Публикации
Лента новостей

Український тренер влаштувався у Макао. «На Новий рік там все в феєрверках та зелених драконах»
...

facebook.com/cpkmacau
Колишній співробітник Металурга Роман Мельничук пішов по стежині Жилмара.

Поки ми всі входили у новорічно-різдвяні свята, цей футбольний спеціаліст здійснював тривалий переліт із кількома зупинками, прямуючи з України в Азію. 34-літній Роман Мельничук після дев’яти сезонів роботи в дитячо-юнацькій академії запорізького Металурга перегорнув цю сторінку своєї біографії та вирушив у Макао, щоб увійти у тренерський штаб місцевого клубу Чао-Пак-Кей (Chao Pak Kei). Як він там опинився, що встиг побачити й чого очікує від свого періоду в особливому адміністративному районі КНР Аоминь? Про все це Роман Володимирович розповів у бесіді зі Sport Arena.

«У Макао порадив поїхати Жилмар»

– Отже, ви – перший відомий нам український тренер у чемпіонаті Макао. Скажіть, як з’явився цей варіант і чому вибрали саме таке продовження своєї кар’єри?

– Розумієте, я багато років пропрацював у академії Металурга (останнім часом очолював команду хлопців 2010 року народження). Роботу свою дуже люблю, отримував велике задоволення, але в якийсь момент захотів нових викликів для себе. Спробувати щось нове, подивитися на футбол інших країн.

Завдяки спільній роботі в запорізькому Металурзі я добре знайомий із Жилмаром Тадеу – він недавно очолював ФК Львів. Я запитував його, чи не має він для мене якихось варіантів за кордоном. І в якийсь момент він запропонував мені попрацювати в Макао – у клубі ЧПК, який він раніше очолював як головний тренер.

– Сумнівалися?

– Не буду приховувати, певний час думав. Їхати чи не їхати? Все-таки, далеченько. Але зважився: Україна – це батьківщина, я хочу працювати вдома і прагну до того, щоб заслужити інтерес до себе на батьківщині, але хотілося й подивитися на азійський футбол, як там люди живуть і як чемпіонат розвивається. Вирішив їхати. Було це, до речі, ще влітку – певний час витратив на підготовку документів, закриття поточних справ. Все-таки, моя команда U-9 – це для мене не просто рядок у трудовій книжці, я із хлопцями пропрацював три роки, не хотілося просто так узяти речі й поїхати відразу. Залишав свою команду з великою повагою – вони дуже талановиті, майже як рідні діти мої. Бажаю їм успіхів і буду й далі стежити за їхнім розвитком. Але, за домовленістю, зробив усе, що треба було, й наприкінці року вирушив у ЧПК.

– І що ж за клуб – Чао-Пак-Кей?

– Дуже солідний. За підсумками минулого року — віце-чемпіон та володар Кубка Макао. Як мені пояснили, Чао-Пак-Кей – один із найбільш прогресуючих клубів місцевого чемпіонату. Друге місце їх ніяк не задовольняє, ставлять завдання тільки здобувати золоті медалі. А заодно хочуть покращити роботу дитячо-юнацької школи, побудувати клубну піраміду.

«Тільки приїхав – і відразу довелося пакувати валізи»

– Яким було перше знайомство із новим колективом?

– Дуже хорошим. Прийняли добре. Відразу пояснили, за що я буду відповідати, які мої обов’язки. Щоправда, ледве прибувши, довелося пакувати валізи.

– Чому?

– Прибув я туди 31 грудня, а вже 2 січня ми вирушили на змагання «Мейджоу» у Китай. Це такий собі передсезонний представницький турнір, до нього ставляться дуже відповідально, тому що там непоганий склад учасників, можна подивитися в грі свою команду на фоні хороших суперників. А для мене це було особливо інформативно, адже я, за великим рахунком, не знайомий із командою, а на турнірі мав можливість її подивитися. Якраз там і познайомилися зі всіма.

– І що побачили?

– Те, що мені говорили, виявилося істиною – колектив досить непоганий, є хороші футболісти. У нас є низка бразильців, уругваєць, канадець. Інші – місцеві, причому, серед них є й збірники Макао. Що мені сподобалося, у команді є такі собі «ігровички», навколо яких можна будувати колектив. Ми грали проти, як мені пояснили, досить сильної китайської команди, завершили основний час внічию й виграли по пенальті. А далі грали проти бразильців – я навіть не встиг розібратися, що це була за команда – чи лігова, чи якась збірна вільних агентів, поступилися їм, але поверталися додому із розумінням, що є певний плацдарм для успішного сезону.

– На фоні бразильців різниця велика?

– Програли їм 1:5, але там команда, повірте мені, дуже пристойна. Вони – професіонали із постійним тренувальним процесом, у нас на професіональному рівні у Європі пограло лише кілька гравців. ЧПК, як і більшість команд Макао, тренується не щодня (у нас 3-разовий тижневий цикл). Поки, щоправда, я не дуже ознайомлений із тренувальним процесом, але із розповідей місцевих маю вже певне уявлення.

– Яка робота вас чекає в ЧПК?

– Я входжу в тренерський штаб першої команди – його очолює місцевий спеціаліст Інасіу Хью, а також буду очолювати клубну академію й керувати розвитком дитячо-юнацького футболу.

«Коли зайшов у казино Макао – очам не повірив»

– Ви відсвяткували Новий рік у новій для себе країні. Що таке – азійське 31 грудня та перше січня?

– Ох, ну це неймовірно яскраво! Всі люди, таке враження, виходять святкувати на вулицях – посміхаються, радіють, спілкуються. Ти йдеш вулицею – ніхто не відвертається, всі вітаються, хоч і не знають твоєї мови, намагаються з тобою заговорити. Видно, що люди дуже доброзичливі й щирі. І місто все сяє – багато святкової ілюмінації, всі зодягнені в карнавальні костюми. Йдеш такий – а навколо тебе одні «зелені дракони»! І, звісно, феєрверки – у якийсь момент здається, що все навколо вогнем горить!

– Макао років 20 тому ще було португальською територією, пізніше увійшло в склад КНР на правах особливої адміністративної території з назвою Аоминь. Що там лишилося з колоніальних часів?

– Чесно кажучи, ще не все бачив – зовні здається, що небагато чого залишилося. На вигляд – типове азійське місто, на вулицях рідко коли зустрінеш людину із не китайською зовнішністю. Вивіски та оголошення також, переважно, написані ієрогліфами. Хіба що багато трапляється китайців із європейськими іменами. Та й португальську мову тут, здається, багато хто знає. Тому й багато бразильських легіонерів, можливо.

Мені, щоправда, кажуть, що тут багато людей із колишнього СРСР. Але поки що їх не зустрічав.

– Раніше Макао славилося як «азійський Вегас» – великий центр ігрової індустрії. Як зараз із цим?

– Мені, до речі, місцеві так і сказали, коли я запитав, що подивитися в місті – «йди у казино». Ну, я й сходив першого січня – все одно був вихідний, мав час. Що сказати – це казка! Спершу очам своїм не повірив. Заходиш у ігровий зал і не бачиш йому кінця-краю: стоять, один за одним, різні ігрові автомати, біля кожного люди. Все розкішне – фонтани, килими, красиве оздоблення приміщення. Таке враження, що ігровий зал тягнеться не один кілометр!

– Ви сходили в казино «в плюс» чи «в мінус»?

– Та ні, що ви! Я ж не грав, а здійснив, так би мовити, туристичний похід. Просто щоб ознайомитися із тим, що місцеві називають чи не найголовнішим визначним місцем. Отримав дуже багато емоцій, ніколи такого, як у цих казино, не бачив.

– Зіставивши ваше рідне Запоріжжя та Макао, що відзначите як їхні плюси, а що – як мінуси?

– Ну, напевно, не один рік треба прожити, щоб робити якісь серйозні висновки. Але перше враження – у них все динамічніше розвивається. Я вже говорив про розкіш їхніх казино, але й саме місто дуже інтенсивно забудовується. Скрізь сучасні транспортні розв’язки, все будується, скрізь крани, люди постійно щось роблять. Все дуже акуратно, чисто.

– Ви виїжджали з української зими, а що застали в Аомині?

– Звісно, клімат значно м’якший. Зараз у них від п’яти до десяти градусів тепла. Погода непостійна: зранку дощик, в обід розпогодиться, а надвечір знову опади. Не холодно зовсім. Правда, місцеві дивують: в шортах і кросівках, але зверху курточки накинули. Напевно, через мінливість погоди їм так зручно…

«Наш головний суперник – Бенфіка»

– Ваш новий клуб буде боротися за чемпіонство із дев’ятьма суперниками по Ліга-де-Еліт Макао. Що це за команди і хто буде найбільш принциповим опонентом?

– Там чинний незмінний чемпіон – клуб Бенфіка-де-Макау. У них герб точно як у лісабонського гранда, є кілька португальських легіонерів, однак сам клуб, наскільки мені пояснили місцеві, не має якогось відношення до знаменитої європейської Бенфіки. Останні п’ять років вони не відпускають перше місце.

Інші клуби – також місцеві, всі з одного міста і навіть грають на одному стадіоні. Тож виїздів, як таких, немає – там, здається, на весь чемпіонат є тільки 1-2 матчі, коли треба грати не на «Ештадіу Кампу Деспортіву», а на стадіоні Університету технічних наук або «Лін-Фонг». Ось цей центральний стадіон – «Кампу Деспортіву» – знаходиться неподалік кварталу казино та адміністративних контор Макао. Все поруч, досить зручно. Добре, що ЧПК там грає більшість матчів.

– Більшість команд, окрім однієї університетської та збірної місцевої поліції, належать приватним власникам. А ваш Чао-Пак-Кей хто фінансує?

– Містер Чоу – він є власником пластикового виробництва, його завод виробляє ложки-вилки, тарілочки й стаканчики. Я з ним ще не встиг познайомитися, але всі запевняють, що він є великим фанатом футболу. Тут, власне, інших не буває – футболом у Макао займаються тільки великі ентузіасти, тому що чемпіонат тут не настільки розвинений, як у європейських країнах.

– А яку ціль ставитиме перед собою перший український тренер у Макао?

– Хочеться навчитися чомусь новому, здобути новий досвід та титули. Ну, і довести, що український футбол – це солідно. Щоб і наші спеціалісти подивилися, що є українські тренери, які можуть працювати. Довести, що наші українські тренери можуть добиватися успіхів за кордоном і що є сенс на них розраховувати на них вдома.

«Що не можу пояснити словами чи жестами – пропускаю через гугл-перекладач»

– Як тут ставляться до іноземців?

– Люди доброзичливі – тому ставляться добре, а тим більше, якщо легіонер дійсно виправдовує своє запрошення. От у нас у команді є бразилець Дієго Патріота – він пограв у Європі, у чемпіонаті Хорватії, пройшов школу на батьківщині. У чемпіонаті забиває часто й багато, не раз визнавався найкращим гравцем року. Які до нього питання? Тільки раді, що є такий гравець. Непоганого рівня й бразильці Бруно та Денілсон. Вони – стержень команди, все через них проходить. Я так розумію, Жилмар їх привіз сюди.

– Місцеві витримують рівень?

– Хтось відверто слабкіший, але грають у нас кілька збірників Макао – то це дуже навіть добротні гравці. Як той же півзахисник Лам-Ка-Сен – досить цікавий, здібний футболіст. Бразильці задають темп, вони – душа команди, але я бачу, що аоминьці поруч із ними стараються прогресувати.

– Клуб не замовляє, випадково, українських легіонерів?

– Думаю, якби приїхав добротний легіонер – ніхто б не відмовився. Їм допомагає Жилмар із комплектацією – його поважають і цінують, він колись очолював команду і підняв її до вищолігового рівня. Думаю, якщо їм треба буде посилення, босс обов’язково звернеться до Жилмара і він на досвіді підкаже, на кого можна покластися. А я – поруч, буду старатися, працювати, виконувати ті завдання, які є перед клубом.

– Мовний бар’єр не заважає?

– Спершу був, як у вакуумі – китайської мови не знаю, португальської – також. Одне рятувало – трішки знаю англійську мову, а що не знаю – вводив швиденько в гугл-перекладач на смартфоні й озвучував колегам. Між іншим, із хлопцями вже трішки знайшли спільну мову, під час китайських зборів провів розминки, і, в основному, мене розуміють. Що не можу висловити, показую на пальцях. Що не можу показати жестами, беру м’яч і показую ногами. Радує, що кожного разу заняття у нас проходять все краще й краще.

– Про що найчастіше запитують у вас місцеві футболісти?

– Та, в основному, про те, яка погода у нас в Україні. А так – говоримо суто про футбол. Вони там усі слідкують за європейськими чемпіонатами, за англійською Прем’єр-лігою. Приємно, що їм футбол дуже цікавий, хочуть розвиватися.

– У перші дні вирішили свої питання з побутом?

– Клуб винаймає мені квартиру в центрі міста, тож все добре. Сам собі готую, ходжу в місцевий магазин. Правда, з сусідами не встиг познайомитися – поки що все моє коло знайомств суто футбольне. Від мене вимагається тільки одне – працювати, доводити свій рівень.



Добавить комментарий
Читайте также

Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?