Група А

Група В

Несподівано втративши чемпіонство у минулому розіграші Екстракляси, у цьому сезоні варшавський клуб прагнув повернути собі статус найсильнішої команди Польщі. Ніхто, власне кажучи, й не намагався сперечатися з цим фактом – Легія насправді володіє найкращими фінансовими можливостями, які дозволяють їй щороку вважатися основним фаворитом на здобуття чемпіонського титулу. Втім, щороку столична команда стабільно зіштовхується з певними проблемами на турнірній дистанції, а відтак успішність сезону зелених визначається за тим, наскільки впевнено Легія змогла подолати свої ж власні кризи.

Початок цього сезону, однак, видався абсолютно буденним для віце-чемпіонів – команда здобула три надлегких перемоги (загальний рахунок 11:1), впевнено очоливши турнірну таблицю, а в Лізі Європи без особливих труднощів пройшла другий і третій кваліфікаційні раунди. Здавалося б, причин для якогось погіршення результатів нема, але на початку серпня Легія видала серію з п’яти матчів без перемог, відкотившись на четверте місце. Що стосується виступів у єврокубках, то там варшавський клуб з боями здолав спротив луганської Зорі, здобувши путівку у груповий етап. Такі результати не задовольняли керівництво клубу, тож перед Хеннінгом Бергом, наставником Легії, було поставлено завдання у найкоротші терміни виправити ситуацію. Однак спад у команди продовжувався: у наступних п’яти матчах команди здобула лише одну перемогу, програвши при цьому обидва матчі Ліги Європи. Тож на початку жовтня норвезький тренер був звільнений, а його місце зайняв росіянин Станіслав Чєрчєсов.

У наступних дев’ятнадцяти матчах регулярного чемпіонату Легія програла лише двічі, здобувши тринадцять перемог. Такий ривок зелених дозволив їм кваліфікуватися у раунд плей-офф з першого місця, де вони не без проблем, але повернули чемпіонство до Варшави, випередивши на три очка глівіцький П’яст. Ключовою стала очна зустріч претендентів на чемпіонство, в якій Легія розтрощила суперника з рахунком 4:0. Окрім перемоги у чемпіонаті, підопічні Чєрчєсова змогли перемогти й у кубку Польщі, оформивши золотий дубль.

Таким чином, попри неймовірно провальний старт, Легія змогла повернути собі статус найсильнішої команди Польщі, зробивши це у притаманному для неї стилі: самі собі проблеми створили, самі їх ефектно і вирішили. До того ж, гра, яку демонструвала команда навесні, дозволяє варшавській команді помріяти про успішний старт у наступній кампанії, яка розпочнеться для Легії кваліфікаційними матчами Ліги чемпіонів

Очоливши наприкінці минулого сезону П’яст, чеський наставник навряд міг подумати, що його команда уже за півроку піде на зимову паузу на першій сходинці Екстракляси – глівіцький клуб у минулому сезоні боровся за виживання. Та й взагалі, нинішній сезон став для П’яста усього лиш сьомим у найвищому дивізіоні, а команда ніколи раніше в своїй історії не здобувала нагород польського чемпіонату. А тут за півроку роботи Латала, скромний клуб з Глівіце пішов зимувати у статусі зимового чемпіона. І хоч втримати лідерство Шляхтичам не вдалося, вони до останнього боролися з Легією за чемпіонство. Навіть у ті моменти, коли будь-яка інша команда уже давно б склала зброя, скромний П’яст кидався на амбразуру, компенсуючи недостатню кількість досвіду своїм бажанням.

Розбираючи стрімкий прогрес глівіцького колективу, в першу чергу потрібно виділити грамотну роботу наставника: за рік роботи Радослава Латала команда суттєво додала в захисті, а також не втратила легкості в атаці. Що й казати, за підсумками минулого сезону П’яст посів дванадцяте місце за кількість пропущених голів, у цьому – п’яте. Ще одним важливим рішенням Латала була інтеграція флангових захисників у атакуючі дії команди, як наслідок лівий захисник Патрік Мраз став найкращим асистентом Екстракляси, записавши до свого активу одинадцять результативних передач. Окрім того, чехові вдалося безболісно замінити лідерів команди, які покинули П’яст влітку. Тож успіх глівіцького клубу – це успіх, в першу чергу, їхнього тренера, якому за рік вдалося кардинально змінити команду, не вдаючись при цьому до надто радикальних методів.

Коли в плей-офф минулорічного розіграшу Екстракляси Легія сенсаційно опинилася на другому місці, вперше за три роки втративши чемпіонство, більшість критичних стріл посипалися в сторону нападників варшавської команди. Це все потім основною причиною провалу назвуть тодішнього наставника команди, Хеннінга Берга, та спершу найбільшою проблемою були нападники. Воно, зрештою, й недивно, адже у минулому сезоні Легія не могла похвалитися найсильнішою атакою ліги, а найкращий бомбардир команди – португалець Орландо Са – відзначився лише тринадцятьма голами.

Тож, коли Орландо пішов в Редінг, а на його місце був підписаний угорець Неманья Ніколіч, у Польщі дуже скептично ставилися до нового гравця віце-чемпіонів. Це, однак, не означає, що планка очікувань була низькою, а скоріше навіть навпаки: Ніколіч провів декілька прекрасних сезонів у складі угорського Відеотону, тож переходив у Легію в статусі топ-бомбардира місцевого чемпіонату. Дубль Неманьї у першому ж матчі за зелених став чи не найбільшою новиною туру в Польщі – про легкість, з якою угорець розбирався з захисниками суперників, говорили практично усі.

Цю ж легкість Ніколіч не втратив впродовж цілого сезону, відзначившись у воротах суперників 28 разів – найкращий показник у польському чемпіонаті за останні двадцять років! Окрім того, нападникові вдалося записати на свій рахунок 10 результативних передач. Як підсумок, Неманья здобув нагороду найкращого бомбардира та найкращого гравця сезону за версією Екстракляси. По-іншому, зрештою, й бути не могло – Неманья Ніколіч зробив різницю, самотужки витягнувши Легію на першу сходинку. І тепер місцеві вболівальники, схрестивши пальці, сподіваються, що угорський бомбардир нікуди не перейде влітку – такого нападника у столиці Варшави не бачили уже давно.

Довіривши місце в основному складі зовсім юному Бартошу під час минулого сезону, головний наставник Краковії повинен був розуміти, наскільки серйозно він ризикує: попри усю перспективність молодого вінгера, ніхто не міг гарантувати, наскільки вдало вдасться йому проявити себе на дорослому рівні. Однак Капустка у кожному наступному матчі все більше вражав публіку, звертаючи на себе увагу скаутів провідних клубів, які час від часу приїжджали до Кракова, аби на власні очі поспостерігати за грою польського вундеркінда.

У цьому сезону уваги до Капустки було прикуто ще більше: 19-річний вінгер ще у вересні минулого року дебютував у складі національної збірної Польщі, і до останнього розглядався у якості претендента на поїздку на чемпіонат Європи. Втім Адам Навалка вирішив не ризикувати, і залишив юного Бартоша поза заявкою, але це жодним чином не перекреслює чудової гри, яку демонструє Капустка за Краковію – у нинішньому сезоні вінгер віддав дев’ять результативних передач та відзначився п’ятьма забитими голами. Окрім того, Бартош не лінується відпрацьовувати в захисті – в середньому Капустка здійснював 8,4 відбори за гру. Подібні показники разом з прекрасними швидкісними та технічними даними перетворюють молодого гравця у найперспективнішого гравця Польщі: уже зараз за даними Transfermarkt його ціна дорівнює 2 млн євро, але це ще далеко не межа. Цілком ймовірно, що здобуте Капусткою звання «Відкриття сезону» за версією Екстракляси стане його єдиним титулом у польській Екстраклясі – влітку Бартош, напевне, покине Краковію, відправившись у більш іменитий клуб.

Чемпіонство, вигране Лєхом минулою весною, хоч і було несподіваним, та все ж цілком справедливим – познанська команда завершила трирічний успішний цикл, під час якого двічі фінішувала за спиною Легії. Здавалося, це чемпіонство повинно дати імпульс подальшому розвиткові клубу, який виглядав одним з основних конкурентів варшавської команди перед початком сезону. Однак уже з перших турів стало зрозуміло, що познанському колективові не вдасться продовжити свій успішний шлях – чемпіони набрали лише шість очок у стартових дванадцяти матчах, по вуха загрузнувши у зоні вильоту. Про жодні чемпіонські амбіції мова уже не йшла, на порядку денному було збереження прописку у Екстраклясі. Цілком зрозуміло, що подібний провальний старт став причиною звільнення головного тренера Мацея Скоржи, який ще навесні святкував з командою перемогу у чемпіонаті.

Вдалий ривок у другій половині чемпіонату дозволив Лєху зачепитися за потрапляння у першу вісімку, але цей ж ривок не дозволив Залізничникам поборотися навіть за потрапляння у Лігу Європи: у раунді плей-офф Лєх виглядав безсилим, тож закінчив чемпіонат на сьомій сходинці. Усі сили команда спрямувала на боротьбу в Кубку Польщі, та у фінальному матчеві сильнішою виявилася Легія. Таким чином, Лєх закінчив сезон в статусі цілковитого середняка, але це куди краще, ніж та перспектива, яка виднілася перед колективом ще в середині чемпіонату.