Є три причини

фото Getty Images
Артур Валерко – про підсумок протистояння Динамо та Манчестер Сіті.

У вчорашньої поразки Динамо від четвертої команди англійської Прем’єр-ліги є три очевидні й незаперечні причини. Вони слугують універсальною відповіддю на будь-які запитання по цій зустрічі, пояснюючи розклад та співвідношення сил у цій лігочемпіонівській парі.

По-перше, це очевидна різниця у функціональній готовності суперників. Що б ми з цим не робили, як би до цього не призвичаювалися – нічим не перекриєш той факт, що Манчестер Сіті проводив свій 13-й офіційний матч від початку року, а Динамо – перший. А різниця в змагальній ігровій практиці зумовлює, до речі, не лише форму гравців, а й їхню психологічну готовність та сконцентрованість. Це до питання панічної гри оборонців киян упродовж матчу, а також до випадання з гри окремих футболістів – навіть із числа більш-менш «отесаних» на такому рівні.

По-друге, це очевидна різниця у класі. На жаль, якщо співставити гравців двох команд один до одного, то лише за їхніми послужним списком та біографією все буде зрозуміло. Істина в тому, що на весь сучасний український чемпіонат знайдеться лише 4-5 гравців рівня нашого вчорашнього суперника. Сперечатися з цим не випадає.

По-третє, це очевидна різниця у досвіді. Причому, мова навіть не тільки про номінальний ігровий досвід, а й про конкретний, цьогосезонний. Манчестер Сіті грає у найбільш статусному національному турнірі світу. На сезон у нього тільки на внутрішній арені випадає 10-16 матчів такого рівня, як пересічний лігочемпіонівський поєдинок. Динамо ж на сьогодні має всього дві таких зустрічі в чемпіонаті, плюс суперкубок, плюс – один-два таких поєдинки в Кубку, залежно від того, на якій стадії випаде перетнутися з Шахтарем.

Звісно, це футбол, і навіть об’єктивні переваги не означають перемоги за самим статусом. Однак для того, щоб зіграти на надможливостях, довелося б будувати гру зовсім інакше. Динамо часів Лобановського також виходило проти апріорі сильніших/багатших/досвідченіших суперників, і єдиним рецептом перемоги був свій, особливий футбол. Із винятково суворою ігровою дисципліною, із надвисокою інтенсивністю гри, із високим пресингом і максимально високими швидкостями.

Проте надворі ХХІ століття, а наші гравці читають оті ваші інстаграми, носять різнобарвні бутси і – о, творці! – фарбують волосся й набивають тату. Їх ніяк не порівняєш не те, що з динамівськими поколіннями 1975 чи 1986 років, а навіть з їхніми більш сучасними попередниками з 1999 року. Для них Динамо – не пік кар’єри, не альфа й омега, не вінець бажань і можливостей. Тому навіть метода Лобановського, справді оригінальна й максимально адаптована для тогочасних реалій, сьогодні можлива хіба теоретично.

То як можна було обіграти Манчестер Сіті, знаючи існуючу диспозицію та бекґраунд? Тільки так – граючи в футбол. Витисни динамівці із стартової активності щось суттєвіше за небезпечні моменти, зіграй оборона зібраніше – і в першому матчі збереглася б інтрига. А щодо всього іншого – треба вчитися. Для цього існує аналіз власних помилок. Тому вчорашню гірку поразку слід сприймати не як трагедію, а як черговий показовий урок.

Теги:
В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?