УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ
Публикации
Вчера, 11:10
26512
26512
Вчера, 11:10
Лента новостей

Фещук: Арсенал не заплатив ні за перший прихід, ні за другий. Зустрінемося в суді!

...
Фещук: Арсенал не заплатив ні за перший прихід, ні за другий. Зустрінемося в суді!
Фото: fcbate.by

Український форвард Максим Фещук розповів Sport Arena про виступи в Білорусі та розбірки зі своїм колишнім клубом.

Ігор Дашков, Sport Arena

Білоруський чемпіонат лишається одним із найбільш «українізованих» – цього сезону в ньому задіяно більше трьох десятків наших легіонерів. Серед них – досвідчений універсал атаки Максим Фещук. Причому, граючи в складі ФК Вітебськ із земляками – Олегом Карамушкою та Артемом Старгородським, – форвард готується стартувати у єврокубках нового сезону.

Наш дзвінок застав Фещука на відпочинку після планового тренування. Річ у тім, що Вітебськ за тиждень зіграє з обома лідерами чемпіонату Білорусі – після виїзду до БАТЕ на команду трьох українців чекає домашній матч із Динамо (Брест), іще однією командою з великим українським акцентом. 15 2

«Після виходу в фінал кубка та матчів із грандами на нас чекатимуть фіни»

– У вашої команди попереду Динамо (Брест), якому допомагають наші Олександр Нойок, Олексій Хобленко та Артем Мілевський. Встигли перекинутися парою слів із земляками? Чого чекаєте від цього протистояння?

– Цікавий буде матч! Динамо (Брест) наразі лідирує в чемпіонаті. Команда серйозна, з амбіціями. До певної міри, аналог українського Шахтаря (Донецьк) – керівництво планомірно йде до своєї мети й збуджує футбольну громадськість гучними придбаннями та перемогами. Ну, що ж – чемпіонат від цього тільки виграє, що є якісна конкуренція. Якщо порівнювати з БАТЕ, чемпіоном багатьох останніх років, бачимо, що динамівці Бреста йдуть своїм шляхом і зростають. А ще ж не треба забувати про Шахтар (Солігорськ) і Динамо (Мінськ). Словом, сезон цікавий!

З тамтешніми українцями ще не спілкувався – впевнений, матимемо змогу поговорити перед матчем. Тим більше, Вітебськ із нетерпінням чекає візиту брестчан. Цікаво грати з лідерами. Рівень цих команд високий, важко щось спрогнозувати на майбутнє.

– БАТЕ колись вражав українських спостерігачів – навіть говорили, що це має бути зразок для господарювання й для наших клубів. Але потім були дві катастрофічні поразки від Шахтаря й дуже важка гра проти Олександрії, яка цілком на рівних грала з білоруським грандом. Ваші враження від нинішнього БАТЕ? Після смерті Капського й переходу Гончаренка в інший клуб вони витримують рівень?

– Ви знаєте, я раніше не дуже глибоко стежив за білоруським чемпіонатом. Знаю, що вони постійно беруть участь у єврокубках, грали з великими європейськими грандами. Зі слів хлопців, смерть Капського, звичайно, вплинула на команду – це була велика людина, яка зробила багато хорошого для клубу. Але, за моїми враженнями, наразі вони лишаються боєздатними. Це досить хороша команда, грати з якою непросто.

Але, знову ж таки, порівнюючи з конкурентами – тим же солігорським Шахтарем, не сказав би, що БАТЕ набагато сильніше й чимось відрізняється від них. Цікаво буде зіграти з Динамо (Брест), щоб порівняти ще з ними. Ясно, що БАТЕ – гранд, але щоб там було щось неможливе – не сказав би. Хоча з нами результат вони зробили ще в першому таймі, тому надалі могли грати по рахунку.

Фото: fcbate.by

– Візитівка БАТЕ й білоруського футболу – Аляксандр Глєб. Не прикро, що він пішов із команди раніше, аніж могли з ним перетнутися на полі?

– Гравець високого рівня, з яким цікаво пограти і є чого повчитися. Але якщо пішов з команди – значить, були свої причини. БАТЕ має певний напрямок розвитку, так що і з його сторони, і зі сторони клубу це був обдуманий крок.

«Для Вітебська вийти в єврокубки – вражаюче досягнення»

– Ви дійсно раніше грали в Казахстані, Молдові та, ясна річ, в Україні. Перехід у новий для вас білоруський чемпіонат був обдуманим кроком чи, скажімо так, останнім варіантом наприкінці зборів?

– Однозначно – обдуманий крок. Зважив усі «за» та «проти». Поспілкувався з тренером. Вивчив склад і завдання. Багато досвідчених гравців, та й у мене 34-й рік уже йде. Цікавився тим, щоб взяти участь у Лізі Європи – і радий, що цю можливість ми використали, ФК Вітебськ вийшов у фінал Кубка Білорусі, який проходив у цьому місті, та фінішував четвертим у Вищейшій лізі. Тому так – зваживши все, погодився на перехід і ще ні разу не пошкодував, що перейшов у цей клуб.

Так, у чемпіонаті не все виходить, але є час, щоб піднятися поближче до лідерів. А після Бреста у нас матчі єврокубків проти фінського КуПСа. Сезон не дає розслабитися, зараз все дуже цікаво.

– У Вітебську – значний український легіон. Як він формувався?

– Олег Карамушка тут грає вже декілька років. Артем Старгородський ще з минулого року тут, він уже мав досвід виступів у Білорусі. Жаль, що Володя Прийомов так і не зіграв за цю команду, вже попрощався з клубу, не зігравши за нього. Травма йому завадила. Підхід тренерського штабу до роботи мені імпонує, тож нашому легіону добре грається – у нас добре підібраний колектив. Єдине, десь не вистачає везіння й суддівства – не знаю, з чим це пов’язано, але суддівські помилки впливають на нас досить серйозно.

Фото: fc.vitebsk.by

– Цікаво: ваша команда йде десятою, але вже за один тур теоретично може зробити кілька кроків вгору, за очками це цілком реально…

– Так, чемпіонат нині цілісний. Приємно, що нема розривів у таблиці. Вважаю, нам під силу піднятися. Єдине – треба розуміти всю специфіку. Вийти в єврокубки для Вітебська – це вражаюче досягнення. Випередити такі команди, як Динамо (Брест), Торпедо-БелАЗ. Тому десь навіть логічно, що всі вже інакше дивляться на команду, яка зуміла пробитися в Лігу Європи при конкуренції дуже гідних суперників із значними бюджетами. Це вже саме по собі досягнення.

«Взагалі не заплатили ні за перший контракт, ні за другий!..»

– Давайте до складної теми. Доводилося чути, що з київським Арсеналом ви розсталися непросто й до цих пір маєте взаємини вже в не футбольній площині…

– Так, це правда. Із ФК Арсенал-Київ маємо спори в юридичній площині. Хто ще? Ну, наприклад, Олександр Єрмаченко. Але скажу відразу: давайте розмежовувати ці справи, бо у нього можуть бути свої спори з клубом, у мене – свої. Тож говоритиму суто за себе.

– Що Арсенал вам лишився винним і в який момент вас перестала влаштовувати співпраця з клубом?

– Та, в принципі, ця співпраця мене й так не влаштовувала. Перший раз приходив, маючи чітку домовленість на три місяці – до кінця сезону. Другий раз – відгукнувшись на запрошення головного тренера В’ячеслава Грозного, тільки виключно після дзвінка тренера, з яким мені комфортно було працювати, я погодився перейти не скільки в Арсенал, скільки до В’ячеслава Вікторовича.

– А щодо фінансів?

– Взагалі не заплатили ні за перший контракт, ні за другий. Я завжди говорю так: якщо є якісь питання, треба не лише говорити про «дуріловку», а й висловлювати свої претензії юридично. Футболісти праві, коли кажуть в інтерв’ю: «Нам не дали, не заплатили». Але значно ефективніше – закріпляти ці речі офіційними листами.

Люди «кидають»: дають підписувати якісь папери, потім кажуть, що нічого не винні. Так от, мені винен Арсенал ще за перший мій прихід до них у Першу лігу, а коли я на півтора місяці прийшов у другий раз – мені не тільки не віддали за той період, а навіть за весняний. Ну що тут сказати? Зустрінемося, як-то кажуть, в суді!

– Ви не вперше зіткнулися з такою «текучкою кадрів», кількістю легіонерів, невиплатою грошей? Доводилося ще десь, окрім Говерли, таке бачити?

– Ви правильно сказали: «крім Говерли». Тільки там таке й бачив. Наскільки розумію, це було й до мене, й після. Навіть не хочеться згадувати той період.

Щодо Арсеналу… Просто подивіться, що пишуть легіонери. Комусь не заплатили за чотири місяці, за квартиру. Люди пишуть правду про це «кідалово». Я не розумію, хто в принципі видає атестати таким командам. Вилетіли вони, звичайно, заслужено – не заслуговували залишитися в УПЛ з таким підходом до справи, що б вони не казали…

Я скажу відверто: нічого поганого Арсеналу не бажаю, хай грають собі в Першій лізі, виконують свої завдання. Але ж хай заплатять усе людям і ведуть себе порядно в житті, так воно їм повернеться!

– Як було грати в команді з такими проблемами й атмосферою?

– Розумієте, навіть більше скажу – неможливо грати в такому колективі! Коли зарплати відносно маленькі, відносно навіть українського футболу, а ти живеш у Києві й тобі їх навіть не платять… То завжди починається: у когось не було чим за квартиру заплатити, хтось мав ще якісь проблеми… Хлопці починають поглядувати косо одне на одного, в чомусь підозрювати. Звучить багато таких, знаєте, фраз, що хтось «грає на контору», хтось ще чимось займається. Тяжка атмосфера недовіри: підозрювати можна, але якщо не спіймано, наговорювати на когось теж неправильно. Коли така ситуація в команді, то випливає весь бруд, а починається ж воно з верхів…

– У вас прикрі спогади про останні виступи на батьківщині: Таврія знялася з турніру, Говерла знялася з турніру, з Арсеналом судитеся…

– Не згоден з такою постановкою питання. У Таврії я провів чи не найщасливіші п’ять років. А що знялися… Так склалися обставини – знімалися ж і Кривбас, і Арсенал, і донецький Металург. А Таврія, аж до подій з анексією (останні півроку мене вже в команді не було), була прекрасною командою. Ми здобули Кубок України. У мене до Таврії ніяких претензій нема, хоча останню зарплату мені не закрили. Одну зарплату за п’ять років не додали – нічого страшного. Цьому колективу я дуже вдячний, це, як і Карпати – моя рідна команда, найкращий клуб у моїй кар’єрі.

Максим Фещук, tavriya.com.ua

– От бачите. Навіть у Таврії «недодача». То буде ще щось хороше в нашому футболі?

– Буде, тільки й лишається у це вірити. Стежу за чемпіонатом України – багато нових клубів, знизу виходять в УПЛ, є якась зміна, це обнадіює. Просто треба одне пам’ятати: хай зарплати в чемпіонаті України й попадали, але навіть ті, що є, треба виплачувати. Хай там і в десятки разів менші умови, ти їх виконуй, роби, що обіцяв. Була б ця стабільність – то не було б невдоволеності. Якщо двоє дорослих людей тиснуть одне одному руки й про щось домовляються, вони знають, на що йдуть, і повинні бути готові домовленості свої виконувати. От і вся історія.

А зараз… Можливо, зароджуються ті клуби, які будуть працювати по-новому й будуть виконувати обіцяне. Просто що чемпіонат на 12 команд – може, в чомусь він і цікавий, але для такої держави, як Україна, його недостатньо. Чемпіонат із 16 командами в Білорусі цілком себе виправдовує. Нашій країні він також більше пасував би.



Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
Читайте также
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?