УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ
Публикации
Лента новостей

Новий власник Ниви Вінниця — лідер ультрас
...

Дмитро Рогозюк, niva-v.com.ua
Хто такий Дмитро Рогозюк, і чому йому довелося спішно приймати друголіговий клуб?

24 грудня 2018 року із Вінниці пролунав сигнал SOS – за певною інформацією, клуб навіть надсилав у ПФЛ лист про виключення себе із членів організації, що означало б утрату професіонального статусу та зняття з Другої ліги. У підсумку клуб продовжив існування з новим власником. Ним став лідер місцевих ультрас, заряджаючий зелено-білого сектора Дмитро Рогозюк.

В інтерв’ю Sport Arena він розповів про те, як він прийняв клуб, що думає про його подальші плани та як буде відстоювати інтереси вінницького футболу і з точки зору клубу, і з точки зору гравців, і з точки зору вболівальників. 

«Можна буде стати членом народного клубу Нива»

– Ви – власник улюбленого клубу. Чи могли б колись таке уявити?

– Ні, чесно кажучи, подумати про таке б не міг. Але з подібним ми зустрічалися при відродженні вінницького футболу. Була ініціативна група, проводилися зустрічі з Вадимом Кудіяровим, уболівальницьким колективом. Коли створювалася Нива-В, йшов процес заявки на всеукраїнські турніри, ми всі працювали пліч-о-пліч і було таке відчуття причетності. 

– Які нині ваші функції – президентські?

– Ні, більшою мірою директорські. Ваш дзвінок застав мене якраз під час процесу переоформлення клубу. Багато паперової роботи. Все треба зробити правильно й чітко. 

– Давайте відволічемося від цього. Пригадаймо, коли ви почали фанатіти?

– Вперше почав ходити на стадіон ще школярем – десь у 2004-05 роках. Тоді Ниву очолював Володимир Безсонов. Була така хороша штука – із віддалених куточків міста вболівальників підвозили на стадіон автобусом. От я й їздив. Після того старався не пропускати жодної гри. Коли клуб зникав, із усіма сумував. Коли відроджувався – відразу ходив на стадіон. У 15 років потрапив у активне фанатське середовище, а вже через кілька років спробував себе в ролі заряджаючого. Так усе й пішло…

– Вінницька Нива постійно поруч із лідерами, але медалі та підвищення в класі обходять команду. 

– Давайте чесно: ми не те, що десь недопрацьовували, команда відштовхувалася від власних можливостей. Звісно, я суджу як уболівальник. Були й у нас свої ідеї, не всі вдалося втілити. Тому, розуміючи, що ідеї фанів – цінні, будемо старатися їх втілювати в життя. Вже зараз можна стати членом нашого клубу. Буде розширено мережу продажу квитків на матчі. І всі ці нововведення будуть втілені в життя вже із початком наступного кола чемпіонату. 

«Вовк заслуговує тільки на теплі слова»

– Василь Вовк як постать для вінницького футболу – як його оціните?

– Василь Васильович від нас заслуговує тільки на теплі слова. Це та людина, яка відродила футбол на Вінничині. Він підставив плече, вів клуб, поки мав таку змогу. І всі свої зобов’язання виконував – а коли настали у нього скрутні часи, він чесно сказав, що більше не зможе утримувати клуб. Це був чоловічий вчинок. 

– Як ви, як уболівальник команди, ставилися до його заяв про зняття Ниви з турніру? Таких було немало…

– Вовк – експресивна людина. Звісно, після перших двох разів ми дуже переживали. Але є ж інші джерела, де можна це все перевіряти. Далі ми вже знали, коли тривога, а коли можна продовжувати чекати наступного туру. Справжній дзвіночок прозвучав у кінці грудня, коли пішов лист від тодішнього директора Мартиновського в ПФЛ про зняття клубу. Ось у цей період пішли справжні хвилювання, це вже були не просто емоції керівника клубу. 

– І як реагували на цю ситуацію? Як вдалося спинити поїзд, що летів у прірву?

– Насправді відбулася проста чоловіча розмова – нічого такого особливого не було. За підсумками зустрічі за участі Вовка, Кудіярова, фанатських лідерів ми досягли домовленості, що не треба припиняти членство клубу в ПФЛ. Звісно, у нас непроста ситуація, але ми повернулися до давніх задумок щодо пошуку інвесторів. Поставили собі за мету за будь-яку ціну зберегти клуб. Шанси на це дуже великі. 

«Місцева влада забезпечує біля третини потреб клубу»

– Реалії українського футболу такі, що є лише три шляхи клубу, і щодалі – то менш реальні: або держава буде викидати гроші на професіональний спорт, або знайдеться великий босс, який покриє всі витрати, або досягнуть консенсусу й об’єднають зусилля кілька дрібних підприємців. Який із шляхів для вас оптимальний?

– Звичайно, всі ці три шляхи нами розглянуті. І ми не можемо вчепитися за один і лізти по ньому, як по канату. Добре було б знайти великого інвестора, який прийде із валізою грошей і все буде у нас в ажурі. Але в Україні – а в таких містах, як Вінниця, особливо – не обійдешся без діалогу із місцевою владою. І без її підтримки спорту як соціального проекту. 

– Такий діалог є?

– Є, хоча й не в такому обсязі, як нам би хотілося. Ми, до речі, не про гроші як такі лише ведемо мову: а допомогти вирішувати питання зі стадіоном? А забезпечити притік інвестицій у футбольний клуб? Це все залежить від доброї волі місцевої влади. Інвестори ж можуть або мати добру волю до футболу, або певні соціальні зобов’язання, на які їм вкаже влада. На жаль, у Вінниці таких людей не-ма-є. 

Ми не перший рік намагаємося цього добитися, але ніяк не можемо. Нема у Вінниці іншого настільки відвідуваного спортивного заходу, як футбольних матчів Ниви. Здається мені, у нас на один матч ходить більше людей, ніж на інші види разом узяті. Але підтримки у питаннях, про які я сказав, не вистачає. А буде вона – все у нас вийде. 

– Хоча б копійку від місцевої влади ФК Нива (Вінниця) отримує від обласної чи місцевої влади?

– Так. Є домовленості, які нікуди не ділися й не порушуються – 2 мільйони гривень виділяє нам на рік область. 

– Це третина річного бюджету клубу чи навіть менше?

– Для існування клубу в рік треба 5-6 мільйонів. 

«Я – вболівальник, для мене не фонтани головне»

– Всі ми знаємо, звідки родом президент та прем’єр-міністр України. З боку Порошенка, Гройсмана чи Roshen’у була якась підтримка?

– Наскільки я знаю, коли з ними на діалог виходили, то чули відповідь: «Нам футбол нецікавий». Всі нас підтравлюють: «Ваші, вінницькі, при владі!» Що нам відповідати? Показувати на «Донбас-Арену», яка з’явилася при «донецьких»?

– Зате у вас фонтани…

– Ну, так. Ми вдячні за ці фонтани, спасибі. Справді, це все є. Про нашу область тільки через них і говорять, багато туристів. Добре це – чи погано, вирішувати вам. Однак ви можете зрозуміти, що головне для мене, як уболівальника. Це точно не фонтан. 

– Давайте про те головне, що може зараз цікавити вболівальника. Невідомо, хто є головним тренером Ниви. Невідомо, хто буде грати навесні за команду. Невідомо, коли вихід із відпустки та де пройдуть збори. 

– Перше питання, яке вирішує керівництво клубу, це питання головного тренера. Ми ведемо діалоги, очікуємо від кандидатів на відповідь. Навіть на це фінансування у нас є кандидати. А от коли буде це призначення, новий головний тренер буде підбирати гравців, верстати календар підготовки і так далі. Найголовніше, що я розумію – керівництво не повинне лізти в роботу тренерів. У нас має бути спілкування, постійний контакт, але у кожного – своя робота. 

– Попереднє керівництво збиралося вирішити питання нового головного тренера до 31 грудня 2018 року. Зараз у нас, вважайте, середина січня нового року. Чи визначили для себе дедлайн, до коли треба визначитися із цим питанням?

– Давайте подумаємо. Упродовж двох тижнів має все стати ясно. Якраз призначимо тренера, він запустить збори і почне працювати. Зрозумійте, ми ж не пропонуємо людині 2 мільйони зарплати на рік, щоб вимагати відповіді негайно і зараз. У людини є свої плани, своя робота. І щоб вона сказала «так», треба, щоб все було зважено. 

«Ведемо перемовини з потенційними тренерами і сподіваємося максимально зберегти склад»

– А щодо складу?

– Ми будемо боротися за те, щоб зберегти футболістів. Якщо не буде змоги забезпечити їм умови для оплати праці, попрощаємося, подякуємо за роботу. 

– Їх на контракті 14?

– Так. 

– Ви не боїтеся, що втратите і їх, якщо дотягнеться до того терміну, коли вони зможуть розірвати угоди через заборгованість?

– Звісно, ми проінформовані про таку можливість. Спілкувалися з гравцями, перешкоджати їм не будемо, якщо вони захочуть скористатися таким пунктом – він є, його треба виконувати. Врешті-решт, це ж не те, що ми не хочемо виплачувати кошти, ми не можемо. Не з власної ініціативи ми це робимо. У нас справді скрутне становище. На сьогодні, будемо відверті, при тому фінансуванні, яке у нас є, нам не під силу буде втримати всіх гравців. 

– І коли збігає той термін, коли гравці зможуть розривати за боргами контракти?

– Десь 14-15 січня. Фактично, у нас двомісячна заборгованість буде за неігровий період. Якщо ж за цей час у нас щось зміниться в позитивну сторону, ми відразу вийдемо на гравців і спробуємо максимально залишити всіх лідерів, якщо вже не зможемо всіх. 

– Є кілька шляхів комплектації: запрошення іногородніх «легіонерів» чи пошук безіменних гравців у чемпіонаті області?

– Раз нема коштів – будемо шукати тих, хто хоче себе проявити. Самі знаємо, що є футболісти, які шукають такі варіанти. Отже, будемо орієнтуватися на Вінницю й область. 

А будуть кошти на пошук по всій Україні – будемо шукати. Самі розумієте, в Вінницю ніхто із майстрів не приїде, якщо їм не запропонують хороші умови. Будемо фінансово неконкурентоспроможні – програємо. 

– Чи є зараз вінницькі гравці із інших клубів, яких спробуєте повернути?

– Та ми б і раді. Ми читаємося в Інстаграмі із нашими футболістами, і я бачу, що є хлопці, хто грає у Польщі, Чехії. Не скажу, що клас футболу там вищий, але, напевно ж, у фінансовому плані нам з ними зараз не тягатися. Риба шукає, де глибше, а людина – де краще. 

– Процитую біографічну довідку про вас із сайту ФК Нива (Вінниця):

Дмитру Рогозюку – 25 років.

Відомий, як один із лідерів вінницьких ультрас.

Вища освіта, закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. Навчається в магістратурі Київського національного будівельного університету.

Призер чемпіонату країни із фрі-файту (українського національного виду змішаних єдиноборств).

Тепер уточнююче питання: який у вас досвід роботи в футболі та керівництві? 

– Щодо футболу – я ним займався до фрі-файту. Грав на позиції воротаря. Само собою, як уболівальник багато ходив на стадіон. Є кандидатом у майстри спорту. 

Щодо досвіду роботи – був військовослужбовцем, три роки служив за контрактом, був головним сержантом взводу. Два роки після цього займався підприємницькою та громадською діяльністю. 

Але ніколи не випадав із контексту життя ФК Нива – тісно спілкувався із Вовком та Кудіяровим, із командою. Їздив на матчі. Брав участь у роботі ініціативної групи із відродження клубу. Просто раніше не афішував цього, а тепер взяв на себе відповідальність. 



Добавить комментарий
Читайте также
18 февраля, 8:31
3745
14
18 февраля, 8:31
15 февраля, 11:47
946
2
15 февраля, 11:47
Сейчас обсуждают
  • Grzegorz21 февраля 2019, 18:25
    А почему нельзя выступить на турнире в России? Давайте я сразу с контраргументов зайду. 1) карьера профессионального спортсмена очень коротка. И как правило, это люди, которые с трудом самореализуются в чем-либо еще кроме спорта. Говоря проще, для многих из них что заработал пока соревновался, с тем и жизнь проживешь. Кто Юлии компенсирует упущенную материальную возможность, возможность продвинуться по карьерной лестнице? 2) Организо
    К записи: Журавок: «Я бы с радостью ездила и выступала в России»
    0 Ответить
  • Charmed21 февраля 2019, 18:18
    Можна і навчитися. Наприклад навчитися розділяти дружбу з людиною та розуміння, чому спортсменам не варто виступати на росії.
    К записи: Журавок: «Я бы с радостью ездила и выступала в России»
    0 Ответить
  • Grzegorz21 февраля 2019, 17:09
    Мне кажется вы как-то не так слово "комплекс" понимаете. россия - государство агрессор. Без обсуждений. Но это не значит, что мы обязаны ненавидеть все российское. У меня есть друзья россияне. И я умею разделять а) российский народ, страдающий от рук тех же уродцев, которые несут боль и горе на украинскую землю б) страну Россия, которая состоит из флоры, фауны, вод, полей и тд в) государство россия (не случайно с маленькой буквы написано) - к
    К записи: Журавок: «Я бы с радостью ездила и выступала в России»
    +1 Ответить
  • Pavel21 февраля 2019, 16:50
    Комплекс - малороса. Старший брат, мы братья, ни какой войны, все это алигархи придумали,хочу что б у нас был такой президент и т.д.
    К записи: Журавок: «Я бы с радостью ездила и выступала в России»
    +1 Ответить
  • Дмитрий21 февраля 2019, 16:31
    Молчание - золото! Молчи - за умного сойдешь. Хто мовчить - той троїх навчить. Эти пословицы должны стать девизом для наших недалеких спортсменов. Оно и понятно, постоянные физ. нагрузки, мозги кислородом годами обделенные.
    К записи: Журавок: «Я бы с радостью ездила и выступала в России»
    +6 Ответить
  • Pavel21 февраля 2019, 14:58
    и мозгов как у 5-ти летнего
    К записи: Роналду: «У меня 5 Кубков чемпионов, у Атлетико — 0»
    0 Ответить
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?