Набридло. Коли український футбол майже знаходить своє «я», зарплати футболістів зменшуються, а низькоякісних і незрозумілих легіонерів/тренерів майже нема, хтось таки плюне в загальну миску. На перший погляд зіпсувати картину нереально – куди ж далі? Здається, прийшов час адекватних рішень й помірних поглядів, а гонка «грошовитих мішків» і феномен дурного менеджменту мусить зникнути. І хоча перше – на межі, та друге проросло занадто глибоко. Не так просто позбутися, не так легко забути…

Ти починаєш сезон з тренером, який побудував цю команду. З незрозумілих причин виганяєш його геть. Запрошуєш 29-річного нікому невідомого аргентинця, але й він тобі не підходить. «Зміни напрямків», «продовження європейського вектору», «італійська модель розвитку клубу»… Ви серйозно взагалі?

Клуб, який менше, аніж за півсезону, двічі змінює головних тренерів й прикривається «векторами» й «реструктуризаціями», нагадує цирк. Щоправда, там всі дії робляться з однією чітко сформульованою метою – насмішити, розвеселити, довести до екстазу. Яка мета керівників Зірки? Перша шістка? Виховання футболістів? Вихід на ринкову модель розвитку клубу? Ааааааа. Повторюсь: ви зараз серйозно? Фарс, трагікомедія, божевільня – виберіть потрібне слово, і точно не помилитеся.

Гаразд, в сторону емоції. Треба бодай спробувати оцінити те, що відбулося – виважено, тверезо й вдумливо. Іноді трапляються ситуації, коли клуб за короткий проміжок часу змінює кількох тренерів. Причини можуть бути різними – від поганих результатів до незмістовної гри, від непорозумінь між керівництвом до фінансових проблем. Якщо говорити про Зірку, то жоден із цих пунктів не підходить ані під звільнення Лавриненка, ані — Друді.

Звільнення обох – сюжети, створені за одним сценарієм. Чому попрощалися з Лавриненком, конкретно ніхто не пояснив. Чому вказали на двері Друді – також. Та першого по-доброму шкода, а другого – ні. Перший створив цю команду, вивів у вищу лігу й навіть не отримав можливості на належний шанс. Другий – просто не зіпсував вже створене.

Ніхто не збирається лізти в кишеню, голову й серце Максиму Березкіну – це його клуб, він фінансується його грошима. В один прекрасний момент президенту все набридне, й ніхто йому слова не скаже. Як і зараз: це – його справа. Шкода, але це правда. Єдине – треба хоча б постаратися зрозуміти його рішення, знайти причини, віднайти той вже славнозвісний «вектор».

Отож:

• В команду приходить багатообіцяючий аргентинський тренер. «Під нього» підписують шістьох новачків, чотири з котрих – легіонери. Зірка починає перемагати, при цьому не змінюючи стилю гри, який був при Лавриненку. Той же контроль м’яча, швидкі фланги й проблеми в центральній зоні (Айтор їх не вирішив). Різниця з командою Лавриненка – почав приходити результат;
• у клубі постійно заявляють про першу шістку. Сьогодні відставання від Чорноморця складає 8 очок. Відставання солідне, але цілком некатастрофічне з огляду на зміну тренерського штабу, прихід шістьох новачків й нерозуміння футболістами рішення президента. Вони любили Лавриненка – тепер їх чомусь тренують Друді з Догадайлом. Зрозуміти, звикнути й заспокоїтися, погодьтеся, важкувато;
• Лавриненку не дали часу, але факт залишається фактом – тренер залишив команду в зоні вильоту, а Друді зумів звідти вибратися (правда, без дисциплінарних санкції стосовно Карпат і Дніпра позиції Зірки були б куди хиткішими). Провалів у грі також не було – команда виступала рівно й стабільно;
• про фінансові проблеми Зірки не чутно. Про непорозуміння між тренерським штабом і керівництвом – також. Коли йшов Лавриненко, то публічно передав «естафетну паличку» Друді. Коли йшов Друді, то зробив таке ж з Монарьовим. Вже колишні тренери на якийсь час залишилася в клубі, давали поради наступникам й цивілізовано та без скандалів говорили «До побачення!». Це добре, але й водночас – дивно. Значить, розбіжностей не було, чи як? Зрозуміти, в чому ж причина – неможливо. Залишається лише будувати замки з гіпотез, припущень й здогадок.

Можна сказати точно, що єдиний, кому справді довіряє Максим Березкін – Віктор Догадайло. Він і спортивний директор, і тренер чи не всіх команд у клубі, і селекціонер. Догадайло знав про те, що Друді піде з Зірки раніше, аніж виконавчий директор клубу Андрій Перевозник. Ця інформація крутилася в Кропивницькому ще два тижні тому, але результат з’явився лише зараз.

Цікаво, чому Догадайло не став головним тренером? Тренувальним процесом першої команди з приходом Друді керував саме він, його слова в кадрових рішеннях, тактичних побудовах і трансферних питаннях було далеко не останнім. Саме він зробив із номінального центрбека Айтора опорного півзахисника, саме він був ініціатором запрошення «заплямованого» Ігоря Калініна, саме він і буде правою рукою Монарьова. Хоча це ще питання: хто кому допомагатиме насправді?

Тут знову виникає жорстке нерозуміння ситуації. Чому Догадайло не став головним тренером ще у серпні? Чому він не очолив команду тепер? Для чого призначати молодих і недосвідчених, залишаючи в затінку того, хто майже все вирішує? Ох, ще не перевелися в українському футболі «сірі кардинали» й закулісні ігри…

Це смішно й весело рівно до того моменту, поки команда не вийде на футбольне поле. В колективі можуть не сприйняти дані пертурбації. Якщо українські футболісти потроху звикають до такого (шкода), то легіонери – сумнівно (логічно). В них, як і в Монарьова, є час до зими, аби визначитися й дати результат. Або ж ні.

Тоді Зірка знову змінить вектор і поставить головним тренером «пішака», якого з тилу прикриватиме хтось солідніший, а той, відповідно, може покластися на «сильне плече» ще далі. Правда, незрозуміло, навіщо ж це гросмейстеру?