Лента новостей

Герой тижня Другої ліги Порохня: Нічия з Суднобудівником нас не влаштовувала

ingulec.com
Півзахисник Інгульця-2 Андрій Порохня визнаний героєм тижня Другої ліги 2017/18.

Ярослав Кроха, Sport Arena

Із серпня минулого року не перемагала у своєму чемпіонаті друга команда Інгульця. Та у 31-му турі Групи «Б» Другої ліги знаменна подія сталася, та ще й у матчі з конкурентом – Суднобудівником. Петрівці обіграли миколаївців із рахунком 2:1, обидва голи забив молодий півзахисник Андрій Порохня.

За що й був визнаний Sport Arena та ПФЛ Героєм чергового тижня в Другій лізі.

— Андрію, згоден, що чудово відіграв?

— В принципі, добре, що забив два голи і ми виграли.

— Ваш наставник Микола Федорко нагадував про гнітючу безвиграшну серію?

— Так, було таке.

— Тобто ви налаштовувалися просто на важкий матч? Не мріяли взяти три очка?

— Налаштовувалися на тяжку гру, вона справді вийшла бойовою, ще й після дороги такої.

— Можливо, в тебе особисто якесь передчуття було, що не просто виграєте, а сам ти команді допоможеш?

— Ми перед кожною грою думаємо, що переможемо. Але тут просто вийшли і виграли.

У цьому матчі ти змінив амплуа?

— Починав грати крайнього захисника, хоча взагалі моя позиція — лівий або правий півзахисник. Під час гри мінявся з Андрієм Глобою, і саме після одного такого переміщення на інший фланг мені і вдалося забити. Напевно, півзахисник суперника не готовий був до моїх маневрів, адже перед цим грав із Глобою. Перший тайм складався для нас не найкращим чином, тому Микола Миколайович попросив нас у другому таймі опустити м’яча на землю і грати короткими передачами. Це й принесло свої дивіденди.

— Команди почали майже без розвідки, вже на 13-й хвилині ви пропустили.

— Так там такий гол… Гравець змістився з правого флангу, пробив, м’яч у нього зрізався і точно у верхній кут залетів. Потім ми прокинулися і почали грати у футбол.

— Ти відповів майже відразу.

— Спершу пробив, але неточно. А вже другого разу змістився, прибрав захисника і сильно пробив. Не думав, що так буде, але залетіло. Гольову віддав Максим Калінін.

Був ще один момент, подавали кутовий і я у порожні ворота головою не влучив, в руку супернику прилетів м’яч.

— Матч грався о шостій вечора, вже не так спекотно було бігати, як удень?

— Все одно важко і гаряче було, штучне поле — тож знизу і зверху пекло. Добре, що виграли, але і дорога така була тяжка.

— На 54-й хвилині тобі вдалося відзначитися вдруге.

— Там розіграли добре, Червінський віддав передачу, я відпасував на нападника, а він мені між півзахисниками повернув. І я під кутом правою ногою в дальній кут влучив.

— Разом із тобою героєм матчу став і ваш голкіпер Гурідов, відбив пенальті.

— Гурідов — молодець, виручив нас. Адже нічия нас не влаштовувала. Та вся команда добре зіграла.

— Тебе замінили на 88-й. Сил не залишилося, чи щоб час потягнути?

— Я втомився і… потягнути час. Потрібно було когось свіжого на фланг випускати.

— Хвилювався на лаві чи пішов до роздягальні, аби не бачити останніх хвилин?

— Так, хвилювався. Потрібно було нарешті виграти. Ми в другому таймі поклали м’яч, і спокійно грали вже.

— Але ти вже грав у Другій лізі, тож досвід маєш?

— Я після травми прийшов до Арсеналу-Київщини, набирав форму, потрапляв трохи в заявку. Потім грав на аматорському рівні: я в Чернігові мешкаю, там була на область команда із села, знайомий тренер запросив, тож там пограв.

— Як потрапив до Інгульця?

— Так вийшло, що батько Олександра Хіманича сказав, що є шанс поїхати, і ми вдвох приїхали на поїзді. Сподобалися і підписали контракти.

— Сподівався відразу потрапити до першої команди?

— Гадаю, тут всі на це сподіваються. Всі працюють, і хочуть, щоб тренери взяли хоча б на збори.

— Як життя у Петровому?

— Я й зараз на базі мешкаю, ми тут усі. Тут три метри до поля. Звісно, для молодих головна розвага тут – спорт, зайняті тільки футболом.

Адаптувався швидко, трьох людей я тут знав, плюс ще двоє знайомих знайшлося. Гарні хлопці всі.

— Ви з хлопцями засмутилися, коли перша команда не потрапила до плей-офф?

— Звісно, адже всі дуже хотіли, щоб потрапили. Але президент сказав: будемо далі працювати, поки команда не готова. І можна погодитися з цим.

Досьє

  • Народився у Славутичі, це у Київській області.
  • Перший тренер – Віктор Миколайович Бойко, мене батько відвів до секції. Я, виходить, грав у Славутичі до 17 років, а потім в Київ поїхав, у дубль Оболоні. Там рік пробув, і потім в першу команду.
  • Подобається мадридський Реал, а з футболістів — Марко Ройс.
  • Моя мрія — зіграти в єврокубках. Але спочатку можна в українській Прем’єр-лізі…



Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме

Добавить комментарий

Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?