Олексій Мандзій – про те, чому Зоря, незважаючи на схожий старт у груповому етапі Ліги Європи, має уникнути повторення єврокубкової невдачі Карпат у сезоні-2010/11.

Компенсовані арбітром хвилини стадіон в Одесі провів на ногах: колосальна напруга на полі та за його межами не дозволяла смиренно сидіти на одному місці. Потрібно було рухатися, потрібно було реагувати, потрібно було, врешті-решт, перебувати на одній хвилі з гравцями Зорі, які знаходилися в трьох хвилинах від однієї з найбільших перемог в своїй історії.

Нервове постукування ногами змінилося оглушливим свистом – незважаючи на завершення трьох доданих хвилин, команди продовжили грати й далі. Грати, таке враження, за цілком дворовою системою: до забитого м’яча. Спершу спливла четверте компенсована хвилина, потім – п’ята, але головний суддя ніяк не свистів. Зрештою, на шостій доданій хвилині Фенербахче вдалося забити рятівний гол, а уже за секунду пролунав фінальний свисток головного арбітра.

У той ж момент, коли м’яч влетів у сітку воріт Зорі, стадіон замовк. Глядачі, які підсвідомо усвідомлювали, чим усе може закінчитися, все одно було шоковані – до подібних кінцівок ніколи не можна підготуватися. Перебували у певному шоковому стані й гравці Зорі, які моментально впали на газон – ні фізичних, ні моральних сил у них уже не залишилося. За декілька хвилин, втім, футболісти піднялися, аби віддячити вболівальникам за підтримку, а стадіон зашумів знову. Нехай у кожному слові й відчувалася нотка якогось жалю, вболівальники, як і гравці, намагалися цього не показувати, ховаючи усі свої емоції за виснаженою усмішкою.

vk.com/zoryaluhansk
vk.com/zoryaluhansk

«Якби нам запропонували нічию до початку матчу, хіба хтось би залишився незадоволеним?» – риторичне запитання Юрія Вернидуба на післяматчевій прес-конференції, наче й підтверджувало, що Зоря абсолютно об’єктивно сприйняла підсумковий результат. Однак ніяк не покидало враження дежавю – десь до болі подібна ситуація уже відбувалася.

Приблизно у такому ж стилі свої перші залікові пункти у дебютному матчі Ліги Європи сезону 2010/11 втратили львівські Карпати – у драматичній домашній зустрічі проти дортмундської Боруссії Леви пропустили четвертий – вирішальний – гол на другій доданій хвилині. Епічності даній ситуації додає той факт, що за п’ять хвилин до того вирішального взяття воріт Карпати вигравали з рахунком 3:2, але не спромоглися здобути бодай одне очко.

На післяматчевій прес-конференції тодішній головний тренер львів’ян Олег Кононов теж не виглядав особливо розбитим, вдаючись, як і Юрій Вернидуб, до певних філософських роздумів: «У нас схожа ситуація трапилася з Галатасараєм. Тоді, пригадую, я Франку Райкарду сказав «вибачте», тепер «вибачте» сказали уже мені». Не посипаючи голову попелом, Кононов в першу чергу хотів зменшити тиск на гравців, які не могли собі місця знайти після того ендшпілю гри з Дортмундом.

vk.com/zoryaluhansk
vk.com/zoryaluhansk

Втім, як показав час, саме та поразка стала ключовою у єврокубковому сезоні Карпат – у наступних матчах Леви й близько не виглядали тією колючою командою, яка готова у будь-який момент вибігти у небезпечну атаку, натомість перед глядачами постали в’ялі львів’яни, які не надто добре розуміли, де вони і що вони там роблять. Пояснити таку зміну у грі команди Олега Кононова напрочуд легко: потрапивши у груповий етап Ліги Європи (ще й у таку групу!), Леви опинилися у зовсім іншому світі, серед команд, з якими їм ніколи раніше не доводилося стикатися. Та невдача наприкінці першого матчу особливо боляче вдарила по психології футболістів – вони зневірилися у своїх силах, зрозумівши, що нема сенсу тягатися з суперниками рівня Боруссії чи ПСЖ. Бо рано чи пізно, але цей суперник усе одно тебе обіграє – і байдуже, робиш ти камбек з 0:2 в 3:2, а потім пропускаєш ще двічі, чи просто виходиш на матч, змирившись з поразкою.

У підсумку, команда Олега Кононова у наступних п’яти матчах забила лише один гол, здобувши один заліковий пункт – в останньому турі у матчі проти ПСЖ, який уже нічого не вирішував. Абсолютно розчарованими покидали Карпати той розіграш Ліги Європи – якби не пам’ятний гол Маріо Гьотце у Львові, усе могло піти б інакше. Могло, але не пішло – одне очко, четверте місце і лише купа (не)приємних спогадів. Ось і усе.

Сучасна Зоря навряд повторить той шлях Карпат – усе-таки в першому турі вона не програла, а лише втратила перемогу, здобувши заліковий пункт у дебютній грі. Найбільшу, втім, різницю становить реакція команди на підсумок стартового єврокубкового матчу: Карпати програли наступні три з чотирьох поєдинків у чемпіонаті, тоді як Зоря – обіграла підряд Динамо і Ворсклу. Тож у Манчестер команда Юрія Вернидуба відправляється у напрочуд хорошому гуморі, особливо і не згадуючи кінцівку гри проти Фенербахче.

vk.com/zoryaluhansk
vk.com/zoryaluhansk

Тим більше, у поєдинку проти київського Динамо сама Зоря виступила у ролі ката, забивши переможний гол на третій компенсованій хвилині, вкотре підтвердивши, що у команди є неабиякий характер. І це уже Юрію Вернидубу, цитуючи Олега Кононова, довелося казати «вибачте» своєму візаві, хоча ще за три дні до того він сам перебував на місці жертви.

Цей переможний характер, а також неймовірна дисциплінованість перетворюють Зорю у доволі небезпечного єврокубкового бійця. Якщо Карпати Кононова грали серцем та емоціями, то Зоря Вернидуба – покладається на холодний розум та неабияку прагматичність. Чорно-білі не побіжуть стрімголов вперед, видаючи один рейд за іншим, як це робили зелено-білі версії 2010-го року, та водночас у них ніколи не буде таких розривів та проблем в обороні, які супроводжували гру Левів.

Власне кажучи, Зоря ніколи не впаде нижче певного рівня, хоча їй не під силу видати таку гру, яку показували ті Карпати, коли ловили кураж. Цей кураж, втім, команда може зловити раз на декілька матчів, тоді як стабільність нікуди не зникає. З іншого боку, неправильно буде стверджувати, що у Зорі відсутні якісь емоції, скоріше навіть навпаки – перед грою на Олд Траффорд команда Вернидуба відверто розповідає про гру усього свого життя, про мрію, яка стала реальністю.

У цих хлопців теж є пристрасть та емоції, однак у них завжди на перший план виходить розрахунок та план на гру, а значить, гра в Манчестері, у будь-якому випадку, залишиться лише в Манчестері – уже на вихідних у матчі проти Шахтаря Зоря зіграє так, наче нічого й не сталося у четвер. Наче й не було цього матчу усього життя, адже він залишиться лише у спогадах, а грати доведеться далі.




Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Источник: Sportarena.com

Добавить комментарий
Читайте также
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?