УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ
Публикации
22 июня, 11:10
5955
5955
22 июня, 11:10
Лента новостей

Ballon d’Or. Епізод Перший. Спочатку був Ано

...
Ballon d’Or. Епізод Перший. Спочатку був Ано
Габріель Ано, золотий м’яч та перший його володар – сер Стенлі Метьюз. Фото L’Equipe

Перший епізод присвячений журналісту, який змінив європейський футбол.

19 червня 1949 року збірна Франції приймала на своєму полі Іспанію. За два тижні до цього, була здобута перемога над досить слабкою Швейцарією з рахунком 4:2. Ця вікторія стала одним з небагатьох успіхів тодішніх Синіх. До матчу з нейтралами французи в чотирьох іграх тричі покидали поле на щиті, лише одного разу видряпавши нічию. Поєдинок з Фурією Рохою розглядався як своєрідний тест – він мав перевірити готовність збірної Франції до протистояння з серйозними єврейськими командами. В тій грі іспанські професори відправили галльських студентів на перездачу. Французи були знищені на своєму полі з рахунком 1:5. Після такого ляпаса головна газета країни «L’Equipe» («Команда») опублікувала одну з найбільш розгромних передовиць у своїй історії. В ній стверджувалося, що лише революція зможе врятувати національну збірну. Справа в тому, що через декілька місяців Сині мали зустрітися у двоматчевому протистоянні з Югославією, в боротьбі за путівку на бразильський мундіаль. Журналіст розумів, що в такої французької команди немає шансів в боротьбі з балканцями.

Також він вказав на головні захворювання збірної та рекомендував «ліки», які б могли допомогти вилікувати хворого пацієнта – французький футбол. Анонімний автор писав про надзвичайно високі зарплатні футболістів, через які вони не мають стимулів для саморозвитку; складний календар, через що гравці дуже втомлюються та часто травмуються – він пропонував скоротити число клубів у вищому дивізіоні, не допускати ситуацій, коли команда має грати більше одного матчу за 3 дні та заборонити товариські ігри в міжсезоння. Для популяризації футболу в країні було запропоновано дозволити дітям безкоштовно відвідувати матчі.

Оскільки це мала бути революція, то вона вимагала жертв – журналіст просив голови тренера-селекціонера збірної Гастона Барро та технічного радника Габріеля Ано. «Селекціонер в цьому сезоні зазнав краху. І якщо це достатня підстава для того, щоб звільнити людину, то її слід звільнити. Також потрібно призначити нового технічного радника, оскільки теперішній не виправдав сподівань», – писав грізний представник четвертої влади. Тоді французькою збірною керував колоритний дует – наставником-селекціонером був Гастон Барро, а технічним радником – журналіст Габріель Ано. Головним в цьому тандемі був саме Ано, а Барро виконував функції його помічника. З часом виявилося, хто був автором цієї розгромної статі в «Екіп» – сам Габріель Ано. Так, він закликав до власного звільнення. Його бажання було виконане і протягом 24 годин після виходу цього номера газети журналіст перестав бути технічним радником збірної. Габріель ніколи не боявся критикувати та писати про найболючіші проблеми французького та й світового футболу. Йому був невідомий страх, що і підтверджує його життєвий шлях.

Ано народився у 1889 році, в невеличкому місті Аррас. Цікавим є те, що в цьому населеному пункті з’явилися на світ один з лідерів Великої французької революції Максиміліан Робесп’єр та знаменитий злочинець, а згодом «батько» кримінального розшуку Ежен Франсуа Відок. Це місто прославили його сміливі та непересічні уродженці. Одним з них безперечно був Габріель Ано.

Він почав грати в футбол у ліцейній команді Туркуен. Габріель демонстрував хорошу гру на позиції вінгера і з часом пішов на підвищення у дорослу команду. В 1910 році Ано в складі Туркуену став чемпіоном Франції. Це був єдиний чемпіонський титул в історії скромного колективу. Виступи Габріеля не залишились непоміченими і його запросили до лав національної збірної. Він дебютував у складі Трикольорових у 18-річному віці. В 1908 році Габріель поїхав з командою на Олімпійські ігри до Лондону. Правда, там Ано так і не зіграв в єдиному матчі Синіх на тому турнірі. Ну і добре, що не зіграв – команда була розгромлена Данією з рахунком 1:17, а Софус Нільсен поставив рекорд олімпійських турнірів, 10 разів розписавшись у воротах галлів. (Досягнення данця на наступній Олімпіаді повторив німець Готфрід Фукс, який став головним катом збірної Російської імперії. Манншафт тоді знищив росіян з рахунком 16:0.) Поразка від датчан залишається найбільшою поразкою в історії збірної Франції. Правда в такому виступі збірної не було нічого дивного. Тодішня команда явно не хапала зірок з неба, за декілька місяців до ОІ Сині, на цей раз вже з Ано в основі, були розтрощені англійськими аматорами з рахунком 0:12. Часто гравців до складу Трикольорових набирали… за оголошенням. Багаторічний редактор «Франс футболу» Макс Юрбіні писав про те, як в 1909 році газета «Отто» розмістила наступну інформацію: «Футболістів, які бажають потрапити до складу збірної Франції, просять записуватись у нашій канцелярії».

Ано отримав хорошу освіту та показав неабиякі здібності до вивчення іноземних мов. В студентські роки він бігло розмовляв англійською, але ще краще знав німецьку, що було великою рідкістю в тодішньому французькому суспільстві. Його любов до німецької культури проявилася в тому, що він вирішив продовжити навчання в Мюнстері. Правда цей переїзд виліз йому боком в плані гри за збірну. Тоді французи дуже не любили німців, так як не могли пробачити їм франко-пруську війну 1870-71 років. Така злопам’ятність призвела до того, що Ано протягом його дворічного навчання в Німеччині жодного разу не викликали до національної збірної. Хоча за рівнем гри він був одним з кращих футболістів країни. Після повернення Габріеля до Франції, його одразу запросили до лав Синіх.

Правда у 1914 році Європі стало не до футболу. Розпочалася Перша світова війна. Ано був справжнім патріотом Франції. Він добровільно записався в армію та невдовзі потрапив до німецького полону. Незабаром йому вдалося втекти з табору для військовополонених. Далі він зважився на відчайдушний вчинок – вирішив вступити до лав ВПС Франції.

Люди, які йшли в льотчики в Першу світову війну, були справжніми камікадзе. Так з 17 300 французьких пілотів, які піднялися в небо між 1914 та 1918 роками, 5 533 загинули. Кожен третій льотчик не повернувся додому. Вилітати на бойове завдання було рівноцінним грі в російську рулетку, тільки в барабані тепер були смертельними два, а не один патрон. Ано дійсно не знав слова «страх». Правда, як і всі великі люди, був трохи «дивакуватим». Так, він не любив рукостискань, оскільки вважав їх негігієнічними та позбавленими будь-якого змісту.

Переживши жахи війни, Габріель у 1919 році вперше в якості капітана вивів Трикольорових на гру з Бельгією. В цьому матчі він відзначився двома голами. На жаль, це був останній виступ Ано за збірну. Незабаром він потрапив в авіакатастрофу і змушений був завершити свою кар’єру. Любов до літаків стала початком дружби між ним та Сент-Екзюпері. Захоплення ж авіацією для автора «Маленького принца» стало набагато фатальнішим, ніж для Габріеля. 31 липня 1944 року він вирушив з Корсики у розвідувальний політ. Після цього його ніхто не бачив, а тіло Сент-Екса так і не було знайдено.

Фініш спортивної кар’єри став для Ано стартом журналістської діяльності. Він почав писати для видань «L’Auto» та «Le Miroir des Sports», не обмежуючись лише футболом. Габріель також висвітлював теми гольфу та авіації. У 1921 році він знайшов застосування своїм талантам мовника та опублікував перший французький переклад міжнародних правил футболу. Через 9 років газета «L’Auto», з подачі Ано, виступила ініціатором запровадження конкурсу на звання кращого юного футболіста Франції. В 1949 році на цьому огляді талантів переміг деякий Сопен, а друге місце посів Раймон Копачевський. Ано, який був головою журі цього конкурсу, заспокоюючи розчарованого гравця, назвав його моральним переможцем та спрогнозував велике майбутнє. З часом, Копа став одним з кращих футболістів в історії Франції. Як бачимо, Габріель був не гіршим Нострадамусом, ніж його знаменитий співвітчизник.

В 1932 році у Франції з’явилася професійна футбольна ліга. І тут теж варто відзначити роль Ано, який багато років у своїх статтях наголошував на необхідності надання футболістам професійного статусу. Також він організував перші в Європі тренерські семінари, в яких міг взяти участь кожен, незалежно від місця народження та кольору шкіри.

Габріель Ано ділиться тактичними тонкощами. Фото L’Equipe
Габріель Ано ділиться тактичними тонкощами. Фото L’Equipe

Габріель завжди залишався справжньою людиною та не мав нічого спільного з тими, хто хотів силою нав’язати свою волю світу. Незабаром його рідна Франція була окупована фашистами, а країною почав правити маріонеточний уряд Петена. В ті часи нова влада проголосила футбол – дегенеративною грою космополітів, серед яких особливо багато євреїв. Тодішній режим намагався зробити спортом  номер один масові заняття гімнастикою. Ано причаївся і чекав коли рідну країну буде звільнено. В 1944 році розпочалася операція «Оверлорд», яка вилікувала Францію від коричневої чуми.

Після закінчення Другої світової війни Габріель продовжив свою журналістську діяльність, правда, тепер він працював в газеті «L’Еquipe». Ця газета стала правонаступницею «L’Auto», яке було звинувачене в співпраці з фашистами та маріонеткою Петеном і тому, йому довелося закритися. З 1945 по 1949 роки Ано був технічним консультантом збірної Франції. Він часто не добирав слів привселюдно критикуючи своїх гравців, але водночас був справедливим та повністю відданим футболу.

Досить показовим є наступний епізод в його тренерській біографії. В квітні 1949 року збірна Франції була розгромлена в Роттердамі нідерландцями. В ті часи голландська команда вважалася одним з футбольних аутсайдерів і, зрозуміло, такий крах Синіх неабияк розгнівав Ано. Капітаном команди в тій грі вперше був Жан Пруфф, якому і дісталося на горіхи від технічного радника. О четвертій ранку в готельному номері Жана пролунав телефонний дзвінок. Сонний футболіст підняв слухавку та почув голос Ано:

«Я сподіваюся, що ви не спите після такої гри, тому що я не можу. Завтра під час сніданку ви маєте пояснити своїм товаришам по збірній, чому ви не достойні грати з ними в наступній зустрічі. Ви повинні першим поїздом вирушити додому». Через декілька годин Пруффу знову не поталанило – він зустрівся в ліфті з Габріелем, розмова була по-спартанськи лаконічною: «Ви все ще тут?» — запитав менеджер. Проте футболіст не тримав зла на Ано: «В такий спосіб він показував своє невдоволення моєю грою. Наставник був правий, як ніколи, що я на це міг йому відповісти? Нічого. Можливо в такий спосіб він хотів продемонструвати іншим гравцям, що навіть мені – одному з його улюблених гравців, не буде надано жодних привілеїв. У нас з ним нормальні відносини. Після цього випадку тренер декілька разів телефонував до мене і ми цілком нормально спілкувались».

Жан Пруфф любив гру та завжди викладався на футбольному полі. І він цілком розумів Ано, який був так само відданий спорту номер один, як і Жан. З Пруффом пов’язана ще одна цікава історія, яка була б нереальною в наші часи. Влітку 1944 року, в щойно звільненому Парижі, збірна Франції мала зіграти матч проти команди Британської армії. Жан отримав виклик на цю гру. Правда, була одна проблема. Він був в Реймсі. Але це не зупинило Пруффа, який на своєму велосипеді за два дні подолав 350 кілометрів до Парижа. Він встиг якраз на передматчеву розминку та, зіскочивши зі свого залізного друга, одразу ж почав виконувати різні вправи, не демонструючи жодних ознак втоми.

В подальшому Габріель Ано фонтанував ідеями і, що найважливіше, впроваджував їх в життя. Так, завдяки ньому, з’явився Кубок європейських чемпіонів з футболу та приз “Золотий м’яч”. Він помер в 1968 році в провінційному Вангенбур-Енгенталі, населення якого не перевищує 1,5 тисячі осіб. На жаль, у випадку з Ано, французи підтверджують крилату фразу – «Немає пророка у своїй Вітчизні». Через 47 років після смерті Габріеля у Франції немає ні його пам’ятника, ні музею. Жоден стадіон, вулиця чи футбольна школа не названі на його честь. У французькій Вікіпедії серед видатних уродженців Арраса ви не знайдете прізвища Ано.  В 1969 році з нагоди річниці зі смерті журналіста брюссельський Андерлехт звернувся в УЄФА з пропозицією назвати КЄЧ – Кубок Габріеля Ано. Проте УЄФА залишилась незворушною.  Незважаючи на це, Габріель Ано завжди житиме в нашій пам’яті, адже він зробив чи не найбільше для того, щоб футбол став грою мільйонів.

Далі буде

Володимир Войтюк, Sport Arena



Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
Читайте также
14 июня, 21:06
1315
14 июня, 21:06
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?