УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ

Главные новости спорта

Публикации
Лента новостей

Сир із віскі, золотом і найдорожчою приправою в світі: секрети футболіста-сировара

...
Сир із віскі, золотом і найдорожчою приправою в світі: секрети футболіста-сировара
Назар Кміть

Із футбольних полів – на поля сільськогосподарські.

Він сім сезонів відіграв у Професіональній футбольній лізі, зігравши у Першому та Другому дивізіонах 136 матчів, забивши 3 м’ячі. Але в неповних 24 роки завершив виступи, вирішивши присвятити свій час абсолютно незвичному для вітчизняних спортсменів бізнесу.

Назар Кміть, колишній півзахисник футбольного клубу Скала, нині розвиває власний бренд харчової продукції – натуральних сирів «Мукко». У нашій бесіді – кози-легіонери, сільськогосподарські угіддя розміром з місто, а також роль у сироварінні золота, віскі та найдорожчих у світі приправ.

«Юридична освіта на фермі не пригодилася. У нас взагалі по професії працює лише одна людина»

– Футболісти весну, зазвичай, люблять – після виснажливих зимових зборів та одноманітних тягучих днів на клубних базах грати «на чистовик» значно приємніше. Наскільки насичена весна для людей, які займаються сільськогосподарським та харчовим бізнесом?

– Ви знаєте, у роботі з землею, продуктами простих відрізків часу просто не буває. Як у нас? Маю пояснити: у нас – сімейний бізнес. Чоловік моєї сестри займається, власне, сільським господарством, я займаюся суто сироварінням. Коли був піст, у нас затишшя, а у тих, хто займається в агросекторі – безсонні ночі.

– Ваші бізнеси пов’язані?

– У нас інтегрована компанія, тому всі одне від одного залежимо й одне одного підтримуємо. У нас свої тварини, своє молоко, свій сир – і, відповідно, власні продажі. Мій сектор – це виробництво сиру. Наша компанія називається «Мукко». Просуваємо наш продукт, торгову марку розкручуємо, виробляємо й продаємо сири по всій Україні й замовникам з-за кордону.

– Яка у вас освіта й чи багато довелося вчитися для бізнесу?

– Освіта у мене юридична й поки що мені не стала в нагоді. Але взагалі у нас на заводі по професії працює лише одна людина – моя дружина. У неї освіта туристознавства, ось вона й правильно вибудовує роботу з туристичними компаніями, щоб привозити екскурсії, вести роботу з людьми в соцмережах і так далі.

– Усі ми розуміємо, сир робиться із молока. А з якого саме?

– У нас дві ферми поруч із містом Стрий – коров’яча та козяча. 1000 кіз. 350 корів. 1000 гектарів землі.

– Ох. Це ж ціла маленька армія й клаптик землі, співставний із пристойного розміру містечком. Коли-небудь бачили їх усіх разом?

– Так, звичайно. І кожен може побачити, бо у нас щоденно бувають екскурсії з дегустацією продукції. Щодо землі, то її, до речі, у нас не так уже й багато – більш крупні, круті аграрії мають у 5-6 разів більше, великі латифундисти – ще більше. Але нам вистачає. Для потреб тваринництва потрібно тільки 400 гектарів, а ще на 600 ми бавимося зерновими. Ось цього року соняшник садитимемо. Тварин своїх годуємо сіном та комбікормами.

«Привезли із Франції 300 «легіонерів»

– В цілому по Україні тваринництво значно зменшило обсяги поголів’я – в порівнянні з ситуацією 30-літньої давнини. Ви на собі це відчуваєте?

– Мені здається, тваринництво справді помирає. Ось до нас недавно звернулися з пропозицією, що продається 5 молочних заводів на Львівщині.

– То чому ж ви вирішили працювати в секторі економіки, який перебуває в стагнації?

– Річ у тім, що я отримав серйозну травму – пережив операцію на пахових кільцях, лікарі не рекомендували бігати мінімум 6 місяців. Думав, чим зайнятися. На емоціях найперше, чого захотів – відкрити ресторан у місті Стрий. Розробив уже певні ескізи, напрацювання. Пішов до батька, а він – досвідчений бізнесмен, який випробував кілька різних галузей діяльності. І він мені відразу сказав: «Ні, роби будь-що, але не ресторан!»

– Чому?!

– А він мені відразу сказав: «Це буде велика кухня для тебе та твоїх друзів-футболістів». Сам по собі один ресторан, та ще й у невеликому місті, був би нерентабельним. Якби ще мережу із ста закладів по всій Україні розвивати, то одна справа. Я погодився із його аргументами.

І так склалася доля, що до нас приїхав пан Бернард – бельгієць, який має козячу ферму на Львівщині – і запропонував нам бізнес-план з проектом на 200 кіз, маленьку сироварню, щоб на Стрийщині продавати свіжу молочну продукцію. Це нас дуже зацікавило: ми відразу вирішили, що масштаб буде навіть більшим – на всю Львівщину. Закупили у Франції 300 альпійських кіз по 85-100 євро за голову…

– Тобто, у вас «легіонери»?

– Так, тому що у них хороша генетика та продуктивність.

Так от, уявіть собі – ми ще навіть молока не мали, а пішли дзвінки: «Ми чули, що ви починаєте таку справу. Не знаємо, чи це буде молоко, чи сир, чи ще якісь молочні продукти, але точно у вас куплятимемо!».

Ми зрозуміли, що це такий «синій океан» на ринку, де невелика конкуренція, є потреба в екологічно чистому продукті. Тому масштабували проект до всеукраїнських розмірів.

– І хто ж ваш покупець? Великі мережеві ресторани чи звичайні люди – покупці маленьких магазинчиків?

– У нас усі клієнти – однакові. Дуже хочемо, щоб наші продукти дійшли до кожного покупця. Тому співпрацюємо з великими мережами супермаркетів – «Сільпо», «Ашан», «Мегамаркет», «Таврія-В», «Білла», зараз із «Новусами» підписали угоду. Плюс – усі великі 5-зіркові готелі. Ось де ми присутні.

Львів нас купує найбільше, але зараз почали дуже добре працювати Харків та Київ. Є великий інтерес з-за кордону. У нас побували делегації з Англії, Франції. Йде до підписання двох контрактів на поставку, тому що люди особисто до нас приїжджали, інспектували виробництво – є конкретне зацікавлення.

«Спершу зіпсували 3 тонни сиру – 30 тонн молока»

– Ну, судячи з географії розповсюдження, це і преміум-продукт, і масовий продукт. Як розробляли рецептуру, лінійку продуктів?

– Спочатку ми шукали по Україні технолога, який має досвід. Знайшов лише одну жіночку віку 74 років у Харкові й зрозумів, що у нас велика проблема. І легше буде власного спеціаліста підготувати, аніж десь когось знайти.

Обирали людину за кількома якостями – ретельністю, охайністю, чистоплотністю у всіх сенсах. Провели ряд співбесід і знайшли дівчинку, яка любить готувати та вирізняється пунктуальністю. Коли вона на співбесіду прийшла за п’ять хвилин до початку, ми зрозуміли, що то – наша людина, і треба тепер навчити її щось робити з молока.

Далі я, наш технолог Інна та нинішній директор заводу Олег вирушили в Голландію. Спершу приїхали на чотири дні, записали рецептуру справжньої голландської класики сиру. А назад повернулися – і розвели руками. Наче й зошити всі списані, а як зробити голівку сиру – не знаємо. Зрозуміли, що треба на довше їхати.

Тож три місяці провели на різних нідерландських заводах – які переробляють від 500 літрів молока на день до 20 тонн. Вчилися всьому – підлоги мили, форми мили, лише через тиждень нас підпустили до сиру. Зате після такого досвіду приїхали й зварили такий сир, який уже можна було без сорому назвати сиром.

Читайте також: Від дитячого футболу до Ла Ліги: незвичний бізнес Рустама Худжамова

– Скільки часу пройшло від рішення робити сир до, власне, першого зробленого власними руками продукту?

– Півтора року. Нашій компанії три роки – від того часу, як ми з Іваном Дудиком почали косити траву біля закинутих ферм і донині, коли вже маємо стабільне виробництво.

– Є знаменитий анекдот. У англійського фахівця із газонів розпитують, як же вдається робити таке зразкове смарагдове поле. Каже: «просто кошу його й поливаю». «І все?!!». «Так, просто я, мій батько, мій дід робимо це безперервно впродовж ста років». Із сирами схожа ситуація? Як відкривали для себе на практиці секрети визрівання сиру?

– Процеси тут ніби й прості, але насправді дуже важкі. Молоко кожної секунди міняє свою структуру й показники. Тому виявляється, що робота з ним найважча.

За ці півтора роки, що ми працюємо, зіпсували 3 тонни сиру – відповідно, 30 тонн молока. У нас не було справжнього технолога й досвіду, зате ми все це випробували своїми роками й виростили власних фахівців. Тепер ми знаємо, що наш технолог старається, вчиться й нас не обдурить.

Робити сир – дуже складно. Тут багато нюансів, і вони весь час випливають у роботі. Не можна прочитати книжку й зварити сир. Доведеться йти до бажаної якості методом проб і помилок.

«Людям подобається не звичайний, старосвітський сир, а виріб із трюфелем, віскі, шафраном»

– Знаходимо у вас сир із віскі. Що, справді з пляшечки чи бочечки в сир додаєте дорогоцінний алкогольний напій чи є нині ароматизатори, які позбавляють від такого головного болю?

– Є, звісно, ароматизатори. Але ми справді додаємо справжнє віскі, тому що не хочеться халтури. Якщо вам пощастить потрапити на екскурсію в період варки цього сорту сиру, зможете в цьому переконатися.

– Як дійшли до такого рецепту?

– Спробували в Голландії сир з пивом. Нам сподобалося. Почали думати, який алкоголь собі задіяти. Зробили десь 15 варок сиру з різним алкоголем – віскі виявився найсмачнішим. Потім ще десь 5-6 разів удосконалювали рецептуру, поки не досягли того смаку, який нині виставляємо на вітрини магазинів.

– Цей сорт і є найпопулярнішим?

– Користується попитом. А ще зараз набирає популярності сир із трюфелем, хоча він найдорожчий. Зараз люди стали вибагливішими, тому сири з незвичайними смаками дуже цінуються.

У цьому й різниця між нами й «старою школою»: радянські технологи знали, як зробити основні вироби – «Сир російський», «Сметана селянська», «Кефір такої-то жирності», «Молоко в картонних трикутничках». Освоїли рецепт – і робили його без жодних змін 20 років.

А ми дали свободу творчості нашому технологу, тому отримали сир з алкоголем, травами, прянощами. Ось випускаємо вже сир з «пажитником» (українською – гуньба, англійською – fenugreek). А цієї весни отримали з Ірану шафран – найдорожчу в світі приправу. Це буде преміум-сир. Зробили вже три варки з шафраном, дуже цікаво!

Ще маємо сир із їстівним золотом – зробили його для мережі люкс-товарів. Але й ціна його, звичайно, відповідна.

– Суми, які інвестуєте в виробництво таких «видумастих» сирів, можна порівняти з тими, які витрачаються, скажімо, на покупку футболістів?

– Та що ви, у нас же футболісти безцінні!

– В сенсі, що їх ніхто не купує і вони переходять як вільні агенти?

– Так уже виходить…

«Футболісти рекламувати нас «за сир чи спасибі» не захотіли»

– Нині, на третій рік роботи компанії, ви вже виходите в плюси чи у вас все ще стадія становлення бізнесу?

– Так, інвестувавши в перші роки кілька сотень тисяч євро, ми вже за рік вийшли в операційний плюс.

– Один футбольний знайомий вирішив відпочити оригінально: поїхав у село в Баварії, десь поближче до Альп. Ідилія абсолютна – чистота, порядок, єдине – в подвір’ї легкий запашок. Навіть не те, що неприємний – а якийсь незвичний. Запитує господаря, а що ж це, і герр відповідає: «А у нас за приміщенням міні-готелю свиноферма». У вас ферма ближча до давніх зразків чи до сучасних?

– У нас нічим не пахне, але ферма при цьому повноцінно працює. Тримаємо все в чистоті само собою. До того ж, у нас постійно екскурсії – за місяць буває біля тисячі гостей. Ясна річ, це все також тримає в тонусі. Працюємо за всіма технологіями, всі співробітники чітко виконують графік чищення.

– До слова, екскурсії – це для вас заробіток чи інвестиція в рекламі?

– Ні, не заробіток – просимо гроші в відвідувачів лише за той сир, який вони беруть собі для дегустації. Справді, для нас екскурсії – це реклама нашого продукту, яка працює на впізнаваність бренду.

– Ви грали в футбол багато років. Маєте, напевно, багатьох друзів тут. Не виникало думки залучити умовних давніх знайомих по юнацькій збірній України залучити до реклами «Мукко»?

– Не хочуть. Коштів хочуть. Ми зверталися до декого, хотіли безкоштовно – бо були стартапом, у якого не було коштів на рекламу. Нас не підтримали на початкових етапах, хоча були ідеї двох цікавих роликів. Тож зрозуміли, що «за сир або за дякую» нас рекламувати не будуть.

– Як футбольний світ сприйняв інформацію про ваш новий бізнес?

– Друзі – добре. Трішки «травили», але за два-три місяці змирилися з цим. Тепер же колишні одноклубники кажуть, що коли зав’яжуть з футболом, щоб я брав їх на роботу. Може, візьму. А, може, й ні.

«Про корупцію чи хабарі нам нічого сказати. А от найважче – це підключити електрику та газ»

– Звучить все в нашій бесіді цікаво, але камон – це ж Україна. Нам не повірять, якщо не буде в інтерв’ю згадок про корупцію, хабарі й усе таке стереотипне. Що поганого в тому, щоб бути бізнесменом у наші часи у нашій країні?

– Чесно, навіть не знаю, що вам такого сказати. Ніхто нам не погрожував, ніхто нічого не вимагав.

Найважчий момент – електрика й газ. Ми рік часу з тим боролися, щоб їх провести. Здавалося б, ми – споживачі, готові платити, за нами повинні бігати, але ж ні – маса папірців, ставлення, наче це тобі треба. Ні, тут не так, як у Європі – у нас треба написати купу заяв і заплатити купу грошей за підключення, щоби потім їм платити, а в Європі реалізатори електрики та газу стоять з готовими дротами та трубами, ладні все миттєво підключити, аби тільки не втратити споживача.

На жаль, поки що у нас нема конкуренції цим монополістам і все ще недоступними лишаються альтернативні види енергії. Сонячна енергія вигідна в тому, щоб трішки себе забезпечити і потім свою енергію постачати державі в загальні мережі. А вітряна енергія – це взагалі непідйомно. Наскільки знаю, один вітряк три мільйони доларів коштує. Вісім чи дев’ять років це все буде окуплятися.

– Коли з’явилася інформація, що ви почали такий бізнес, полетіли в каментах єхидства: «Ну, звичайно, тато – губернатор, «Моршинська», футбольний клуб, всі діла…». Об’єктивно, ви могли б почати й розвивати цей бізнес без допомогти Миколи Кмітя і наскільки ви в ньому самостійні?

– Та могли б. Довше просто робили б – скажімо, замість трьох років п’ять, а то й більше. Але я дуже вдячний татові – не стільки за гроші (це для перших 200 кіз ми брали власні кошти, а далі брали позику в банку), як за його влучні поради. У нього величезний досвід. Він бачить все наперед. Те, що він нам порадив, допомогло уникнути багатьох помилок і зменшило труднощі в розвитку.

– Ви – Назар Кміть, очільник компанії, яка розвиває власну торгову марку з великою лінійкою товарів. А який ваш особистий рівень замученості в виробництво? Що ви робите і що вмієте зробити своїми руками?

– Ми стараємося так будувати роботу, щоб уміти все потрошку. Всі процеси від початку до кінця я проходив і знаю. Кіз за кордоном особисто вибирали. Самі підбирали автомобілі для їх перевозки. Самі оглядали й ремонтували інфраструктуру. Самі траву косили. Я особисто роди кіз приймав – у нас уже третій окіт. Сир у Голландії сам вчився варити, особисто й своїми руками. Тож, якщо раптом зайду на ферму й матиму сам усе робити, то зможу сам і покажу іншим, як це зробити.

– Ваше виробництво таке споконвічне, такий собі острівок автентики та стабільності в бурхливому сучасному світі. Ну справді ж, сири робили ще в античні часи. Хай процес став технологічнішим, але молоко та людські руки лишаються тими ж. Наскільки ви автономні в вашому розвитку, чи залежите від ситуації в країні, президентських виборів та інших турбот сьогодення?

– Залежимо від загальної обстановки. Ми ж громадяни України, які живуть у цій країні. Маю сказати, що ми дуже зацікавлені в розвитку нашої держави, її співпраці з сусідніми країнами, Євросоюзом у цілому. Все це повинно сприяти розвитку аграрного та харчового бізнесу в Україні.

Можу сказати, що Львівська область нам не тільки не заважала, а ще й де в чому допомагала. Трішки залежні ми від дотацій – бо в країні зовсім не розвинене вирощування великої та малої рогатої худоби. Ми навіть писали листа міністру, але його звільнили, зараз там якийсь новий виконувач обов’язків, тому сподіваємося, що все-таки буде підтримка такого напрямку, як козівництво. Погано, що у нас у країні нікому не справи до сільського господарства. Там вибори Президента, далі – парламенту, а сир же треба робити щоденно.

– Яке місце зараз посідає футбол в вашому житті?

– Бігаємо з друзями кожного вівторка. Дивлюся матчі юнацьких команд Скали, збірної України, наших клубів у єврокубках.



Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
Читайте также
14 июня, 21:06
1163
14 июня, 21:06
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?