Диявол у деталях

Ярослав Друзюк – про можливе переформатування Ліги чемпіонів і значення потенційних змін для англійських клубів.

Спершу Джанні Інфантино визнає необхідність введення технології відеоповторів, а тепер піддається тиску провідних клубів Європи, що мають намір переформатувати Лігу чемпіонів, – і теорія про те, що новий президент ФІФА насправді є не більше ніж лялькою в руках його колишнього шефа Мішеля Платіні, зазнає серйозного удару.

Це не означає, що подібні припущення були хибними. Це означає, що вони грішили надмірним спрощенням.

Спрощенням можна вважати і тезу про те, що Інфантино зберігає повний масив влади у Ньйоні після переїзду до Цюриха. Формально під час відсторонення чинного президента УЄФА Платіні (за рішенням Комітету ФІФА з етики, упродовж наступних шести років француз повинен утримуватися від будь-якої діяльності, пов’язаної з футболом) європейським футбольним союзом керує представник Іспанії Анхель Марія Вільяр. Та навіть якщо припустити, що сильні футбольного світу працюють виключно в межах своїх юрисдикцій, і Інфантино відмовився від усіх зв’язків із офісом, у якому він працював останні п’ятнадцять років, треба сказати, що зараз усе йде не за раніше визначеним планом.

Бідолашний Платіні, котрий ще не так давно приймав у дар картини від кривавих диктаторів і знаходився за крок від вершини світового футболу, зараз, певно, не знаходить собі місця. Він уже встиг висловити своє невдоволення прогресивними зрушеннями в питанні тестування відеоповторів і як ще більший ляпас напевно сприймає новину про те, що УЄФА розглядає можливість реформатування Ліги чемпіонів.

Річ у тім, що саме Платіні був головним ініціатором розширення списку учасників найпрестижнішого клубного турніру Старого Світу і саме він наполягав на тому, щоб Кубок чемпіонів мали можливість здобути власне чемпіони, поступово зменшуючи квоту провідних континентальних чемпіонатів на користь перших команд, умовно кажучи, Словенії, Білорусі та України.

Ідея, яку представники європейських топ-клубів виношували вже досить давно, переслідує діаметрально протилежну мету – перетворити Лігу чемпіонів на закритий клуб для елітних команд. Повідомляється, що в загальному вигляді реформа передбачатиме відмову від системи з вісьмома групами заради двох груп по вісім команд. Скорочення кількості учасників у два рази і нова система розіграшу турніру повинна закріпити позиції великих клубів та збільшити кількість показових матчів. Зрозуміло, що сім Ель Класіко буде продати значно простіше, ніж ігри на кшталт Барселона – БАТЕ чи Динамо – Маккабі. За ідеального ж сценарію умовна Барселона залишила б за собою автоматичне право брати участь в Лізі чемпіонів, незалежно від зайнятої позиції в чемпіонаті Іспанії.

В офіційному коментарі представники УЄФА запевняють, що наразі союз не отримував жодної конкретної пропозиції щодо зміни формату свого провідного турніру, понад те, жодні зміни не можуть бути імплементовані до сезону 2018/19, коли розпочнеться новий фінансовий цикл ЛЧ. Одначе ініціатива європейських велетів вже давно встигла перетворитися на секрет Полішинеля: ніхто, до прикладу, не приховує, що в лютому з представниками п’ятьох найбільших клубів Англії зустрівся керівник Relevent Sports Чарлі Стиллітано, що організує щорічний товариський турнір International Champions Cup. Мова, вочевидь, йшла про можливість відмови від турнірів під егідою УЄФА та створення умовної європейської суперліги зі сталим складом учасником. За дивним збігом обставин, тепер подібну схему обговорюють і в Ньйоні.

Та бізнесмен, якого Жозе Моурінью свого часу назвав “Містером Жодної Помилки”, жахливо прогадав із підбором слів за підсумками цієї зустрічі. “Хто вигадав футбол? – запитав Стиллітано. – Манчестер Юнайтед чи Лестер? Хто зробив більше для становлення цього виду спорту? Історія Лестера чарівна, але зрозуміти можна і точку зору МЮ”. Помилкову на багатьох рівнях аргументацію американець використав для того, щоб переконати європейський футбол у тому, що набагато більше йому підходить заокеанська система спортивних франчайзів, тобто фактична відмова від механізму пониження в класі. Якби великі клуби мали стабільне місце в Лізі чемпіонів (за рахунок чого дорога в Європу була б закрита для команд штибу Лестера), переконаний він, суттєво підвищився б престиж турніру. І прибутки від телетрансляцій, певна річ.

Окрім того, що футбол не був вигаданий у Манчестері, треба сказати, що МЮ у цьому контексті є далеко не найкращим прикладом. Справа в тому, що на сучасному етапі найбільш титулований футбольний клуб Англії досягнув такого статусу, що фактор участі в континентальних змаганнях має незначний вплив на його фінансове становище.

У розпал боротьби за зону Ліги чемпіонів в цьому сезоні англійської Прем’єр-ліги подібні слова можуть здатися святотатством, проте для представників АПЛ важливість виступу в головному клубному турнірі Європи, насправді, є перебільшеною. Безумовно, ЛЧ дозволяє відчути наближення до континентальної еліти і залишається надзвичайно престижним турніром. Не поставити під сумнів і те, що всі провідні футболісти світу мають бажання проявляти себе на цьому рівні, тобто можливість позмагатися за “срібного вуханя” дозволяє залучати найкращих гравців. Та з фінансової точки зору для представників Прем’єр-ліги цей турнір не є критично важливим.

Найкращим чином ілюструє цей факт саме приклад Манчестер Юнайтед. На початку лютого, коли команда Луї ван Гаала вже встигла вилетіти із Ліги чемпіонів і розпочала незвично невдалу навіть для себе серію, а сам нідерландський фахівець опинився під найбільшим за два роки тиском медіа, акції клубу на Нью-Йоркській фондовій біржі впали до трьохрічного мінімуму, тобто настільки низькими вони не були навіть після оголошення сером Алексом Ферґюсоном про вихід на пенсію. Інвестори миттєво відреагували через організацію відеоконференції з виконавчим віце-президентом і фактичним керівником клубу Едом Вудвордом. Однак жоден із них не поставив американцеві запитання про долю ван Гаала. Лише одне запитання стосувалося можливого впливу на становище МЮ в наступному фінансовому році імовірної відсутності Ліги чемпіонів.

Ед Вудворд, Getty Images
Ед Вудворд, Getty Images

Відповідь Вудворда виявилась вичерпною: оперуючи даними за останній квартал календарного року, він порівняв прибутки Юнайтед у цьому сезоні із показниками сезону минулого, в якому МЮ не брав участі в груповому етапі ЛЧ. Різниця між двома аналогічними періодами склала 28,4 мільйонів фунтів стерлінгів. Такі кошти клуб може дозволити собі витратити на двохрічну заробітну плату Вейнові Руні або на підписання чотирьох Бебе.

Кошти, безумовно, серйозні, але для масштабів, у яких оперує сучасний МЮ, це справжні дрібниці. На тому ж зібранні Вудворд потішив інвесторів приємною новиною: результати клубу в другому кварталі чинного фінансового року дозволили спроектувати загальнорічний оборот Червоних дияволів, і згідно з цими підрахунками, він повинен перевищити показник у 500 мільйонів фунтів. Жоден клуб планети, за даними Deloitte Money League, ще не декларував настільки астрономічні суми – скоріш за все, наступний звіт фірми визнає Юнайтед найдорожчим футбольним клубом світу.

Команда, що поступилася місцем у плей-оф Ліги чемпіонів ПСВ і, цілком можливо, не зможе гарантувати собі миттєве повернення до турніру, обійде в рейтингу головних футбольних багатіїв Реал і Барселону. Футбол, може, й не був вигаданий у Манчестері, але заробляти на ньому шалені гроші, схоже, навчилися саме поблизу Олд Траффорд.

Та насправді цей факт не повинен стати надто великим сюрпризом. Причин для цього аж дві. По-перше, Манчестер Юнайтед, за визначенням журналу Forbes, “не має на планеті конкурентів у тому, що стосується комерціалізації свого бренду”. Жоден інший клуб не може похизуватися кращим контрактом із виробником спортивного спорядження (божевільні 750 мільйонів фунтів від Adidas). Жоден інший клуб не отримує від свого титульного спонсора стільки грошей, як Червоні дияволи. Власне, та ж Барселона отримує від авіаліній Катару вдвічі менше коштів, ніж Юнайтед за контрактом із Chevrolet.

По-друге, клуб Вудворда є представником Прем’єр-ліги, а отже його фінансові прибутки є неспівставними з клубами, що представляють решту європейських чемпіонатів. Якщо ми вже завели мову про Барсу, то за перемогу в минулому сезоні Ліги чемпіонів каталонці отримали менше 50 мільйонів фунтів. Переможець наступного сезону АПЛ поповнить свій рахунок на 150 мільйонів.

Про що це говорить? Про те, що інтерес англійців до континентальних турнірів поступово знижується і буде продовжувати знижуватися, якщо найближчим часом Європа не запропонує командам з Острова більш вигідні умови. Показово, що зараз всі питання з УЄФА намагаються вирішити насамперед клуби з Іспанії та Німеччини, представники Прем’єр-ліги ж просто беруть участь у дискусії.

Поки вони перебувають на етапі спостереження. Поки вболівальники Манчестер Сіті обсвистують гімн Ліги чемпіонів, Арсенал долучається до протесту прихильників Баварії з приводу необґрунтовано високих цін на квитки, а Челсі, останнім часом найбільш загартований континентальними баталіями боєць, не сприймає відсутність європейської кампанії в наступному сезоні як катастрофу.

Інша справа, що в наступному сезоні турніру Англію, цілком можливо, будуть представляти Лестер, Тоттнем і Вест Хем.

Теги:
В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?