Щоразу матчі збірної Португалії за участю Кріштіану Роналду подають як щось на зразок шоу одного актора. Таке нерідко трапляється зі збірними середньої руки, у складі яких грає виключно класний футболіст. Щоправда, називати збірну Португалії посередньою все-таки не повернеться язик – між командою України за кращих часів Андрія Шевченка або ж Уельсу з Райаном Ґіґґзом та учасником трьох з чотирьох останніх півфіналів Євро є відчутна різниця. Власне, футболістів, до яких з певних причин ставляться більші вимоги, ніж до їх партнерів по збірній, вистачає, але саме португальський нападник викликає найбільший ажіотаж.

По-перше, як медійна величина він давно тримає пальму першості у світі спорту. У 2009 році керівництво Facebook зв’язалося з менеджерами Роналду з пропозицією створити офіційну сторінку гравця, стверджуючи, що «у нього є потенціал набрати 10 мільйонів підписників». Спиногризи Роналду спершу поставилися до пропозиції з недовірою – все-таки на той час населення Португалії становило менше 10-ти млн. Наразі ж у Кріштіану понад 112 млн підписників на Facebook, більше 43-х млн читає його твіти та 63 млн людей переглядає фото, які він публікує на Instagram.

По-друге, навіть його тренер та партнери по збірній підтримують це шаленство. Фернанду Сантуш у ході відбору до фінальної частини чемпіонату Європи сказав, що «будь-яка команда, за яку грає Роналду, повинна бути залежною від Роналду». Навіть захисник Монако, досвідчений Рікарду Карвалью, заявив нещодавно від імені португальської збірної: «Ми багато чого очікуємо від нього на Євро-2016». Тиск відповідальності, що чиниться на нього у збірній, набагато вищий, ніж у клубі, де він грає поруч з групою футболістів найвищого рівня. У той же час саме виступи португальця за клуб вже давно вказують на те, що варто дещо змінити рівень вимог до Кріштіану.

Коли настане час і Роналду завершить кар’єру гравця, незважаючи на одіозність його персони, він піде з великого футболу як один з найкращих в історії гри. Мало хто може позмагатися з ним в плані досягнень, командних та індивідуальних, та рекордів, не кажучи вже поп-зірковий глянець. Колись – кращий вінгер у світі зі здатністю перемикатися в режим голеодора, тепер – кращий у світі забивайло, досі здатний своїми фінтами закрутити хребет будь-якому захиснику. Цей перехід португалець здійснив настільки вміло, що мало хто звертав увагу на його значення в кар’єрі гравця.

Таким чином Кріштіану вдалося замаскувати поступово виринаючі фізичні обмеження, які накладає на атлета його старіюче тіло. Це зі сторони здається, що жорсткий режим дозволяє футболісту протистояти впливу часу, тим більше очі застять ці численні голи. Продовжуючи мчати вздовж бокової, наражаючись на небезпечні підкати та зіткнення, ти ризикуєш наблизити осінь кар’єри та змазати її кульмінацію через травми (див. Франк Рібері). Залишимо це для нинішніх міленіалів. Виходячи на точні передачі під удар або ж замикаючи навіси на лінію воротарської, ти купуєш собі ще роки і роки кар’єри на високому рівні (див. Міро Клозе).

Коли намагаєшся видобути з пам’яті перші спогади про Кріштіану Роналду на полі, перед очима відразу постає його переступ. Цей фінт, звісно, застосовувався голландськими та італійськими футболістами ще в 1930-х, але молодий португалець зробив його своїм фірмовим трюком. Коли 6 серпня 2003-го він вперше приїхав до Манчестера після підписання контракту з МЮ, переступ був чи не єдиним, що Роналду захопив з собою. Існує історія про те, що Кріштіану не привіз з собою ніяких речей, бо вважав, що його відразу віддадуть назад в оренду Спортінгу. Тим не менше, вже через вісім днів він дебютував на Олд Траффорді в матчі проти Болтона.

Минуло ще кілька років перед тим як Роналду переріс у справжнього монстра атаки Юнайтед. Але швидкість та фізична витривалість уже були його сильними сторонами. Перед матчем проти МЮ тренер Лестера Мікі Адамс дав вказівку своєму нападника Джеймсу Скоукрофту відразу ж піти у жорстке зіткнення з Роналду – прийом, відомий під назвою «ласкаво просимо до Англії». «Я зробив як мене попросили, – згадував пізніше Скоукрофт, – та наступної миті я лежав на газоні, а він був в 20-ти метрах від мене». Перші три сезони в Юнайтед Роналду виглядав атлетичним та технічним, але ще не «збитим» гравцем. Власне в перших 95-ти матчах він провів лише 18 голів. Доволі різка зміна відбулася після ЧС-2006.

Гері Невілл в інтерв’ю виданню Independent якось сказав, що за те літо Роналду фізично перетворився з хлопчака у чоловіка, відзначаючи і прогрес у прийнятті рішень на полі: «Там, де раніше він йшов в обіграш чи навішував, тепер він віддавав передачу». І непогано він таки пасував, бо в сезоні 2006/07 став кращим асистентом Прем’єр Ліги з 14 гольовими передачами. Наступного сезону Кріштіану вже лідирував в АПЛ за показником забиті голи. Той сезон став ключовим для португальця на його шляху до визнання як супергравця. Разом з Уейном Руні та Карлосом Тевесом вони формували одне з найцікавіших атакувальних тріо нового тисячоліття, яке весь сезон радувало сенсаційними голами.

Саме тоді почалася трансформація забивного вінгера у справжнього голеодора. Тоді це ще не кидалося в очі – увагу привертали його приголомшливі соло та красені-удари з 40-метрової дистанції, а не робочі голи. Коли Кріштіану Роналду прибув до Мадрида рік потому, він уже був неймовірно технічною машиною для забивання голів. За сім сезонів він провів за мадридців 364 голи у всіх офіційних змаганнях, побивши рекорд результативності Рауля, який Гонсалес Бланко встановлював протягом 16-ти років.

Перші кілька сезонів в іспанській столиці він практично продовжував поєднувати ролі різника оборони суперника та фінішера, то виграючи простір для Ігуаіна і пізніше Бензема, то відкриваючись під передачі Озіла. Щоправда тепер він працював не по всій ширині атаки, а концентрувався лише на її лівому фланзі. Та нині, і вже минув певний час, звідколи це трапилося, Роналду, який зі своїми переступами регулярно знущався над захисниками і так легко вривався у штрафну – того Роналду і слід прохолов. Його показник індивідуальних проходів в середньому за гру стабільно падає з року в рік, починаючи з сезону 2011/12, як і кількість контактів з м’ячем. У той же час на ньому, звісно, й менше порушують правила. Навіщо лупити його по щиколотках того, у кого немає м’яча?

Коли Роналду приїхав до Іспанії, ніхто в Ла Лізі не працював з м’ячем більше, ніж він. Та минулого року він навіть не потрапив у топ-десятку любителів контролю м’яча, поступившись у цьому показнику між іншим своїм партнерам по команді Модрічу, Іско та Родріґесу. Він мінімум часу тримає м’яч в середній третині поля – в цій категорії він за сім сезонів спустився з четвертого на 45-те місце в чемпіонаті Іспанії, поступаючись відразу восьми своїм одноклубникам. Подібний спад відбувся і в плані дій в останній третині, хоча тут він менш значний. Все це підводить нас до простого заключення – за останні кілька сезонів Кріштіану Роналду став абсолютно іншим гравцем, чий вплив на гру команди, на її так званий малюнок, стабільно падає.

Увагу від цих доволі різких змін відволікає його надзвичайно висока результативність. Проте навіть тут варто зазначити – оскільки він нині найбільш активний в безпосередній близькості до воріт, середня дистанція його влучних пострілів (без урахування пенальті) також зменшується. У цьому відношенні безглуздо висувати Роналду претензії – все-таки йому 31 рік, і до наслідків втрати фізичної снаги він пристосувався чи не у найкращий можливий спосіб. Принаймні краще, ніж його колишній партнер по МЮ Уейн Руні. Та якщо колись Кріштіану був спроможний самотужки створювати собі моменти, тепер він усе більше і більше залежить від підтримки партнерів. Тут дедалі помітнішим стає контраст між ним та іншим вінгером Реалу, перебуваючим в своєму праймі Гаретом Бейлом.

Зазвичай, коли на міжнародній футбольній арені виникає гравець, чиї найсильніші сторони – це витривалість та швидкість, на вершині він затримується всього лише на кілька сезонів. Кріштіану протримався значно довше завдяки своїй техніці, відданості професії та випрацюваному за ці останні сезони вмінню знаходити момент. В новому амплуа він може забезпечити собі ще до півдюжини достойних сезонів, але його ефективність буде в значній мірі залежати від класу та підтримки партнерів по атаці. Саме тому, якщо португальці претендують на медалі і на цьому Євро, їм не варто робити ставку на Роналду як свою головну надію.

Коли Кріштіану не зміг реалізувати пенальті наприкінці матчу проти австрійців один з коментаторів телекомпанії BBC сказав щось на кшталт «принц сьогодні загубив свою корону». Ці слова звучали радше як жорстокий жарт, і чимось нагадували репліку Холдена Колфілда з роману Д.Д. Селінджера «Ловець у житі»:

«Він жити без тебе не може. Сказав мені, що ти довбаний принц», – кажу. Я частенько називаю людей «принцами», коли клею дурня. Типу, щоб не знудитися».

Роналду вже давно не «принц», і навіть не «король», він уже крокує до статусу «лева взимку». І напевне публіка сприйняла би це без глузувань та надмірної критики, якби не трохи надміру велика пелька самого Роналду та його его. І ще певніше європейській селесау і її тренеру пішло би на користь звичайне прийняття цього факту.