Призначення Ніко Ковача від початку видавалося сумнівним рішенням баварських босів. Ще навесні стало відомо що він не був головним кандидатом на посаду Хайнкеса, проте до моменту чергового відходу Юппа на пенсію альтернативи хорватові, по суті, вже не лишилося. Апетитам мюнхенців — молодий, німецькомовний, бажано з бекграундом в Бундеслізі та набором перевірених на практиці ідей побудови сучасної гри — відповідало чимало представників популярної нині «нової хвилі».
Складалося враження що «баварським Клоппом» мав стати Нагельсманн, проте принципове рішення Юліана повністю відпрацювати свій контракт у Хоффенхаймі і небажання Юппа лишатися ще на сезон сплутало карти на столах кабінетів Забенер Штрассе. Зволікання із рішенням вилилось у заангажованість двох наступних кандидатів — Томаса Тухеля і Ральфа Хазенхюттля — іншими клубами і відкрило Ковачу шлях до роботи його життя.
Старт сезону лише посилив скепсис щодо вибору Хьонесса і Румменігге. Перш за все наказало довго жити зачарування тренерами-хіпстерами: Хейко Херрліх вже встиг отримати відставку, Доменіко Тедеско мучиться у пошуках робочих алгоритмів гри, останній сезон Нагельсманна у Хоффе хоч і тримає планку попередніх (як і Дардаі в Герті), але на прощальну вечірку не тягне. Єдиною командою з «модних», котра покращила гру і результат, виявився Франкфурт вже без Ковачів на бровці. Сам Ніко у період невдач посеред першого кола хоч і тримався достойно перед пресою та отримав необхідну (хоч і скромну) порцію лояльності від керівництва, але навряд чи почував себе в повній безпеці.
Річ у тому, що ще влітку оновлювати свої резюме почали Зідан, Венгер та Хазенхюттль, який покинув РБ невдовзі після подовження контракту. Саме їх, разом із давно вже голодним до справи Бланом, вважали найпереконливішими претендентами на заміну хорвату восени, проте Улі і Калле вирішили що два роки поспіль гнати ковачів ще до зимової перерви — це моветон. В усякому разі для Баварії.
Це звільнення не стало б для Ніко першим, але скоріше за все вирішальним. Скінчивши грати у зальцбурзькій філії РБ, старший Ковач лишився тренувати там юніорів — звичайний, здавалося б, сценарій продовження кар’єри для тимощука здорової людини. Практикуватися на котиках довелося два роки аж доки наприкінці невдалого сезону амбітні альпійські бики враз не вирішили розпрощатися із тренером і спортдиром (Стевенс і Байерсдорфер). Ніко призначили помічником до Рікардо Моніца, а вже за рік, відсвяткувавши історичний золотий дубль, звільнили разом з усім тренерським штабом. Не знітившись, Ковач організував власний — з блекджеком і братом.
Цим двом довірили молодіжну збірну і навіть вони не змогли все зіпусвати: п’ять перемог без пропущених проти грізних ліхтенштейнів та україн. Вуаля, на тренерському небосхилі з’явився новий зірковий тандем — принаймні так думали місцева преса і функціонери. Далі були головна команда Хорватії (два тренери і три роки потому фіналіст ЧС) зі скромними результатами і закономірним звільненням, та Айнтрахт, що саме підписував обхідного останньому зі списка збитих льотчиків. Два наступні сезони у Франкфурті Ніко намагався переконати всіх, що бути лузером меншим від Арміна Фе — то неабияка заслуга. І, як бачимо, домігся свого.
Шлях від тріумфатора-андердога і найбільшого щасливця у професії до зіпсованої заготоки у контейнері з відходами Ніко міг подолати за два тижні між вереснем і жовтнем, що завершились домашніми 0:3 від Гладбаха. Не стати лопетегі ще раніше від самого Лопетегі Ковачу допомогла власна харизма і достатній ліміт довіри від начальства. Ще футболістом його лідерської якості переважали ігрові, їх відзначали капітанством у збірній, крім цього вмілим психологом і мотиватором він зарекомендував себе у Айнтрахті, де з натовпу орендованих Фредді Бобічем ноунеймів вдалося зліпити зубатий колектив. Підтримка лідерів у Баварії дозволила швидко опанувати ситуацію й отримати результат на старанності і самовіддачі там, де якості гри бракувало (як би не дивно це звучало відносно мюнхенців).
Покладати відповідальність за втрату очок на одного лише тренера було б неправильним, і у Баварії це розуміють. Команда, яка набрала було хід за Юппа, вже давно стоїть на порозі кадрової перебудови. На формування ростеру новий тренер зміг вплинути лише погодженням продажів Відаля, Берната і Руди. Дефіциту виконавців це не спричинило, але проблеми зі складом уникнути не вдалося. З-посеред футболістів, що провели більше тисячі хвилин у чемпіонаті, лише Тіаго представляє півзахист.
Через травми Ніко не міг розраховувати на своїх найбільш динамічних і креативних гравців: Толіссо пропустив 15 турів, Коман — 11, Роббен і Хамес по 6. Відповідно напрацьований в Айнтрахті сценарій із пресингом трійкою, високими блоками на флангах і миттєвим загостренням після відбору доводилось перелаштовувати. Гра на захист власних воріт не була сильною стороною орлів Ковача, але очікування довелося понижувати впродовж сезону. Не змогли набрати оптимальну форму Ману Нойєр і Жером Боатенг — визначальні для організації гри фігури. Обидвоє перетнули екватор кар’єри із валізами медичних виписок у руках; обом, аби не опустити встановлену планку якості, потрібна нова мотивація і нова оцінка власних виступів і перспектив. І якщо Нойєр навіть в найгіршому стані може вигравати конкуренцію і переконувати у своїй незамінності, то Боатенгу цього робити вже не вдається.
Зважаючи на це проблеми мюнхенців у грі на обох половинах видаються цілком закономірними. Щоправда, в обороні обмежити кількість пропущених вдалося завдяки стабільним і зрілим виступам Кімміха та Зюлє, а попереду справи покращились завдяки чудовій реалізації Левандовскі. Власне ця трійка нині і визначає гру Голлівуду. Ковач у Баварії переважно дотримується формації 4-2-3-1, в яку неочікувано швидко вписалися Гнабрі і Горетцка, а Кімміх вже кілька разів прекрасно себе проявив в центрі поля.
Довгоочікуваної спроби зіграти у п’ять захисників можна було б чекати після закінчення зимового табору в Катарі, проте турнірне становище і жереб в ЛЧ не лишають багато часу для експериментів. Цікаво, що шанси у протистоянні з англійськими клубами і для Баварії, і для Боруссії переважно оцінюють несприятливо. Завчасний вихід на пік фізичної форми і наявність кадрового резерву обіцяють стати для обох конкурентів визначальними факторами у другій половині сезону. Сезону, який Баварія закінчить із Ніко Ковачем на чолі. Адже хорват видається фігурою, здатною будувати із запропонованого матеріалу і підтримувати порядок в колективі. Більшого від нього зараз і не вимагають. Ну хіба що знову виграти Кубок.
Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.
Источник: Sportarena.com