Не вечір Олександрії

«Коли Ігор Йовічевіч працював в Карпатах, то ті Карпати були схожі на теперішній Хайдук», – відмічав на передматчевій прес-конференції головний тренер Олександрії Володимир Шаран. Звісно, можна стверджувати, що цими словами наставник олександрійців намагався доступніше пояснити українській публіці, в якому ж стилі грає його майбутній суперник. Втім, є у цій фразі й інший сенс – саме у домашньому поєдинку з Карпатами Йовічевіча Олександрія здобула одну з найефектніших перемог минулого сезону. Тоді підопічні Шарана абсолютно нічого не дали створити індивідуально сильнішому опоненту, розгромивши Левів у дуже красивому стилі. Очевидно, що тренер олександрійців не тільки на словах порівнював Хайдук з Карпатами, але й акцентував на цьому увагу при підготовці до гри.

Хорвати, які, як і львів’яни, переважали жовто-чорних в індивідуальному плані, теж вважалися фаворитом зустрічі. Зрозуміло, що Олександрії потрібно було запропонувати щось інше, аби нівелювати козир індивідуальностей. У тому минулорічному матчі проти Карпат ключовим фактором стали тактична грамотність та бажання підопічних Шарана – у гравців Олександрії горіли очі, але що важливіше, вони знали, як правильно використати свою активність, максимально скориставшись пасивністю Левів.

Розуміючи, що у грі проти Хайдука виграти за рахунок одного лиш бажання буде нереально, олександрійцям потрібно було шукати інші козирі. Так, жовті-чорні знову показали чудову тактичну підготовку – хорвати абсолютно нічим не здивували українців. Втім, на відміну від Карпат, Хайдук теж підготувався і був готовим практично до усіх можливих розвитків атак Олександрії. Не отримавши переваги від жодного з тих двох козирів, завдяки яким підопічні Шарана здобували результат у попередньому сезоні, олександрійці, на жаль, не змогли придумати чогось нового.

Врешті-решт, у тому домашньому поєдинку проти Карпат Олександрія зловила кураж і насолоджувалася грою. Тоді був день жовто-чорних, сьогодні ж був явно не їх день. Не їх вечір, якщо бути точнішим.

Можна не сумніватися в тому, що проведи Олександрія ще десять таких матчів, половина з них не завершилася би навіть перемогою Хайдука, а подібний розгромний рахунок був би зафіксований лише в одній грі. Просто так склалося, що цей ймовірний «один з десяти» поєдинків стався саме сьогодні і припав на найважливішу гру жовто-чорних в сезоні. C’est la vie.

Звинувачувати, втім, лише випадок теж буде неправильно – Хайдук у цій зустрічі більше йшов вперед і більше хотів забити. А щастить, як то кажуть, сміливим. Чи сильнішим. Байдуже. Що при одній інтерпретації, що при іншій – усе зводиться до Хайдука. Олександрія на своєму полі не ризикнула бути сміливою і не змогла бути дуже сильною.

Саме сміливість, до слова, допомогла жовто-чорним у тому минулорічному поєдинку проти  Карпат. Бажаючи зробити подарунок своєму наставнику, олександрійці ризикували і напрочуд впевнено йшли вперед. У матчі ж проти Хайдука підопічні Шарана почали грати у такому ж стилі тільки після першого пропущеного голу, а до того складалося враження, що нульова нічия абсолютно задовольнить український клуб.

Зрештою, Олександрія занадто сильно боялася випустити синицю з рук, навіть і не мріючи про того далекого журавля. Проектуючи українську приказку на дебютну гру жовто-чорних в єврокубках, виходить, що саме небажання втратити найкращий з найгірших можливих результатів сковувало господарів. Підопічні Володимира Шарана погодилися на гру в центрі поля, розраховуючи, можливо, десь підловити суперника на контратаці, але не більше того – основне завдання українців полягало у створенні непрохідного бар’єру біля своїх воріт.

Парадоксально, але саме мобільність та різкість (характеристики, протилежні скутості) вирішили долю зустрічі. І перший, і другий гол Хайдука були забиті виключно завдяки одному ривку, одній тільки нестандартній дії, яка розвалила захист жовто-чорних. Не сказати, що хорвати запропонували щось неймовірне, аж ніяк – просто поки господарі намагалися максимально точно вишукуватися при розіграші кутових, футболісти Хайдука уже встигли ввести м’яч в гру і навіть створити загострення. Обидва епізоди, по суті, вирішили долі секунди – і ці долі секунди зіграли проти Олександрії.

Так, можна сказати, що в українському чемпіонаті хіба лише Динамо або Шахтар могли б у подібному стилі покарати підопічних Шарана. Більше ніхто б до цього не додумався. З іншого боку, в матчі чемпіонату зовсім по-іншому грала б і Олександрія. Гравці жовто-чорних банально не дозволили б супернику забити такі голи, адже їхні дії не були б такими скутими. Усе просто: відповідальність за результат матчу УПЛ і поруч не стоїть з відповідальністю за результат єврокубкового поєдинку.

З іншого боку, Олександрії потрібно було пережити цей шок і розчарування. Саме такі матчі дають найбільше досвіду, і саме з таких поразок можна почерпнути найбільше уроків. Для молодої команди Володимира Шарана дебют в Лізі Європи запам’ятається на все життя – і, власне, саме завдяки сьогоднішнім 0:3 наступного разу жовто-чорні будуть діяти більш розкуто.

Ба навіть більше, більш розкуто олександрійці повинні діяти уже наступного тижня в Спліті: бажання голосно грюкнути дверима нікуди не повинно зникати. І якщо підопічним Шарана вдасться продемонструвати не тільки тактичну грамотність, але й необхідну мобільність та розкутість, то у Хайдука виникне ще більше проблем, ніж на стадіоні Ніка. Бо, як і Карпати Ігоря Йовічевіча, хорвати не виглядають непрохідною командою в захисті – у них є чимало слабких місць, які можна використати. Просто для цього жовто-чорним потрібно зіграти, як у тій домашній грі проти Карпат.