Порт футболу на краю Європи

Пролог

За останні три десятиліття жереб шість разів зводив Порту з українськими грандами. А ще ж були товариські матчі – причому, найперший відбувся ще 40 років тому. Тоді, під час турне Португалією, Шахтар при 30 тисячах глядачів зіграв внічию з Порту на Ештадіу даш Анташ – 1:1. На гол Васіна (32 хв.) в самому кінці матчу відповів Олівейра. Було це 16 серпня 1975 року, і це був, судячи зі всього, найперший перетин українських клубів з Порту. «Гірники» ще тричі перетиналися із цим клубом в єврокубках. У чвертьфіналі Кубка кубків 1983/1984 Порту вибив донеччан – 3:2, 1:1. Сильнішими були португальці й у двох наступних лігочемпіонівських двобоях уже в новітні часи (2011/12 – 2:1, 2:0 третє місце у них, четверте – у нас; 2014/15 – 2:2, 1:1 перше місце у них, друге – у нас).

В історії Динамо ми також знайшли кілька призабутих зустрічей одним із наймогутніших клубів Португалії.

* * *

Міжнародний товариський матч. 7 серпня 1987 р. Амстердам. Олімпійський стадіон

Динамо (Київ) – Порту (Португалія) 1:0
Гол: Блохін, 52

Динамо: Чанов, Баль, Кузнєцов, Горілий, Дем’яненко, Шматоваленко, Яковенко (Євсєєв, 88), Євтушенко (Яремчук, 77), Рац, Бєланов, Блохін. Тренер: Валерій Лобановський

На піку популярності недавній володар Кубка кубків та базовий клуб збірної СРСР завітав на турнір Amsterdam 712, який традиційно проводив знаменитий Аякс. У першому турі з передачі Бєланова Блохін забив Порту єдиний у матчі м’яч, однак у другому турі кияни поступилися Торіно з Польстером, Кріппою та Беггреном у складі (гол в активі Брешіані). За регламентом турніру переможцем став Аякс, випередивши динамівців на одне очко.

Міжнародний товариський матч. 30 липня 1989 р. Лондон. Стадіон Уемблі

Динамо (Київ) – Порту (Португалія) 1:0
Гол: Канчельскіс, 56

Динамо: Жидков, Безсонов, Баль, Кузнєцов, Лужний, Рац, Заєць, Литовченко, Стельмах, Канчельскіс, Бєланов. Тренер: Валерій Лобановський

Іще одна «позапланова» зустріч відбулася на престижному виставковому турнірі Makita International, який у 1988-94 роках з помпою проводився в Англії (здебільшого, в столиці). Другий розіграш кубка відомого японського бренду відбувся на найвищому рівні – Уемблі приймав великі команди й великих футболістів. У півфіналі кияни поступилися Ліверпулю (Барнс та Олдрідж забили у ворота Чанова два «сухих» м’ячі), тому їм випало боротися лише за третє місце. І от у цьому якраз матчі експериментальний склад радянського гранда переграв Порту. На початку другого тайму Канчельскіс головою замкнув подачу Литовченка зі штрафного з правого флангу.

Далі перейдемо до офіційної історії протистоянь Динамо й Порту.

1986/87

1/2 фіналу Кубка чемпіонів. 8 квітня 1987 р. Порту. Ештадіу даш Анташ. 90 000 глядачів

Порту (Португалія) – Динамо (Київ) 2:1
Голи: Заваров, 49 (а/г), Андре, 58 (пен.) – Яковенко, 74

Порту: Млинарчик, Жоау Пінту, Едуарду Луіш, Ліма Перейра, Селсу, Вермелінью, Магальяеш (Маджер Рабах, 83), Соуза (Жаурі, 46), Гомеш, Футре, Андре. Тренер: Артур Жоржи

Динамо: Чанов, Баль, Балтача, Кузнєцов, Дем’яненко, Рац, Яковенко, Заваров, Михайличенко, Бєланов (Євсєєв, 84), Блохін (Морозов, 74). Тренер: Валерій Лобановський

На 53 хв. вилучений Баль – повторне попередження

Суддя: Кайзер (Нідерланди)

Після виграшу Кубка кубків велике Динамо другої половини 80-х прагнуло нових перемог, і на виступ в Кубку чемпіонів наступного сезону покладалися справедливі надії. Тим більше, здавалося, жереб нам підігравав: Ювентус склав зброю перед Реалом уже в 1/8 фіналу, а поки Динамо вибивало болгарське Бероє, шотландський Селтік та турецький Бешикташ, у півфіналі нам випали не Баварія чи той же Реал, а «всього лише» Порту. На той час цей клуб був 9-разовим чемпіоном своєї країни, однак на європейській арені титулами ще не розжився. І здавалося, що він завдасть не більше труднощів, аніж попередні суперники…

На той час Порту не найкращим чином виступав на внутрішній арені – напередодні він програв Спортингу й відставав від лідера – Бенфіки – на шість очок, тому все менше шансів мав на третє поспіль чемпіонство. Тому немає нічого дивного, що господарі всі сили віддали саме на єврокубковий матч з авторитетними киянами, приберігши навіть своїх лідерів у чемпіонаті. Ставка спрацювала – динамівці, зморені напруженим марафоном матчів на всіх фронтах, сенсаційно програли перший матч. Хоча мали шанси його й виграти.

Уже на початку зустрічі Михайличенко катнув м’яча на Блохіна, котрий вискочив з-за спин захисників і вразив ворота. На жаль, арбітр помилився й не зарахував гол через нібито офсайд (наявні відеоповтори підтверджують, що наш форвард у момент передачі не був у положенні «поза грою»). Щоб збити темп методичних атак Порту, динамівці ще в першому таймі вдалися до затягування. До перепасовки на своїй половині поля вони залучили й Чанова, й рефері зупинив гру й дав нашому воротареві попередження.

Проте нерви португальців витримали цей прес, а на початку другого тайму вони завдали нам кілька фатальних ударів. Відразу ж Чанову довелося справлятися з сильним дальнім ударом Гомеша, а ще кількома хвилинами пізніше, коли захлиснулася динамівська атака і господарі відвоювали м’яча у Михайличенка, пішла швидка відповідь. Футре з правого флангу вривався у штрафний майданчик, однак м’яч у нього перехопив Заваров. На жаль, вийшло так, що він на повній швидкості відштовхнув м’яча у бік своїх воріт і влучив точно у дальній кут – 1:0. Тріумфуючий Футре відразу ж поліз на огорожу до вболівальників – так, наче це він сам завдав точного удару…

За прикрим автоголом – нова невдача. Відбившись після наступу киян, Порту розвернув іще одну контратаку. Швидкий бразилець Жаурі обійшов одного нашого захисника і вже готовий був з центру поля вириватися на Чанова, але Баль відверто зніс його з ніг. Арбітр вилучив Андрія. Всього через чотири хвилини після пропущеного м’яча Динамо залишилося в меншості. А ще за п’ять хвилин Порту реалізував свою більшість, подвоївши рахунок. І знову гол господарів виявився наслідком помилки наших. Під час подачі кутового Кузнєцов пішов у верхову боротьбу і зіграв рукою. Пенальті сильним ударом реалізував Андре. Чанов не мав ані шансу, метнувшись у протилежний бік – 2:0.

Шквальні атаки Порту неодноразово могли призвести до третього голу – Пінту, Вермелінью, Футре відверто пробачили динамівців, з вигідних позицій пробиваючи в угоду публіці – сильно й поспішно, а від того – неточно. До честі підопічних Лобановського, навіть у меншості вони зробили все, щоб київський матч-відповідь не перетворився на формальність. Поступово кияни збили темп, а на 74 хвилині ще й скоротили відставання в рахунку до мінімуму. Це Яковенко, відірвавшись від захисників, головою замкнув подачу Михайличенка. 2:1 у першому матчі – це був не найгірший результат, і в столиці радянської України можна і треба було відіграватися.

1/2 фіналу Кубка чемпіонів. 22 квітня 1987 р. Київ. Республіканський стадіон. 100 000 глядачів

Динамо (Київ) – Порту (Португалія) 1:2
Голи: Михайличенко, 12 – Селсу, 4, Гомеш, 11

Динамо: Чанов, Безсонов, Балтача (Горілий, 60), Кузнєцов, Дем’яненко, Рац, Яковенко, Заваров, Михайличенко, Бєланов (Євтушенко, 71), Блохін. Тренер: Валерій Лобановський

Порту: Млинарчик, Жоау Пінту, Едуарду Луіш, Ліма Перейра, Селсу, Кім, Магальяеш, Маджер Рабах (Фраску, 67), Гомеш, Футре (Жаурі, 85), Андре. Тренер: Артур Жоржи

Суддя: Бріджес (Уельс)

На матч-відповідь проти Порту динамівці вийшли сповненими сил і бажання відігратися за прикру поразку й попередні помилки. Вилученого Баля в основі замінив Безсонов. У португальців, попри вдалий перший матч, було відразу дві зміни – Кім та Маджер вийшли зі старту. Якщо у португальському матчі все вирішив початок другого тайму, то цього разу команди установили остаточний рахунок вже у дебюті київської зустрічі.

Один із перших потужних ривків Футре змусив киян зустрічати його жорстким підкатом. Балтача та Кузнєцов удвох спиняли Паулу, зірвавши газон і заваливши нестримного суперника. Штрафний узявся виконувати Селсу. Після його сильного удару м’яч зачепив стінку, й дезорієнтований Чанов зміг дістати його лише з кута воріт – 0:1 уже на четвертій хвилині. Кияни понеслися відіграватися, й ось уже Заваров сильним різаним ударом направляє м’яч над поперечиною. Проте замість такого очікуваного голу господарів гості нокаутували динамівців своїм іще одним стандартом. Цього разу – кутовим з правого краю. М’яч, оминувши усіх, опустився уже біля дальньої штанги, звідки Гомеш безперешкодно переправив його у ворота – 0:2. Боляче було за наших непересічних майстрів – відразу троє пролетіли повз м’яча на ближній штанзі, Чанов вийшов на перехоплення, проте не зіграв, а Кузнєцов випустив з-за спини нападника, якому залишалося головою злегка буцнути в ближній кут…

1:4 за сумою 101 хвилини двох матчів – Динамо «горіло» у півфінальному протистоянні, всього за крок від омріяного фіналу Ліги чемпіонів. Вдруге після гладбахської Борусії і перед Баварією кінця 90-х. І хоча відіграти чотири м’ячі у матчі проти чудово організованої португальської команди видавалося чимось з розряду фантастики, уже через хвилину Михайличенко подарував киянам надію. Отримавши пас з правого краю від Безсонова, він зробив крок вперед з лінію штрафного майданчика і хорошим низовим ударом з лівої ноги направив м’яч у лівий від Млинарчика кут. З рикошетом від штанги м’яч опинився у воротах – 1:2. Попереду лишалося біля 80 хвилин ігрового часу – чому б не спробувати сотворити звичайне диво?

І шанси відігратися були. Чого вартий потрясаючий удар через себе в падінні від того ж Михайличенка – поперечина! Або коли Блохін з Безсоновим розіграли чудову комбінацію, однак останній, опинившись перед воротарем, не встиг пробити, бо його буквально затоптали захисники суперників. Або іще один удар Михайличенка метрів з 12-ти, на який зреагував чудовий польський голкіпер португальців. Та й уже в другому таймі, у якому Порту систематично збивав темп і заколихував суперників, динамівці могли забивати. Той же Михайличенко, котрий показував чи не найкращий футбол у своїй динамівській кар’єрі, двічі – головою та ногою – зовсім трішки не влучав у дальні кути… А що творив Млинарчик! Прекрасний вибір позиції, впевнена гра на виходах – поляк був спокійним настільки, наче щороку грав у півфіналах Ліги чемпіонів!

Словом, Порту відбився, а міг забивати іще (який удар Гомеша потягнув під кінець матчу невезучий Чанов!). У фіналі Кубка чемпіонів голи Маджера та Жуарі допомогли команді Жоржи переграти Баварію і завоювати перший (але не останній!) євро-трофей у своїй славній історії. Хтозна, як зіграли б з мюнхенцями кияни. Одне ясно – це могло стати іще однією славною сторінкою динамівської історії, але, по суті, закрило главу про другу зіркову команду Лобановського.

2008/09

Ліга чемпіонів. 3-й тур групового турніру. 21 жовтня 2008 р. Порту. Стадіон Драґан. 35 000 глядачів

Порту (Португалія) – Динамо (Київ) 0:1
Гол: Алієв, 27

Порту: Нуну, Сапунару, Бруну Алвеш, Роландо, Ліно, Фернандо (Халк, 46), Лучо Ґонсалес, Мейрелеш, Крістіан Родріґес (Сектіоуї, 63), Маріано Ґонсалес (Кошта, 68), Лісандро Лопес. Тренер: Жезуальду Феррейра

Динамо: Богуш, Бетао, Діакате, Михалик, Несмачний, Вукоєвич, Каддурі, Гіоане (Єременко, 61), Алієв, Нінкович (Асатіані, 83), Банґура (Мілевський, 46). Тренер: Юрій Сьомін

Суддя: Хауге (Норвегія)

Насправді цих матчів мало не бути – влітку 2008 року УЄФА мав дискваліфікувати Порту з Ліги чемпіонів за історію п’ятирічної давнини, коли гранд був причетним до махінацій з арбітрами в Португалії. Згідно з версткою турніру, місце Порту в груповому етапі повинна була займати Віторія, а Бенфіка мала шанс перейти з Кубку УЄФА в третій кваліфікаційний етап ЛЧ. Утім, двома тижнями потому попереднє рішення було скасовано зважаючи на те, що на батьківщині ще продовжувався розгляд справи. Тож, здолавши ірландську Дроґеду й буквально змівши з поля російський Спартак, Динамо під керівництвом Сьоміна натрапило якраз на Порту, а не на Віторію.

У стартових двох турах Групи G кияни зіграли внічию з Арсеналом та Фенербахче, але з двома очками знаходилися нижче Порту – хоча підопічні Феррейри крупно програли лондонцям, ще раніше вони розбили турків, тож мали на одне очко більше. У той час, як кияни завітали в Португалію, інший місцевий гранд Спортинґ вилетів у Донецьк. І вийшло так, що ми «обмінялися» виїзними перемогами…

Без Юссуфа і Гусєва динамівці вибудували випробувану Сьоміним схему без яскраво виражених крайніх хавів – над Вукоєвичем і Каддурі розміщувалися (справа наліво) Гіоане, Алієв та Нінкович, котрі постійно мінялися місцями, підтримуючи блукання Банґури. Від господарів очікували штурмових атак – вони виставили чудовий латиноамериканський атакувальний тризубець Ґонсалес – Родріґес – Лопес. І справді – господарі намагалися з перших хвилин знищити суперників своїм домінуванням. Однак Динамо, в принципі, досить зручно почувалося на контргрі. Уже в дебюті Банґура виривався на оперативний простір, утім не зважився піти напролом, а коли пригальмував в очікуванні підтримки – захисники позбавили його можливості вирішувати.

Порту відповів хвилин за десять – Лопес відпасував земляку Ґонсалесу, і Лучо міцним ударом влучив у стійку. При цьому господарі розкривалися, чим старалися користуватися наші. І ось Каддурі з двома суперниками обабіч заробив штрафний на досить пристойній відстані – ближче до лівого флангу метрах у 35-ти від воріт. Звісно, в інших випадках це була б подача, однак у Динамо був Алієв. Традиційно потужний удар з непередбачуваною траєкторією не залишив шансів досвідченому воротареві Нуну Ешпіріту Санту – 0:1.

Господарі кинули всі сили на відіграш. Сильний штрафний від Лучо Ґонсалеса, підступний, але неточний удар його земляка-однофамільця Маріано. У другому таймі Халк показав, чому його ліву ногу називають найсильнішою в сучасному футболі – також марно. Але кияни, навіть відбиваючись, не забували турбувати суперників. Несподівана зрізка після навісу Каддурі змусила Нуну в стрибку рятувати свої ворота, а коли «свіжий» Мілевський опинився з м’ячем у штрафній – лише самовідданість захисника завадила йому забити.

Виїзна перемога робила динамівців фаворитами у боротьбі за лігочемпіонівську весну. Але…

Ліга чемпіонів. 4-й тур групового турніру. 5 листопада 2008 р. Київ. Стадіон Динамо імені Лобановського. 15 000 глядачів

Динамо (Київ) – Порту (Португалія) 1:2
Голи: Мілевський, 21 – Роландо, 69, Лучо Ґонсалес, 90+3

Динамо: Богуш, Бетао, Діакате, Михалик, Несмачний, Вукоєвич, Каддурі, Гіоане (Банґура, 60), Єременко, Алієв, Мілевський. Тренер: Юрій Сьомін

Порту: Елтон, Сапунару (Пеле, 68), Бруну Алвеш, Роландо, Педру Емануель (Ліно, 76), Фернандо, Мейрелеш, Лучо Ґонсалес, Сектіуї (Халк, 46), Крістіан Родріґес, Лісандро Лопес. Тренер: Жезуальду Феррейра

На 90+3 хв. вилучений Лучо Ґонсалес

Суддя: Плауц (Австрія)

Після першого матчу суперників Динамо забезпечило собі хороший настрій успіхами на внутрішній арені. На час другого матчу з Порту кияни лідирували з сімома очками відриву від найближчого переслідувача (Металіста), а Шахтар ішов лише сьомим, поступаючись Динамо відразу на 15 очок після 13-ти турів. У той же час Порту переживав кризу в рідному чемпіонаті – після виїзної поразки від скромного Навала команда Феррейри займала аж п’яте місце. Вочевидь, тренер використав останні невдачі для додаткової мотивації перед візитом у Київ…

У всякому випадку, Порту почав зі штурмових атак. Рауль Мейрелеш влучив у штангу, а потім було відразу кілька атак, під час яких господарям доводилося панічно розряджати ситуацію. І тут – як ніколи, вчасно – гол киян, який, здавалося б, мав заспокоїти суперників. Каддурі відрізав опонентів пасом на Гіоане, а той дотепно залишив м’яч Мілевському. Артем з лінії штрафного майданчика посилає м’яч низом без шансів для Елтона, який змінив у воротах Нуну – 0:1. До перерви у нас були два штрафних від Алієва (один поруч зі штангою, інший – мимо), а ще в одному моменті відразу кілька динамівців не встигли на гострий простріл від Несмачного.

Відразу по перерві з вигідних позицій пробивали Каддурі та Алієв – то повз ворота, то в зону Елтона. Здавалося, постійні виграші на підборі роблять завдання динамівців легшим. Утім, необов’язковий штрафний сплутав наші карти. Несмачний на своєму краю заробив цей стандарт, а м’яку подачу Мейрелеша замкнув оборонець Роландо – 1:1. Тепер уже Динамо вимушене було йти вперед. І шанси на такий потрібний гол були – Алієв прекрасним ударом направив м’яч зовсім поруч з воротами, а коли Вукоєвич дістав м’яча від Мілевського, він просто зобов’язаний був забивати, однак влучив у штангу.

А Порту тим часом грало все нахабніше – й ось уже Богуш, той самий Богуш на піку форми і слави, неймовірним чином реагує на удар Лісандро. Та все ж Лопес зіграв свою роль. Під час однієї з численних атак Динамо пішла «контра», і центрфорвард гостей вирвався на оперативний простір. Зібравши навколо себе динамівських захисників, він дотепно відпасував на земляка Лучо. І Ґонсалес тут же вразив ворота – 1:2. Знявши на радощах футболку, лідер Порту отримав повторне попередження й покинув поле. Але ті лічені миті після нокаутуючого голу португальці протрималися й удесятьох…

У Лондоні Динамо трималося майже до кінця, однак данець Бендтнер подарував перемогу Арсеналу. Домашня перемога над Фенербахче не порадувала, бо Порту в заключних двох турах взяв усі шість очок. Довелося киянам разом із «гірниками» опускатися в Кубок УЄФА, де на них уже чатував Металіст. Неймовірна кінцівка сезону з першими в історії українськими єврокубковими «міжусобицями» завершилися тріумфом Шахтаря. Таким був той євросезон.

2012/13

Ліга чемпіонів. 3-й тур групового турніру. 24 жовтня 2012 р. Порту. Стадіон Драґан. 29 317 глядачів

Порту (Португалія) – Динамо (Київ) 3:2
Голи: Варела, 15, Мартінес, 36, 78 – Гусєв, 21, Ідейє, 72

Порту: Елтон, Данило, Майкон, Отаменді, Мангала, Фернандо, Лучо Ґонсалес, Жоау Моутінью (Дефур, 75), Варела (Атсу, 64), Хамес Родріґес (Міґел Лопеш, 90+2), Мартінес. Тренер: Вітор Перейра

Динамо: Шовковський, Бетао, Михалик, Хачеріді, Тайво, Вукоєвич (Краньчар, 84), Велозу, Гармаш, Ярмоленко, Гусєв, Ідейє. Тренер: Олег Блохін

Суддя: Краловець (Чехія)

Під керівництвом Блохіна та за підтримки низки запрошених із Європи легіонерів Динамо сподівалося на незабутній виступ у Лізі чемпіонів, тим більше, що у кваліфікації вдалося вибити добротних суперників – Фейєнорд та гладбахську Борусію, а жереб із очевидними конкурентами ПСЖ і Порту та загребським Динамо у вигляді статиста не виглядав непрохідним.

Однак у стартовому турі кияни були розгромлені у Парижі, де ПСЖ Анчелотті із Златаном, Тьяґо Сілвою, Пасторе виглядав на голову сильнішим за українців. І після того, як Порту в другому турі здолав парижан завдяки голу ще тільки завойовуючого авторитет Хамеса Родріґеса й очолив Групу А з шістьма очками, стало зрозуміло, що саме «спайка» з португальцями буде визначати долю Динамо у Лізі чемпіонів.

На Драконівському стадіоні наші могли повести найкурйознішим чином, коли найбільш мотивований, напевно, у складі киян – Велозу – закручував «сухого листка» з кутового, однак Елтон витягнув м’яч. А вже за хвилину Шовковський вимушений був виймати м’яча зі своїх воріт. У ході атаки господарів Лучо дотепно віддав поперечну передачу на Варелу, котрий гарматним ударом розстріляв дев’ятку – 1:0. На щастя, динамівці досить швидко відігралися. Удар Велозу відбив Елтон, однак Міґел подачею з кутового знайшов Гусєва, котрий головою переправив м’яч у сітку – 1:1.

Можливо, утримай наші нічию в першому таймі, доля Динамо була б інакшою. Однак спрацювала «кавова зв’язка»: Хамес тонкою передачею вивів на кут воротарської Джексона, і Мартінес елегантно розправився із Шовковським – 2:1. Колумбійський ломовий форвард міг забивати й одразу по перерві, однак, вдало прийнявши м’яч після передачі Данила, пробив над воротами. І ось тут нагадав про себе Ідейє. Спершу, зреагувавши на дотепне закидання на хід, він з незручного положення із-під захисника пробив низом – Елтон парирував. Однак уже за хвилину після передачі Ярмоленка Браун отримав більше свободи і тут же переправив м’яча у сітку – 2:2.

І все ж утримати нічию, яка вже була в руках, кияни не змогли. Провалився лівий фланг оборони, Лучо знову вирізав м’яч з правого краю в центр, а Мартінес без перешкод поставив крапку – 3:2. 9 очок у Порту після трьох турів, шість у ПСЖ, три у Динамо українського, нуль – у хорватського.

Ліга чемпіонів. 4-й тур групового турніру. 6 листопада 2012 р. Київ. НСК Олімпійський. 34 386 глядачів

Динамо (Київ) – Порту (Португалія) 0:0

Динамо: Коваль, Бетао, Хачеріді, Михалик, Тайво, Вукоєвич (Краньчар, 88), Велозу, Ярмоленко, Мілевський (Аруна, 58), Гусєв, Рубен (Ідейє, 67). Тренер: Олег Блохін

Порту: Елтон, Данило, Ба, Отаменді, Мангала, Дефур (Каштру, 79), Лучо, Жоау Моутінью, Варела (Атсу, 76), Хамес Родріґес (Клебер, 90+1), Мартінес. Тренер: Вітор Перейра

Суддя: Ундіано Мальєнко (Іспанія)

Поки ПСЖ спокійно набирав очковий максимум у двоматчевому протистоянні з загребцями (6:0 за двома турами), Динамо та Порту визначали «третього зайвого» у боротьбі за лігочемпіонівську весну. Блохін був дуже невдоволений інфарктною поразкою в Португалії, а також надзвичайно складним положенням у чемпіонаті (третє місце після Дніпра й Шахтаря, який встиг відірватися більш як на десять очок). Тому на другий матч з португальцями у воротах вийшов не Шовковський, а на 17 років молодший Коваль. Брауна у стартовому складі замінив аргентинець Рубен, якого явно не знав як використати тренерський штаб, а Мілевський розташувався трішки нижче. Провели свої рокіровки і гості, котрі вимушені були обходитися без ключових центрових – захисника Майкона і опорника Фернандо.

На відміну від відкритої гри кількома тижнями раніше, цього разу команди виглядали значно закритішими й скутішими. Динамівці, на правах господарів і відстаючих у турнірі, повинні були атакувати більше. Уже в дебюті скидку Мілевського намагався перетворити у гол Рубен, однак під удар Марка підставився захисник – судячи з апеляцій господарів, підставився рукою. Не працювали, на жаль, дальні удари, хоча й Динамо був нігерієць Тайво, який у кращі роки в Марселі славився воістину «робертокарлівською» лівою. З-поміж атакувальних потуг киян варто виокремити перспективний пас Велозу на хід Гусєву, щоправда, тут уже здорово зіграв воротар гостей Елтон.

Його візаві, зовсім ще молодому Ковалеві, довелося попрацювати після ударів Мартінеса у першому таймі та Родріґеса – у другому. Близьким до успіху був і Варела. Утім, більше моментів було біля протилежних воріт, і лише нервозність та скованість у завершенні підводили киян. З двома ударами Ярмоленка з перспективних позицій справився кіпер, той же Андрій, а також Ідейє, зблизька пробивали головою, однак також без успіху. Під кінець матчу очікуваного штурму не відбулося.

«Ми грали не з дворовою командою, – відбивався Блохін після матчу. – Наші помилки носили індивідуальний характер, а от колективні дії були на рівні!..» Сперечатися з легендою, яка, до того ж, недавно пережила серйозні проблеми з серцем, не було ніякого сенсу. У підсумку кияни безвольно фінішували третіми, вдома програвши ПСЖ, а в Загребі не зумівши переграти «одноклубників», у яких на той час не було ще жодного очка. Але недовго динамівці грали навіть у Лізі Європи, відразу ж поступившись Бордо. А ось Порту вже на першому весняному раунді склав зброю перед Малагою, ПСЖ – у чвертьфіналі з Барсою.

Наразі в офіційній історії протистоянь Динамо – Порту сім матчів: єдина перемога, дві нічиї, відразу чотири поразки в один м’яч (8:11). Додайте до цього дві мінімальні перемоги у товариських зустрічах. Тож є нам що змінювати у статистиці протистоянь, і хай красива нічия 2:2 стартового туру та шалений переможний штрафний від Алієва нас надихають під час виїзду в «логово драконів».

Артур Валерко, Sport Arena