Розгублена Севілья

Роберто Моралес впевнений, що відставка Едуардо Беріццо означає початок важких часів для андалусійців.

Дивлячись на результати і гру команди, відставка Беріццо – дуже логічних хід, навіть хід на випередження, аби запобігти гіршого. Якщо ж придивитися до деталей, то ситуація виглядає поганою не лише для тренера, а й ще більше для клубу. Проблеми Едуардо переважно пов’язані зі страшною хворобою, а от трабли клубу це вже наслідки діяльності його керівництва. Зараз воно терміново шукає нового наставника і вже оприлюднений (не офіційно, але з серйозних джерел) список кандидатів, який показує усю непевність ситуації. По-перше кандидатів чимало і різні люди в керівництві лобіюють різні кандидатури.

Ситуація, в принципі, нормальна, якщо б в Севільї була людина, яка б могла бути посередником між цими центрами впливу. Саме таким авторитетом раніше виступав Мончі, який міг не тільки робити геніальні трансфери, а й помилятися у закупівлях, проте завжди був впевненим і послідовним. Він вмів говорити з гоноровими і гарячими андалусійськими хлопцями з правління клубу. Його наступник Аріас не з таких і він просто чесно робить свою справу, ні на сантиметр не виходячи за зону своїх повноважень. Це, звичайно, правильно, та клуб залишився без внутрішнього стабілізатору.

Амбіції керівництва простираються значно далі, ніж можливості Севільї, і це біда. Якщо об’єктивно оцінювати останні роки, то слід визнати, що три Ліги Європи часів Емері були піком, який вже не повторити. Покращити його досягнення можна було у Лізі чемпіонів та Ла Лізі. З цим завданням Сампаолі впорався, фактично, за півроку. Команда міцно увійшла в четвірку і вийшла до плей-офф Ліги чемпіонів. Далі ж трапилася ігрова криза, спричинена тим, що аргентинець ніколи в Європі до того не тренував, а у Південній Америці команди живуть піврічними циклами, саме на таку дистанцію вони здатні вийти з максимальною потужністю. Ще далі вже сеньйор Хорхе просто думав про збірну і банально допрацьовував квітень-травень. Таким чином, констатуємо, що суто в результатах його наступник міг покращити тільки глибину занурювання у вирішальну стадію Ліги чемпіонів, та й тут не йде мова про фінал чи півфінал – для того Севілья не має складу.

Беріццо ж розпочав досить добре і отримав підсилення складу у півзахисті і захисті. Слабким ж місцем була і залишається атака, адже не має форварда навіть рівня Гамейро.

Getty Images

Попри ганьбу у виїзному матчі проти Спартака, команда отримала місце у вирішальній стадії головного клубного турніру. В чемпіонаті ж все пішло шкереберть. Коли Беріццо оголосив про свою хворобу (рак), керівництво Севільї його підтримало і обіцяло довгий союз аргентинця з клубом. Потім ж вигнали через погані результати. В цей проміжок часу увійшло лікування та операція тренера. Якщо об’єктивно подивитися, і до офіційного оголошення про хворобу і нині Беріццо не може працювати з максимальною концентрацією. З тим нічого не зробиш, це рак. І якби директорат клубу зміг красиво розійтися з ним, наприклад, після знаменитих 3:3 вдома з Ліверпулем, то було б круто та правильно. Тепер ж ситуація виглядає відверто ганебно. Не забуваймо, що важливим фактором є й імідж Севільї, яка вже з десятиліття позиціонує себе як клуб-родину. Ось тепер в родині почалися свої розбірки і, я переконаний, що відставка Беріццо не залишила багатьох гравців байдужими. Як думаєте, вони на чиєму боці? Ті самі люди, які заради хворого тренера здійснили два поспіль феєричні камбеки у матчах проти Ліверпуля та Вільярреалу.

Багато питань викликають тепер й кандидатури на посаду керманича команди. Головним претендентом, за підтримки президента Кастро, називають Хаві Гарсію, людину без досягнень та харизми. Коли, свого часу, у Севільї закінчилися золоті часи Хуанде Рамоса, йому на зміну взяли теж нетопових і нехаризматичних Хіменеса, а згодом Альвареса. Проте вони провели клуб через ці часи змін завдяки тому, що були людьми з системи Севільї і прекрасно орієнтувалися у ситуації та ще й були легендами клубу у якості гравців. Нічого того у Гарсії не має. Варіант ж з Карло Анчелотті відверто фантастичний. Реалістичніше, проте теж надто ефемерно, виглядає шанс підписати Луїса Енріке. Роботою в такому клубі він може зацікавитися. За манерою побудови гри екс-тренер Барси прекрасно підходить як наступник Емері, Сампаолі та Беріццо. Однак Лучо не схотів братися за справу у клубі, який роздирають внутрішні війни керівників. У рідній Барсі він вже наковтався того досхочу.

От і маємо клуб з далеко не пропащими математичними шансами на четвірку в Ла Лізі, з місцем у плей-офф Ліги чемпіонів, боротьбою за Копа дель Рей і гігантськими непорозуміннями всередині. Надто швидко Севілья загубила усю свою послідовність та цілісність.



У вас есть модный мессенджер Телеграм? ДА / Нет.

Теги:
Сохранить
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?