Приймати удар

Ярослав Друзюк – про капітана збірної Уельсу Ешлі Вільямса.

Ешлі Вільямс не боїться приймати на себе удар.

Від професійних негараздів на початковому етапі кар’єри до випробувань у статусі капітана Суонсі Сіті та національної команди Уельсу, Вільямса завжди визначала одна риса: він ніколи не уникав відповідальності. Не шкодувати себе – це про нього. Власне, через це захисник змушений визнавати, що рідні постійно хвилюються за його здоров’я: “Я теж хотів би міцно стояти на ногах після виходу на пенсію, хотів би мати можливість бавитися зі своїми дітьми. Та я нічого не можу з собою зробити, таким уже мене виховали”.

Рік тому Вільямс зазнав на тренуванні прикрої травми – і глибокий поріз уздовж черепа знову дав про себе знати під час матчу англійської Прем’єр-ліги против Бернлі. Валлієць сподівався відбутися допомогою медичного штабу Суонсі, та клубні лікарі врешті направили його до хірурга, який, своєю чергою, наполіг на додатковому захисті голови. Ешлі порадився зі старим другом Раяном Джонсом, колишнім гравцем збірної Уельсу з регбі, і вийшов у наступному матчі на полі в захисному шоломі, які зазвичай використовують у найбільш популярному в його країні спорті. Та вже в наступному матчі він позбувся додаткового спорядження: “Цієї штуки в мене на голові більше не буде”.

У цьому сезоні найбільш красномовно жертовність капітана може описати епізод із недавнього матчу Суонсі проти Астон Вілли. У скромній на події зустрічі, що закінчилась мінімальною перемогою Лебедів, Вільямс викрав шоу, коли йому вдалося зреагувати на удар суперника раніше за свого голкіпера Лукаша Фабіанскі. Лише два голкіпери АПЛ здійснили в цьому сезоні більше сейвів за поляка, тому будь-які порівняння з Паоло Мальдіні, певно, здалися б перебільшеннями, однак у тому епізоді Фабіанскі міг тільки розвести руками. Зрештою, жоден футболіст вищого англійського дивізіону в цьому сезоні не приймав на себе удари суперників частіше, ніж Вільямс.

31-річний гравець був постійною величиною у складі Лебедів задовго до виходу валлійців у Прем’єр-лігу, та підтвердив свій рівень могутній центрбек і після історичного для команди підвищення в класі. Наразі Суонсі проводить свій п’ятий сезон в АПЛ, і за цей час Вільямс пропустив мізерні сім матчів команди в національній першості, в цьому сезоні він провів від свистка до свистка всі ігри регулярного чемпіонату. Всі десять матчів Ешлі відіграв і у складі збірної Уельсу в відборі до французького Євро. Впізнаваність команді Кріса Коулмена забезпечував насамперед Ґарет Бейл та його асистент Аарон Ремзі, проте не менш важливу роль в успіху валлійців відіграли роботяги на кшталт Кріса Ґантера і Хала Робсона-Кану – із Вільямсом на чолі.

“Скільки центральних захисників у світі можуть зараз зрівнятися з Ешлі Вільямсом?” – запитував у вересні провідний британський аналітик Джонатан Вілсон. У перші кілька місяців сезону хвалити Суонсі було модно: команда Ґаррі Монка оголила в першому турі всі проблеми Челсі і додала до цього вже звичну перемогу над Манчестер Юнайтед, програвши лише один із перших шести матчів сезону. Вільямс перебував у центрі уваги – і це було справедливо. Проте за рідкісними винятками високий рівень виступів капітан зберіг навіть тоді, коли у його команди почалися серйозні проблеми. Під загрозою вильоту з елітного дивізіону клубу навіть довелося піти на нехарактерний для себе крок і звільнити молодого спеціаліста Монка, та розраховувати на Вільямса продовжив і тимчасовий наставник Алан Кертіс, і призначений врешті до кінця сезону головний тренер Франческо Гвідолін.

Не так багато конкурентів в Ешлі знайдеться і зараз. Та зрозуміло, що участь Суонсі в битві за виживання зробить його менш популярним вибором при визначенні найкращих захисників цього сезону Прем’єр-ліги. Пара центральних захисників Лестера, Вес Морган і Роберт Гут, лідер Тоттнема Тобі Альдервейрельд і стовп оборони Манчестер Юнайтед Кріс Смоллінг – усі ці люди програють Вільямсу за середніми показниками вдалих блоків і відборів. Лише Смоллінг випереджає його за статистикою успішних перехоплень м’яча. Не дивує і те, що одним із найкращих гравців чемпіонату захисник Суонсі є і в тому, що стосується загального відсотку виграних повітряних дуелей.

І це, насправді, досить показові дані. Вільямс однаково успішно реагує і грає на випередження, про що свідчать показники успішних відборів і перехоплень, демонструючи при цьому те, що прийнято називати “помітною фізичною присутністю”. Високий і кремезний, водночас він може вдало зіграти по позиції чи миттєво витягнутися в підкаті. Прототип ідеального центрального захисника – за вісім років на півдні Уельсу Ешлі довелося зробити прогрес і в тому, що стосується першого пасу.

Насамперед завдяки йому Лебеді пропустили в цьому сезоні лише сорок голів – за цим критерієм команда могла б розраховувати на місце в середині турнірної таблиці. Челсі, Евертон і Борнмут – команди, сезон яких зараз оцінюють значно краще, ніж сезон Суонсі, – пропускали в цьому сезоні частіше.

Рухатися вперед попри все, включно зі своїми недоліками – історія уродженця Вулверхемптона насамперед про це. Повненький хлопчина, якого в шістнадцять років виставили із академії Вест Бромвича, врешті став одним із найкращих футболістів Британії. Розчарованими виявилися і прихильники Прем’єр-ліги, що прогнозували Суонсі і здорованю-захиснику зокрема важке життя у першому сезоні у вищому дивізіоні. “Ешлі Вільямс – він навіть не валлієць!” – знущалися свого часу вболівальники ворожого до Суонсі Кардіфф Сіті, натякаючи на те, що за національну команду він виступає лише завдяки віддаленому корінню, та Вільямсу вдалося стати першим за понад півстоліття капітаном, що вивів Драконів на великий міжнародний турнір.

Здається, це наполегливе бажання довести всім, що вони помиляються на його рахунок, мотивує Вільямса нарівні з тими фундаментальними засадами, які йому заклало оточення в провінційному Хеднесфорді. “Так мене виховали, таке відношення до роботи мені прищепив батько та хлопці, з якими я починав грати в футбол. У той час ти повинен був виходити на поле і продовжувати гру, поки міг стояти на ногах. Гроші на такому рівні платять насамперед за виступи”, – розповідав Ешлі в одному з інтерв’ю.

“Я постійно намагаюся ставити перед собою нові завдання, – пояснює Вільямс. – Проте так було не завжди. Коли тобі вісімнадцять, в нижчих дивізіонах ти граєш задля того, щоб мати хоч якісь гроші в кишенях. Це вже потім ти перемикаєшся на інші речі, але відповідальність у тебе з’являється із усвідомленням потреби заробляти”. Прагматизм, що виділяє людину, котра встигла отримати життєвий досвід. У час, коли молоді футболісти отримують все після підписання першого професійного контракту, Вільямс представляє інший підхід. Як у великого: “Не кажіть, що мені пощастило. Ви не знаєте, якою ціною мені це далося”.

Ешлі усвідомлює, наскільки серйозний шлях подолав і він, і Суонсі, тому не дає жодного натяку на те, що він не цінує те, що має. Після нещодавнього матчу проти Астон Вілли валлійці фактично гарантували собі збереження прописки в Прем’єр-лізі, на десять очок віддалившись таким чином від зони вильоту. Проте Вільямс вирішив знову взяти на себе відповідальність і відверто заявити: у цьому сезоні клуб зробив занадто багато помилок, пов’язаних зокрема зі ставленням до менеджерів, і влітку всі вони повинні бути виправлені. Статус Вільямса на Ліберті Стедіум дозволяє йому вільно висловлювати свою думку, та не виключено. що врешті-решт його терпець урветься.

фото Getty Images

За останні кілька років захисник встиг відмовитися від кількох пропозицій від клубів, більших за Суонсі – найчастіше згадувалися варіанти з Арсеналом і Ліверпулем. Цілком можливо, якщо після цього сезону Лебеді не зможуть повернути собі реноме стабільного клубу (або якщо в божевіллі цього сезону команда Гвідоліна все ж залишить вищий дивізіон), Вільямс буде змушений переглянути свою контрактну ситуацію. Зрештою, на зорі четвертого десятку він має останню можливість здійснити крок уперед і спробувати себе на найвищому рівні. До кінця пройти шлях від Ліги 2 до Ліги чемпіонів.

Та майбутнє літо стане для Вільямса визначальним навіть у тому разі, якщо він вирішить залишитися в Південному Уельсі. Перший в історії його національної збірної чемпіонат Європи засвідчить, що досягти успіху Ешлі вдалося і на міжнародному рівні. Зустріч же зі збірною Англії стане для нього символічним випробуванням: народившись з іншого боку річки Северн, він не приховує, що в дитинстві вболівав саме за Трьох левів. Схоже, йому знову доведеться прийняти на себе удар.

За відсутності Бейла та Ремзі, що пропускають березневі товариські матчі збірної Уельсу через ушкодження, перебере на себе відповідальність Вільямс і в сьогоднішньому матчі. Та це не стане проблемою, до якої він не буде готовим.

Теги:
В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?