівно рік тому, після оголошення про підписання нової угоди зі Sky Sports і BT Sport, в англійській пресі з’явилося безліч пропозицій щодо того, як саме могли бути розподілені ці кошти. Проте замість збільшення кількості футбольних полів і, скажімо, вирішення проблеми з витісненням зі стадіонів молодої аудиторії настільки астрономічні суми впливають насамперед на активність представників АПЛ на трансферному ринку – причому вже зараз.

premierleague.com
premierleague.com

Урешті-решт, мова йде не про пільги чи подачки, а про справедливе ставлення до вболівальників. Цей мотив миттєво підхопили одразу кілька заслужених футбольних людей, які, щоправда, останнім чином почали зловживати обов’язками “голів, що говорять”. Харрі Реднапп зазначив, що клуби повинні віддячувати фанатам за підтримку. Мартін Кіоун заявив, що він неодмінно приєднався б до протесту, якби його розпочали прихильники Арсенала. Вихованець Ліверпуля Майкл Оуен, своєю чергою, висловив захоплення діями мерсісайдців. Кращої теми для знаних популістів було не відшукати.

Чи варто відрізати від стадіонів людей зі скромним заробітком? Певна річ, ні! Але це запитання з розряду “Чи хотіли б ви знайти ліки від раку?” Звісно, цього хотіли б усі. Складніше із втіленням цієї ідеї в життя. Тому люди на кшталт Тоні П’юліса, які пропонують обмежити ціну на квитки у виїзний сектор десятьма фунтами, насправді просто видають свою наївність.

Мова не про те, що зробити це неможливо. Історія з Ліверпулем цікава якраз тому, що вона свідчить про серйозний вплив вболівальників на сильних футбольного світу. Керівник Червоних Іан Ейр до останнього наполягав на тому, що футбольний клуб не може розраховувати на прибутки від угоди з телебаченням при визначенні цінової політики, зазначаючи, що цьому заважає їхня гнучкість. Та врешті FSG пішов на поступки – і зробили американці це явно не в збиток собі. Інша справа, що у випадку з робітничим Мерсісайдом, як вирішив Генрі, жартувати краще не варто.

Мова насамперед іде про те, що подібний крок був би нехарактерним для керівництва будь-якого іншого великого клубу Прем’єр-ліги, і вдавати, що це не так – означає видавати свою наївність. Той же Карраґер, описуючи ситуацію, що склалася, знаходив лише одне порівняння: забуваючи про вболівальників, Ліверпуль стає схожим на невдячного сина, що не дбає про батьків. Та річ у тім, що мультинаціональні корпорації, які здебільшого володіють англійськими клубами, не думають такими категоріями.

Заснована на принципі “перш за все прибуток”, Прем’єр-ліга завжди була організацією, яка метою своєї діяльності чітко визначала отримання прибутку. Слова виконавчого директора АПЛ Річарда Скудамора про те, що він не займається благодійністю, стали загальновідомими, але в цьому випадку настільки буквальні заяви здаються зайвими. Свого часу елітний англійський дивізіон був заснований клубами, що не мали наміру ділитися прибутками з представниками нижчих щаблів футбольної драбини, і з часом (і залученням нових іноземних інвестицій) ця позиція тільки посилилася.

З наступного сезону АПЛ отримає оновлений логотип і позбудеться вже звичного зв’язку з британським банком Barclays. Керівники організації пояснюють сміливе рішення свідомо відмовитися від продовження співпраці з титульним спонсором тезою про те, що англійська Прем’єр-ліга є впізнаваним самодостатнім брендом. Та суто косметичні зміни не повинні вводити нікого в оману – змінюватися ніхто не збирається.

Теги:
В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?