УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ
Публикации
Лента новостей

Остін Роджерс: «Потрапивши в Україну, думав: як грати на такому холоді?»
...

Остін Роджерс, instagram.com/austinrogersgoalkeeper01
Sport Arena інтерв'ює американського легіонера Остіна Роджерса, який приїхав до Білої Церкви, щоб грати в футбол.

Одна із найцікавіших сюжетних ліній зимового антракту в Другій лізі – поява американського легіонера в одному з найскромніших клубів дивізіону. У білоцерківський Арсенал-Київщину прибув 21-річний уродженець штату Ореґон Остін Роджерс – земляк творця Сімпсонів та Футурами Метта Ґрьонінґа та одного із засновників компанії Найк Філа Найта вважає, що виступ в Україну може дати йому серйозний поштовх у кар’єрі професіонального футболіста.

Напередодні чергового матчу білоцерківського Арсеналу-Київщини на Меморіалі Макарова ми поспілкувалися з потенційним новачком друголігового клубу. Роджерс розповів, як соцмережі допомогли йому прибути в Україну, що він найбільше запам’ятав за час виступів у Монголії та Албанії, а також до чого прагне, здійснюючи футбольну подорож Євразією.

«Якщо врахувати, що на Меморіалі Макарова ми граємо проти нижчих ліг та аматорів, то рівень українського футболу мене просто вразив»

– Остіне, це Арсенал-Київщина десь знайшов американського воротаря із чемпіонату Монголії, чи ти сам вийшов на білоцерківський клуб? Зізнаюся, це звучить не менш незвично…

– У мене було кілька друзів на Facebook, пов’язаних із цією командою. Я з ними поспілкувався, вони відправили інформацію щодо мене в клуб Арсенал-Київщина. Після цього ми кілька разів зідзвонювалися з президентом клубу і домовилися, що я приїду спробувати свої сили в Білій Церкві.

– Поясни свою мотивацію.

– Я хочу розвиватися як професіональний футболіст. Україна – держава з високим рівнем футболу. Я це відчув відразу. Я читав, що Арсенал-Київщина грає в Другій лізі, але коли приїхав сюди – був вражений, що у клубі все організовано за найвищим рівнем. Адміністрація створила дуже професійну атмосферу, де вся увага зосереджена на нашій роботі – футболі. Не можу сказати нічого, крім позитиву, про цей клуб. Вся команда змусила мене відчути себе бажаним гостем, і я отримую задоволення від ігор та тренувань. Я думаю, що цей клуб особливий – тут є амбіції, віра і потенціал.

– І як грається у такій команді?

– Добре! Я чув, що турнір, у якому ми беремо участь (Меморіал Макарова), збирає професіональні і любительські клуби. Тож, якщо тут Друга ліга та аматори так грають, то, я вважаю, рівень вашого футболу дуже хороший. Це мене навіть вразило.

– Тобі є з чим порівнювати: в Україну ти прибув після виступу в чемпіонатах Монголії та Албанії, а також переглядів у Греції, Австрії. Тут, в Україні, ми звикли описувати наш футбол, як потужний, спортивний, але не дуже технічний. Якщо порівнювати стиль гри з тим, який є на твоїй батьківщині та в інших чемпіонатах, де ти грав, то що відзначиш?

– Я був вражений рівнем гри в Україні: гравці сильні, не цураються жорстких зіткнень та відбору, грають чітко за тактикою, вони добре навчені переміщенням на полі. Я – американець: вдома ми теж звертали увагу на фізичну сторону гри, але європейський футбол все одно мене вразив. Гра в Греції і Албанії відкрила мені очі на футбол: на Балканах це передовсім боротьба, а вже потім футбольний матч. В Україні стиль дещо інакший, але він також європейський і змушує важко працювати на полі.

«Батько й двоє моїх братів – теж воротарі»

– Ти прибув до нас із Монголії. «Ого, – думаю, – принаймні, він розуміє наш алфавіт:)» Чи було для тебе несподіванкою, що на різних кінцях материка у таких різних народів може бути спільна абетка? Можеш прочитати щось на кирилиці?

– Звісно, суто візуально оцінив схожість і здивувався. Але я не дуже розібрався у монгольській мові, якщо чесно, адже наш тренер і власники у клубі Баянгол були англійцями, так що, на жаль, мені доведеться вивчати українську з нуля – у тому числі, й алфавіт. Але я готовий до цього.

– Звідки ідея здійснити майже таку поїздку, як Марко Поло? Що може спокусити американця на подорож Монголією, Албанією, Україною?

– Може здатися, що у мене репутація такого собі гравця-туриста, але я сприймаю футбол дуже серйозно. Футбол – це моя робота, тож іноді, як молодий професіонал, я повинен їхати туди, де є можливість себе проявити. Мені пощастило подорожувати по світу і грати за кілька великих клубів, всі вони допомогли мені вирости як гравцеві й людині. Але тепер я в пошуках клубу, що розділяє мої амбіції. Я хотів би залишитися тут надовго, щоб піднятися за своїм рівнем. Я бачу, що в Арсеналі-Київщині підібралися молоді фахівці – президент, головний тренер. У них також великі амбіції і є той драйв, який допомагає відбутися у футболі.

instagram.com/austinrogersgoalkeeper01

– Розкажи про маршрут своєї футбольної подорожі.

– Два роки тому пробував свої сили в Греції – був на перегляді в клубі ПАОК, після чого повернувся додому й грав за клуб Кіцап Пумас (в американському аналогу вашої Другої ліги). Потім пробувався ще у кількох клубах – зокрема, в Австрії. Грав у албанській Першій лізі за клуб Беса, а останнім часом виступав за клуб Баянгол, але він вилетів із вищого дивізіону Монголії.

– У США є НФЛ, НХЛ, НБА, бейсбольна ліга. Чому ти вибрав саме європейський футбол?

–  Мій батько, Ґленн, був професійним воротарем клубу Портленд Тімберс, а кожен хлопчик хоче бути схожим на свого батька. Хоча, до речі, я спершу не грав воротарем, аж поки мені не виповнилося 12 років. Якось ми з татом грали в футбол, він пробив м’ячем у мій бік, а я спритно спіймав. Тож, природно, далі він почав тренувати мене саме як воротаря. Я швидко привернув увагу провідних команд нашого штату, почав грати за шкільні команди.

– І як твоя родина реагує на такі подорожі у твоїй футбольній кар’єрі?

– Розумієте, мої батьки зустрілися через футбол, так що вони підтримують цю мою задумку з усім серцем. Це зараз мій тато працює в бізнесі, а моя мама – директором школи. А загалом-то у нас цілком футбольна родина. Мій старший брат був найкращим воротарем в університеті, і мій молодший брат теж воротар. Ми – божевільна сім’я воротарів:)

– У США є свій чемпіонат МЛС – погодься, пройди ти туди, і євразійських подорожей могло б і не бути. Коли й чому вирішив поїхати за кордон?

– Це тут, в Україні, молоді гравці мають багато можливостей, щоб грати професійно: якщо у вас є талант, ви можете приєднатися до академії і рости у професіональному клубі. А у нас, у Портленді, ще кілька років тому такої можливості не було: коли я починав виступи, Тімберс ще не відродилися. Тож я повинен був починати з невеликого клубу за дуже невелику зарплату, перш ніж мене помітили б. Я побував у Нью-Йорк Космос з NASL, пробував їздити й на інші перегляди. Однак молоді американці мріють зробити успішну кар’єру в Європі, так як футбол тут більш серйозного рівня.

«Найбільше мені запам’яталося монгольське весілля»

– Перегляд в ПАОК – найбільший твій шанс. Чому греки не підписали з тобою контракт?

– Заради справедливості, скажу, що я дуже добре показав себе в ПАОКу: я був у відмінній формі, та й після контрольних матчів тренери хвалили. Чому у підсумку мене не підписали? Думаю, тут сукупність причин: мій поганий агент, мій юний вік, мій американський паспорт. Я міг би, звичайно, поїхати на перегляд у менш імениті місцеві клуби, але Греція була в не найкращому фінансовому положенні, щоб давати шанс молодому американському воротареві.

На щастя, мені випав іще один європейський шанс. Албанія завжди буде в моєму серці, у мене залишилося багато чудових друзів там, я зберігаю якнайкращі спогади про виступи в клубі Беса. Це була прекрасна можливість для мого, щоб грати за першу для мене футбольну команду на належному професійному клубі. Мені настільки там сподобалося, що я планую відвідати албанських друзів найближчим часом.

Беса фінішувала у підсумку сьомою серед десяти команд албанської першої ліги (пропустила, до речі, менше за всіх у другій половині таблиці). Але так вийшло, що у мене з’явився інший варіант.

– Та ще й який! Рідко який футболіст переходить із Албанії до Монголії, я думаю. Звідки такий поворот?

– Запрошував Баянгол – клуб, який недавно піднявся у місцеву Прем’єр-лігу. Знову ж таки, там були англомовні власники й тренери. Та й Монголія як країна – це дуже цікаво для американця. Мені було цікаво дізнаватися про велику історію країни, любуватися місцевою природою.

– А як щодо монгольського футболу? Судячи за відео, він не дуже популярний серед місцевих і за рівнем далекий від того, що ми звикли бачити у Європі…

– Як мені здалося, монгольський чемпіонат в значній мірі залежить від іноземних гравців, які прибувають, щоб зробити лігу цікавішою. Я думаю, що в найближчі 10 років чемпіонат там буде швидко рости, оскільки все більше власників вкладають гроші в тренерів, гравців та інфраструктуру.

– І як тобі жилося у цій країні?

Остін Роджерс, instagram.com/austinrogersgoalkeeper01

– Дуже навіть непогано. У мене було чимало друзів, за нашу команду грало кілька англомовних хлопців. Я був запрошений до одного з моїх друзів на справжнє монгольське весілля: він – нігерієць, вона – монголка. Сім’я, здається, була абсолютно шокована тим, що він не монгол, і трохи навіть засмучена. Але ми закінчили величезною вечіркою, і в підсумку наче як всі здружилися й знайшли спільну мову.

«Виграти приз, яким раніше володіли Шовковський та Бойко? Чому б і ні?»

– І ось ти прилітаєш в Україну після Монголії. Яке твоє перше враження?

– Ох! Було настільки неймовірно холодно, що я весь час задавався питанням: як ми будемо грати на такому морозі!? Але, на щастя, пізніше потеплішало, а ще виявилося, що тут вдосталь полів зі штучним покриттям. Словом, хоч тут і зима, але можна нормально грати в футбол.

– Скільки твоїх нових друзів в Арсеналі-Київщині можуть поговорити з тобою англійською мовою?

– Два з половиною:) Ми спілкуємося ламаною англійською, але розуміємо одне одного.

– Які місця встиг відвідати в Києві? Дай вгадаю: традиційний набір туриста – Майдан, Дніпровська набережна, НСК Олімпійський?

– По Києву я мав змогу прогулятися тільки на один день, так що пройшовся центром міста, але цього вистачило, щоб я відразу закохався в місто! Воно абсолютно прекрасне! Потрошку освоююся й у Білій Церкві – тут є театр, кілька стадіонів, все необхідне для роботи й дозвілля.

– Що звичайний американець знає про Україну і що з цього справдилося, коли ти своїми очима побачив нашу державу?

– У нас часто плутають Росію та Україну, тож, якщо чесно, ми не знаємо особливо багато про специфіку вашої держави.

– Що знав про український футбол, перш ніж сюди прибути?

– Поки сюди не прибув – я не особливо цікавився українськими гравцями та клубами, але коли з’явився варіант з клубом Арсенал-Київщина, я присвятив кілька годин цій темі. Читав про Євро-2012, участь українських клубів у єврокубках.

– Ти – перший в історії Меморіалу Макарова американський гравець. Цікаво тобі брати участь в цьому турнірі?

– Однозначно. Тим більше, що від моїх виступів тут залежить, чи залишуся я в Арсеналі-Київщини – тож я для себе кожен матч сприймаю як дуже важливий. Мені сказали, що ми мали стартувати з командою Першої ліги – більш високого дивізіону. І, як мені здалося, наша команда дуже гідно протистояла супернику з більш високої ліги.

Мені приємно, що тренери довірили мені відразу ж вийти в стартовому складі проти сильного суперника. Я відіграв один тайм і сподіваюся, що добре себе показав у дебютній грі. Так, на останніх секундах наша команда втратила очко, але ж це тренувальна гра по суті, так? Вважаю, що добре себе проявити проти суперника із більш високої ліги – це добре. Я цілком задоволений грою в Арсеналі-Київщині та в Україні.

– Олег Макаров був відомим українським воротарем, і приз його імені на цьому турнірі завойовували такі відомі воротарі, як Денис Бойко, Артем Кичак, Всеволод Романенко і сам Олександр Шовковський. Остіну Роджерсу до снаги взяти цей трофей?

– А чому б і ні? Я наполегливо працюю й сприймаю футбол дуже серйозно. Насолоджуватись футболом – це найкращий спосіб зберегти хорошу форму й проявити себе у цій грі. До речі, цей список, що ти навів, вражає. Я з великою повагою ставлюся до колишніх воротарів Динамо: будь-хто, кому вдалася тривала кар’єра в клубі такого рангу, повинен бути гравцем великого таланту й великою людиною зі справжнім спортивним характером.

– Тренерський штаб Арсеналу-Київщини уже мав з тобою розмову щодо майбутньої співпраці?

– Ми зустрінемося вже після турніру й обговоримо, які у нас є варіанти. Я чув, що за гравця-легіонера треба платити грошовий внесок в федерацію – зараз очікую, що скаже клуб і як це можна вирішити. Контракт на цей момент я ще не підписував, але, після того, що я побачив, мені ще цікавіше спробувати свої сили в Україні.



Добавить комментарий
Читайте также
18 февраля, 8:31
3740
14
18 февраля, 8:31
16 февраля, 16:23
729
16 февраля, 16:23
15 февраля, 11:47
946
2
15 февраля, 11:47
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?