«У Люксембурзі футбол – як свято!»

Український легіонер Денис Сурма розповів Sport Arena про низовий футбол Люксембургу.

Хлопець у футболці української збірної перед матчем чемпіонату Європи був нарозхват для німецької преси: хорошою німецькою він коментував для ЗМІ перспективи команди Ярмоленка, Коноплянки і Ракицького, пояснював, чим живе зараз Україна і як ставиться до футболу в часи, коли начебто й думки зайняті зовсім іншим. Це був студент університету з батьківщини Карла Маркса, який родом із рідних місць Президента та прем’єр-міністра України. Денис Сурма – 27-річний захисник німецьких футбольних клубів Айнтрахт ІІ та Олевіґ із міста Трір та люксембургського клубу Реміх-Боус.

«Первісний» футбол на батьківщині Карла Маркса

У другій частині розмови з подолянином ми спробували уявити, чим цікавий самобутній футбольний Люксембург.

«Люксембургський аматорський футбол відрізняється від українського інтелектом»

Денисе, от грав ти у Німеччині, здобув певне ім’я. Звідки бажання – змінити обстановку й перебратися в чемпіонат іншої країни?

– Ну, передовсім, маю сказати, що Люксембург від Тріра зовсім недалеко – так що ніякого дискомфорту в моєму легіонерстві я не відчуваю. По-друге, Реміх-Боус як клуб досить знаний у тій частині Німеччини, де я проживаю й навчаюся. Тож я мав можливість все про них дізнатися, зрозуміти, що там і як.

То що за клуб – Уніон Реміх-Боус? Наскільки він поступається тому, де ви грали в Німеччині?

– Уніон представляє кантон Реміх, комуну Боус. Місця з красивою природою, де переважають маленькі містечка. Але команда грає регулярно, має свого вболівальника. Що за рівень у неї?

У другій команді Айнтрахту я виступав на рівні, скажімо, області – це аматори. Реміх був ще нижчого рівня. Правда, команда виступає у змаганнях Люксембургу, за пірамідою місцевих ліг це вищий рівень – десь як у нас би аматорська ліга. Але, звісно, у Німеччині футбол на десять голів сильніший, тож по факту випало ще нижче пограти.

Зазвичай у цій лізі грають ті, кому треба відновитися після травм, або ті, у кого немає багато часу на футбол. Мене туди запросив тренер, який виступає у ролі мого агента. Я мав грати півроку за цей клуб, щоб потім мене продали в інший клуб, можливо, у Люксембург. Він просто хоче на мені заробити гроші. У мене гарні умови, маю півроку-рік, щоб зробити ім’я, набити ціну і перейти у клуб вищого рівня.

Реміх грав із профі-клубом у Кубку. Далі не пройшов? 

Саме так. На жаль, не вдалося. Вищоліговий Расінг-Уніон розгромив Реміх з рахунком 8:0, правда, я тоді ще не грав за свою нинішню команду.

Ви вже проходили збори з цією командою? Відчули рівень? 

Так, були контрольні матчі, і на мій погляд, рівень достатній – як для аматорів. По-перше, граємо на полях відмінної якості, професіональними м’ячами, на наших матчах працюють підготовлені арбітри і так далі по списку. Рівень футболу? Від українського він відрізняється інтелектом. Люди вміють грати, тактиці і підготовці приділяється дуже багато часу. Ми можемо годинами слухати теорію від тренерського штабу, тактичні схеми, план на гру, кожен знає свої функції на полі. В Україні я такого на рівні аматорів ніде не бачив.

«Якщо власник клубу перевізник – то гравці водії, якщо банкір – то банкіри»

Кому належить клубна інфраструктура і хто її власник? Місцевий муніципалітет? 

Наскільки я вже зрозумів, все належить клубу і місцева влада не має юридичного відношення до клубу. І в Люксембурзі, і в Німеччині так з усіма клубами. Є президент, члени клубу, які роблять внески і спонсори. В Люксембурзі знайти спонсора, який вкладе в команду 100 тисяч євро, не так і складно.

Реміх знаходиться на кордоні Люксембургу з Німеччиною. Що являє собою цей кордон? 

Переходиш міст через річку – і там уже інша країна, інші правила і більш нічого особливого. Звичайно, за мене трішки більше платять як за іноземця, в усьому іншому не відчуваю до себе іншого ставлення. Сприймають дуже добре, до всіх ставляться однаково і почуваюся комфортно.

Коли тільки приїхав, то були складнощі з мовою. Зараз уже вільно володію мовою і набагато легше. Наш тренер у роздягальні говорить трьома мовами – ще французькою і португальською. Багато у нас португальців. 

– Ще б пак. Бачу, там у люксембургському чемпіонаті навіть якась Бенфіка проживає. Що змушує португальців їхати в Люксембург? 

Люксембург – багата країна з високими зарплатами. Якщо хлопцям не вдається зачепитися за футбольну кар’єру, то вони просто залишаються там жити. Скажімо, коли ти приїжджаєш до них грати в першу чи другу лігу, то будеш отримувати нормальну зарплатню, клуб тебе працевлаштовує. Ти працюєш, тренуєшся і граєш.

Хто за професіями ваші одноклубники? 

Здебільшого, йдеться про робітничі професії. Є чимало водіїв автобусів. Якщо спонсором клубу є перевізник, то вони влаштовують або в автопарк, або водієм на маршрутні автобуси чи таксі. Якщо це якийсь банк, то студенту економічних спеціальностей можна отримати гарну професію банкіра. Зі мною працюють звичайні робітники на заводі.

З Люксембургу молодь має можливість піти «на підвищення» у Німеччину чи Францію

Що вам особисто дає участь у люксембурзькому футболі? Помітять вас у Німеччині? 

Про мене говоритимуть, якщо писатимуть ЗМІ. Після одного з інтерв’ю мене запросили в інший клуб, але відпускати не хотіли, у мене було багато друзів у клубі і з моральної точки зору було дуже важко залишати колектив. Зрозуміло, що для них це була велика втрата, адже я був лідером команди. Чесно кажучи, у мене було досить багато пропозицій. Я їздив на перегляд і в Чехію (у саму Прагу), і в Люксембургу, і в Німеччині переглядався в інших командах. З цим жодних проблем.

Але, зважаючи на моє навчання, я все ж дивився на відстань до свого вузу і мене дійсно турбувало питання, скільки часу я зможу приділяти навчанню і футболу. Так, зараз я опинився в одній із найнижчих ліг Люксембургу. Але завдяки переїзду до цієї країни переді мною в перспективі відкриваються зовсім інші можливості. Одна із таких – гарне працевлаштування після закінчення університету в Люксембурзі. Це одна із важливих складових, через які я змінив клуб.

Також, одна з умов – оплата клубом тренерських курсів, завдяки яким я отримаю ліцензію «В»-диплом УЕФА (вже пройшов 1-й етап підготовки тренерів, тому маю ще більше уявлення про місцевий футбол). Для мене відкриються ще одні двері, я зможу тренувати дітей, дивитися як вони розвиваються у Люксембурзі.

Наскільки забезпечений дитячий тренер в Люксембурзі? 

Підтримка дитячого футболу дуже сильна. У власне майбутнє вони вкладають дуже багато грошей, намагаючись залучити побільше дітей, спонукати їх займатися саме цією грою. Ви знаєте, що країна невелика. Робиться великий акцент на національну команду. Державна програма передбачає створення спортивних таборів для юних футбольних надій, де молодь тренується, а от відточує майстерність у змаганнях Франції, Німеччини тощо. Адже там рівень футболу набагато вищий.

Як виглядає один день люксембурзького футболіста? 

Уранці я на заняттях в університеті. Потім хвилин 40 займає дорога на тренування. Дві години займаюся, після чого повертаюся додому. Такий графік тричі на тиждень. Інші дні після занять я йду на роботу: працюю барменом у спортивному барі у центрі міста. Там збираються звичайні жителі міста поїсти, зустрітися з друзями, подивитися футбол. Для цього в закладі три телевізори, чотири проектори. Він вміщує близько 200 відвідувачів і під час великих футбольних подій у нас там як ніби фан-зона. Дуже гамірливо і весело. До речі, жителі нашого міста підтримують, здебільшого, дортмундську Боруссію.

«У кожному люксембургському селі є хороша спортивна інфраструктура, доступна для людей»

Хто з німецьких команд шукає гравців у Люксембурзі? Можливо з другої Бундесліги? 

У Люксембург приходять грати футболісти з різних країн, з Бельгії, Франції, з аматорського футболу. Звідти ці гравці торують шлях нагору, адже з люксембурзьким футболом співпрацюють такі клуби, як леверкузенський Байєр, Штутгарт, Боруссія (Менхенгладбах), французький Мец. На кожній грі присутні скаути різних клубів, які слідкують за цими гравцями. Та й у самій країні футбол може своїх гравців представляти, адже чемпіон Люксембургу бере участь у Лізі чемпіонів УЄФА. Це неймовірний досвід, який навіть в Україні не завжди можна отримати.

Вам уже вдалося спробувати свої сили у матчі з командами вищої ліги Люксембургу? 

Поки лише проти команд Другої та Першої ліги. Але такий шанс у мене є. Скоро наша команда знову починає свій шлях в Кубку Люксембургу, якщо ж долати крок за кроком в цих змаганнях, то цілком можемо вийти на команду Вищої ліги.

Люксембург у довжину складає якихось 100 кілометрів. Скільки у країні стадіонів? 

У кожному селі з кількатисячним населенням дуже добре налагоджена спортивна інфраструктура. Кожен стадіон відмінної якості з відповідним професіональним доглядом, має рівненький газон з автоматичним поливом. Обов’язково поруч і поле зі штучним покриттям. Це все доступно для звичайних людей.

Денис Сурма (у центрі) грає в Люксембургу. «Оцініть рівень газону!»

У нас прийнято зверхньо дивитися на дрібні країни як Люксембург, тим більше, якщо за збірні й провідні клуби у них виступає чимало сумнівних легіонерів. Це приносить користь місцевому футболу? 

Так і є. Самих люксембуржців не так уже й багато. Чимало бельгійців, французів, з Балкан багато гравців, та й з інших країн ЄС. Адже вони через футбол можуть отримати гарні умови проживання як громадянин.

Люксембург був одним із суперників збірної України по відбору до ЧЄ-2016. 

Я був на цьому матчі. Господарі пропустили тричі, хет-триком відзначився Ярмоленко. Гра була насиченою подіями і господарі мали непогані шанси забити. Уболівальники Люксембургу залишилися задоволеними тим матчем. Незважаючи на часті поразки збірної, фани ставляться до цього з розумінням і жодних проблем з цим немає. Вони розуміють, що не мають великої кадрової можливості, хоча вигравали у Македонії, відбирали очки у Білорусі. Такі результати дуже втішають місцевих.

«Аматори у Європі не отримують зарплат, а ще й самі скидаються на членські внески й штрафи»

Зарплатня футболістів Другої ліги України – п’ять-вісім тисяч гривень, а за покращених умов може йтися про яких-небудь 12 тисяч. Аматори Люксембургу отримують більше?

В Європі аматори грають собі в задоволення. В Україні такої можливості немає, адже у нас в тих же Іллінцях після роботи люди пораються у власному господарстві або обробляють город. У нас не всі зможуть дозволити купити собі пару бутсів чи воротарські рукавички. В Люксембурзі так питання не стоїть, люди врівноважені і в них зовсім інші завдання на життя.

Також слідкую за дитячо-юнацьким футболом в Люксембурзі. Маю навіть пропозицію на наступний сезон тренувати одну команду.

Хоча в Люксембурзі чи Німеччині також платять футболістам, але починаючи з певних ліг. В іншому випадку, в аматорській лізі, кожен гравець ще має платити членські внески, приблизно 5-15 євро на місяць за право вважатися гравцем ліги. І потім ці гроші разом використовуються клубом. Дисципліна також на рівні – на аматорському рівні існує система штрафів за запізнення чи пропуск тренування, за запізнення на офіційну гру.

Клубний бюджет від штрафів суттєво наповнюється? 

Зрозуміло, що там дисципліна на рівні, тому стараються не порушувати її. Це більш такий виховний момент, а ці гроші спрямовуються на якісь клубні святкові події чи дитячі свята.

Неприємні моменти з арбітрами виникають?  

Такого точно немає і уявити собі картину, коли заходять до них в кімнату, щоб поговорити «по душам», неможливо. Це до питання безкарності і дотримання регламенту. 

– Сезон ще попереду, але чи можете сказати, чи змінилися ваші ігрові функції? 

Так і є. В Айнтрахті я грав центрального або лівого захисника. У клубі Олевіґ діяв на позиції опорного півзахисника, а зараз більше скраю. І якщо використовуватимемо тактику гри у троє захисників, як у Італії, то я зможу виконувати функцію латераля, який грає на всю бровку. Я лівша і можу грати зліва.

Які завдання стоять перед вашою командою? 

Воно одне – посісти першу сходинку, вийти у вищу за рівнем лігу (це буде аналог української чемпіонату України серед аматорів ААФУ) і там закріпитися у новому сезоні. Особисто я планую набрати якомога кращу форму і виділитися настільки, щоб перейти в інший більш якісний клуб. Хоча, зізнаюся, великих сподівань на футбольну кар’єру не будую. Це як хобі в моєму житті, мені це цікаво. В Люксембурзі аматорський футбол – це свято. Є спортивна злість, спортивний інтерес, але ніхто не буде один одному грубити. Якщо буде грубість на полі, то це відразу карається. Тому дійсно футбол в цій країні на всіх рівнях – подія!

В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?