Sportarena

Піти в народ

«Одноповерхові» трибуни у вигляді дерев’яних лав обабіч поля, цистерна з водою та ошатні приватні будиночки трішки далі – це типова українська сільська пастораль, і такому стадіончику приймати б чемпіонат району чи навіть області. Але цими вихідними у Шарівці Богодухівського району Харківської області був не лише День селища, а й неабияке футбольне свято.

Піти в народ - Футбол

Дніпро та Ворскла зіграли товариський матч у селі Шкарівці на Харківщині, vorskla.com.ua

«Одноповерхові» трибуни у вигляді дерев’яних лав обабіч поля, цистерна з водою та ошатні приватні будиночки трішки далі – це типова українська сільська пастораль, і такому стадіончику приймати б чемпіонат району чи навіть області. Але цими вихідними у Шарівці Богодухівського району Харківської області був не лише День селища, а й неабияке футбольне свято. Скромна місцева арена приймала матч, який був би центральним і в турі Прем’єр-ліги – Дніпро зустрічалося з Ворсклою.

Матч виявився напруженим, численні глядачі побачили три голи, а після фінального свистка помчали по довгоочікувані «трофеї» – автографи, селфі з зірками футболу, та й просто за кількома хвилинами спілкування з тими, кого зазвичай бачать по той бік екрану. Як повідомляє офіційний сайт Дніпра, рішення провести спаринг з полтавцями на півдорозі між двома містами з’явилося не випадково – річ у тім, що в селищі недавно реконструювали стадіон, і сталося це при, цитуємо, «чималому сприянні Мирона Маркевича».

І ось що подумалося у зв’язку з цим: ось такі от «походи в народ» – це і є найдієвіший спосіб популяризації українського футболу.

Чому так? Аргументуємо.

Останніми роками, навіть більше – за останнє десятиліття, найвищий дивізіон ніби відгородився від решти світу своєю самодостатністю. Поїздок в провінцію у прем’єр-лігівців поменшало, бо, власне, клубів з невеликих обласних центрів у нас стало зовсім мало, а більшість команд зосередилася в Києві, Донецьку та їхніх околицях. Навіть після того, як події на Донбасі змусили тамтешні клуби податися в «еміграцію», вони розквартирувалися не, образно кажучи, в Вінниці чи Житомирі, а в тому-таки Києві або в Запоріжжі, де вже є прем’єр-лігова команда.

І таким чином наш футбол виявився ніби відособленим від народу. Ніколи не забудеться коментар Бетао на мікроблогу в твіттері, де динамівець в захваті розповідав землякам: «Так ось яка вона красива, ця Україна!» Річ у тім, що за кілька років виступів у Динамо бразилець лічені рази подорожував на матчі автобусом, і виїзд в Олександрію став для нього настільки пам’ятним, що він тільки те й робив, що фотографував наші безкраї соняшникові поля та зелені ліси.

Ось так ми й жили: поки олігархи вкидали нелічені мільйони в свою забавку під назвою «футбол», навіть ті легіонери, яких вони купували за великі гроші, не знали й не бачили справжньої України. Вони не вчили мови, не відвідували наші музеї та красиві місця і в підсумку поверталися додому навіть і не знаючи, яка вона насправді – та країна, куди доля привела їх за великий контракт.

А глянемо й з іншого боку – на наших людей. На сьогодні мільйони вітчизняних вболівальників з «активних» перетворилися на «пасивних»: якщо раніше вони регулярно ходили на стадіони своїх міст, містечок і селищ, то тепер навіть нижчі професіональні ліги збирають по кількасот чоловік, а що вже говорити про першості областей та районів, де у більшій частині нашої держави глядачів можна перерахувати на пальцях рук… Словом, відвик наш масовий вболівальник від великого футболу. На стадіони ходять мало, а телебачення нині дороге задоволення, і навіть не кожна міська кабельна мережа може запропонувати вам канали, які транслюють Прем’єр-лігу, закордонні чемпіонати, єврокубки, збірні.

А футбол же – це свято! І доказ цьому – місто Рівне, яке після повернення в другу лігу тур за туром збирає майже по 5 тисяч вболівальників!..

На шляху популяризації нашого футболу були вже певні правильні кроки. Ще років 10 тому пізній Борисфен робив успішні спроби залучити до своїх лав уболівальників з інших районів Київщини – проводилися першолігові матчі в Фастові, товариські – в інших райцентрах. Проводилися фанатські паради, зустрічі, конкурси для всієї області. Тобто, бориспільський клуб на той час навіть випередив свій час, і його приклад повинні вивчати фахівці з маркетингу й організації змагань ФФУ, УПЛ, ПФЛ та всіх професіональних клубів України.

Іще одним важливим популяризатором футболу став особисто Мирон Богданович Маркевич. Не забуваймо – це завдяки йому Металіст та Дніпро влітку не їхали в далекі країни, а проводили свої збори в Карпатах. І навіть друголігова стрийська Скала змогла провести неоцінимі спаринги з грандами вітчизняного футболу. І тепер саме з ініціативи Маркевича Дніпро та Ворскла відвідали маленьке 4-тисячне селище Шкарівку, майже всі жителі якого (а також сусідніх сіл) зібралися на контрольну зустріч двох авторитетних прем’єр-лігових клубів.

А згадаймо, якою була аудиторія на недавньому кубковому матчі Балкани – Дніпро, який проходив у Саратському районі Одеської області!..

Оце і є справжня, правдива популяризація футболу. І саме так і повинні діяти всі ті, кому небайдужий вітчизняний спорт. У кожного клубу поруч є міста, містечка, села, обділені футболом. На жаль, більшість малих міст України не мають своїх професіональних клубів. І це – поле для діяльності обласних федерацій та клубів усіх ліг нашого чемпіонату. Кожну паузу потрібно плідно використовувати, граючи контрольні, товариські матчі як з місцевими аматорами, так між професіональними клубами (як це було у Шкарівцях).

Говоримо конкретно: без професіонального всеукраїнського футболу, але не без вболівальників, зараз залишаються Дрогобич, Золочів, Рава, Жовква, Самбір, Винники – на Львівщині. Той же Умань – на Черкащині. Славутич, Бобровиця, Мена – на Чернігівщині. Бородянка, Буча, Ірпінь, Бровари – на Київщині. Южне, Болград – на Одещині. А ще – цілі Вінницька, Житомирська, Хмельницька області. Будь ласка, проводьте тут контрольні матчі. Закріпляйте за цими містами юнацькі та молодіжні команди УПЛ. Там, де є можливість, юнацькі збірні направляйте.

Якщо взяти такий курс на розвиток футболу в регіонах – можливо, з часом знайдуться там місцеві бізнесмени, які захочуть відродити місцеві команди. Підтягнеться і молодь, підійде зміна. А головне – ми виховаємо нове покоління активних вболівальників та гравців, небайдужих до футболу. Не буде розриву між елітним футболом, який проходить на далеких красивих аренах великих міст і лишається недоступним для нашої «глибинки».

Так що аплодуємо стоячи Дніпру, Ворсклі та особисто Маркевичу й натякаємо всім іншим, що такий позитивний досвід не гріх переймати й удосконалювати.

Sport Arena


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena