«Первісний» футбол на батьківщині Карла Маркса

Денис Сурма (ліворуч), swr.de
Український легіонер Денис Сурма розповів Sport Arena про низовий німецький футбол.

Хлопець у футболці української збірної перед матчем чемпіонату Європи був нарозхват для німецької преси: хорошою німецькою він коментував для ЗМІ перспективи команди Ярмоленка, Коноплянки і Ракицького, пояснював, чим живе зараз Україна і як ставиться до футболу в часи, коли начебто й думки зайняті зовсім іншим.

Це був студент університету з батьківщини Карла Маркса, який родом із рідних місць Президента та прем’єр-міністра України. Денис Сурма – 27-річний захисник німецьких футбольних клубів АйнтрахтІІ та Олевіґ із міста Трір та люксембургського клубу Реміх-Боус.

У першій частині розмови з подолянином ми спробували уявити, як і чим живе низовий футбол Німеччини.

Айнтрахт із Четвертої німецької ліги буде трішки сильнішим за Ниву із української другої ліги

Із німецької газети: «Знаходиться у прекрасній формі і прагне зі своєю командою отримати перемогу в наступній грі з прямим конкурентом лівий захисник Олевіґу Денис Сурма (зліва)»

– Денисе, ви починали футбольну кар’єру, граючи в Україні за клуб Будівельник із рідних Іллінців. Яким чином опинилися у Німеччині?

– Я студент, навчаюся в одному із вузів Німеччини. Закінчив Вінницькийполітех в 2011 році, отримав бакалавра за спеціальністю зовнішньоекономічний менеджмент. У магістратуру вступив у Німеччині в місті Трір, що на кордоні з Люксембургом. Виступав останнім часомза клуб Олевіґ, перед цим грав за другу команду Айнтрахта. З Олевіґом ми виграли нашу місцеву лігу в 2014 році, підвищилися у класі. Цей сезон розпочав уже в Люксембургу – в клубі Реміх-Боус, який виступає на аматорському рівні.

– Що таке німецький низовий футбол Німеччини і чи можна це рівняти з тим, що ви бачили на рідній Вінничині?

– Щоб ви розуміли, уболівальницька культура там настільки висока, що футбол скрізь – у всіх сферах життєдіяльності. Тому, зрозуміло, йому приділяється велика увага і він тут на високому рівні представлений.

У Німеччині дуже багато аматорських ліг та команд. Скажімо, на Вінничині в чемпіонаті області є дві ліги, також проводиться першість районів і місцеві якісь змагання. А оту Німеччині, з урахуванням трохи іншого адміністративного розподілу, скажімотак, «на область» грають у трьох лігах, а «на район» і взагалі їх п’ять.

І якщо у нас команди тримаються за рахунок спонсорів і чиєїсь доброї волі, то тут грають власним коштом. Тому ніхто ні від кого не залежить.

– Команди, у яких ви граєте, також існують за власний кошт?

–Моїми партнерами по командіОлевіґ є як студенти, так і дорослі працюючі. У нас 2-3 рази на тиждень тренування, на вихідних беремо участь у офіційних матчах. Фінансують команду члени клубу, які щомісяця роблять внески. Це стосується і гравців, і вболівальників.

А от уже в Айнтрахті ситуація дещо інша. Клуб виступає у Четвертій регіональній лізі, бере участь у Кубку Німеччині. Є зарплата, проживання, харчування, відмінна інфраструктура, там вже все всерйоз. За підходом і професіоналізмом можна порівняти з нашою Другою або навітьПершою лігою.Якщоспівставляти з вінницькою Нивою, то, гадаю, Айнтрахт може дати фору нашій команді у багатстві та розвиненості клубу, та й по грі, думаю, він трохи сильніший.

– Чи доводилося перетинатися з співвітчизниками у німецькому низовому футболі?

Жодного разу.

Кожен клуб має свій спортбар, де ми і підробляємо, і відпочиваємо

Денис Сурма з президентом УПЛ Володимиром Генінсоном зустрівся на чемпіонаті Європи

– Колишній гравець збірної України та низки клубів (у тому числі, вінницької Ниви) Борис Фінкель, який живе неподалікНюрнберга, у розмові зі мною говорив, що у них у суботу всі вболівають за клуб Бундесліги, але в інші дні тижня – замісцеві команди…

– Так і є. У нас також на топ-рівні у нас вболівають за Боруссію, а так–засвої команди. У Німеччині вболівальники відрізняються дружністю. У кожного клубу добре налагоджена інфраструктура. Разом із полями і залами кожен клуб має власний спортбар, який утримується клубом: де, в тому числі, і ми, футболісти, по черзі працюємо.

Після тренування у день топових матчів ми залишаємося і там же вболіваємо, залишаючи кошти в барі свого клубу. Це раціонально і правильно, таким чином ми підтримуємо свій же клубі маємо місце, де зібратися з однодумцями. Потім наші ж кошти працюють на нас. Такий собі кругообіг грошей.

Це формула повноцінної клубної структури – хай навіть ми й говоримо про «первісний», низовий футбол. В Україні про подібне залишається лише мріяти…

Згоден. Наведу приклад.У нашого головного тренера всі троє синів грали в нашій же команді. Вони всі живуть в цьому окрузі і для свого клубу готові викладатися на повну. У структуру клубу входять дитячо-юнацькі команди, ветерани. Такий собі взаємозв’язок прослідковується. Тому за своїх і вболівати приходять свої ж. Не обов’язково команда завжди демонструє привабливу і результативну гру, бувають різні періоди, як і скрізь, але її підтримують в будь-які моменти. І це неймовірно круто і правильно.

Хто із відомих людей вийшов із міста Трір?

Можна згадати Карла Маркса. А саме місто вважається найстарішим у Німеччині. А от футболістів не згадаю відомих. Колись команда нашого міста виступала уДругій німецькій Бундеслізі і тоді за неїфанатілодуже багато людей. Зараз команда виступає у Четвертій лізі і на гру її команди приходить не так багато людей – п’ять-шість тисяч.

У порівнянні з нашим футболом, це значне число.

На матчі Третьої німецької ліги за участю Динамо(Дрезден) збиралося і по 40 тисяч чоловік. Зараз, коли команда підвищилася у класі, думаю, там взагалі ажіотаж.

З міста Трір походить також відома німецька футболістка ЙозефінаХеннінг, яка захищала кольори ПСЖ, а зараз грає за Арсенал.

Так, жіночий футбол тут також розвинений на рівні. Йому як і дитячому футболу приділяється чимало уваги, майже в кожному клубі є жіноча дитяча команда – до 15-16 років дівчата відточують свою майстерність.

Збираюсь у квітні відвідати один із матчів команди Андрія Вороніна, може, навіть потренуватись разок у нього. Команда, яку він очолює, якраз такого рівня, як Реміх.

Німці заспокоювали, що Україна отримає 4-5 голів – не більше

із другом-одноклубником, тогочасним капітаном Олевіґа (до речі, він був минулого року в Україні у мене на Вінниччині в гостях)

На матчі збірної України їздите?

Був у Ліллі на матчі Євро-2016 з Німеччиною, потім на німецькому радіо давав інтерв’ю про ту гру. Розпитували про емоції, сам стадіон, заходи безпеки. Німці дуже зверхньо ставляться до інших команд і не бачать для своєї збірної ніякого іншого суперника, окрім Італії.

Колеги по роботі мене заспокоювали і жартома говорили, щоб я сильно не засмучувався, бо ми пропустимо 4-5 м’ячів. Чемпіони світу, як-не-як. Проте я вірив, що буде 1:1, а можливо внаслідок вдалої контратаки можна буде й виграти у цього суперника. Адже у футболі всяке трапляється і хотілося дуже гарно стартувати на Євро.

Після того матчу всі були налаштовані на оптимізм. Перший тайм нам вдався, всі септики нашої команди тоді були впевнені, що ми щонайменше в групі будемо другими. Та сталося не так як гадалося.

Ви побували у Люксембурзі, у Німеччині. Можете порівняти, чим Україна відрізняється від цивілізованого футбольного світу і тих країн, які називають у нас «карликовими»?

У ставленні до всього. В Україні кожен відчуває власну безкарність, що породжує і плодить корупцію. Це перша і головна проблема. Люди почувають себе впевнено, можуть красти і вільно себе почувають. У Європі такого не може бути.

У нас більше уваги приділяється стилю «бій-біжи», коли шукають довгою передачею попереду нападника і чекають від нього результативного удару…

У Німеччині такого немає. Немає останнього захисника, а нападник не грає під центральними захисниками суперника. Всі ланки грають чітко в лінію, двоє центральних оборонців знають як і вміють створити офсайд, з оборони в атаку виходять через пас, ніхто не грає вертикальними передачами на вдачу. В усякому разі, цього від нас вимагають, а ми стараємося виконувати установку по мірі сил.

Я вивчав ваші виступи в Німеччині та Люксембурзі, ви були лідером у своїх командах, грали завжди в основі. Бажання повернутися до Вінниці, щоб виступати у відродженій Ниві-В у Другій лізі, не виникало?

Думав про це. Зараз у цій команді виступають хлопці, з якими ми перетиналися або в університеті, або грали разом на область.З нападникомВолодею Поліщуком, який грав за Погребище й донедавна за Ниву-В, ми були суперниками: я захисник, він – форвард. Із Сашком Борячуком ми грали разом за команду університету. Пам’ятаю Колінза Нгаху, який навчався також у моєму універі, доводилося з ним разом тренуватися. Думаю, якби для мене це було основною роботою і я постійно тренувався, то можна б грати на такому рівні. Але я не маю стільки часу, мушу вчитися і працювати. Але сподіваюся залишитися у футболі.

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?