МФК Миколаїв виконує серйозні турнірні завдання – керівництво клубу націлює на місце у п’ятірці найкращих, тож після непоганого старту команда не збиралася втрачати очки в матчі проти одноосібного аутсайдера. Зірка, можливо, сподівалася піднести таку ж несподіванку, як у матчі з Інгульцем, однак високий клас півзахисту «корабелів» зіграв свою роль – 3:1.
А найкращим у складі господарів був їхній багаторічний лідер Андрій Ковальов. Спершу вишуканим прицільним дальнім ударом після скидки Семенини відкрив рахунок, потім дуже здорово виконав стандарт. Якщо придивитися, побачимо його слід і в третій результативній комбінації – саме Андрій вкинув аут, після якого Горват своєю подачею знайшов Попова.
Герой 10-го туру Першої ліги 2018/2019 ПФЛ та Sport Arena
Андрій Ковальов (МФК Миколаїв)
231 матч, 22 голи на професіональному рівні
28 років. Атакувальний півзахисник
- оформив дубль у матчі з Зіркою
- вкидав аут, із чого почався третій гол
- 195 матчів, 20 голів за МФК Миколаїв
Вихованець столичного футболу Ковальов багато років виступає у складі «корабелів» – від 2011 року з півторасезонною перервою на виступи у харківському Геліосі. Попри височенну конкуренцію у півзахисті МФК Миколаїв, Андрій лишається провідним гравцем та плеймейкером цього клубу.
МФК Николаев спокойно обыграл Зирку. Сейчас он лучший по домашним матчам
«Кава» був лідером миколаївців ще коли грав у їхньому півзахисті разом із Чорнієм та Галенковим. Він давним-давно зіграний із Семениною, який також повернувся у клуб після виступів за Олімпік та інші команди. Поруч із таким технічним футболістом зростає місцева молодь – Рогозинський та Попов, які вже є повноцінними гравцями першої команди, а також більш молоді Вітенко, Швець, Толгаренко та інші молоді хавбеки резервного складу.
Ковальова зазвичай відзначають за вміння віддати тонкий розрізний пас, виконати стандарт та пробити здалеку. А треба – ще й за нестандартність у діях на чужій половині поля. Можливо, будь у ПФЛ більше таких гравців (або таких, якими раніше були Грицук у Олександрії, Каленчук у кам’янській Сталі, Волошинович у рівняненському Вересі) – тутешня гра більше дивувала б технічними передачами та незвичними завершеннями атак.
