УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ
Вибачення Євгена Коноплянки

Вибачення Євгена Коноплянки
...

Публикации
21 августа, 15:54
1020
3
1020
21 августа, 15:54
21 августа, 8:37
2918
3
2918
21 августа, 8:37
19 августа, 12:05
1912
1912
19 августа, 12:05
17 августа, 12:16
1038
10
1038
17 августа, 12:16
15 августа, 15:22
1751
7
1751
15 августа, 15:22
Лента новостей

Ігор Бойко – про байдужість, яка найбільше вразила в невдачі збірної України.

Вибачення не приносять радості. Їх значення у світі значно перебільшене. Адже насправді 90% відсотків усіх вибачень або формальність, або ознака гарного виховання. Частіше за все вибачення – це просто один з видів брехні. Люди не люблять, коли їх обманюють, але при цьому обожнюють брехню. Правду говорять тільки диваки та справжні козли.

Вибачення від футболістів вболівальникам також не потрібні. Вони нічого не вирішують. Команда вже програла. Команда вже розчарувала. За що вибачатись?

Та й самі футболісти, тренери та керівники часто не бачать приводів для вибачення. У них своє життя, надто далеке від вболівальників та розуміння ситуації. У них свій футбол, відношення до якого зовсім інакше. Чого це я своїми діями, подумає звичайний гравець збірної України, чимось розчаровую когось іншого? Яке йому діло до моїх проблем?

Футболісти не розуміють, що у збірній України вони представляють не тільки себе, але й усю країну. Співати гімн – це не патріотизм, постити у соцмережах світлини з написами UA – це не патріотизм. А розуміння того, що ти є представником своєї країни на цьому турнірі – це патріотизм.

Ніхто не хоче чути навіть вибачень від футболістів збірної України. Ніхто не хоче говорити ці вибачення. Але вони мають прозвучати. Не тому що так прийнято та по-дорослому, тому що так буде справедливо по відношенню до інших. Зробив щось погане – перепроси.

Місце вибачень замінили виправдання.

Getty Images
Getty Images

У нашій культурі це давно стало нормою. «Извиняюсь», – кажуть в одній частині України. «Перепрошую», – відповідають у іншій. Таким способом вибачаються, а не просять вибачення. Навіть коли хтось скаже «Пробачте, я випадково» чи «Пробачте, я не хотів» це не що інше, як пошук виправдання.

Пробачте, ми не хотіли – девіз виступу збірної України на Євро-2016.

Тільки наймудріші підходять з системним аналізом до вирішення ситуації та намагаються знайти корені проблеми. Переважно люди шукають виправдання та тих, на кого можна перекласти свої невдачі. Відсутність характеру. Втрата колективу. Самі-знаєте-яка ситуація в країні.

З вуст тих, хто говорить, це лунає поясненням, але поки доходить до вух – перетворюється на звичайнісіньке виправдання. Могло бути інакше, аби Україна хоч один гол забила, хоч одне очко взяла чи хоч раз показала своїми діями небайдужість до поразок. На словах усе було добре, але одними словами не виграють матчі. Дій же було замало. Характеру не було.

Байдужість – ось що найбільше вразило та ось за що вболівальники хочуть вибачення. Усі знали, хто тренер збірної України, які гравці там грають та всі прекрасно знають про рівень чемпіонату та війну. Але хіба цього досить, щоб виступити так погано?

Коли переходити на особистості, то легше всього говорити про Михайла Фоменка чи Анатолія Тимощука. Але від них нічого й не чекали. Розчаровують завжди ті, на кого покладають надії. І головним розчаруванням Євро-2016 варто вважати Євгена Коноплянку. Справа не тільки у його грі, а взагалі у поведінці до турніру та під час матчів.

В Україні футболістів давно називають тими, хто зажрався, кому нічого не треба.  На цьому Євро Коноплянка був моделлю такої поведінки. Він грав набагато гірше, ніж від нього чекали та він може. Але абсолютно не сприймав критики, відреагувавши на неї, ніби все насправді добре, а на команду «спустили всіх собак».

Getty Images
Getty Images

Ходить поширена думка, що українським футболістам треба їхати закордон, аби там прогресувати через постійні матчі з сильними суперниками. Коноплянка поїхав до Севільї рік назад. Якого прогресу він досягнув?

Швидше виглядає так, що Коноплянка, навпаки, задоволений своїм положенням у команді. Він має якесь відношення до трофеїв, живе у гарному теплому місті та отримує задоволення від життя. Те саме робив Коноплянка і в збірній України – намагався отримати задоволення. Для образи Коноплянки на журналістів та вболівальників не вистачає тільки знаменитих слів класика: «Мені нема чого доводити».

Але спорт це ж інше. Тут треба завжди щось доводити. Комусь та собі. Українські футболісти у своїй більшості до такого не звикли. До надмотивації та надбажання. І, як показує приклад Коноплянки, переїзд до Європи не сприяє у виправленні ситуації.

Приклад Коноплянки показує те, як насправді футболісти відносяться до невдачі на цьому Євро. Вони грають за себе. Вони спокійно переживають поразку. Вони не хочуть вибачатись.

Як тоді вони можуть вимагати підтримки?



Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
Читайте также
21 августа, 15:54
1020
3
21 августа, 15:54
21 августа, 8:37
2918
3
21 августа, 8:37
15 августа, 15:22
1751
7
15 августа, 15:22
15 августа, 14:59
748
15 августа, 14:59
15 августа, 12:59
577
1
15 августа, 12:59
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?