Sportarena

Український тренер влаштувався у Макао. «На Новий рік там все в феєрверках та зелених драконах»

Колишній співробітник Металурга Роман Мельничук пішов по стежині Жилмара.

Український тренер влаштувався у Макао. «На Новий рік там все в феєрверках та зелених драконах» - Футбол

facebook.com/cpkmacau

Поки ми всі входили у новорічно-різдвяні свята, цей футбольний спеціаліст здійснював тривалий переліт із кількома зупинками, прямуючи з України в Азію. 34-літній Роман Мельничук після дев’яти сезонів роботи в дитячо-юнацькій академії запорізького Металурга перегорнув цю сторінку своєї біографії та вирушив у Макао, щоб увійти у тренерський штаб місцевого клубу Чао-Пак-Кей (Chao Pak Kei). Як він там опинився, що встиг побачити й чого очікує від свого періоду в особливому адміністративному районі КНР Аоминь? Про все це Роман Володимирович розповів у бесіді зі Sport Arena.

«У Макао порадив поїхати Жилмар»

– Отже, ви – перший відомий нам український тренер у чемпіонаті Макао. Скажіть, як з’явився цей варіант і чому вибрали саме таке продовження своєї кар’єри?

– Розумієте, я багато років пропрацював у академії Металурга (останнім часом очолював команду хлопців 2010 року народження). Роботу свою дуже люблю, отримував велике задоволення, але в якийсь момент захотів нових викликів для себе. Спробувати щось нове, подивитися на футбол інших країн.

Завдяки спільній роботі в запорізькому Металурзі я добре знайомий із Жилмаром Тадеу – він недавно очолював ФК Львів. Я запитував його, чи не має він для мене якихось варіантів за кордоном. І в якийсь момент він запропонував мені попрацювати в Макао – у клубі ЧПК, який він раніше очолював як головний тренер.

– Сумнівалися?

– Не буду приховувати, певний час думав. Їхати чи не їхати? Все-таки, далеченько. Але зважився: Україна – це батьківщина, я хочу працювати вдома і прагну до того, щоб заслужити інтерес до себе на батьківщині, але хотілося й подивитися на азійський футбол, як там люди живуть і як чемпіонат розвивається. Вирішив їхати. Було це, до речі, ще влітку – певний час витратив на підготовку документів, закриття поточних справ. Все-таки, моя команда U-9 – це для мене не просто рядок у трудовій книжці, я із хлопцями пропрацював три роки, не хотілося просто так узяти речі й поїхати відразу. Залишав свою команду з великою повагою – вони дуже талановиті, майже як рідні діти мої. Бажаю їм успіхів і буду й далі стежити за їхнім розвитком. Але, за домовленістю, зробив усе, що треба було, й наприкінці року вирушив у ЧПК.

– І що ж за клуб – Чао-Пак-Кей?

– Дуже солідний. За підсумками минулого року — віце-чемпіон та володар Кубка Макао. Як мені пояснили, Чао-Пак-Кей – один із найбільш прогресуючих клубів місцевого чемпіонату. Друге місце їх ніяк не задовольняє, ставлять завдання тільки здобувати золоті медалі. А заодно хочуть покращити роботу дитячо-юнацької школи, побудувати клубну піраміду.

«Тільки приїхав – і відразу довелося пакувати валізи»

– Яким було перше знайомство із новим колективом?

– Дуже хорошим. Прийняли добре. Відразу пояснили, за що я буду відповідати, які мої обов’язки. Щоправда, ледве прибувши, довелося пакувати валізи.

– Чому?

– Прибув я туди 31 грудня, а вже 2 січня ми вирушили на змагання «Мейджоу» у Китай. Це такий собі передсезонний представницький турнір, до нього ставляться дуже відповідально, тому що там непоганий склад учасників, можна подивитися в грі свою команду на фоні хороших суперників. А для мене це було особливо інформативно, адже я, за великим рахунком, не знайомий із командою, а на турнірі мав можливість її подивитися. Якраз там і познайомилися зі всіма.

– І що побачили?

– Те, що мені говорили, виявилося істиною – колектив досить непоганий, є хороші футболісти. У нас є низка бразильців, уругваєць, канадець. Інші – місцеві, причому, серед них є й збірники Макао. Що мені сподобалося, у команді є такі собі «ігровички», навколо яких можна будувати колектив. Ми грали проти, як мені пояснили, досить сильної китайської команди, завершили основний час внічию й виграли по пенальті. А далі грали проти бразильців – я навіть не встиг розібратися, що це була за команда – чи лігова, чи якась збірна вільних агентів, поступилися їм, але поверталися додому із розумінням, що є певний плацдарм для успішного сезону.

– На фоні бразильців різниця велика?

– Програли їм 1:5, але там команда, повірте мені, дуже пристойна. Вони – професіонали із постійним тренувальним процесом, у нас на професіональному рівні у Європі пограло лише кілька гравців. ЧПК, як і більшість команд Макао, тренується не щодня (у нас 3-разовий тижневий цикл). Поки, щоправда, я не дуже ознайомлений із тренувальним процесом, але із розповідей місцевих маю вже певне уявлення.

– Яка робота вас чекає в ЧПК?

– Я входжу в тренерський штаб першої команди – його очолює місцевий спеціаліст Інасіу Хью, а також буду очолювати клубну академію й керувати розвитком дитячо-юнацького футболу.

«Коли зайшов у казино Макао – очам не повірив»

– Ви відсвяткували Новий рік у новій для себе країні. Що таке – азійське 31 грудня та перше січня?

– Ох, ну це неймовірно яскраво! Всі люди, таке враження, виходять святкувати на вулицях – посміхаються, радіють, спілкуються. Ти йдеш вулицею – ніхто не відвертається, всі вітаються, хоч і не знають твоєї мови, намагаються з тобою заговорити. Видно, що люди дуже доброзичливі й щирі. І місто все сяє – багато святкової ілюмінації, всі зодягнені в карнавальні костюми. Йдеш такий – а навколо тебе одні «зелені дракони»! І, звісно, феєрверки – у якийсь момент здається, що все навколо вогнем горить!

– Макао років 20 тому ще було португальською територією, пізніше увійшло в склад КНР на правах особливої адміністративної території з назвою Аоминь. Що там лишилося з колоніальних часів?

– Чесно кажучи, ще не все бачив – зовні здається, що небагато чого залишилося. На вигляд – типове азійське місто, на вулицях рідко коли зустрінеш людину із не китайською зовнішністю. Вивіски та оголошення також, переважно, написані ієрогліфами. Хіба що багато трапляється китайців із європейськими іменами. Та й португальську мову тут, здається, багато хто знає. Тому й багато бразильських легіонерів, можливо.

Мені, щоправда, кажуть, що тут багато людей із колишнього СРСР. Але поки що їх не зустрічав.

– Раніше Макао славилося як «азійський Вегас» – великий центр ігрової індустрії. Як зараз із цим?

– Мені, до речі, місцеві так і сказали, коли я запитав, що подивитися в місті – «йди у казино». Ну, я й сходив першого січня – все одно був вихідний, мав час. Що сказати – це казка! Спершу очам своїм не повірив. Заходиш у ігровий зал і не бачиш йому кінця-краю: стоять, один за одним, різні ігрові автомати, біля кожного люди. Все розкішне – фонтани, килими, красиве оздоблення приміщення. Таке враження, що ігровий зал тягнеться не один кілометр!

– Ви сходили в казино «в плюс» чи «в мінус»?

– Та ні, що ви! Я ж не грав, а здійснив, так би мовити, туристичний похід. Просто щоб ознайомитися із тим, що місцеві називають чи не найголовнішим визначним місцем. Отримав дуже багато емоцій, ніколи такого, як у цих казино, не бачив.

– Зіставивши ваше рідне Запоріжжя та Макао, що відзначите як їхні плюси, а що – як мінуси?

– Ну, напевно, не один рік треба прожити, щоб робити якісь серйозні висновки. Але перше враження – у них все динамічніше розвивається. Я вже говорив про розкіш їхніх казино, але й саме місто дуже інтенсивно забудовується. Скрізь сучасні транспортні розв’язки, все будується, скрізь крани, люди постійно щось роблять. Все дуже акуратно, чисто.

– Ви виїжджали з української зими, а що застали в Аомині?

– Звісно, клімат значно м’якший. Зараз у них від п’яти до десяти градусів тепла. Погода непостійна: зранку дощик, в обід розпогодиться, а надвечір знову опади. Не холодно зовсім. Правда, місцеві дивують: в шортах і кросівках, але зверху курточки накинули. Напевно, через мінливість погоди їм так зручно…

«Наш головний суперник – Бенфіка»

– Ваш новий клуб буде боротися за чемпіонство із дев’ятьма суперниками по Ліга-де-Еліт Макао. Що це за команди і хто буде найбільш принциповим опонентом?

– Там чинний незмінний чемпіон – клуб Бенфіка-де-Макау. У них герб точно як у лісабонського гранда, є кілька португальських легіонерів, однак сам клуб, наскільки мені пояснили місцеві, не має якогось відношення до знаменитої європейської Бенфіки. Останні п’ять років вони не відпускають перше місце.

Інші клуби – також місцеві, всі з одного міста і навіть грають на одному стадіоні. Тож виїздів, як таких, немає – там, здається, на весь чемпіонат є тільки 1-2 матчі, коли треба грати не на «Ештадіу Кампу Деспортіву», а на стадіоні Університету технічних наук або «Лін-Фонг». Ось цей центральний стадіон – «Кампу Деспортіву» – знаходиться неподалік кварталу казино та адміністративних контор Макао. Все поруч, досить зручно. Добре, що ЧПК там грає більшість матчів.

– Більшість команд, окрім однієї університетської та збірної місцевої поліції, належать приватним власникам. А ваш Чао-Пак-Кей хто фінансує?

– Містер Чоу – він є власником пластикового виробництва, його завод виробляє ложки-вилки, тарілочки й стаканчики. Я з ним ще не встиг познайомитися, але всі запевняють, що він є великим фанатом футболу. Тут, власне, інших не буває – футболом у Макао займаються тільки великі ентузіасти, тому що чемпіонат тут не настільки розвинений, як у європейських країнах.

– А яку ціль ставитиме перед собою перший український тренер у Макао?

– Хочеться навчитися чомусь новому, здобути новий досвід та титули. Ну, і довести, що український футбол – це солідно. Щоб і наші спеціалісти подивилися, що є українські тренери, які можуть працювати. Довести, що наші українські тренери можуть добиватися успіхів за кордоном і що є сенс на них розраховувати на них вдома.

«Що не можу пояснити словами чи жестами – пропускаю через гугл-перекладач»

– Як тут ставляться до іноземців?

– Люди доброзичливі – тому ставляться добре, а тим більше, якщо легіонер дійсно виправдовує своє запрошення. От у нас у команді є бразилець Дієго Патріота – він пограв у Європі, у чемпіонаті Хорватії, пройшов школу на батьківщині. У чемпіонаті забиває часто й багато, не раз визнавався найкращим гравцем року. Які до нього питання? Тільки раді, що є такий гравець. Непоганого рівня й бразильці Бруно та Денілсон. Вони – стержень команди, все через них проходить. Я так розумію, Жилмар їх привіз сюди.

– Місцеві витримують рівень?

– Хтось відверто слабкіший, але грають у нас кілька збірників Макао – то це дуже навіть добротні гравці. Як той же півзахисник Лам-Ка-Сен – досить цікавий, здібний футболіст. Бразильці задають темп, вони – душа команди, але я бачу, що аоминьці поруч із ними стараються прогресувати.

– Клуб не замовляє, випадково, українських легіонерів?

– Думаю, якби приїхав добротний легіонер – ніхто б не відмовився. Їм допомагає Жилмар із комплектацією – його поважають і цінують, він колись очолював команду і підняв її до вищолігового рівня. Думаю, якщо їм треба буде посилення, босс обов’язково звернеться до Жилмара і він на досвіді підкаже, на кого можна покластися. А я – поруч, буду старатися, працювати, виконувати ті завдання, які є перед клубом.

– Мовний бар’єр не заважає?

– Спершу був, як у вакуумі – китайської мови не знаю, португальської – також. Одне рятувало – трішки знаю англійську мову, а що не знаю – вводив швиденько в гугл-перекладач на смартфоні й озвучував колегам. Між іншим, із хлопцями вже трішки знайшли спільну мову, під час китайських зборів провів розминки, і, в основному, мене розуміють. Що не можу висловити, показую на пальцях. Що не можу показати жестами, беру м’яч і показую ногами. Радує, що кожного разу заняття у нас проходять все краще й краще.

– Про що найчастіше запитують у вас місцеві футболісти?

– Та, в основному, про те, яка погода у нас в Україні. А так – говоримо суто про футбол. Вони там усі слідкують за європейськими чемпіонатами, за англійською Прем’єр-лігою. Приємно, що їм футбол дуже цікавий, хочуть розвиватися.

– У перші дні вирішили свої питання з побутом?

– Клуб винаймає мені квартиру в центрі міста, тож все добре. Сам собі готую, ходжу в місцевий магазин. Правда, з сусідами не встиг познайомитися – поки що все моє коло знайомств суто футбольне. Від мене вимагається тільки одне – працювати, доводити свій рівень.


Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena