Sportarena

Ballon d’Or. Епізод Другий. Сер

В другій частині розповідь про першого володаря цієї нагороди сера Стенлі Метьюза.

Ballon d’Or. Епізод Другий. Сер

Getty Images

«Прекрасна гра, містер Метьюз, захоплююча».
Королева Великобританії Єлизавета ІІ

Стенлі Метьюз був унікальним футболістом. Він грав на найвищому рівні до 50 років. За всю свою надзвичайно тривалу кар’єру Стен не отримав жодного попередження. Метьюз став першим володарем Золотого м’яча та першим футболістом, який отримав почесний титул сер. Стен грав лише за два достатньо посередніх клуби – Сток та Блекпул. Коли в нього запитали чому він не перейшов в більш титуловану команду, Метьюз відповів: «Тому, що я був глоріхантером».

Він з’явився на світ в родині перукаря. Правда той був більш відомим не завдяки ножицям чи бритві, а своїм кулакам. Джек Метьюз мав прізвисько «Бійцівський цирульник з Хенлі». Він провів більше 350 боїв та пускав кров своїм суперникам не гірше за свого колегу по професії – легендарного Свіні Тодда. Джек на початках намагався зробити зі свого сина боксера, але незабаром махнув рукою на ці спроби, так як Стенлі не виявляв жодного зацікавлення цим видом спорту. До того ж мати теж шкодувала своє чадо, коли він з синцями повертався додому після тренувань, та переконала батька, що бокс – це не для нього.

Ще в досить юному віці Стен проявив свої швидкісні якості. Джек Метьюз, який був дуже практичним та, як більшість англійців, азартним, не упустив нагоди заробити на своєму синові. В 6 років він записав Стенлі для участі в змаганнях з бігу та поставив на його перемогу, і той не підвів. Незабаром до Стена прийшла справжня любов, яку йому вдалося пронести крізь усе життя. Він віддавав всього себе футболу, а він відповідав йому взаємністю. Завдяки батькові Стенлі зрозумів наскільки важливою є постійна робота над собою. Його тренування починалися о 7 ранку з пробіжки, розтяжок та вправ з м’ячем. Стен постійно шліфував свій дриблінг, обводячи стільці, які він ставив у власному дворі.

В часи, коли грав Стенлі, було дуже мало футболістів, які слідкували за собою та дотримувались режиму. Проте він був не таким. З шестирічного віку Метьюз робив дихальні вправи біля вікна та щодня тренувався. До кінця своєї кар’єри вн постійно займався, в той час, коли багато футболістів пиячили в пабах та волочилися за спідницями. Він не вживав алкоголю, не курив, був вегетаріанцем, пив фруктовий сік, їв вітаміни та щопонеділка постив. Коли йому було вже за 80, Стенлі продовжував ранкові пробіжки, навіть незважаючи на грип та бронхіт. Метьюз був справжнім професіоналом і завдячував своїм довголіттям не лише спортивним генам, а в першу чергу тому, що постійно працював над собою.

Стэнли Мэтьюз, Fox Photos/Getty Images
Стэнли Мэтьюз, Fox Photos/Getty Images

Перший тренер Метьюза – його батько – навчив бути цілеспрямованим, вчитися на помилках, не зупинятися на досягнутому та постійно працювати. Метьюз починав грати в центрі півзахисту та відзначався високою результативністю в шкільні роки. Так, в одному з матчів він забив дюжину голів. Незабаром його перевели на правий фланг півзахисту, який він бороздив протягом всієї своєї кар’єри. І хоча Стен так і не попрацював в батьківській перукарні, проте своїми бутсами вистригав траву не гірше, ніж старший Метьюз волосся клієнтів. Його талант не залишився непоміченим і він потрапив на олівець багатьом селекціонерам. Правда, Стенлі довго не роздумував – тато сказав, що він мусить виступати за Сток. Син був слухняним, і Гончарі почали майстерно виліплювати з перспективного юнака зірку світового футболу. Старші товариші не дуже панькалися зі Стенлі та якось, коли той забув з ними привітатися, кинули його у ванну з водою. Правда, незабаром, це минуло і вони почали стояти за нього горою. Партнери бачили його надзвичайний талант та завжди захищали його.

В 17 років він підписав професійний контракт. Цифри в ньому були далеко не запаморочливими – 5 фунтів на тиждень під час сезону та 1,5 в міжсезоння. Але ці гроші тішили юнака, адже тепер він міг мати свої кишенькові, не просячи їх у батьків. Проте старший Метьюз порадив йому класти половину цих грошей на рахунок в банку, а іншу половину віддавати матері. З часом, коли на його банківському рахунку назбиралася кругленька сума, він з вдячністю згадував слушну пораду тата. Окрім цього в нього з’явився ще один стимул: за кожну перемогу гравцям давали «підйомні», які йшли вже безпосередньо в кишеню Стена. А якщо не вийде заробити на футбольному полі – двері батьківської перукарні завжди відкриті та в ній завжди знайшлася б робота для прибиральника.

Метьюз допоміг Стоку виграти другий дивізіон та вийти в футбольну англійську еліту. Він небагато забивав, проте завжди віддавав чимало пасів та постійно крутив в’язи захисникам. Як висловлювалися журналісти: «Стен садив захисників на дупи та змушував вболівальників відривати свої задниці від лавок, на яких вони сиділи». З часом суперники вже вивчили манеру гри Стена, але нічого не могли з ним вдіяти. Геній є геній. Якось черговий оборонець, якого пошив в дурні Метьюз, схопив його за труси. Арбітр зупинив гру та сказав беку: «Ви не повинні так грати проти Стенлі». На що білодаха запитав суддю: «Якщо ви знаєте кращий спосіб його зупинити, поділіться будь ласка зі мною».

Незабаром Стен дебютував у складі національної збірної в матчі з Уельсом та відзначився забитим голом. Друга гра в складі Трьох левів була однією з найбільш пам’ятних в історії. В 1934 році збірна Італії стала чемпіоном світу з футболу. Проте англійці дивилися звисока на ті континентальні ігрища та вважали свою збірну найсильнішою. В листопаді Скуадра Адзурра прибула в Лондон, як писала британська преса, для того, щоб зіграти гру, яка мала визначити справжнього чемпіона світу. До того ж акули пера пройшлися по кишеньковому суддівстві на італійському мундіалі, де люди в чорному були послушними маріонетками дуче та його свити. Окрім спортивної складової в цьому поєдинку не обійшлося без політики, яка, на жаль, затьмарила собою саму гру. Фашисти хотіли продемонструвати переваги власного ладу. Муссоліні пообіцяв футболістам за перемогу захмарні призові – по 150 фунтів та авто Аlfa Romeo кожному. Гравці Скуадри, які і до того не відзначалися особливим миролюбством, ввімкнули режим фулконтакт. Правда, першими почали англійці, постраждав один з найбільших тодішніх костоломів – Луїс Монті, якому в перші 15 хвилин гри зламали ногу. Італійці ж, у відповідь, на футбольному полі розпочали справжнє полювання. Ось трофеї в цьому сафарі: Дрейк – рвана рана ноги, Гепгуд – зламаний ніс, Боуден – зламана кісточка, Брук – зламана рука. «Битва на Хайбері» завершилася перемогою англійців з рахунком 3:2. Хоча італійці теж залишилася задоволеними, граючи практично весь матч в меншості, вони змогли скоротити своє відставання до мінімуму та були близькими до того, щоб зрівняти рахунок. Метьюз назвав цей матч найогиднішим серед усіх поєдинків, в яких він брав участь.

В 1935 році Футбольна асоціація вирішила провести поєдинок з німцями в Лондоні. Це викликало хвилю незадоволення в Англії, адже за декілька років, які фашисти були при владі в Німеччині, вони вже встигли показати своє справжнє обличчя. Правда, керівництво футбольного клубу Тоттенгем (який вважається єврейським) для того, щоб задобрити гостей, вивісило на трибунах Вайт Гарт Лейн нацистський стяг. Проте на футбольному полі вже не було місця ніякій гостинності. Англійці винесли німців з рахунком 3:0. Через три роки тевтонці захотіли реванш в Берліні. В той час британська влада думала задобрити німецького вовка вегетаріанською дієтою. Саме так виглядали намагання європейців йти Гітлеру на невеликі поступки, сподіваючись на те, що він не розпалить полум’я великої війни. Так і перед цим поєдинком чиновник англійської асоціації зайшов в роздягальню своєї команди та попросив перед грою привітати трибуни нацистським салютом. Реакція гравців була прогнозованою. Едді Гепгуд викрикнув у відповідь на це чиновнику, що він може засунути це привітання собі в задницю. Про «любов» Едді до фашистів свідчить така його фраза: «Гітлер нагадує мені одну мою колишню подругу, тільки вуса у неї були більш пишними». Правда, незабаром футболісти здалися та привітали трибуни характерним жестом. Такий тиск з боку рідної асоціації неабияк розлютив британських левів, які роздерли німців з рахунком 6:3. А фашистські бонзи не досиділи до кінця гри, оскільки не могли дивитися на те, як англійці знущаються над арійцями. Потім Метьюз згадував той нацистський салют, як один з найгірших вчинків, які він зробив в своєму житті.

В той час справи Метьюза в рідному клубі не клеїлися. Він побив горшки з наставником Гончарів Бобом Макгрорі. Причина була банальною – гроші. Стен мав отримати бонус в 650 фунтів за 7 років виступів в команді. А керівництво почало наполягати на 500, оскільки перші два роки він виступав за резервну команду. Далі більше. По місту поповзли чутки про те, що Метьюз веде себе зверхньо по відношенню до своїх менш зіркових товаришів. І вся команда мріє про те, як би пошвидше розпрощатися з пихатим Стеном. Ці вигадки клубних босів дуже не сподобались Стенлі і він наполягав на тому, щоб його виставили на трансфер. Але фани зрозуміли звідки ростуть ноги і почали організовувати мітинги в підтримку Чарівника дриблінгу та зустрічі з самим футболістом. Метьюз не встояв перед таким виявом народної любові та не зміг залишити Сток.

Фото Ron Burton/Keystone/Getty Images
Фото Ron Burton/Keystone/Getty Images

Потім була війна, яка забрала кращі роки кар’єри Метьюза. Він служив у ВПС, хоча його військова діяльність, як правило, обмежувалася лише футбольними матчами. В часи Другої світової війни в нього не було проблем з продуктами та дефіцитними товарами, які він активно збував на чорному ринку. З часом футболіст на зароблені таким шляхом гроші купив невеликий готель в Блекпулі, за який він інколи виступав в якості запрошеної зірки.

У 1945 році помер батько Стенлі. Коли той лежав на смертному одрі, син пообіцяв йому доглядати за матір’ю та виграти Кубок Англії. В 1946 році ще одна трагедія спіткала Метьюза. Під час кубкового матчу між Болтоном та Стоком, який відбувався на болтонському Бернден Парк пропустили 65 тисяч глядачів, а 20 000 залишилися під стадіоном. Проте вони не збиралися пропускати гру і почали прориватися на трибуни. Два сталевих бар’єри обвалилися під вагою такої кількості людей. Як результат, 33 фанати загинули, а близько 500 були поранені. Це не вкладається в голові, але після того, як позабирали трупи та поранених – гру продовжили! Після трагедії Метьюз декілька тижнів не тренувався і, як справжня Людина, перерахував гроші у спецфонд, який був створений для допомоги тим, хто постраждав на Бернден Парк. До того ж зробив це таємно, адже не хотів піаритись на людському горі.

В першому повноцінному повоєнному сезоні 1946/47 Сток досить несподівано боровся за титул. На початку чемпіонату Гончарі не показували нічого особливого, але далі набрали фантастичну форму і це без Метьюза. Конфлікт між Стенлі та наставником тривав… Макгрегор ставив його в основу команди лише тоді, коли травма вибивала когось зі стартової одинадцятки. Незабаром керівництву вдалося на деякий час загасити конфлікт і Метьюз буквально літав по своєму флангу, виправдовуючи своє прізвисько – «Чарівник дриблінгу». Про точність його передач ходили така байка. Він навішував м’яч настільки точно, що круглий ніколи не потрапляв шнурівкою на голову (тоді м’ячі зав’язувались на шнурівку і контакт футболістів з нею часто був досить болючим ). На жаль, Макгрегорі був дуже заздрісним і незабаром знову почав придумувати купу причин, щоб не ставити Метьюза в основу. Врешті-решт це набридло Стену і він настояв на своєму трансфері в Блекпул. Керівництво Гончарів було задоволене, адже отримало чималі гроші за ветерана. Скільки йому ще залишалося грати? Декілька років… Звичайно ніхто тоді не міг припустити, що Стенлі гратиме до 50!

Цей перехід намагалися зберегти в таємниці до кінця сезону, але через кілька днів він став секретом Полішинеля. Незабаром всі знали про те, що Гончарів покидає їхній Маг. В заключній грі чемпіонату Сток в разі перемоги над Шеффілд Венсдей ставав чемпіоном Англії з футболу. Та історія Попелюшки вийшла більш сумною, ніж в Перро. І Клинки перемогли Гончарів та коронували Ліверпуль, а Сток фінішував четвертим.

В складі Блекпула Стен став першим володарем нагороди Гравця року в Англії. В тому ж 1948 році Метьюз видав прекрасну гру в фіналі Кубку Англії. Але його зусиль виявилось замало і МЮ Басбі здобув перемогу з рахунком 4:2. Потім був ще один фінал і знову поразка. Варто зазначити, що в ті часи Кубок був головним трофеєм сезону в Англії. Перемога на переповненому Вемблі ставала вишенькою на торті в кар’єрі кожного британського футболіста. В 1953 році був третій фінал сера Стенлі. В ньому вся країна, крім Болтона (суперника Блекпула в цьому поєдинку), вболівала за мандаринових, адже всі так хотіли, щоб Метьюз нарешті виграв серйозний трофей. Мрії фанатів втілилися в реальність і цей фінал став справжнім Кубком Стенлі.

Фото Leonard McCombe/Picture Post/Getty Images
Фото Leonard McCombe/Picture Post/Getty Images

Перебіг подій в цьому поєдинку нагадував голлівудський блокбастер. Команда головного позитивного героя на самому початку пропустила, потім взяла гру під свій контроль та відновила статус-кво. Правда досить швидко Болтон знову вийшов вперед, хоча по суті грав вдесятьох (в одному з епізодів травмувався Белл). В перерві наставник попросив гравців Блекпула частіше віддавати м’яча Стену, а він вже розбереться. На 55-й хвилині мандаринові опинилися на грані катастрофи, захисники, які не звертали уваги на травмованого Белла упустили його біля власних воріт і той головою переграв Фарма. Через 13 хвилин Мортенсен після передачі Метьюза подарував надію Блекпулу. Для того, щоб зрівняти рахунок на табло в мандаринових залишалося цілих 22 хвилини. І коли вже здавалося, що Метьюз програє свій третій фінал, Стенлі Мортенсен на 89-й хвилині втретє поцілив у ворота Болтона. Через зупинки суддя додав до основного часу 4 хвилини і на 92-й хвилині сталося диво. Метьюз з останніх сил здійснив ривок по флангу та вже падаючи виконав простріл, який замкнув Перрі. 4:3 на користь Блекпула. Завіса. Хепі-енд. Це був чудовий камбек. Так Стенлі Метьюз здобув свій Кубок. Трофей особисто вручала королева Єлизавета ІІ, яка нещодавно зійшла на престол і це був її перший фінал Кубка Англії в якості монарха Великобританії. Між королевою та Метьюзом на церемонії нагородження відбувся наступний діалог:

— Прекрасна гра, містер Метьюз, захоплююча!

— Спасибі, ваша величність.

Наступного дня гравці Блекпула вирішили прогулятися парком, в якому місцеві хлопчики гасали з м’ячем. Побачивши героїв фіналу юнаки на деякий час завмерли, проте згодом наважилися запросити їх зіграти з ними. І футболісти не відмовили та грали в повну силу так, ніби вони виступали на Вемблі, а не в звичайнісінькому парку. Це були прекрасні часи. Як зазначив репортер з Sunday Chronicle: «Таке більше не повториться». І, на жаль, виявився правим. Один з журналістів назвав ту перемогу Стенлі «Еверестом Метьюза». Цікавим є те, що не пройшло і місяця з моменту фіналу, як найвища гора світу була підкорена новозеландцем Едмундом Хілларі та шерпом Тенцінгом Норгеєм. Новину про успіх експедиції повідомили королеві 2 червня, якраз в день коронації. Так після того, як вона вручила Метьюзу Кубок, який символізував його футбольний Еверест, отримала в якості подарунку справжній Еверест.

В 1956 році Стенлі Метьюза було проголошено першим володарем Золотого м’яча «Франс футболу» і королем… Королем футболу. Це було задовго до Пеле, якому тоді було лише 16 і, до того ж, ніякої коронації бразильця не було – просто гарний вираз. А ось Стенлі коронував шаман в далекій Гані. В 48 років він став Гравцем року в Англії, а в 50 – сером. Коли тодішній прем’єр Великобританії Гарольд Вільсон взнав про те, що скоро Метьюз отримає цей почесний титул, то був дуже здивованим: «Хіба він ще не є сером?»

Видавалося, що роки не впливають на Стенлі і він як Бенджамін Баттон лише молодіє. Врешті в 50 років він повісив бутси на цвях. Як не дивно, але з часом сер шкодував, що так рано завершив кар’єру, адже за його власними словами міг би відіграти ще декілька сезонів.

Метьюз пішов з життя в 2000 році. В останню путь сера Стенлі проводжали 100 тисяч людей і це незважаючи на типову англійську погоду. Траурний кортеж розтягнувся на 14 миль. Джанфранко Дзола якось сказав про Метьюза: «Він грав лише за 20 фунтів. Сьогодні він би коштував всіх грошей, які є в Банку Англії». Улюбленим віршем сера Стенлі був «Якщо» Редьярда Кіплінга. І він дійсно прожив життя так, як заповідав його видатний співвітчизник:

«… Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою –
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти – Людина, сину мій».

Далі буде…

Володимир Войтюк, Sport Arena


Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Источник: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?