Кополовець став спортивним директором Миная. Але кар’єру гравця він не завершує

Новим спортивним директором клубу Минай, що виступає у Другій лізі, став півзахисник команди Михайло Кополовець.

«Дуже вдячний керівництву клубу за таку пропозицію. Звісно, я погодився. Сподіваюся, що виправдаю їх довіру та зможу якісно працювати на користь нашого клубу» — цитує футболіста офіційний сайт клубу.

Але, що найцікавіше, Михайло не збирається закінчувати кар’єру гравця.

«Відразу скажу, я не завершую кар’єру. В мене є сили та бажання продовжувати грати, допомогти команді. Якщо це десь заважатиме моїм основним обов’язкам то, звісно, десь пропускатиму тренування: це ж треба буде бути на зустрічах, переглядах тощо. Але думаю, впораюся. Я дуже люблю футбол! Якби стояло питання: бути спортдиректором або футболістом, то обрав би останнє.»

«У мене є безліч креативних ідей, які я б реалізував у життя. Думав про це, ще коли був футболістом. Тепер маю всі можливості їх втілити. Відразу кажу: чекайте сюрпризи! І нові цікаві трансфери! Звісно, для нас пріоритет – це вихованці закарпатського футболу. Хочемо, щоб грали нові Беци, Федаки, Гегедоші, Кополовці, Кобіни, але будемо запрошувати і з інших регіонів. Буду пропонувати керівництву, щоб кожен футболіст з області мав шанс проявити себе у нас, будемо стежити за ними. Нас дуже цікавить молодь. Але аби виконати ті завдання, яке перед нами ставить керівництво, слід запрошувати також якісних виконавців і з-за меж Закарпаття».

Не лякає Кополовця і статус «першого граючого спортивного директора».

«Є ж граючі президенти, то чому б не бути граючим спортдиром? Головне, аби роботу виконував якісно».

Минай, в складі якого грає Михайло Кополовець, завершив осінню частину Другої ліги на першому місці в Групі А, набравши 30 очок після 17 турів. Кополовець відіграв 12 матчів, в яких забив 2 голи. Востаннє на поле 34-річний футболіст виходив наприкінці жовтня, в матчі проти Черкащина-Академія (0:3), але тоді зазнав травму.

Минай є п’ятим клубом в кар’єрі Михайла Кополовця. Раніше він грав за Закарпаття (потім перейменовано в Говерлу), Карпати, білоруську Білшину та німецький Айнгайт.