Шахтар програв не Сельті, а самому собі

Шахтар програв не Сельті, а самому собі
...

Андрій Сеньків – про ментальні причини вильоту Шахтаря з Ліги Європи.

Після матчу в Віго Шахтар немало хвалили. Команда Пауло Фонсеки виграла в грі, яка була абсолютно нічийною: обмаль моментів, в’язке поле й такий же футбол вказували на те, що донеччанам важко розраховувати на успіх. Та все завершилося перемогою. Спокійною, впевненою і повністю контрольованою. «Шахтар виграв на класі» – ось перше, що спало на думку після фінального свистка. Та поспішати з висновками не хотілося: вирішив дочекатися, чим же закінчиться візит Сельти до Харкова.

Те, що у Шахтаря є клас, не викликає жодного сумніву. Але це ніяк не говорить про те, що Шахтар – класна команда. Одного класу замало, ще більш важлива стабільність. Назвемо це поняття «стабільним класом». Існування одного без іншого не дозволяє спокійно дивитися матч. Низький відсоток реалізації моментів і регулярні пожежі біля власних воріт говорять про те, що гра відкрита. Таке видовище подобається глядачам, але чи поставив би йому «лайк» головний тренер?

Що вимагалося від Шахтаря? Зіграти спокійно, як у Віго. «Засушити» гру, як у Віго. Дочекатися, коли Сельта розкриється (була в іспанців така потреба), й вдарити, як у Віго. Довго тримати м’яч, як у Віго. Все максимально просто. Й усе ми бачили попереднього тижня. Рецепт успіху у Фонсеки вже був, але він вирішив придумати щось порівняно нове. Шахтар багато атакував, створював нагоду за нагодою й по-справжньому тішив грою. Красивою, розмашистою, широкою, повною розкоші: стінки, дриблінг, акробатичні етюди. Було все. Окрім забитих м’ячів.

Sport Arena

Атакувати Шахтар становище не змушувало. Вартувало всього-на-всього втримати слизьку, та все ж перевагу. Цього тренерському штабу було замало. Тили Гірників оголилися, центр поля став вільним, а Ярослав Ракицький як в старі-добрі часи частенько тягнув м’яча майже до штрафного суперника. Зізнайтеся: вчора Шахтар вам сподобався, ви кілька разів хаотично хапалися за голову після нереалізованих шансів. Це було симпатично.

Ісмаїлі та Даріо Срна грали ще вище, аніж завжди, й при рейдах Ракицького єдиним, хто залишався оберігати своє, був Іван Ордець. Перехвати, підкати, відчайдушні стрибки головою вперед – Іван старався. Не відставав від нього й Андрій Пятов, який видав один із найкращих матчів у кар’єрі. Ви знали взагалі, що в Андрія котяча пластика? Це було ефектно.

Останні хвилини гри. Рахунок влаштовує Шахтар, бігти вперед й створювати ширину нема сенсу. Все навпаки: звузити коридори, прибрати відстані між гравцями, зіграти максимально компактно. Що робить Шахтар? Він не зупиняється й дає Сельті те, чого вона хоче – простір. Йон Гвідетті вривається у вільну зону, прокидає м’яч повз Пятова й арбітр ставить пенальті – художній майстерності шведа потрібно поставити тверду п’ятірку. Це було несправедливо.

Шахтар, який займався божевіллям всю гру, завершив цей процес після початку овертайму. Гірники почали грати вкрай обережно, віддали м’яча супернику й тряслися біля своїх воріт. Після божевілля наступає період затишшя. У такі моменти попереду той, хто має психологічну перевагу. У цьому випадку – Сельта, яка вела у рахунку після «липового» пенальті. Ще кілька хвилин тому в цьому становищі перебував Шахтар. Пам’ятаєте штрафний Яго Аспаса в нікуди на 90-й хвилині? Отож. Це було неочікувано.

Sport Arena

Так і не зміг зрозуміти, чого хоче Шахтар від додаткового часу: зрівняти рахунок чи дотягнути емоційно важку гру до серії пенальті? Тому доведеться піти від протилежного: Шахтар не хотів нічого, ні в атаці, ні в захисті. Якщо перші 15 хвилин Гірники так-сяк протрималися, то в наступні провалилися. Срна купився на простенький рух Кабраля, а далі – класика. У донецької команди не виходило ні-чо-го. Легко безупинно нестися вперед, не відчуваючи на плечах важкості рахунку, плачевності ситуації й трагедії, яка насувається. Важко нестися вперед, коли це справді життєво необхідно. Шахтар не понісся, він зупинився. Шахтар прийняв поразку ще задовго до фінального свистка. Це було фатально.

Звісно, провалився не лише Шахтар. Словенська бригада Славко Вінчіча «начудила» славно та розділила гру на «до» й «після». Помилка рефері стала ключовою. Та проблема в тому, що так вирішив не арбітр, а сам Шахтар. Відповідальність перекладено на арбітра, і всі забудуть, що Гірники не зробили нічого для виправлення становища. Запам’ятаються симулянт Гвідетті, сліпа бригада Вінчіча й вселенська несправедливість.

Далі – буденність. Шахтар без проблем переможе в чемпіонаті України, розриваючи всіх на своєму шляху. Ми знову будемо рахувати переможні матчі й складати з них ланцюжок переможної серії. Одні поєдинки Гірники виграватимуть феєрично, з масою голів, інші – скромно по рахунку, але все одно впевнено по грі. Шахтар змінюватиме гравців стартового складу, тактику на матчі й авторів голів. Потім буде солодка мить тріумфу: золото чемпіонату в Кубку.

Правда, це не перекреслить головного – два найважливіші матчі сезону Шахтар програв (ще ж був Янг Бойз в Лізі чемпіонів). Не сильним суперникам чи упередженим арбітрам, а самому собі. Так буває. Особливо з командами, яким на євроарені бракує класу.




Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Источник: Sportarena.com

Добавить комментарий
Новости Футбола
вчера, 10:20
3
1
вчера, 10:20
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?