Sportarena

Sport Arena ділиться враженнями від знайомства з берлінським Уніоном, який сьогодні представляє столицю Німеччини в Другій Бундеслізі.

Іван Богданович, спеціально для Sport Arena

Залізний союз, червоно-білі, Залізні… Берлінський Уніон схожий на клуб, який часто поставав, наче Фенікс з попелу безгрошів’я у нижчих німецьких лігах. Але саме його досвід співпраці із вболівальниками унікальний й вивчається сьогодні в УЕФА.

Уніон у своєму сучасному вимірі та назві утворився у 1966 році під час реформи східнонімецького футболу. Найбільший успіх Залізних – Кубок НДР (Німецька демократична республіка), завойований у 1968 році в фіналі із Карл-Цейсс (2:1). У 2001-му Уніон грав у фіналі Кубка Німеччини. На цьому з досягнень і все. Але, як виявляється, фанати можуть любити свою команду не тільки за перемоги.

Коли матч починається з 5:0

Ідемо на матч Уніона із Санкт Паулі в рамках чергового туру Другої Бундесліги. Стадіон Ан дер Альтен Фьорстерей (Біля старого лісництва) звели на початку минулого століття в південно-східній околиці Берліна, в районі Шьонефельд. Футбол тут завжди був пролетарською справою – у тому сенсі, що клуб задумувався на початку 1900-х, і в НДР-івську добу був предметом обожнювання робітниками місцевої промислової індустрії. Навіть колористика стадіону Уніона витримана у стилі заводів і фабрик, яких багато у Шьонефельді, – суворі обриси та піщані відтінки. Хоча сьогодні більшість промислових підприємств тут або пустує, або викуплена під будівництво житла.

До стадіону від станції U-бану йдемо кілометр… лісом. Вузенька доріжка освітлюється ліхтарями, а до дерев прив’язані смітники. Домашня арена Уніона з кількох боків потопає в зелені, і її назва цілком відповідає історичним витокам – колись тут справді було лісництво.

Лісництво виявляється суто футбольною ареною, три з чотирьох трибун якого мають виключно стоячі місця. Тут вболівають, співаючи і танцюючи, а не плюючи насіння під ноги і на спину сусідів. Саме нелюбов фанатів до сидінь є однією із причин їхнього скептичного ставлення до можливого виходу Уніона в Першу Бундеслігу. «Це збільшить комерціалізацію стадіону і клубу, ціни на квитки, а ми будемо змушені встановлювати спеціальні крісла-трансформери», – пояснює лідер фан-клубу Уніона Свен Мюллє.

Нині ціна квитків коливається від 10-ти до 30 євро, але Лісництво традиційно, ще з часів НДР, має хорошу заповнюваність. На матч із аутсайдером Другої БЛ, яким нині є Санкт Паулі, був аншлаг – 22 тисячі.

Мені дісталися місця на «найфанатичній» трибуні. Вона поруч старого механічного табло, на якому ще до початку гри світися «5:0» на користь Уніона. У морозну погоду електронне табло Старого лісництва заклинює, й на допомогу приходить якраз «олд скул». А 5:0 – це нагадування про 50-річчя клубу, яке святкується у 2016-му. Колись табло показувало «8:0» – цифри перемоги Уніона над «заклятим другом» – берлінським Динамо (командою Штазі, яку ненавиділи усі притомні фанати в НДР).

Те саме табло, яке зараз нагадує вболівальникам про 50-річчя клубу, фото автора
Те саме табло, яке зараз нагадує вболівальникам про 50-річчя клубу, фото автора

Із табло стадіону пов’язана ще одна цікава історія Лісництва. Табло знаходиться на старій трибуні арени, умисно залишеній після реконструкцій. Під табло – тунелі, через які футболісти колись виходили на матчі. На їхній стінах висять невеличкі таблички із вигравіюваними прізвищами – їх клуб продає охочим фанатам за 75 євро. І клубу корисно, і вболівальнику приємно «вписатися» в історію своєї команди.

Кожен вболівальник ось так може бути записаний до історії клубу, фото автора
Кожен вболівальник ось так може бути записаний до історії клубу, фото автора
Вогні у «Лісництві»

Співати фанатські пісні на славу Уніона Лісництво починає ще за півгодини до стартового свистка. Усі на ногах, й оваціями зустрічають навіть вдалі удари чи фінти своїх улюбленців на передматчевій розминці. Із тунелю команди та судді виходять на поле під гімн Уніона, який звучить з динаміків та з вуст 22-тисячної аудиторії. Власне, голосова підтримка стадіону «не вимикається» усі 90 хвилин гри.

На початку другого тайму фанати Санкт Паулі запалюють з десяток фаєрів. І в цей момент трибуна Уніона підтримує суперника. «Вогні» на стадіонах в Німеччині – дуже болюче питання. Чотири роки тому ультрас ледь не домоглися права використовувати «умовно безпечну» піротехніку, але після відставки лояльного до них чиновника Німецького футбольного союзу діалог припинився, і клуби отримують безбожні штрафи – від 10-ти до 40 тисяч євро.

Не дивлячись на заборони, німецькі ультрас полюблять піротехніку, фото автора
Не дивлячись на заборони, німецькі ультрас полюблять піротехніку, фото автора

«Процедура накладання санкцій дуже хвилює клуби та ультрас. Федерація ухвалює рішення про кару для клубів… без участі останніх, – розповідає керівник берлінського Фан-проекту Ральф Буш. – Штраф залежить від бюджету клубу, «рецидиву» піро-шоу на стадіоні та того, чи переривався матч внаслідок запалення вогнів. Нині ультрас мають достатньо клопоту, адже технічні засоби дозволяють встановити особистість «фаєрменів», і в кількох випадках клуби переклали на них виплату штрафів».

Матч закінчується перемогою Уніона 2:0, але публіка розходиться хіба через півгодини після фінального свистка. Переможці довго дякують кожній трибуні Лісництва за підтримку, причому виключно під спів і хореографію фанатів, а до глядачів з лави підводяться і тренери, і їх помічники, і масажисти…

Самі собі клуб

Наступного дня після гри із Санкт Паулі знову прямую до Лісництва. Знайомлюся із прес-шпрехером Уніона Крістіаном Арбайт. Судячи із прізвища, Крістіан працює на «чорно», хоч і має під своєю орудою ще 5 (!) колег. Арбайт вболіває за свою команду з 1986 року. Взагалі, майже увесь менеджмент клубу – із колишніх фанатів. Не дивно, що досвід Уніона у роботі із вболівальниками нині вивчають в УЕФА, і причина цього – не тільки щомісячні зустрічі фанатів із керівництвом біло-червоних.

Стадіон Уніона зі сторони головного входу, фото автора
Стадіон Уніона зі сторони головного входу, фото автора

Неймовірна близькість фанів та клубу стає особливо зрозумілою, коли бачиш, хто приходить підмітати сектори стадіону після гри. «Бачиш отого дідуся? – запитує Крістіан, показуючи на чоловіка, який орудує мітлою. – Йому 81 рік, і він не може без Уніона. Прибирає стадіон задарма, як волонтер».

Один із давніх фанатів Уніона – Інго Петц, розповідає про чисельні соціальні акції клубу. Виходить так, що велосипеда тут не видумували, а лише підхоплювали ініціативи фанів. «У 2003 році у нас був період, коли Уніон не міг виграти два місяці поспіль. Якраз перед зимовими святами, – каже Інго. – Напередодні Різдва на стадіоні зібралися кілька десятків фанатів. Перелізли через паркан, поспівали трохи, погомоніли… Через рік історія повторилася, але прийшло вже кілька сотень людей. Скандували наші «заряди», співали різдвяні гімни… Це було неформально, а останнім часом клуб підтримав ініціативу й організує такі собі різдвяні зустрічі на стадіоні. Мусили навіть квитки продавати, бо охочих прийти у переддень свята на стадіон вдвічі більше, ніж вміщує наше Лісництво».

Так само сталося і з літнім табором фанатів Уніона. Спочатку до команди на літні збори, які зазвичай проводять у теплих краях, приходили одиниці, а цього року за столами із футболістами і тренерами сиділо приблизно 400 (!) фанатів, які на той момент відпочивали в Іспанії.

На виїзд - 7 тисяч

Власне, частиною акцій клубу володіють вболівальники. Це сталося після продажу нових 500-єврових акцій, які випустили, аби забезпечити фінансування зведення центральної трибуни та адмінкорпусу стадіону.

Ще більше вболівальники стали в нагоді рідному клубу, коли у 2008-му німецька федерація зобов’язала на той момент третьоліговий Уніон перебудувати арену. Доки команда грала на ворожому стадіоні Динамо, на Лісництві тривало будівництво, а 3 тисячі фанів стали волонтерами на ньому. Юристи, маклери, журналісти, банкіри, геодезисти… Через рік Уніон вийшов у Другу БЛ й отримав новий стадіон. Аби пошанувати волонтерів, клуб звів біля трибун імпровізований пам’ятник, на якому вигравіювано імена усіх добровольців-будівельників.

«Уніон ніколи не був надто успішним клубом. Боргові ями, поразки і негаразди загартували його вболівальників. Коли часто страждаєш з командою, то більше цінуєш успіхи та почуття ліктя», – каже Інго Пец. І я йому вірю, бо на матч 1/8 фіналу Кубка Німеччини 26 жовтня проти Борусії у Дортмунд їде 7000 фанатів Уніона на чотирьох потягах.


Смотри футбольные трансляции и матчи на телеканале Футбол 1 онлайн.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena