Маркіян Ключковський — про єдиний пул, гроші та секретний чат у вайбері

«Як нове керівництво УПЛ входило у сезон та чому навчилося завдяки літнім форс-мажорам»

Серьогою задоволені

— Новий сезон стартував з матчу за Суперкубок України в Одесі. Я правильно розумію, це була ще й генеральна репетиція новинок, які ви задумуєте на великий сезон? Що вдалося, що не вдалося? Наскільки це виглядало здорово з точки зору новітньої роботи УПЛ?

— З однієї сторони, це справді була певною мірою репетиція – це був перший великий захід, який проводила оновлена команда УПЛ. З іншої сторони, ми розуміємо, що Суперкубок і чемпіонат — це категорії, які не можна порівнювати. Бо неможливо порівняти сто дев’яносто два матчі з одним яскравим шоу. У плані проведення Суперкубку, його УПЛ хоче кожен рік проводити краще, ніж попередній — це принциповий підхід, який сформувався ще до нашого приходу в УПЛ і ми його повністю підтримали. Нехай це буде якийсь маленький крок, маленьке покращення, але — щоб було краще, ніж минулого разу.

Цього разу, нам вдалося найголовніше — те, що був заповнений стадіон, гарне шоу, яке всім сподобалося, а також хороший футбольний матч. Значною мірою вдалося забезпечити безпеку на стадіоні, особливо, в порівнянні з минулим сезоном — ми цілеспрямовано докладали до цього багато зусиль. Справді, сезон почався з хорошого «хайлайту».

З приводу всього сезону, тут дещо складніше, тому що, як ми бачимо, інтерес до матчів, можливо, не такий високий. Та й проводяться вони в різних містах, на різних стадіонах, з різними командами — тут не зовсім можна проводити паралель. Але гарний Суперкубок — це свідчення того, що рівень організації заходів УПЛ є високим і з кожним роком росте. Ми використовуємо це як демонстрацію наших можливостей, вказуємо на це в наших діалогах з потенційними партнерами та спонсорами. Якщо нам вдасться поставити свою діяльність на міцні комерційні рейки, то це буде той рівень до якого ми будемо прагнути у кожному матчі.

— Що задумуєте на цей сезон?

— У нас дуже багато планів щодо популяризації наших змагань, ми працюємо над запуском промо-кампанії всього чемпіонату та його окремих матчів, яка би працювала протягом всього року. Не в останню чергу ми хочемо багато уваги приділити взаємодії із дітьми — дитячим футболом. Ми розуміємо, що це запорука розвитку футболу, коли діти бачать своїх кумирів поруч з ними: разом тренуються, займаються і хочуть працювати для того, щоб у якийсь момент у майбутньому одягнути футболку улюбленої команди та грати на великому стадіоні.

Все інше — це питання переговорів із клубами, нашими партнерами. Будемо шукати формати для того, щоб привернути якомога більше уваги до змагання і наших клубів. Знову таки, не забуваючи про соціальну складову такого явища, як українська УПЛ.

— На матчі за Суперкубок амбасадором УПЛ був Серьога, задоволені, як він спрацював? Чи будуть інші амбасадори у УПЛ?

— Наш амбасадор спрацював, на наш погляд, дуже добре. Він задумувався як несподіванка, сюрприз. Ми хотіли зробити певне поєднання між сучасним та традиційним, саме тому ми вибрали цього популярного співака, який виконав традиційний одеський гімн на стадіоні — ми таким своєрідним чином відали шану місту, яке приймало Суперкубок вже вдев’яте, та його мешканцям.

На наступний рік ми плануємо ще яскравіше, ще цікавіше шоу. Хто буде амбасадором, ми традиційно не розкриваємо майже до останнього моменту — зберігаємо інтригу, розігріваємо, але буде цікаво, це точно.

— Які компанії на сьогодні співпрацюють з УПЛ і скільки вакансій у вашому спонсорському пулу зайнято?

— Я би не хотів зараз компанії називати. У нас є партнери — і у нас, і у клубів, — яких можна бачити на рекламних щитах на стадіонах. Із рядом із них ми ведемо переговори. Ми почали кампанію по переговорах вже в трошки іншому ключі, ніж раніше, тому що УПЛ отримала від Федерації футболу право на проведення змагань на довгостроковій основі, а також  вперше отримала можливість реалізовувати так званий «пул» комерційних прав. Тобто ми маємо зараз змогу домовлятися більше, ніж на один сезон.

А з наступного року для потенційних спонсорів та партнерів взагалі будуть нові можливості, пов’язані із одночасною реалізацією телевізійних прав. Тому стратегія, яку ми пропонуємо клієнтам, партнерам і спонсорам, в першу чергу, базується на тому, що через рік вони отримають значно більше комерційного інструментарію, ніж було у їх розпорядженні до цього, в тому числі, й прояви в телевізійній трансляції. Тому інтенсивні переговори тривають. Сподіваємося анонсувати результати деяких з них вже найближчим часом. Це один з тих пріоритетів, які поставлені новим президентом.

До квітня 2019-го вже хочемо знати, хто придбає права на наш пул телетрансляцій

— Спонсори — основа усього, але часи складні, їх дуже мало, як і людей, які потенційно готові були платити. Тож, замість прибутків, ще й навіть гроші телебачення трішки вимиваються із ваших змагань. Як результат — цього сезону не всі клуби мають такі телевізійні контракти, які були у них раніше. Дехто зараз транслюється або на каналах, які ще треба десь пошукати…

— На сьогоднішній день дев’ять клубів транслюється на телеканалах групи «Футбол» — «Футбол-1» і «Футбол-2», два клуби — групи «1+1», «2+2» та «Уніан», і «Карпати» — на телеканалі «ZIK».

Власне, те, що продаж телевізійних прав кожним із клубів окремо є не найкращою стратегією, це, напевно, ні для кого не секрет. Адже, особливо, у, так званих, невеликих клубів, значно менше можливостей, аргументів, комерційною мовою – «левереджу» – для того, щоб збільшити суму контрактів із трансляторами, особливо, в умовах наших економічних реалій.

Тому для нас наступний сезон є вкрай важливим. Вже буде реалізований єдиний телевізійний пул, підготовку та продаж якого ми починаємо вже зараз. Плануємо не пізніше квітня уже мати чітке й повне розуміння: хто і за які гроші буде показувати наші змагання. Ми розраховуємо на те, що результат цих продажів буде істотно кращим, ніж є на сьогоднішній день.

— Чи маєте сьогодні приблизне уявлення, яким буде цей пакет: за обсягами, кількістю трансляцій на сезон, вартістю однієї трансляції і пулом в цілому?

— Ми маємо уявлення, але я не буду його поки що розкривати, тому що це є комерційною таємницею та предметом переговорів із потенційними трансляторами. Ми розуміємо, що у нас буде кілька пакетів. Вони будуть різними — і за обсягом, і за кількістю матчів туру, які туди входитимуть, і за тим, як вони повинні показуватися: телебачення кабельне, супутникове, онлайн-стрімінґ.

У нас дуже багато цікавих ідей в цьому напрямку. Ми плануємо певну частину змагань залишити обов’язково на безплатному телебаченні, яке буде доступним абсолютно всім. У нас є амбітні ідеї щодо трансляцій у соціальних мережах — Ютубі, Фейсбуку, Твіттері. Це те, що рекомендує практика європейських та американських ліг. Воно працює.

Але, оскільки права ми отримали буквально кілька тижнів тому, підготовка ще тільки почалась, як і переговори з потенційними партнерами. Це довгий і непростий шлях, який ми проходимо вперше. І, як я вже сказав, сподіваємося в середині весни 2019 року вже провести тендер та підписати угоди щодо трансляцій змагань.

— Чи розглядаються пакети для іноземних телекомпаній?

— Треба розділяти телевізійні права українські та міжнародні. Вони між собою не повинні бути прямо пов’язані. Вони можуть продаватися в пакеті, а можуть — і окремо, це питання до обговорення. Ми, безумовно, розглядаємо всі можливості продажу, і прямо телеканалам, і посередникам. Якщо буде інтерес в іноземних телеканалів — прекрасно: чим більше інтересантів, тим краще. Але ми можемо продати права й агенціям, які будуть безпосередньо займатися їх дистрибуцією та продажем, так би мовити, уже за свій кошт. Знову таки, є приклади в Європі, що це працює й непогано. Тому ми поки що відкриті до усіх можливих форматів. Ми ведемо діалог і з існуючими нашими телетрансляторами і будемо з ними обов’язково співпрацювати, будемо запрошувати і нових. Робитимемо все, щоб максимізувати комерційний потенціал.

— Чи хоча б розглядаються, як комерційний інтерес, радіотрансляція?

— Так, вони входять в той пакет прав, які були передані ФФУ в УПЛ. З цим складніше, тому що останніми роками постійної практики радіотрансляцій футбольних матчів в Україні немає. Але наші переговори, наші контакти з телерадіокомпаніями говорять щонайменше про те, що інтерес до цього є. А якщо інтерес до цього є, відповідно, його можна поставити на комерційний фундамент.

— Виконую побажання читачів, тому що деякі люди, з якими я спілкувався, скаржаться, що український футбол не можна побачити на жодному каналі, який не транслює УПЛ. Скажімо, раніше були вечірні новини, після них — випуск спорту, і там можна було переглянути хоча б голи чи сюжети зі стадіонів. Чи розглядається можливість співпраці з каналами, які не були вашими трансляторами, щоб вони могли хоча б в новинах все це показувати?

— Абсолютно справедливе питання. Мова йде про так звані «хайлайти», які можуть складати цілком окремий пакет для продажу. Практика європейських ліг говорить про те, що може продаватись і пакет «великих хайлайтів», які будуть цікаві для підсумкових футбольних програм, по яких можна детально розбирати матчі, робити нарізки тощо, і так званий «новинний» пакет – куди входять тільки короткі найяскравіші епізоди матчів для використання у новинних блоках. Знову таки, ці пакети можуть бути в комплекті з чимось іншим, а можуть йти окремо. Тут наша мета полягає в тому, щоб футбол був максимально доступним для всіх. І в ідеалі ми б хотіли, щоб фрагменти матчів, найкращі моменти були доступні якомога ширшому колу, в т. ч. знаходили свій прояв в новинах, спортивних блоках, в спортивно-аналітичних програмах.

— Навіть, якщо це буде з вашої сторони, скажімо, соціальна послуга певним компаніям?

— Скажімо, соціальна послуга — це питання умовне. Ми би, все-таки, хотіли на комерційних умовах передавати і цей пакет. Будемо цього прагнути, принаймні. Але навіть якщо буде рішення передачі якихось пакетів безкоштовно або за невелику ціну – навіть у такого рішення буде своя чітка комерційна логіка, адже це сприятиме ширшому охопленню аудиторії і, відповідно, популяризації наших змагань.

Для навчання клубів перейматимемо досвід ФІФА, УЄФА та провідних ліг

— Гаразд. Уявимо, що в Україні є телекомпанія, яка спроможна оплатити весь пул, і УПЛ сидить на мішку грошей. Що робите далі?

— В таких умовах сидимо на мішку грошей, по-перше, не ми, а наші клуби. Я би хотів звернути на таке уточнення: в ідеалі, звичайно, це має буде не одна компанія, яка купить весь чемпіонат. У нас остаточне рішення поки не прийнято, але ми розглядаємо досвід іноземних ліг, у яких прийнятий так званий «no single buyer rule»: тобто, одна компанія не може формально купити весь чемпіонат. Права мусять буди диверсифіковані.

Але якщо ми успішно продамо ці права, то, безумовно, в першу чергу мова йде про те, що в клубів з’явиться більше ресурсу для власного розвитку.

Це означатиме, що в клубі з’явиться більше можливостей для розвитку інфраструктури, для навчання дітей та молоді, на залучення в т. ч. висококласних футболістів з кращими зарплатами — це також не останнє питання. І ми сподіваємося, що цей комерційний «маховик», про який ми говоримо, розкрутиться. Якщо пул піде, то інтерес публіки до футболу зросте і публіка почне платити за футбол в усіх його проявах — від телевізора до походів на стадіон, придбання атрибутики, футболок і т. д. Це ініціює, те, що називається сталий розвиток футболу. Розвиток через розвиток — так назвемо.

— Є примус до цивілізації, який називається Комітетом з атестації, який змушує клуби підтягуватися до певних норм. Однак навряд чи Комітет з атестації передбачає такі моменти, як, скажімо, сучасне ведення соцмереж, мережа фаншопів навіть для клубів, у яких вболівальників нема, створення ліцензованої продукції або єдиних майданчиків її продажу. Чи є у вас якась програма із розвитку цього всього, яка б передбачала те, що, можливо, не передбачає Комітет з атестації?

— У першу чергу, в цьому мають бути зацікавлені самі клуби, тому що всі речі, про які ви говорите — це все способи заробітку для них. І це не може бути якоюсь обов’язковою вимогою, бо якщо це буде вимогою, то її можна буде для «галочки» виконати: десь поставити маленький магазин на три квадратних метри і сказати: «ми все виконуємо». Важливо, щоби клуби розуміли, що це одне з джерел доходів для них. Зрозуміло, ми поки не ганяємось за Європою і не в наших реаліях, як Ювентус із Роналду, продати в перший день футболок на 50 млн. євро. Але в будь-якому разі з чогось потрібно починати.

Є клуби, які цим займаються більш чи менш успішно. І це все говорить, що варто стимулювати не тільки генерування доходів, але й ріст популярності клубу. Адже кожного разу, коли ти бачиш на вулиці міста хлопця чи дівчину в футболці клубу, це, так би мовити, підвищує інтерес і спонукає  увагу і до клубу, і до УПЛ.

Томас Ґрімм, наш президент, готовий ділитися власним досвідом. Він заявив про те, що буде запрошувати сюди своїх колег із європейських ліг, із ФІФА та УЄФА, для того, щоби маркетингову програму клубів ставити на ноги. Знову ж таки, це наша мета. Але ми не можемо змусити клуби заробляти. Все, що ми можемо зробити — це створити умови для того, щоб це можна було робити і показати, як це робити, якщо це комусь потрібно.

— Схоже на біблійну оповідь «Про рибалку й рибу».

— Ну, так воно десь і є. Адже клуб — це клуб. За нього ніхто роботу не зробить. І щоби клуб був популярний і успішний — це, в першу чергу, робота клубу. Ліга готова і може допомогти там, де може, скоординувати роботу, об’єднати зусилля з іншими клубами чи з самою лігою. Але організація роботи клубу має бути спрямована на отримання доходу. І це завдання самого клубу.

Із Ґріммом постійно на зв’язку, він в курсі всього, що відбувається в Лізі

— Вам із паном Ґріммом довелося посидіти у vip-ложах з великими людьми: і з Іриною Білик, і з Павлом Зібровим, і з подругою Назара Холодницького. Як сиділося?

— Ми, в першу чергу, коли перебуваємо на стадіонах на змаганнях УПЛ, відвідуємо стадіон для того, щоби поспілкуватися з представниками клубів, які беруть участь в матчі. Нам було дуже цікаво поїхати в Чернігів на історичний прем’єрний матч Десни. Тому що не так багато абсолютних дебютантів, які вперше за всю історію України пробиваються в найвищий ешелон. Ми бачили матчі, на яких було тридцять тисяч людей і на яких було триста людей. Це все важливо, тому що це реалії, які є в нашому футболі. Все решта — це питання, як ці клуби далі справляться із завданнями, які поставлені перед ними. Це вже питання до них самих. Єдиний момент, який я для себе відмітив – це те, що перебуваючи на стадіоні, я тепер слідкую не лише за подіями на полі, але й за тим, що відбувається на арені в цілому – спостерігаю за роботою стадіонних систем та служб, за вболівальниками, за тим, як відображені матеріали на рекламних конструкціях, адже це інтерес наших партнерів та спонсорів, звертаю увагу на інші позитивні чи негативні моменти. Зрозуміло, все це і так фіксується, але бачити власними очима – для мене також дуже важливо.

— Як працюється із швейцарським президентом української УПЛ?

— Дуже добре. Мені особисто з Томасом працюється дуже легко, тому що ми знайомі багато років, багато разом працювали. Колегам із УПЛ також цікаво, адже це, скажімо так, новий стиль управління.

— Ну й англійську можуть підтягнути…

— Безумовно, спілкування у нас проходить англійською. У будь-якому разі, це такий «струс» для всіх нас і спроба по-новому підійти до українських футбольних змагань.

— Виправте мене, якщо я не правий, по-моєму, Ґрімм двічі на місяць прибуває в Україну. Як в інший час спілкуєтеся? У Вас є свій чатик у Вайбері чи в Телеграмі?

— У нас є чат і не один – ми спілкуємось у різних групах по різних тематиках. Спілкування йде по Вайберу, Воттсапу, Скайпу, телефону — по всьому, що завгодно. Томаса ми тримаємо в курсі щодо всіх подій, консультуємося з ним, він бере участь у прийнятті усіх стратегічно-важливих рішень. Наприклад, у ситуації з ФК Полтава мова йшла про те, щоби спрацювати дуже швидко, тому ми були постійно на зв’язку. Томас тоді був у Швейцарії, але постійно контролював усі кроки. Зрозуміло, що робота УПЛ добре налагоджена. Особливо, що стосується, операційної діяльності, організації змагань, рутинної роботи кожного туру. Але загалом, Томас, чи він в Києві, чи не в Києві, постійно бере участь у нашій роботі.

— Близьке спілкування з керівниками клубів-учасників УПЛ змушувало вас частіше чути: «А навіщо це?» чи «Давайте зробимо це»?

— Ні, «навіщо це» жодного разу не звучало, абсолютно. Всі зацікавленні в тому, щоби спробувати зробити із українського футболу цікавий самодостатній продукт. Причому найпозитивніше те, що ті самі речі звучать і з вуст наших грандів — Шахтаря й Динамо, і від клубів середини таблиці й дебютантів.

— З ким складніше працюється: з людьми радянської закалки типу Рафаїлова чи Місюри чи з молодими людьми нової формації?

— «Закалка» чи походження людини не має значення. Кожен із тих, кого ви назвали, як і керівники інших клубів УПЛ є дуже сильними особистостями, керівниками зі своїми чіткими і конкретними поглядами і на футбольне життя, і на життя в цілому. І безвідносно до того, чи людина, скажімо так, старомодна чи більш ліберальна, — кожен із них для нас є рівно важливим, кожен із представників усіх дванадцяти клубів. Тому ми з кожним із них повинні знайти спільну мову, щоби всі дванадцять клубів звести під єдиний знаменник і рухатися вперед. Поки що по тих рішеннях, які ми приймали, бачимо, що всі рухаються в єдиному напрямку.

— Головне досягнення першої половини 2018 року для вашої організації?

— Головне досягнення, напевно, відбулося в день проведення Суперкубка. Коли виконавчий комітет ФФУ вперше передав УПЛ повний «пул» — пакет комерційних прав. Це те, що має стати фундаментом, хребтом, на якому буде розвиватися український професіональний футбол загалом. Якщо нам вдасться реалізувати всі наші задуми, то, безумовно, ця дата буде точкою відліку. Ми її ще будемо пригадувати!