Подкаст
[soundcloud src=’https://w.soundcloud.com/player/?url=https%3A//api.soundcloud.com/tracks/592945866&color=%23ff5500&auto_play=false&hide_related=false&show_comments=true&show_user=true&show_reposts=false&show_teaser=true&visual=true’]
«2019 рік має стати часом початку нової німецької збірної. Ми хочемо продовжити зрушення, започатковані наприкінці минулого року. Тому Боатенг, Мюллер і Хуммельс більше не будуть грати за національну команду. Мені було важливо особисто пояснити ці думки і плани гравцям та керівникам Баварії», — 5 березня Йоахім Льов підірвав інформаційну бомбу посеред футбольної спільноти Німеччини.
Оговтавшись від контузії, скептики і оптимісти почали ламати віртуальні списи у суперечках, а всі причетні — коментувати публічне самогубство бундестренера. Розривався між інстаграмом і твіттером Жером Боатенг, впевнений, що може грати на найвищому рівні в збірній. “Льов хоче надати місце молодим, особливо напередодні наступного турніру команді потрібно нове обличчя. Сумно від цієї новини, адже для мене було найвищою честю представляти Батьківщину, але я поважаю і приймаю рішення тренера — колись і я очікував на шанс заступити ветеранів. Втім, я переконаний що ще можу і буду грати на найвищому рівні». Боси мюнхенців заявили, що вони не коментують рішення Льова, але час для його оголошення обрано вкрай невдало. Тобто в разі чого саме Йоахім буде винний у поразках Баварії в Лізі чемпіонів та Бундеслізі, а не ті, хто призначив Ніко Ковача.
Тили Йоггі від такого підступного удару самовіддано прикрили менеджер команди Олівер Бірхофф і голова Німецького футбольного союзу Райнхард Гріндель: мовляв відбір до Євро — найдоречніший в плані таймінгу для кадрових рішень, це зрозумілий знак оновлення, нові гравці отримають простір для розвитку і необхідність брати відповідальність на себе, цим покладено курс на майбутнє, всі переконані у правильності рішення і бла-бла-бла.
Прихильники Льова переконані, що каратель Бразилії, чемпіон світу і рекордсмен серед тренерів Бундестім краще інших знає спосіб налагодити і оновити гру головної німецької команди. А час оновлювати вже настав — провали на Мундіалі в Росії і в новомодній Лізі Націй змусили підзабути ейфорію п’ятирічної давнини. Якщо ж братися за серйозну перебудову, то починати треба з кістяка.
Хто, як не пара центральних захисників, найбільше відповідальна за втрату опори під центральною віссю? До того ж іх і парою тепер складно назвати: на Євро-16 обоє травмувались, на ЧС-18 зіграли лише перший матч, після чого Хуммельс знов зазнав травми, а Боатенг отримав червону картку зі шведами. У клубі Матс і Жером по черзі грають дуетом із Нікласом Зюлє, котрий віднині стає абвершефом і в збірній.
Є ігрові причини і у відсторонення Мюллера. Востаннє за збірну Томас забивав рік тому у березневому товарняку з іспанцями. До того — ще за рік у квалфікації Азербайджану. Два голи за два роки, жодного забитого на Євро, жодного на ЧС-18 і в Лізі Націй — несолідно як на гравця атаки. Останній Мундіаль підкреслив роль флангових гравців із негуманною швидкістю пересування, а Мюллер такою похвалитись не може. Він досі вміє круто подавати, проте Клозе у збірній вже нема.
Мають що сказати і хейтери Йоггі. Частина вважає що досягнення Манншафт за останні 12 років змогли відбутись не завдяки, а всупереч діяльності Льова. В цій команді тренер не машиніст, а лише провідник у першому вагоні. Системна реформа початку нульових дозволила підготувати гравців світового рівня, а боязкому Йоггі просто пощастило свого часу справити враження на Клінсманна і отримати доленосний дзвінок із запрошенням у штаб.
Провал же на останньому світовому форумі хоч і виглядає катастрофічно, але аж ніяк не є німецьким ноу-хау: за 20 років чинний чемпіон щоразу сідав у калюжу і лиш раз спромігся вийти з групи на наступному турнірі. Долю короткочасних турнірів значною мірою вирішують епізоди, а явища часто набувають масштабу і закономірності лише у ретроспективі. З точки зору якості футболу поразку корейцям від перемоги над Аргентиною за чотири роки до цього відрізняють лише геройства Швайнштайгера з Боатенгом і жахлива реалізація біля протилежних воріт. В 2008 і 2010 роках окремі моменти вирішили долю протистоянь на користь іспанців, що дозволило фахівцям говорити про домінування, а Йоггі Льову спочатку пристосовувати їхню тактику під Маріо Гомеса, а потім копіювати рішення Гвардіоли у Баварії.
Щодо баварців, то нерозуміння викликає радикальність рішення. Якщо тренер не розраховує на тріо ветеранів з якихось причин, то це не привід палити мости і виганяти їх зі збірної, підриваючи конкурентний принцип комплектації і позбавляючи себе кадрового резерву. Адже за грою на м’ячі від Рейна до Одера нема кращого оборонця за Хуммельса, а Мюллер за 100 матчів в білій футболці зробив 74 гольових дії. Лукаса Подольські свого часу Льов не соромився викликати суто заради жартів на розминці, а пара захисників Метцельдер-Мертезакер поступалася місцем наступникам поступово. Нині ж Йоахім процес еволюційного омолодження провалив (згадаймо хоча б невключення в заявку на чемпіонат світу Лероя Сане) і вирішив продемонструвати владу шляхом кардинальних рішень.
Зрозуміло що такий сценарій має право на існування і може бути цілком ефективним. Дивує лише що вдатись до нього тренер надумав аж через вісім місяців після приниження в Росії і лише для окремої частини «старої гвардії»? Чому бан не торкнувся Нойера, Крооса, Хедіри і Ройса? Адже кожному з них є за що дорікнути за провал у минулому році, коли нібито «почалися зрушення». Можливо тому, що вони не критикували відкрито гру Бундестім після матчу з Мексикою, як це робив Хуммельс?
Навіть якщо мотивація тренера лежить в іншій площині, то кадровий скандал — це останнє що потрібно команді під час перебудови і напередодні важливого відбору. Схоже що історія з Баллаком повторюється, з тією лише різницею, що кількість талантів в Німеччині зростає, а віковий ценз виходу на «пенсію» знижується. А отже в першому вагоні немає вільних місць, перша зупинка в Амстердамі 24 березня.
Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме
Источник: Sportarena.com