Sportarena

The Night We Called It a Day

Sport Arena розповідає про звільнення Тіма Шервуда з посади менеджера Астон Вілли.

The Night We Called It a Day - Футбол

Тим Шервуд – Getty Images

Для танго потрібні двоє. Механізм ухвалення рішень менеджментом Астон Вілли залишається таємницею і на десятому році володіння клубом американським мільярдером Ренді Лернером, однак достеменно відомо одне: останнім часом всі справи бірмінгемської команди вирішуються в розмові між власником і призначеним ним виконавчим директором Томом Фоксом.

Колишній комерційний директор Арсенала, якого Лернер запросив до клубу в серпні минулого року, може привідкрити лаштунки дещо більше. Фокс запевняє, що підтримує дружні стосунки з роботодавцем-співвітчизником, наводячи на підтвердження цієї тези той факт, що в приватному листуванні інколи вони дозволяють собі обмінюватися цитатами з Боба Ділана. Власне, якщо американці встигли познайомитися з крайнім альбомом великого артиста, то на вихідних у їхніх електронних скриньках неодмінно повинна були бути згадана композиція “The Night We Called It a Day”.

Після суботньої поразки у домашньому матчі проти Суонсі, що стала для Вілли сьомою поспіль, вчора офіційний сайт Вілланів повідомив про припинення співпраці з менеджером Тімом Шервудом.

Звільнення спеціаліста, який у минулому сезоні зберіг для Астон Вілли прописку в елітному дивізіоні і до того ж подарував команді романтичний момент на Вемблі, могло викликати паралелі з чарівною піснею про розлуку у виконанні Ділана чи Френка Сінатри. У сучасній Прем’єр-ліги, втім, подібні історії схильні римувати з піснями нової епохи. “Якщо ми вже дотягнули з тобою до Дня подяки, то, може, й до Різдва вийде дістатися”. А там і січневе трансферне вікно підоспіє.

От тільки старомодний Шервуд, певно, розраховував на зовсім інші стосунки. Колишній головний тренер Тоттенгема повинен погодитися із ще одним представником старої школи, красномовним Еріком Кантона, який свого часу сказав, що він не бачить себе поруч із жінкою, що поводила б себе так, як футбольні функціонери на його пам’яті. “Це як із парою, – розповідав свого часу француз в інтерв’ю журналу FourFourTwo. – Чарівно бути закоханим, але тобі завжди хочеться більшого. Ти хочеш більше віддавати і більше приймати. Та керівники футбольних клубів, що мені зустрічалися, не були гідні кохання”.

Чи було гідним кохання керівництво Астон Вілли? Той же Фокс в інтерв’ю The Guardian пригадує, як у лютому він залишав усі справи заради візиту до будинку Шервуда і три години поспіль спілкувався з Тімом з приводу необхідних змін у команді. Виконавчий директор клубу пригадує, як вони з Лернером тішилися після квітневої перемоги над Ліверпулем у півфіналі Кубка Англії. Згадуються й літні заяви Шервуда про те, що після того, як клуб заробив 40 млн фунтів на трансферах Фабіана Делфа та Крістіана Бентеке, він отримав можливість придбати будь-якого футболіста на свій розсуд. Зрештою, очолив Астон Віллу Шервуд на День святого Валентина.

Настільки витончені порівняння, однак, навряд чи личать і самому Шервуду. Не так давно, до прикладу, Тім заявив, що найкращим способом змусити критиків змінити їхню думку є “продовжувати працювати, не шкодуючи своїх яєць”. Брутально відвертий, чемпіон Англії 1995 року ніколи не стримував себе у спілкуванні з пресою – пригадати хоча б його флеш-інтерв’ю після розгрому Тоттенгема від Челсі. Інша справа, що симпатія сторонніх спостерігачів, якої він таким чином досягав, ніколи не могла перебільшити за своїм впливом негативні наслідки подібного підходу. Одного тижня Шервуд визнавав на прес-конференції свої помилки, а наступного вихвалявся перед журналістами своїми тактичними рішеннями. Та навіть коли він справді мав рацію, зрештою він залишався легкою мішенню для кепкування. “Тактичний Тім” – це іронічне прізвисько закріпилось за прямолінійним англійцем досить швидко.

Спробу внести корективи до складеного на Вайт Гарт Лейн іміджу Шервуд виконав у Бірмінгемі. Англійський спеціаліст максимально ефектно розпочав свій етап кар’єри в Астон Віллі, наелектрифікувавши досі сіру команду і зарядивши її на боротьбу за виживання. За гучним успіхом у кубковій кампанії (участь у першому за п’ятнадцять років фінал на Вемблі важила значно більше, ніж власне виступ проти Арсенала), проте, часто забувають про той факт, що підлеглі Шервуда втратили дуже багато очок на фініші сезону. Фактом залишається й те, що, прийнявши Віллу на дев’ятнадцятій сходинці, зараз Тім залишає її на дні турнірної таблиці. Здобувши в перших десяти матчах сезону лише одну перемогу, команда суттєво ускладнила своє завдання збергети місце в еліті англійського футболу: до цього лише чотирьом командам в історії вдавалося залишитися в Прем’єр-лізі після настільки невпевненого старту.

Фото - Getty images
Фото — Getty images

46-річний фахівець у першому ж коментарі повинен зазначити, що на Вілла Парк він не отримав достатньо часу. Стандартна відмовка звільненого менеджера, у випадку з Шервудом вона справді має право на існування в ролі аргумента. Річ у тім, що, як і в будь-яких стосунках, обидві сторони рано чи пізно повинні йти на компроміси. На поступки Тіму довелося піти влітку, вже після того, як він гарантував Віллі ще один сезон у Прем’єр-лізі. Фактично Шервуд погодився на роль головного тренера під керівництвом нового спортивного директора Хендріка Альмштадта, якого Фокс перетягнув за собою з Арсенала. Змушений це зробити англієць був за однієї простої причини: він не міг втратити можливість розпочати свій перший повноцінний сезон у статусі наставника клубу вищого дивізіону. Погодитися задля неї на роботу зі стороннім матеріалом не могло бути для Шервуда надто складним рішенням.

Обезкровлена після втрати кістяка стартового складу Вілла (до списку з капітана Делфа та автора 40% голів бірмінгемців у минулому сезоні Бентеке варто додати голкіпера-ветерана Шея Ґівена, стовпа оборони Рона Влаара та півзахисника Тома Клеверлі) поповнила влітку свій склад тринадцятьма новими футболістами. Розставлені акценти здавалися очевидними: Кларетово-блакитні мали намір освіжити застоєний склад новими виконавцями, при цьому кардинально змінивши клубну кадрову політику – замість героїв учорашнього дня Альмштадт вирішив зробити ставку на молодь з континенту. Працювати з новим складом, утім, довелося менеджеру.

“Ми як тренерський штаб не можемо докладати ще більше зусиль. Як і гравці, ми не можемо запропонувати більше в тому, що стосується старання. Вони [підлеглі] можуть дати нам тільки те, на що вони златні, ми ж не можемо миттєво перетворити цих хлопців на суперзірок”, – чесно зізнався Шервуд в одному з останніх інтерв’ю на своїй посаді. До відвертої критики кадрової політики клубу він так і не дійде; понад те, на початку сезону Тім заявляв, що кожне з придбань Альмштадта було ним затверджене. Однак санкціоноване менеджером придбання досвідченого Джолеона Лескотта в останні дні трансферного вікна і чутки про те, що він намагався переманити одразу кількох колишніх знайомих за Тоттенгемом, свідчили про певні розбіжності у поглядах Шервуда із новою селекційною стратегією Вілли.

Власне, для того, щоб описати, з ким Бірмінгему довелося починати сезон, варто сказати, що капітанську пов’язку одразу після переїзду на Вілла Парк отримав колишній гравець Манчестер Сіті Майка Річардс. Попередній капітан Кларетово-блакитних, Фабіан Делф, нагадаємо, вирушив за протилежним маршрутом у Манчестер за тиждень після того, як публічно оголосив про намір залишитися в команді. І хоча потенційно пара Річардса з колишнім партнером Лескоттом могла стати гарантією чергового порятунку Вілли, перші матчі цього дуету стали серйозним розчаруванням. Постійні ж експерименти Шервуда з тактичною побудовою розхитали і без того ненадійний фундамент захисту команди.

Фото - Getty images
Фото — Getty images

Показовим у цьому контексті є і приклад лівого оборонця Жордана Амаві. Чи не найкращий фулбек минулого чемпіонату Франції вразив футбольну Англію кількома поспіль впевненими матчами, але після першої ж результативної помилки у матчі против Кристал Пелас розклеївся. Шервуд розводив руки: ми маємо справу з молодим футболістом, повторював він, тому подібні речі обов’язково будуть траплятися. Скидалися на людей, які продовжують навчатися в процесі, і більш досвідчені представники французького легіону Ідрісса Ґуйє, Жордан Верету та Жордан Айю. Професійний рівень останнього, до слова, на вихідних найкращим чином продемонстрував його брат Андре Айю: навіть у тому матчі, в якому Жордану вдалося відзначитися забитим м’ячем, старший брат вказав йому на місце ще більш класним виступом. І це при тому, що за Айю-молодшого Вілла заплатила 12 млн фунтів, а Андре дістався Суонсі безкоштовно.

“Чи відчуваю я, що в мене проблеми? Ні, я відчуваю, що проблеми є у всього клубу”, – відбивався Шервуд від останнього інтерв’ю програмі Match of the Day. Логіка англійця була простою: якщо він погодився стати для клубу не лише менеджером, а й вихователем, то повинен був отримати при цьому й певний час, необхідний для виховного процесу.

Чи можна його звинувачувати за це в наївності? Можливо, але всі ці закиди будуть не більшими, ніж звинувачення на адресу закоханої людини в тому, що на початковому етапі вона не прорахувала всі можливі варіанти продовження стосунків. Коли ж плани партнера, який вже дуже давно не мав серйозних стосунків (і, здається, навіть боїться їх), серйозно відрізняються від твоїх, кивати слід в інший бік.

Не так давно Шервуд говорив про те, що вболівальники, які ще кілька тижнів тому скандували його ім’я, незабаром почнуть це робити знову. Та для танго, як відомо, потрібні двоє.

Ярослав Друзюк, Sport Arena


Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena