УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ
Публикации
Вчера, 11:10
6761
6761
Вчера, 11:10
Лента новостей

Максим Левицький: «У камері протримали до ранку»

...
Максим Левицький: «У камері протримали до ранку»
Фото надано героєм інтерв'ю

Після подій 2014 року екс-голкіпер збірної України і сімферопольської Таврії Максим Левицький переїхав з родиною з Криму до Києва

Лобановський викликав його до збірної України, а після «сухої» серії у 809 хвилин за новоросійський Чорноморець Левицького запрошували в київське Динамо, московські Спартак і ЦСКА. Максим вирішив поїхати до Франції, де незабаром отримав звинувачення у фіктивному грецькому громадянстві, яке йому оформив Сент-Етьєн. У відвертій розмові Левицький згадав про договірні матчі в чемпіонатах Росії і України, паспортний скандал 2000 року і рішення переїхати з Криму до Києва після подій 2014 року.

Родичі в Греції

— Максиме, потрапити до Сент-Етьєну вам, напевно, допомогла «суха» серія в чемпіонаті Росії. У вас на той момент була купа запрошень. Була дилема, якій пропозиції віддати перевагу?

— Цікаво, але в ніч перед моїм вильотом до Франції отримав запрошення від ЦСКА. Один з керівників клубу прийшов до мене в номер. Постукав у двері вже після опівночі. Сказав, що армійці дуже зацікавлені у моїх послугах, запитав, який контракт має сенс запропонувати, щоб я зробив свій вибір на користь ЦСКА. Відмовляти людині було незручно, я назвав суму в два рази більшу, ніж мав би отримувати в Сент-Етьєні. Вона співрозмовника не збентежила. Але міняти щось вже не бачив сенсу. Мені хотілося спробувати себе в європейському футболі, пожити у Франції. Навіть наставник Чорноморця Байдачний, коли ми зачепили цю тему, розвів руками: «На твоєму місці поїхав би до Сент-Етьєну».

— У заявці французького клубу ви чотири місяці були українцем, а потім перетворилися на нащадка еллінів. Коли Сент-Етьєн вперше підняв питання зі зміною громадянства?

— До підписання контракту розмов на цю тему не було. Я приїхав, 11 липня 2000 року підписав контракт, мене заявили. Ліцензію на участь у чемпіонаті Франції отримав як українець. У першому турі граємо з Генгамом. За день до матчу виходимо на розминку, підходять адміністратор команди з перекладачем. Кажуть, що тільки троє іноземців можуть виходити на поле, а я — четвертий. Тобто, потрапляю під ліміт, швидше за все, грати не буду. Але наступного дня в стартовому складі на поле — Саша Панов, бразилець Алоїзіо і я. Що змінилося за ніч – не цікавився, головне було грати.

 — Як далі розвивалися події?

—  Трохи пізніше зі мною знову заводять розмову. Мовляв, потрібно оформити паспорт громадянина Європейського Союзу, все буде легально. По-іншому не знають, як вийти із ситуації, щоб я постійно грав. Легіонерів — шість, перед початком сезону ще одного бразильця придбали. Я тим часом дізнаюся, що подібні розмови ведуть не тільки зі мною — також взяли в оборот бразильця Алекса.

— Він першим погодився?

— Так. Але Алекса довго «вмовляли». Вивели зі складу, придумали причину й оштрафували. Пресували постійно. В результаті Алекс здався. Із Марселем на заміну Саші Панову він вийшов уже як португалець, заявили його буквально в день матчу. За 15 хвилин два голи забив, ми 3:0 виграли. А він у 11 матчах 15 голів забив.

— Приклад Алекса вас переконав?

— Скоріше, заспокоїв. Чотири тури відіграв як українець. Потім на тренуванні отримав невелику травму — подряпав об крихту коліно, пішло зараження, довелося робити операцію. На мене прийшов виклик із ФФУ — Лобановський запросив до збірної. Французи відпускати мене не хотіли. Викликав президент клубу. Сказав, мовляв, у нас непроста ситуація, ти повинен залишитися. Я заперечив: «Виклик офіційний, я маю їхати. Хочете, щоб мене на п’ять ігор дискваліфікували?». Президент у відповідь навів приклад африканського легіонера Люсьєна Меттомо. Мовляв, його теж викликали в збірну Камеруну, але ми дали йому трохи грошей, і він вже нікуди не їде. Не бачу причини не запропонувати подібне тобі. Тим більше, у тебе травма, шина накладена, нога не згинається. Нашому лікарю ми довіряємо більше, ніж українському, відновлюйся у нас. Я подумав і … полетів до Києва. Лікар збірної оглянув, сказав, що не зможе «поставити на ноги» до гри, і мені краще повернутися до Франції. Через травму пропустив два тури, до того ж команда програла матч на Кубок країни. Президент Сент-Етьєна мене викликав, докорив: «Ми майже мільйон доларів за тебе сплатили, зарплату платимо хорошу, а ти нам назустріч не йдеш». Тут наші інтереси перетнулися — через тиждень вже вийшов на поле в грі проти Ліона.

— Після розмови з президентом дали свою згоду на отримання іншого паспорту?

—  Незабаром тренер Сент-Етьєна в інтерв’ю французькому телеканалу розповів, що у мене, виявляється, є якісь родичі в Греції. Мені просто обірвали телефон українські та російські журналісти. Я на той момент просто не знав, що їм відповідати. Паспорт взявся оформляти представник грецького консульства в Новоросійську. Пам’ятаю, що забирав «ксиву» на нейтральній території — в Ліоні. Мені залишалося тільки поставити відповідні підписи, але я все одно вагався. Сказав, що без свого агента — Кості Сарсанії — нічого підписувати не буду. Костя прилетів, ми зустрілися із віце-президентом клубу, який пред’явив нам підписаний начальником місцевої поліції документ, де йшлося про те, що паспорт видано на законних підставах. Костя теж сумнівався, що Сент-Етьєн так швидко оформив мені паспорт, але останній аргумент переконав і його. У підсумку я розписався і забрав «ксиву».

Автографи для жандармів

— З грецьким паспортом ви відіграли лише два тури.

— У другому моєму матчі в статусы «грека» ми зустрічалися ыз Тулузою. Суперник — третій знизу, ми стоїмо вище. Обіграли 1:0. Тренер Тулузи Робер Нузаре до цього вивів Сент-Етьєн з другого дивізіону в перший. Посів п’яте місце з командою в еліті. Потім вщент розсварився зі спортивним директором і президентом клубу. Пішов в Тулузу, але був, мабуть, був у курсі внутрішніх процесів, які проходили у нашому клубі. На прес-конференції після матчу сказав: «Ми цей матч ще не програли. Точно знаю, що у Алекса — лівий португальський паспорт. Також не завадило б перевірити і Левицького».  Для мене це обернулося затриманням і майже п’ятигодинним допитом в січні 2001 року.

 — Що здивувало під час допиту?

— Комісар поліції, вислухавши мої відповіді на допиті, махнув рукою: «Чортові французи — не обдурять – не проживуть». Я здивувався такому пасажу офіційної особи на адресу співвітчизників. Втім, більше думав про інше — як вибратися з цієї поганої історії. У камері мене протримали до ранку. Вранці один з жандармів приніс цілу пачку газет популярної l’equipe — головною темою номера було моє затримання. Моє велике фото з поліцейськими прикрашало обкладенку газети. Жандарм попросив поставити автографи під кожним номером — на пам’ять для всіх працівників департаменту поліції Парижа, включаючи комісара. Коли ця «автограф-сесія» добігала свого кінця, у мене вже трохи боліла рука. А в 11 ранку мене звільнили з-під варти, вручивши розпорядження з’явитися у ліонський суд.

 — Що було в суді?

— Перш за все, висловлюючись юридичними термінами, «досліджували хто отримував зиск від цієї ситуації». Адвокат звернув увагу судді, що ніякої особистої зацікавленості у грецькому паспорті у мене не було. У той час отримав серйозну травму Олександр Шовковський, і Лобановський сказав, що розраховує на мене як основного воротаря збірної України. Мене викликали на гру з Польщею. Єдиний мій інтерес — з цим паспортом міг грати у англійській Прем’єр-лізі. На той момент у Сент-Етьєна і лондонського Арсеналу був договір про співпрацю. Уже пізніше Костя зізнався, що була розмова щодо мене з Арсеном Венгером, була попередня зацікавленість. Вони з Венгером перетиналися, коли Костя на початку 1990-х грав у Франції.

— Паспорт виявився краденим?

— У загальноєвропейській базі вкрадених і втрачених паспортів знайшли португальські «ксиви» Алекса і Алоїзіо. Я отримав висновок поліції, що мій паспорт за жодними базами не проходить — він був визнаний недійсним, оскільки суд отримав повідомлення від поліції Греції, що паспорт з такими даними такій особі в Греції не видавався. Тобто, цим паспортом ні клуб, ні я не мали права користуватися. Я, до речі, в аеропортах ним жодного разу і не скористався — завжди пред’являв тільки український спільно з робочою карткою, отриманою від французьких міграційної влади.

— У підсумку ви відбулися легким переляком — чотиримісячною дискваліфікацією.

— Французи ще затримали відправку мого трансферу в московський Спартак, з яким незабаром підписав контракт. До суду літав уже із Москви. За рішенням суду мені дали чотири місяці умовно. Але з нагоди виборів президента Франції оголосили амністію, і я автоматично перейшов до розряду несудимих. Плюс виписали штраф в 20 тисяч євро. Втім, його так і не заплатив — ніхто не надіслав відповідних паперів. Елементарно не знав, куди перерахувати гроші. Перший час Європою літав із побоюванням. Коли вперше після суду проходив митний контроль у Франції, хвилювався. В голові крутилися думки, що, не дай Боже, заарештують через несплату штрафу. Але ніяких питань мені більше не ставили.

— Які санкції отримали інші учасники паспортного скандалу?

— Фариду Мондрагону на п’ять років заборонили в’їзд на територію Франції. Хоча він стільки разів із цим паспортом літав із Колумбії до країн Євросоюзу і назад… І чомусь у нього жодного разу не було проблем на кордоні. Алекс і Алоїзіо заплатили штрафи, отримали 4 місяці дискваліфікації і … незабаром опинилися в ПСЖ.

— Що вам сказали в Сент-Етьєні, коли почалися судові розгляди?

— Президент намагався заспокоїти: «Не звертай на це увагу, ти гравець Сент-Етьєна». Але незабаром почув: «Вибач, ми розуміємо, що ти вийшов на пік форми, але нам твоя участь в матчах очок не принесе». Клуб вів переговори із Депортиво, хотіли мене туди віддати. У підсумку продали в Спартак.

 — Яке покарання отримав Сент-Етьєн?

— З команди зняли 7 очок, генерального менеджера Жерара Соле було відлученено від футболу на рік. Команда за підсумками сезону 2000/2001 вилетіла у другий дивізіон.

Коли воротар цілує суддю

— У російському клубному футболі було таке явище як «кооперативи». Коли кілька команд, що стояв на виліт, домовлялися між собою і топили певного «щасливчика». Ви з подібним в українському футболі зіштовхувалися?

— У сезоні 1997/98 таким чином «втопили» одеський Чорноморець. Таврія теж стояла на вильот, але в останньому турі ми виграли, і в першу лігу потрапили Моряки. Ми знали, що переможемо тернопільську Ниву. Завдання — дозволити забити їх грузинському нападаючому (судячи з усього — Автандилу Капанадзе, який в тому сезоні забив 15 голів і став четвертим в списку найкращих бомбардирів чемпіонату — прим. М.Р.).

Щоправда, тренер підійшов, сказав: «Тебе це не стосується». Перший тайм ми грали без всякого сценарію. Забили два голи. Потрібно було допомогти забити їх форварду. Грузин вийшов один на один — я потягнув. Ще раз пробив — штанга. Наші вже почали розступатися. Народ на трибунах швидко все зрозумів, став свистіти. Нападник з подивом дивився на мене. Я розвів руками: «Пропускати не буду. Нехай призначають одинадцятиметровий, заб’єш з пенальті». Скосили його в штрафний — свисток судді мовчить. Ще раз завалили. Арбітр не реагує. Гравці підходять до нього, він у відповідь: «А зі мною ніхто ні про що не домовлявся — грайте». Так 2:0 у Ниви і виграли.

Через пару днів відкриваю свіжий номер газети «Кримська правда». Заслужений журналіст пише, що в Сімферополі команди відверто відбували номер, трибуни свистіли і, судячи з усього, лише один гравець був не в курсі домовленостей — це Левицький. Максим тягнув, все що можна. Я посміхнувся …

 — У Росії смішні епізоди були?

— Коли виступав за Терек, справжній шедевр був у Брянську. На табло — 2:2. Остання хвилина гри. Подаємо кутовий. Захисник вибиває м’яч рукою. Стовідсотковий пенальті. Суддя показує на точку і лізе в кишеню за карткою. Ми дружно радіємо. Господарі тим часом оточують арбітра, до нього біжить лайнсмен, щось емоційно розповідає. Вислухавши його, суддя змінює рішення, показує «від воріт». І найцікавіше — воротар суперника починає цілувати суддю — це відео навіть в інтернеті є. Керівники нашої команди, які сиділи у ВІП-ложі, потім розповідали, що губернатор, який був присутнім на грі, із подивом запитував у свого оточення, чому воротар цілує суддю?

Після гри оператор вмикав нам відео цього епізоду. Видно, як наш футболіст зліва подає лівою ногою, як їх захисник вибиває м’яч рукою. Оператор каже: «Найцікавіше попереду!». Дивимося, вже після того, як суддя показав «від воріт», всі відходять, а воротар підбігає до судді і чмокає його в щічку. Нас всіх просто «порвало» від реготу. Ще кілька разів переглядали, «на біс».

 — Брали участь у матчах, коли премію «виписувала» третя сторона?

— Так, за московське Динамо проти ЦСКА. Локомотив преміював за кожне відібране у армійців очко. Зіграли 0:0. Половину премії тодішнє керівництво Динамо кудись «прилаштувало». Видали половину, сказали, що решту роздали працівникам клубу. Ми заради інтересу запитали у працівників, виявилося, що ніхто цих грошей не бачив. Так ми тоді з командою із «нашої» частини грошей скинулися, роздали лікарям, водію та іншим хлопцям з обслуговуючого персоналу.

— В Україні матчів подібного плану не було?

— Якось Таврія зіграла 3: 3 із Шахтарем. Провели чудовий матч, вигравали із різницею в два м’ячі, хоча останні 40 хвилин грали вдесятьох — видалили нашого захисника. У Таврії тоді мала місце велика затримка по зарплаті. Але відразу після гри нам дали преміальні. До цього ніколи не роздавали гроші відразу після матчу в роздягальні. І розмір преміальних за мірками Таврії був божевільним. Зазвичай платили по 100 або 200 доларів, а тут дали по 600. Ми запитали: «Це і зарплата ще?». Відповіли, що ні, зарплата незабаром теж буде. І тільки через рік з’ясувалося, що гроші передало київське Динамо. Або близькі до киян люди.

— У 2012 році ви із сім’єю переїхали з Москви до Криму, а три роки потому зробили ще один марш-кидок і тепер живете в Києві. З чим пов’язаний останній переїзд?

— Я народився в Ростовській області, велика частина моєї кар’єри пройшла в Росії, коли виступав за московське Динамо оформив себе російське громадянство. Але серцю не накажеш. Після подій в Криму в 2014 році вирішив, що по духу мені ближче Україна. Рішення про переїзд приймали на сімейній раді, дружина мене підтримала. У Києві нам комфортніше. І дружина, і сини — громадяни України. Старший син навіть перевівся з московського ВНЗ в київський — це було його особистим рішенням. Таким чином він висловив свою громадянську позицію. Мені його вчинок сподобався. Я маю посвідку на постійне проживання в Україні. І вважаю себе українцем.  Пишаюся, що зіграв 8 матчів за збірну. Пам’ятаю, як 31 травня 2000 дебютував за синьо-жовту дружину на «Уемблі» в матчі з Англією. Це було здорово!

Особиста справа

  • Максим Левицький
    Народився 26 листопада 1972 року в місті Шахти Ростовської області
    Воротар
    Виступав за команди: Таврія Сімферополь (1992-1999), Чорноморець Новоросійськ (1999-2000, 2003-04), Сент-Етьєн Франція (2000), Спартак Москва (2001-02), Динамо Москва (2004-05), Сибір Новосибірськ (2005-06), Терек Грозний (2007), Ростов (2008), Торпедо-ЗІЛ Москва (2009)
    Зіграв 8 матчів за збірну України (2000-2002)
    Досягнення: Чемпіон Росії (2001). Бронзовий призер чемпіонату Росії (2002).



Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
Читайте также
сегодня, 11:10
1564
сегодня, 11:10
14 июня, 21:06
1338
14 июня, 21:06
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?