Sportarena

Остін Роджерс: «Потрапивши в Україну, думав: як грати на такому холоді?»

Sport Arena інтерв'ює американського легіонера Остіна Роджерса, який приїхав до Білої Церкви, щоб грати в футбол.

Остін Роджерс: «Потрапивши в Україну, думав: як грати на такому холоді?» - Вторая лига Украины

Остін Роджерс, instagram.com/austinrogersgoalkeeper01

Одна із найцікавіших сюжетних ліній зимового антракту в Другій лізі – поява американського легіонера в одному з найскромніших клубів дивізіону. У білоцерківський Арсенал-Київщину прибув 21-річний уродженець штату Ореґон Остін Роджерс – земляк творця Сімпсонів та Футурами Метта Ґрьонінґа та одного із засновників компанії Найк Філа Найта вважає, що виступ в Україну може дати йому серйозний поштовх у кар’єрі професіонального футболіста.

Напередодні чергового матчу білоцерківського Арсеналу-Київщини на Меморіалі Макарова ми поспілкувалися з потенційним новачком друголігового клубу. Роджерс розповів, як соцмережі допомогли йому прибути в Україну, що він найбільше запам’ятав за час виступів у Монголії та Албанії, а також до чого прагне, здійснюючи футбольну подорож Євразією.

«Якщо врахувати, що на Меморіалі Макарова ми граємо проти нижчих ліг та аматорів, то рівень українського футболу мене просто вразив»

– Остіне, це Арсенал-Київщина десь знайшов американського воротаря із чемпіонату Монголії, чи ти сам вийшов на білоцерківський клуб? Зізнаюся, це звучить не менш незвично…

– У мене було кілька друзів на Facebook, пов’язаних із цією командою. Я з ними поспілкувався, вони відправили інформацію щодо мене в клуб Арсенал-Київщина. Після цього ми кілька разів зідзвонювалися з президентом клубу і домовилися, що я приїду спробувати свої сили в Білій Церкві.

– Поясни свою мотивацію.

– Я хочу розвиватися як професіональний футболіст. Україна – держава з високим рівнем футболу. Я це відчув відразу. Я читав, що Арсенал-Київщина грає в Другій лізі, але коли приїхав сюди – був вражений, що у клубі все організовано за найвищим рівнем. Адміністрація створила дуже професійну атмосферу, де вся увага зосереджена на нашій роботі – футболі. Не можу сказати нічого, крім позитиву, про цей клуб. Вся команда змусила мене відчути себе бажаним гостем, і я отримую задоволення від ігор та тренувань. Я думаю, що цей клуб особливий – тут є амбіції, віра і потенціал.

– І як грається у такій команді?

– Добре! Я чув, що турнір, у якому ми беремо участь (Меморіал Макарова), збирає професіональні і любительські клуби. Тож, якщо тут Друга ліга та аматори так грають, то, я вважаю, рівень вашого футболу дуже хороший. Це мене навіть вразило.

– Тобі є з чим порівнювати: в Україну ти прибув після виступу в чемпіонатах Монголії та Албанії, а також переглядів у Греції, Австрії. Тут, в Україні, ми звикли описувати наш футбол, як потужний, спортивний, але не дуже технічний. Якщо порівнювати стиль гри з тим, який є на твоїй батьківщині та в інших чемпіонатах, де ти грав, то що відзначиш?

– Я був вражений рівнем гри в Україні: гравці сильні, не цураються жорстких зіткнень та відбору, грають чітко за тактикою, вони добре навчені переміщенням на полі. Я – американець: вдома ми теж звертали увагу на фізичну сторону гри, але європейський футбол все одно мене вразив. Гра в Греції і Албанії відкрила мені очі на футбол: на Балканах це передовсім боротьба, а вже потім футбольний матч. В Україні стиль дещо інакший, але він також європейський і змушує важко працювати на полі.

«Батько й двоє моїх братів – теж воротарі»

– Ти прибув до нас із Монголії. «Ого, – думаю, – принаймні, він розуміє наш алфавіт:)» Чи було для тебе несподіванкою, що на різних кінцях материка у таких різних народів може бути спільна абетка? Можеш прочитати щось на кирилиці?

– Звісно, суто візуально оцінив схожість і здивувався. Але я не дуже розібрався у монгольській мові, якщо чесно, адже наш тренер і власники у клубі Баянгол були англійцями, так що, на жаль, мені доведеться вивчати українську з нуля – у тому числі, й алфавіт. Але я готовий до цього.

– Звідки ідея здійснити майже таку поїздку, як Марко Поло? Що може спокусити американця на подорож Монголією, Албанією, Україною?

– Може здатися, що у мене репутація такого собі гравця-туриста, але я сприймаю футбол дуже серйозно. Футбол – це моя робота, тож іноді, як молодий професіонал, я повинен їхати туди, де є можливість себе проявити. Мені пощастило подорожувати по світу і грати за кілька великих клубів, всі вони допомогли мені вирости як гравцеві й людині. Але тепер я в пошуках клубу, що розділяє мої амбіції. Я хотів би залишитися тут надовго, щоб піднятися за своїм рівнем. Я бачу, що в Арсеналі-Київщині підібралися молоді фахівці – президент, головний тренер. У них також великі амбіції і є той драйв, який допомагає відбутися у футболі.

instagram.com/austinrogersgoalkeeper01

– Розкажи про маршрут своєї футбольної подорожі.

– Два роки тому пробував свої сили в Греції – був на перегляді в клубі ПАОК, після чого повернувся додому й грав за клуб Кіцап Пумас (в американському аналогу вашої Другої ліги). Потім пробувався ще у кількох клубах – зокрема, в Австрії. Грав у албанській Першій лізі за клуб Беса, а останнім часом виступав за клуб Баянгол, але він вилетів із вищого дивізіону Монголії.

– У США є НФЛ, НХЛ, НБА, бейсбольна ліга. Чому ти вибрав саме європейський футбол?

–  Мій батько, Ґленн, був професійним воротарем клубу Портленд Тімберс, а кожен хлопчик хоче бути схожим на свого батька. Хоча, до речі, я спершу не грав воротарем, аж поки мені не виповнилося 12 років. Якось ми з татом грали в футбол, він пробив м’ячем у мій бік, а я спритно спіймав. Тож, природно, далі він почав тренувати мене саме як воротаря. Я швидко привернув увагу провідних команд нашого штату, почав грати за шкільні команди.

– І як твоя родина реагує на такі подорожі у твоїй футбольній кар’єрі?

– Розумієте, мої батьки зустрілися через футбол, так що вони підтримують цю мою задумку з усім серцем. Це зараз мій тато працює в бізнесі, а моя мама – директором школи. А загалом-то у нас цілком футбольна родина. Мій старший брат був найкращим воротарем в університеті, і мій молодший брат теж воротар. Ми – божевільна сім’я воротарів:)

– У США є свій чемпіонат МЛС – погодься, пройди ти туди, і євразійських подорожей могло б і не бути. Коли й чому вирішив поїхати за кордон?

– Це тут, в Україні, молоді гравці мають багато можливостей, щоб грати професійно: якщо у вас є талант, ви можете приєднатися до академії і рости у професіональному клубі. А у нас, у Портленді, ще кілька років тому такої можливості не було: коли я починав виступи, Тімберс ще не відродилися. Тож я повинен був починати з невеликого клубу за дуже невелику зарплату, перш ніж мене помітили б. Я побував у Нью-Йорк Космос з NASL, пробував їздити й на інші перегляди. Однак молоді американці мріють зробити успішну кар’єру в Європі, так як футбол тут більш серйозного рівня.

«Найбільше мені запам’яталося монгольське весілля»

– Перегляд в ПАОК – найбільший твій шанс. Чому греки не підписали з тобою контракт?

– Заради справедливості, скажу, що я дуже добре показав себе в ПАОКу: я був у відмінній формі, та й після контрольних матчів тренери хвалили. Чому у підсумку мене не підписали? Думаю, тут сукупність причин: мій поганий агент, мій юний вік, мій американський паспорт. Я міг би, звичайно, поїхати на перегляд у менш імениті місцеві клуби, але Греція була в не найкращому фінансовому положенні, щоб давати шанс молодому американському воротареві.

На щастя, мені випав іще один європейський шанс. Албанія завжди буде в моєму серці, у мене залишилося багато чудових друзів там, я зберігаю якнайкращі спогади про виступи в клубі Беса. Це була прекрасна можливість для мого, щоб грати за першу для мене футбольну команду на належному професійному клубі. Мені настільки там сподобалося, що я планую відвідати албанських друзів найближчим часом.

Беса фінішувала у підсумку сьомою серед десяти команд албанської першої ліги (пропустила, до речі, менше за всіх у другій половині таблиці). Але так вийшло, що у мене з’явився інший варіант.

– Та ще й який! Рідко який футболіст переходить із Албанії до Монголії, я думаю. Звідки такий поворот?

– Запрошував Баянгол – клуб, який недавно піднявся у місцеву Прем’єр-лігу. Знову ж таки, там були англомовні власники й тренери. Та й Монголія як країна – це дуже цікаво для американця. Мені було цікаво дізнаватися про велику історію країни, любуватися місцевою природою.

– А як щодо монгольського футболу? Судячи за відео, він не дуже популярний серед місцевих і за рівнем далекий від того, що ми звикли бачити у Європі…

– Як мені здалося, монгольський чемпіонат в значній мірі залежить від іноземних гравців, які прибувають, щоб зробити лігу цікавішою. Я думаю, що в найближчі 10 років чемпіонат там буде швидко рости, оскільки все більше власників вкладають гроші в тренерів, гравців та інфраструктуру.

– І як тобі жилося у цій країні?

Остін Роджерс, instagram.com/austinrogersgoalkeeper01

– Дуже навіть непогано. У мене було чимало друзів, за нашу команду грало кілька англомовних хлопців. Я був запрошений до одного з моїх друзів на справжнє монгольське весілля: він – нігерієць, вона – монголка. Сім’я, здається, була абсолютно шокована тим, що він не монгол, і трохи навіть засмучена. Але ми закінчили величезною вечіркою, і в підсумку наче як всі здружилися й знайшли спільну мову.

«Виграти приз, яким раніше володіли Шовковський та Бойко? Чому б і ні?»

– І ось ти прилітаєш в Україну після Монголії. Яке твоє перше враження?

– Ох! Було настільки неймовірно холодно, що я весь час задавався питанням: як ми будемо грати на такому морозі!? Але, на щастя, пізніше потеплішало, а ще виявилося, що тут вдосталь полів зі штучним покриттям. Словом, хоч тут і зима, але можна нормально грати в футбол.

– Скільки твоїх нових друзів в Арсеналі-Київщині можуть поговорити з тобою англійською мовою?

– Два з половиною:) Ми спілкуємося ламаною англійською, але розуміємо одне одного.

– Які місця встиг відвідати в Києві? Дай вгадаю: традиційний набір туриста – Майдан, Дніпровська набережна, НСК Олімпійський?

– По Києву я мав змогу прогулятися тільки на один день, так що пройшовся центром міста, але цього вистачило, щоб я відразу закохався в місто! Воно абсолютно прекрасне! Потрошку освоююся й у Білій Церкві – тут є театр, кілька стадіонів, все необхідне для роботи й дозвілля.

– Що звичайний американець знає про Україну і що з цього справдилося, коли ти своїми очима побачив нашу державу?

– У нас часто плутають Росію та Україну, тож, якщо чесно, ми не знаємо особливо багато про специфіку вашої держави.

– Що знав про український футбол, перш ніж сюди прибути?

– Поки сюди не прибув – я не особливо цікавився українськими гравцями та клубами, але коли з’явився варіант з клубом Арсенал-Київщина, я присвятив кілька годин цій темі. Читав про Євро-2012, участь українських клубів у єврокубках.

– Ти – перший в історії Меморіалу Макарова американський гравець. Цікаво тобі брати участь в цьому турнірі?

– Однозначно. Тим більше, що від моїх виступів тут залежить, чи залишуся я в Арсеналі-Київщини – тож я для себе кожен матч сприймаю як дуже важливий. Мені сказали, що ми мали стартувати з командою Першої ліги – більш високого дивізіону. І, як мені здалося, наша команда дуже гідно протистояла супернику з більш високої ліги.

Мені приємно, що тренери довірили мені відразу ж вийти в стартовому складі проти сильного суперника. Я відіграв один тайм і сподіваюся, що добре себе показав у дебютній грі. Так, на останніх секундах наша команда втратила очко, але ж це тренувальна гра по суті, так? Вважаю, що добре себе проявити проти суперника із більш високої ліги – це добре. Я цілком задоволений грою в Арсеналі-Київщині та в Україні.

– Олег Макаров був відомим українським воротарем, і приз його імені на цьому турнірі завойовували такі відомі воротарі, як Денис Бойко, Артем Кичак, Всеволод Романенко і сам Олександр Шовковський. Остіну Роджерсу до снаги взяти цей трофей?

– А чому б і ні? Я наполегливо працюю й сприймаю футбол дуже серйозно. Насолоджуватись футболом – це найкращий спосіб зберегти хорошу форму й проявити себе у цій грі. До речі, цей список, що ти навів, вражає. Я з великою повагою ставлюся до колишніх воротарів Динамо: будь-хто, кому вдалася тривала кар’єра в клубі такого рангу, повинен бути гравцем великого таланту й великою людиною зі справжнім спортивним характером.

– Тренерський штаб Арсеналу-Київщини уже мав з тобою розмову щодо майбутньої співпраці?

– Ми зустрінемося вже після турніру й обговоримо, які у нас є варіанти. Я чув, що за гравця-легіонера треба платити грошовий внесок в федерацію – зараз очікую, що скаже клуб і як це можна вирішити. Контракт на цей момент я ще не підписував, але, після того, що я побачив, мені ще цікавіше спробувати свої сили в Україні.


Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena