«Якби прибули на пару хвилин пізніше – вже б не було кого рятувати». Екс-гравець Ниви — про роботу в поліції

Все було, як у поліцейському серіалі – телефонний виклик, побутовий інцидент, ножове поранення. Наприкінці денної зміни «копи» вирушили на виклик, де бійки не було, але після спроби суїциду чоловік стікав кров’ю. Лейтенант роти 2 батальйону 1 Управління Патрульної Поліції міста Тернопіль Олександр Мдинарадзе кинувся йому на допомогу, обеззброїв, щоб не дати йому позбавити себе життя, а потім затиснув небезпечні рани на шиї. І так тримав, поки не прибула швидка медична допомога.

Як виявилося пізніше, патрульний врятував нещасному потерпілому життя. І це лише одна із численних історій у щоденній роботі лейтенанта Мдинарадзе. Колишнього футболіста тернопільської Ниви, який відбігав за цю команду в ПФЛ 50 матчів, забивши 1 м’яч.

— Олександре, ось цей випадок, який трапився з вами цієї зими – це рідкість чи робота патрульного не дає нудьгувати?

— Якщо чесно, цікавих випадків було багато: як веселих, так і не дуже. Наприклад, одного разу викликала поліцію старенька бабця, якій була потрібна допомога. Коли ми приїхали та спитали, що сталось – вона говорить, що поруч з нею завжди сім духів, які заважають їй жити…

Також із цікавого можу пригадати, як невідомий чоловік із сокирою в руках зайшов в квартиру до іншого чоловіка та хотів нею вдарити. Останній зміг втекти з квартири і викликав нас. Приїхавши, ми побачили, що двері були закриті зсередини. Спільно із працівниками МНС розпиляли їх, залетіли всередину і затримали чоловіка.

Або, пригадую, як їхали на сімейне насильство, а коли приїхали – почули, як за дверима стару жінку почав бити її син. Ми відразу ж зламали двері, зайшли в квартиру і затримали чоловіка. Можливо, якби прибули на пару хвилин пізніше – вже б не було кого рятувати…

— Що серед викликів було найбільш неочікуваним?

— Щось неочікуване буває дуже рідко, оскільки коли їду на виклики – очікую найгіршого, і коли так стається, то, в принципі, до цього готовий. Мабуть, винятком було, коли ми їхали на бійку в квартирі. Приїхавши, бійку цю розборонили. А під час спілкування з учасниками – один з чоловіків тихенько вийшов на кухню… Я одразу ж пішов за ним і, зайшовши, побачив, як той схопив ніж і почав кричати, що всіх поріже! Тоді на кухню зайшов напарник, і через секунду чоловік вже лежав на землі.

— Чи вплинув футбол на вашу службу?

— Футбол взагалі зіграв дуже велику роль у моєму житті. Працездатність, терпіння і дисципліна – все це загартовувалось в спорті, а перенеслось в роботу в поліції. Також завдяки футболу свою юність я провів на тренуваннях, а не в поганих компаніях невідомо де…

— Як напарники ставляться до того, що ви – екс-футболіст?

— На те, що я грав у футбол, у поліції ніхто особо не звертає уваги. Тим більш, грав я тільки в місцевій команді, Нива (Тернопіль), тому не всі знають про те, хто там грав і на якій позиції. Частіше прості люди, до яких я приїжджаю, впізнають мене через футбольну кар’єру.

— У поліції у вас постійний напарник?

— Ні, вони в мене дуже часто міняються. Хоча, були певні періоди, коли мене ставили з одною людиною. Але, на жаль, їх переводили в інші відділи, а я продовжив нести службу на вулицях.

— А чи знайомі з іншими футболістами-патрульними?

— Так, щоб особиливо когось знати – ні. Але в нашому управлінні є колишній футболіст, який раніше займався футболом професійно. Це Степан Клекот, екс-гравець ФК Тернопіль. Як футболіст, так і патрульний він – дуже хороший. Більше, на жаль, не знаю нікого.

— Чи слідкуєте за футболом? Які команди улюблені?

— За футболом слідкую, оскільки це – мій улюблений вид спорту. Лондонський Арсенал, Динамо (Київ) і Нива (Тернопіль) – мої улюблені клуби, за якими я часто спостерігаю і стараюсь не пропускати їхні ігри!

— Не виникає бажання повернутися?

— Бажання повернутись інколи є – коли пригадую емоції перед іграми, виїзди, атмосферу в команді, радість після виграного матчу. Але, разом із тим, пригадуєш, скільки проблем в українському футболі… Скільки тренерів, які думають, що вони вміють тренувати, а насправді тренування схоже на урок фізкультури… Відсутність інфраструктури… Одразу ж бажання кудись зникає.

— Спортивну форму якось підтримуєте? Можливо, захоплюєтесь чимось ще?

— Стараюсь підтримувати форму в тренажерному залі. Щодо футболу, то в нашому Управлінні є футбольна команда, якою ми беремо участь в різних змаганнях в області – завжди займаємо високі місця. Також збираємось, щоб просто побігати раз в тиждень між собою. З інших видів спорту, які мені подобаються, можу виділити також баскетбол. У хорошу погоду з друзями любимо збиратись, щоб пограти.

— На завершення запитаємо, як справи у вашого батька – колишнього президента Ниви Автанділа Мдинарадзе? Чи можливе його повернення до футболу?

— У батька, слава Богу, все добре. У футбол вертатись він поки не планує – думаю, зараз у нього є інші справи.