Фещук: «Дачія подобається амбітними завданнями»

Максим Фещук (справа), facebook.com/lyundovskyy
Український легіонер Максим Фещук, котрий після виступів за карагандинський Шахтар змінив Казахстан на Молдову, розповів про обставини переходу в Дачію та завдання своєї нової команди.

Після розставання з Говерлою досвідчений нападник Максим Фещук став легіонером. Він провів досить плідне півріччя у карагандинському Шахтареві, допомігши недавньому учасникові єврокубків у вирішенні поточних завдань у чемпіонаті Казахстану. Взимку подейкували, що Максим разом із Кополовцем може приєднатися до зіркової компанії Алієва та Шацьких у команді Рух (Винники), однак насправді у його професіональній кар’єрі настав новий поворот. Уже сьогодні разом зі своїм агентом Олексієм Люндовським Фещук був представлений у якості нового гравця молдавської Дачії – 6-разового призера місцевого чемпіонату, який прагне до першого за останні п’ять років чемпіонського титулу.

– Максиме, чим цікавий для вас молдавський варіант і які завдання ставите перед собою у Дачії?

– По-перше, я дуже задоволений, що опинився у цьому клубі. Мене тут добре прийняли. Керівництво клубу досить амбіційне, тут ставлять найвищі завдання. Мені цього дуже не вистачало – боротися за чемпіонство, мати нові спортивні виклики перед собою. Тож попереду дуже цікаве півріччя у складі Дачії.

– Даки дійсно ведуть відчайдушну чемпіонську боротьбу – наразі у них і у Шерифа по 37 очок, і цей дует відірвався від інших. Який настрій панує в колективі перед відновленням чемпіонату? Адже Шериф – гранд, і за останнє десятиліття лише кілька разів відпускав титул…

– Я лише другий день у команді, але встиг помітити, що налаштування у Дачії – по максимуму. Всі готові боротися за максимальний результат. Те, що Шериф – гранд, це я знаю. Але ми зробимо все, щоб випередити будь-якого суперника.

– Минулого сезону кінцівка Національної дивізії Молдови виявилася просто неймовірною – три команди з рівною кількістю очок, і кращого серед них – Мілсамі, Дачії та Шерифа – виявляли за додатковими показниками. Цього року такий ендшпіль також можливий?

– У мене ще нема ніяких відчуттів – я ще не знаю чемпіонату і його особливостей. Але я постараюся зробити все, щоб допомогти команді й собі, адже для мене одна із найголовніших умов при переході була – спортивні амбіції клубу. Мені дуже цікаво поборотися за золоті медалі молдавського чемпіонату.

– У Дачії четверо українців…

– Вовчика Заставного знав візуально – це мій земляк зі Львівщини. З іншими хлопцями також познайомився, будемо спілкуватися. Тут є, до речі, й екс-гравець Металіста й Геліоса Бордіян. Проблем, думаю, не буде.

– Знаємо вас як різностороннього футболіста – а в Дачії на якій позиції на вас розраховують?

– Мене пробували на вістрі атаки – це саме та позиція, яка найзручніша особисто мені. Я постараюся виправдати надії, які на мене покладають.

– Не буде проблемою те, що збори Дачії позаду й відновлення чемпіонату уже за кілька днів?

– Ну, по-перше, ці кілька днів ми ще маємо. А, по-друге, скільки до мого особисто дебюту – мені важко сказати. Річ у тім, що, як мені пояснили, до 5-го числа мене практично нереально заявити, тож, напевно, доведеться стартувати уже через півтора тижні. Тим більше, що в другому своєму весняному матчі Дачія зіграє якраз із Шерифом. Дуже хочу, щоб вдалося підготувати всі документи, і я міг допомогти команді. Поки що моє завдання – наполегливо працювати, щоб бути готовим вийти на поле в будь-який момент. На рахунок кондицій, взаємопорозуміння з одноклубниками – це все наживне. Тим більше, мені вже не 20 років, я знаю, як підтримувати форму і професіонально ставитися до підготовки. Врешті-решт, взимку я не байдикував, проходив збори з іншими командами – вдячний Сталі, що піднабрав форму в їхньому таборі. Відчуваю, що наразі перебуваю в непоганих кондиціях.

– З того, що ви встигли побачити в Молдові, місцеві поля уже готові до футболу?

– Я лише другий день у Кишиневі, але встиг вже взяти участь у контрольному матчі, в якому приймалися рішення відразу по кількох гравцях – і по мені в тому числі. Зауважив, що поля в досить хорошому стані, та й база у Дачії нова, на яку команда тільки переїжджає. Тож умови створені належні – і для того, щоб команда досягала успіху не тільки у внутрішньому чемпіонаті.

– Родину плануєте перевозити у столицю Молдови?

– Ще над цим не думав – не є проблема. З дружиною ще поговоримо. Врешті-решт, звідси до Львова значно ближче, ніж із Казахстану.

– З якими почуттями пригадуєте період, проведений у Караганді?

– З позитивними. Чесно кажучи, від Казахстану – тільки позитивні враження. Я дуже радий, що вдалося допомогти Шахтарю зберегти прописку у вищій лізі, для чого, власне, мене й іще кількох гравців і запрошували. А зі сторони клубу все, що обіцяли, – все виконали переді мною. Взагалі, ми розійшлися без жодних претензій один до одного – все в житті може бути, може, колись іще перетнемося…

– Цієї зими я спілкувався із іще кількома хлопцями, які грали в Казахстані. І вони відзначають, що ту країну також не оминула криза. Актобе уже не той, та й Шахтар нині далекий від колишніх єврокубкових звитяг…

– Звичайно, криза торкнулася і їх – і курс підріс, і з’явилися певні проблеми. Однак, повторюся, всі свої обіцянки Шахтар у підсумку виконав.

– Кілька слів про ваші перші враження від організації роботи в Дачії…

– По підходу, по організації – мені подобається, що люди професійно виконують свої обов’язки. А ось в Україні є клуби, де працюють, скажімо так, не професіонали свого діла… Напрошується порівняння: в Україні деякі клуби по року-півтора не платять нічого і навіть не збираються налагоджувати діалог із футболістами. Ну про що можна говорити?

– Ви, як футболіст, у чому бачите вихід із ситуації?

– Це, на жаль, бардак і «ліві» клуби, від яких треба позбуватися. Або знімати їх з турніру, або примушувати, щоб вони сідали за стіл і домовлялися із тими, кому вони заборгували. Я розумію – Чорноморець. Там почалися проблеми, то перед футболістами намагалися розрахуватися нерухомістю або ще якось. А є клуби, де у власників є кошти, але нема бажання платити гроші. «Дурилово» справжнє, от і все!.. Люди у списках «Форбсу» за рік піднімаються все вище, а гравцям нічого віддавати навіть не думають і продовжують брати участь у чемпіонаті України!

Максим Фещук, football.ua
Максим Фещук, football.ua

– Взимку промайнула інформація, що ви можете продовжити кар’єру уже на аматорському рівні, і винниківський Рух поповниться наступною зіркою після Шацьких і Алієва. Це має під собою підґрунтя?

– Ні, я тільки з ними підтримував форму. Дуже вдячний президенту цього клубу панові Козловському за те, що дозволив тренуватися з Рухом і навіть пограти на одному турнірі.

– Бачив ваше фото на презентації, але без футболки Дачії. Який номер обрали?

– Та, чесно кажучи, навіть не задумувався над цим. Без різниці. Коли молодий був – раніше дуже переймався номером. А зараз можу навіть не знати, який номер там написаний на спині:)

В избранное
Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?