Sportarena

Ballon d’Or. Епізод Десятий. Чорна пантера

Sport Arena розповідає про Еусебіу – Чорну пантеру, яка стрибнула з далекого Мозамбіку на футбольний Олімп.

Ballon d’Or. Епізод Десятий. Чорна пантера

Якось тренер Бенфіки Бела Гуттман пішов в перукарню, і цей похід до цирульника змінив історію не лише Орлів, а й усього європейського футболу. В сусідньому кріслі випадково опинився учасник ЧС 1950 та 1954 років бразилець Карлос Бауер, який розповів Белі історію, яка на перший погляд скидалася на цілковиту вигадку. Нібито в далекому Мозамбіку, в місцевій філії Спортінга бігає перспективний юнак. Коли Гуттман запитав, чому ж Карлос не взяв його собі, якщо в нього настільки великий талант, той відповів: «В Бразилії таких, як він, хоч гать гати, а вам він може стати в нагоді». Бела, звичайно ж, не був легковірним і спочатку подумав, що Бауер вішає йому на вуха лапшу, проте зрештою вирішив перевірити цю інформацію. Гуттман послав свого селекціонера в Лоренсу-Маркеш і незабаром тренер отримав від нього коротке повідомлення: «Хлопця треба брати».

Еусебіу народився 25 січня 1942 року в Мозамбіку. Його батько походив з Анголи. Саме він і привив синові любов до футболу та став його першим наставником. На жаль, коли Еусебіу було вісім років, тато помер, після чого на сім’ю чекали по-справжньому чорні часи. Адже окрім майбутнього футболіста матері доводилося тягнути ще вісім його братів. Однією з небагатьох радощів в житті хлопця стала гра мільйонів. Хоча він не мав ні взуття, ні справжнього м’яча, проте це не заважало йому так само, як і одноліткам, практично весь день грати в футбол. Вже тоді Еусебіу виділявся на фоні конкурентів по дворових баталіях. В першу чергу він брав неймовірною швидкістю (він пробігав стометрівку за 10,8 секунди).

«Еусебіу не світило щасливе майбутнє: він повинен був стати або ж вуличним чистильником взяття, або ж дрібним злодюжкою. Тож не дивно, що на полі він бігав так швидко, що складалося враження ніби за ним женеться поліція, або ж він настільки сильно хотів вирватися зі злиднів», – писав Едуардо Галеано. Еусебіу часто втікав з уроків, щоб пограти в футбол, за що неодноразово був битий. Мама намагалася вибити з нього футбол, щоб він зрештою вибився в люди, а не бігав по вулицях, немов ошпарений. Мати змінила свою думку стосовно «дурного захоплення» сина лише після того, коли тримала в руках перші гонорари Еусебіу.

Кумиром юнака був Маріу Колуна, який теж народився в Лоренсу-Маркеші, а тепер виблискував у складі Бенфіки. Еусебіу хотів повторити шлях своєї ікони, а тому рвався виступати за команду Деспортіво – мозамбікську філію Бенфіки. Проте тоді йому так і не судилося стати Орлом, оскільки його підбили на злеті. Еусебіу не пройшов оглядини, але йому запропонували перейти в стан філії Спортінга. Він відмовився: «Ноги моєї там не буде». Проте після того, як в Деспортіво йому вдруге вказали на двері, Ейсебіо змінив свою думку. З перших матчів за нову команду новачок зарекомендував себе як супербомбардир, який в кожній грі відвантажував у ворота суперників по декілька голів. І досить швидко мозамбікські Орли почали кусати лікті через те, що вони проґавили такого футболіста. Через декілька років в Мозамбік приїхав туринський купець, який запропонував юнаку вигідний шлюб зі Старою синьйорою. Еусебіу не мав нічого проти, однак на заваді стала мати, яка навідріз відмовилася відпускати сина за тридев’ять земель.

Отримавши звістку від свого скаута, Гуттман погодився на підписання Еусебіу. Проте тут було одне але. Перспективний юнак грав за Левенят, і дорослий Спортінг не мав ніякого бажання віддавати таку перлину ненависному ворогу. До того ж зелено-білі вже теж бачили Еусебіу в своєму прайді та запросили його на оглядини в Лісабон. Однак Орли зіграли на випередження та знайшли підхід до людини, якій просто не міг відмовити Еусебіу. Маріо Тавареш Мелу домовився з мамою футболіста, що син перейде в Бенфіку за 250 000 ескудо. Наприкінці 1959 року Чорна пантера граційно зіскочила з трапу літака, який приземлився в Лісабоні. Так вболівальники Бенфіки отримали свій найкращий різдвяний подарунок в історії.

Одразу після приїзду Еусебіу завезли на базу Орлів, де і посадили в золоту клітку. Для новачка навіть придумали псевдонім Рут Малоссо. Це було зроблено для того, щоб Еусебіу не змогли винюхати Леви. Звичайно, довго Чорну пантеру не вдавалося ховати в мішку і тоді почалася судова тяганина, до якої навіть долучилося Порту, але досить швидко Дракони зрозуміли, що їхні шанси на Чорну перлину рівні нулю.

«Цей період був дуже важким для мене, адже я не знав, які мої подальші перспективи. Добре, що поряд були товариші, особливо Колуна, який допомагав та підказував. Та й тренер ставився до мене, немов до сина», – згадував Еусебіу. Проблем юнаку додавало ще й те, що за ним постійно ходила свита, його ніколи не залишали самого, так як боялися, що віроломні Леви можуть віддячити тією самою монетою Орлам та викрасти Чорну перлину. Незважаючи на усі заходи безпеки, зелено-білим якось ледве це не вдалося.

Одного разу Еусебіу запросив в гості друг Іларіо, який напророкував юнаку видатну футбольну кар’єру ще тоді, коли той бігав на вулицях Лоренсу-Маркеша. Іларіо тепер грав за Спортінг та отримав завдання привезти Чорну перлину на базу Левів. Коли Еусебіу прийшов до товариша, то його відразу взяв під білі рученьки «спецназ» Спортінга та запхав в машину, яка помчала по вулицях Лісабона. Але хто спішить, той людей смішить, і скоро авто потрапило в аварію, а Еусебіу повернувся під крило Орлів.

Зрештою тринадцяте число стало щасливим для Чорної перлини та Бенфіки. 13 травня 1961 року біло-червоні отримали повідомлення, що Еусебіу тепер є футболістом Бенфіки. Справа в тому, що лоренсу-маркешівський Спортінг відмовився від своїх претензій на Чорну пантеру. Їм запропонували такі гроші, про які вони навіть не могли мріяти. Зелено-білі ще трішки поламали комедію, розповідаючи казки про те, що вони вклали в юного таланта набагато більше, а тепер віддають його нібито за безцінь.

PA
PA

Чорна пантера після тривалого простою в золотій клітці рвалася в бій і вже в дебютному матчі зробила хет-трик. Еусебіу міг би зіграти і в фіналі КЄЧ проти Барселони, але Гуттман вирішив не ризикувати і не прогадав. Бенфіка у надзвичайно драматичному поєдинку перемогла блаугранас і зайняла європейський футбольний трон. 15 червня 1961 року в Парижі на Парк де Пренс зійшлися найкраща клубна команда світу – Сантос та переможець КЄЧ лісабонські Орли. Бразильці однією лівою обігрували європейців, про що свідчив рахунок на табло 4:0 після першого тайму. На другу половину гри Гуттман витягнув зі свого рукава козирного туза. Замість Сантани вийшов Еусебіу. І захист бразильців нічого не міг вдіяти з Чорною пантерою. Еусебіу зробив хет-трик. Матч закінчився з рахунком 6:3.

Саме після цієї гри футбольні спеціалісти заговорили про народження нової футбольної зірки. Так, «Екіп» вийшов з шапкою: «Еусебіу – Пеле 3:2» (бразилець відзначився дублем в цій грі). Тренер Сантоса Лула сказав Гуттману: «Бела, в тебе з’явився справжній чемпіон». Пеле теж не шкодував компліментів на адресу Еусебіу: «Він забив дуже красиві м’ячі. Незважаючи на те, що я ніколи раніше про нього не чув, я думаю, що з нього вийде видатний гравець». Проте Еусебіу не загрожувало випробування мідними трубами: «Я не боявся величезної кількості глядачів, яка збиралася на трибунах. Три голи в матчі з командою Пеле – це прекрасний початок професійної кар’єри, але я не збираюся зупинятися на цьому».

Як зізнавався Еусебіу, в перших матчах в Португалії йому було некомфортно грати, оскільки в Лузітанії дуже холодно, не те що в сонячному Мозамбіку: «На полі я часто аж трусився від холоду». Португальські «морози» ніяк не відбивалися на результативності Еусебіу. Він швидко став кращим бомбардиром команди і допоміг команді вдруге поспіль вийти у фінал КЄЧ. У вирішальному поєдинку на Орлів чекав великий та жахливий Реал.

В дитинстві до рук Еусебіу потрапила газета, в якій було фото Альфредо ді Стефано. Фото він вирізав і протягом певного часу завжди носив його з собою, побоюючись, що хтось з братів поцупить його, або ж мама викине у смітник. Тепер він грав у фіналі проти свого кумира.

Матч розпочався для Бенфіки гірше не придумаєш. До 24-ї хвилини Пушкаш зробив дубль, а Еусебіу згадував, що іспанці грали з таким виразом обличчя, ніби для них цей поєдинок був питанням життя і смерті. Однак досить швидко Орли перехопили ініціативу і на 34-й хвилині відновили статус-кво. Кінцівка тайму пройшла в атаках Вершкових: Ференц забив ще один гол і двічі лише диво рятувало ворота Бенфіки.

«Ми були впевнені, що в перерві отримаємо від Гуттмана на горіхи. Проте він навпаки підбадьорював нас, заявляючи, що ми молодці, адже програли лише в один м’яч, а він думав, що нічого б страшного не сталося, якщо б ми горіли у два м’ячі. Бела заявив, що в другій половині вікові гравці Реала зупиняться і ми тоді візьмемо своє». Все сталося так, як і прогнозував мудрий єврей Гуттман. В другому таймі на полі домінувала Бенфіка в складі якої виблискувала Чорна перлина. «Ми нічого не могли вдіяти з Еусебіу, коли він вмикав швидкість. Це було для нас справжнє відкриття, уявіть, що ви сідаєте в автомобіль в якому не 5, а 6 передач. Коли ми потрохи призвичаїлися до його манери гри, то він вмикав сьому передачу», – згадував захисник Реала Пачін.

На 63-й хвилині гри за рахунку 3:3 суддя призначив пенальті у ворота Королівського клубу. Еусебіу пішов виконувати вирок. Тоді голкіпер Реала Аракістайн спробував вивести форварда Бенфіки з рівноваги, та назвав його «чорним педиком». Однак воротар не врахував того, що словниковий запас іспанської мови Чорної пантери не був таким багатим, як в нього самого. А тому Еусебіу нічого не зрозумів та попросив Колуну перекласти йому ті незрозумілі слова, на що той відповів: «Заб’єш – то перекладу». Еусебіу легко та невимушено реалізував вирок. Для старіючого Реала цей гол став контрольним. В Королівського клубу явно закінчилося паливо, а Еусебіу ударом зі штрафного вбив останній цвях в Королівську труну.

Після матчу захоплена публіка на руках винесла Чорну пантеру. У своїх руках Еусебіу тримав футболку Альфредо ді Стефано, яка стала своєрідною естафетною паличкою, яку передав геніальний аргентинець новому футбольному королю. «Ця футболка була для мене навіть ціннішою, ніж сам КЄЧ», – зізнавався Еусебіу.

goaldentimes.org
goaldentimes.org

Після того як Чорна пантера стала МVP фіналу, за головною зіркою Бенфіки вишикувалася елітна черга покупців: Інтер, Ювентус, Реал. Орли, мабуть, продали би Чорну перлину в одну з провідних світових футбольних колекцій , адже з фінансами в португальському клубі завжди було сутужно (це і стало однією з причин, через які Бела Гуттман покинув команду та наклав на Орлів своє знамените прокляття). Аж тут відгукнулися вболівальники, які хотіли розпочати збір коштів, щоб знайти гроші на те, щоб Чорна перлина продовжувала виблискувати в Бенфіці. Після такого Еусебіу просто не зміг піти та залишився Орлом.

Існує ще одна версія стосовно того, чому Чорна пантера не залишила Португалію. Тоді країною правив диктатор Антоніу Салазар. Тих, хто виступав проти його режиму, він відправляв в концтабори на острови Зеленого мису, де вони повільно помирали. В часи Другої світової війни Португалія офіційно залишилася в стороні від великого конфлікту. Однак те, що Лузітанія стала однією з небагатьох країн, які висловили співчуття Німеччині з приводу смерті Гітлера, прекрасно свідчить, на чиїй стороні були симпатії Салазара.

Щоб одягнути народу рожеві окуляри, диктатор проголосив у країні план трьох F: Fatima (це місто стало центром християнського паломництва завдяки тому, що там в 1917 році являлася Діва Марія), Fado (португальська музика, пов’язана зі словом «saudade», що символізує почуття, постійної й непоправної втрати) та Futebol. А тому Салазар не міг відпустити свою футбольну ікону. Сам Еусебіу розповідав, що за часів диктатури навіть йому часто доводилося сутужно, однак він ніколи не критикував режим, стверджуючи, що його політика це – футбол.

Він став кумиром не лише Португалії, а й усієї Африці. Еусебіу приходили гори листів, майже такі самі великі, як і Санта-Клаусу. Важко втриматися, щоб не процитувати один з них:

«Дорогий Еусебіу!

Мені 30 років. З раннього дитинства я обожнюю футбол. Це найпрекрасніший вид спорту, тому що мужчини не грають в ньому роль, а постають перед жінкою у своїй справжній подобі. Можна обманювати всюди, але не в футболі. Вперше я побачила вас 10 років тому, коли ви дебютували в лінії атаки дорогої мені Бенфіки. 5 хвилин мені було достатньо, щоб зрозуміти, що в один прекрасний день ви зруйнуєте всі бар’єри та станете найгрізнішим форвардом в світі. Для мене ви – надлюдина футболу. Ви перевершили Пеле. Тому що ви прекрасні, як божество. Про Пеле цього не скажеш. В мене є дар: я передбачаю майбутнє з мінімальною помилкою. Ваше майбутнє? Воно дивовижне. Прийде час, закінчиться ваша футбольна кар’єра і на вас посипляться численні пропозиції. Одна прийде з Японії. Прийміть її і ви станете багатші за короля. Знайте, що я живу у вашій тіні та готова на крилах полетіти до вас, як тільки ви мене покличите», – писала шанувальниця таланту Еусебіу.

1965 рік пройшов під знаком Чорної пантери. Він практично самотужки вивів збірну Португалії на англійський мундіаль, забивши 7 з 11 голів у кваліфікації. Також Чорна перлина сяяла у КЄЧ, забиваючи м’ячі на будь-який смак. Після феноменальної гри у півфіналі, в якому Чорна пантера розірвала Королівський клуб – 5:1, Еусебіу підбіг до журналістів та прокричав: «Ну що, ви нарешті дасте мені Золотий мяч? Я ж не гірший за Лоу чи Суареса». Акули пера зрештою віддали належне таланту португальця та віддали йому такий жаданий приз.

На ЧС 1966 року Еусебіу став кращим бомбардиром турніру, залишивши 9 автографів у воротах суперників. Він відправив додому непереможних бразильців, довівши, що вони помилялися, коли говорили, що таких, як він, у них в країні майже так само багато, як піску на Копакабані. Свій найкращий матч в житті Чорна пантера відіграла проти головної сенсації того чемпіонату – команди Північної Кореї. Партнери по збірній відзначали, що за рахунку 0:3 вони були дуже здивовані, коли почули від зазвичай мовчазного Еусебіу слова: «Не переживайте, все буде гаразд, ми переможемо». Він дотримав слова. Його чотири голи допомогли здійснити Португалії диво та здобути путівку до півфіналу. Одним з найемоційніших моментів англійського мундіалю стали сльози Еусебіу після програшу півфінального матчу господарям. В грі за третє місце португальці здолали збірну СРСР та виграли першу і наразі єдину медаль для своєї країни на чемпіонатах світу.

В Еусебіу була фантастична кар’єра. Його середня результативність – близько одного гола за гру. І це не межа. Якщо б не травми, то його цифри виглядали б ще більш вражаючими. Часто захисники влаштовували на Чорну пантеру справжнє сафарі. Звичайною картиною було те, коли він покидав поле з білим рушником, яким він намагався трішки вгамувати біль. Вони стали настільки нерозлучні, що з часом Еусебіу почав вважати рушник своїм талісманом. За словами футболіста, його ноги були настільки «прикрашені» численними травмами, що нагадували йому карту світу, на якій навіть можна було знайти Африку і Європу.

Після завершення кар’єри Еусебіу намагався по мірі сил допомагати рідному клубу. В 1990 році у Відні Бенфіка грала у фіналі КЄЧ з Міланом. Коли Еусебіу приїхав в столицю Австрії, то одразу помчав на могилу Гуттмана і благав його зняти своє прокляття. Однак навіть магія Еусебіу не змогла нічого вдіяти з давнім єврейським закляттям. Орли поступились з рахунком 0:1.

Серце Чорної пантери перестало битися 5 січня 2014 року. «Я хочу, щоб мою труну поставили на стадіоні Бенфіки. Я думаю, що прийде багато людей, щоб зі мною попрощатися». Клуб виконав заповіт Еусебіу. В той сумний день до Ештадіу да Луж вилаштувалася безкінечна черга вболівальників, які хотіли віддати останню шану найкращому футболісту в історії Бенфіки.

uefa.com
uefa.com

«Для Португалії Еусебіу – це той, хто є вищим за клубні вподобання. Я познайомився з ним, коли він грав з моїм батьком в збірній. Він народився 25 січня, а я 26-го, і він ніколи не забував про мене. Я завжди отримував від нього в якості подарунка футболку, м’яч чи бутси. Востаннє я бачив його в Україні під час Євро-2012. Тоді він вже був після операції на серці, проте це не заважало йому насолоджуватися життям. Тепер я не такий сумний, як тоді, коли вперше почув, що Еусебіу вже немає з нами. Я думаю, що такі люди, як він, не помирають, історія не дає їм померти», – зазначив Жозе Моурінью.


Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Источник: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?