Sportarena

Ігор Бойко вважає, що формат з розділенням чемпіонату України на дві шістки провалився і пропонує декілька інших варіантів.

Вони говорили, що це змінить чемпіонат України на краще. Збільшиться кількість ігор рівних суперників, вищою стане конкуренція, кожному знайдеться за що боротись до кінця сезону — все це буде. Вони – ідейні натхненники розподілення команд на дві шістки – помилились.

Найбільша різниця поміж теорією та практикою у тому, що теорія не може точно врахувати усі змінні фактори. Вона може бути найкращим варіантом, але тільки за ідеальних умов. Потрібно, що спрацювали усі чинники, тоді насправді теорія спрацює на всі 100%.

Про 12 команд та другий етап почали говорити протягом сезону-2015/16, коли кількість втрачених клубів зросла до неймовірних висот, а замінювати їх не було ким. Щоб підтримувати інтерес до чемпіонату, потрібно аби лідери грали частіше, аби конкуренті матчі відбувались частіше. Цілком нормальне прагнення.

Проте вже перший сезон показав, наскільки теорія може відрізнятись від практики. Окрім додаткових ігор Шахтаря та Динамо, які тоді не мали особливого значення, чемпіонат отримав ще більше ігор Олімпіка з Олександрією. І це були не ігри у другій шістці команд, які мало кому цікаві за межами своїх клубів та невеликого міста Олександрія, а боротьба за єврокубки.

shakhtar.com

Чи заради таких ігор робилась реформа? Чи заради додаткових ігор Шахтаря з Олександрією та Динамо з Олімпіком? Ні. Проте Металіст та запорізький Металург зникли, Дніпро та Волинь вилетіли, Чорноморець та Карпати не повернулись на свій попередній рівень. Їх місце й зайняли клуби типу Олімпіка, Олександрії, Сталі чи Зірки. Викликати додатковий інтерес розділенням на шістки в такому випадку просто неможливо.

У першій шістці може і вдалось отримати те, заради чого ще робилось розділення – інтригу в кожній грі. Наприклад, у 27-му турі між собою грали три прямих конкуренти у важливій боротьбі за перше, третє та п’яте місце. Інтерес громадськості був, звичайно, не таким вже й великим, проте все одно на ці ігри звертали якусь увагу, зважаючи на те, що сам по собі футбол в Україні переживає скрутні часи.

Проте другу шістку називати інакше, ніж депресивна – прикрашати пекло. Ці команди повинні боротись за виліт, якщо вірити оригінальній ідеї. Наприклад, минулого сезону ніякої боротьби не вийшло, оскільки Дніпро та Волинь стільки штрафних очок отримали, що ніяких шансів врятуватись не мали. А за що тоді боролись інші команди? Навіщо було проведено ще 10 турів по 3 матчі в кожному?

pfcstal.com

В чемпіонаті Бельгії, де система розподілення на різні групи після регулярного сезону існує в різних варіаціях не один рік, клубам не з верхньої частини дають право поборотись не тільки за те, щоб уникнути батогів, але й отримати пряники. Минулого сезону Ворскла не потрапила у топ-6, тому змушена була догравати сезон без надії щось отримати, а Сталь з Леонідом Кучуком дивувала своєю грою в матчах зі слабкими суперниками.

Зараз головним джерелом депресії є Олімпік. Відразу було зрозуміло, що навіть після усіх змін в складі, його послаблення команда Романа Санжара нікуди не вилетить. А за що боротись у цій другій шістці? Нема за що.

Завжди хочеться зайняти якомога вище місце в таблиці, але потім виявляється, що найкращим все одно буде сьоме. Ще навіть не настав березень, а це вже стало зрозумілим. Окрім того, здавна в Україні перевірка можливостей відбувається тільки в матчах з двома лідерами.

Але й це не найгірше. Головна проблема в тому, що вилітати не страшно. У інших чемпіонатах не страшно, тому що в нижчих дивізіонах життя продовжується. В Україні інші мотиви щодо цього. Керівники клубів не бояться, бо не отримують потрібного фану від футболу. Вболівальникам частіше все одно, що показує кількість глядачів на трибунах.

olimpik.com.ua

Та й головним особам українського футболу – гравцям інколи все одно. Ну вилетять вони сьогодні з Чорноморцем, але вже завтра перейдуть до іншої команди. Їх не пов’язують з теперішніми клубами довгострокові контракти чи хоч якісь мінімальні зобов’язання, часто вистачить одного просто бажання, аби отримати вільний трансфер.

Формально боротьба за виживання йде, в ній приймають участь і Олімпік з Олександрією, які недалеко відірвались від аутсайдерів, проте все це навіває страшенну нудьгу. Яка ціль такої боротьби? Щоб не вилетіти. Яка ціль такого життя? Щоб не вмерти.

Безрадісно.

Розподілення команд на шістки саме за таких умов не виправдало себе. В Україні все ще немає достойних команд, аби збільшувати кількість учасників найвищого дивізіону, проте для досягнення інтересу потрібні якісь нові способи. Зараз і три кола по 11 турів виглядає кращим варіантом, і розділення на 3 четвірки, і навіть на 2 п’ятірки (3-7, 8-12) з чемпіонською серією Шахтаря та Динамо.

Томаса Грімма ж вибрали для змін, а не просто тому що Прем’єр-лізі по статуту потрібен президент. Чи не так?


Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena