Показать табло

Третє місце Ворскли — вирок українському футболу

Лента новостей
Ігор Бойко пояснює, чому успіхи Ворскли говорять про скрутне становище, в якому опинився український футбол.

Завжди треба придумати асоціацію, аби щось запам’ятати: смак якоїсь страви, голос знайомої людини, аромат жінки.

Найперше відчуття, яке виникає при згадці Ворскли — холод. Не просто банальна мерзосвітна погода, а широке поняття холоду з небом, заради якого не хочеться піднімати очі, брудом навкруги, просяклим вологою та безнадією повітрям.

Тоді, на початку грудня 2015 року, насправді була бридка сірість. Ворскла на своєму полі грала з Зорею в важливому з турнірного боку матчі. За декілька днів цього команда Василя Сачка на виїзді перемогла Дніпро, увімкнувшись в боротьбу за третє місце якраз з Дніпром та Зорею. У таких випадках говорять, що команді потрібна підтримка вболівальників, та й самим любителям футболу начебто хочеться сходити на таку гру.

Проте на важливий центральний матч туру зібралось не більше тисячі глядачів. Надворі було холодно та неприємно. Проте це була якнайкраща перерівка того, скільком людям в Полтаві потрібен футбол. Кількість глядачів показала, наскільки Ворскла змогла зацікавити людей. Відповідь була настільки статистичною похибкою, що можна було робити повноцінний висновок — не змогла взагалі.

Якраз тоді й створилась внутрішня асоціація Ворскли з цим словом. Тільки надворі щось таке, відразу згадується Ворскла. Тільки вона починає грати, відразу згадується той день п’ятого грудня.

Уся ця холодна сірість стосується не тільки конкретного матчу, а всього теперішнього стану Ворскли. За часів Миколи Павлова на полтавський стадіон також ходило не так вже й багато людей, якщо порівнювати з відвідуваністю Металіста чи Дніпра, Чорноморця чи Карпат, проте клуб дійсно намагався якось цікаво жити, а зараз просто ледь животіє.

Невелика кількість людей на трибунах, закритість клубу, флегматичність тренера, традиційна компактно-агресивна гра, відсутність яскравих особистостей — все це описання звичайного депресивного клубу, який має займати місце десь всередині таблиці чи постійно переходити з однієї ліги до іншої. Ворскла ж йде на третьому місці, випереджаючи найближчого переслідувача на чотири очки.

Тут навіть не треба якісь завуальовані символи шукати, все на долоні — це вирок українському футболу.

Матч Ворскла — Маріуполь проходив в один час з грою Ман Сіті — Ман Юнайтед. Схожість між ними була лише в тому, що вони грали одночасно, усе інше було абсолютно різним. Хіба тільки після закінчення гри Жозеп Гвардіола та Олександр Бабич, тренери команд, що програли, перегукувались у своїх словах. Вони обидва говорили про важливість рівня гри, були обидва задоволені тим, як їх команда грала, але обидва програли. Ворскла не повинна була перемагати у цьому поєдинку. Голкіпер Богдан Шуст зробив декілька класних сейвів, Маріуполь без належної концентрації підійшов до реалізаціїї своїх гольових можливостей, тоді як Ворскла витиснула максимум з цієї гри. Можливо, навіть більше, ніж могла розраховувати.

Якраз у цьому з Ворсклою мало хто може зрівнятись. Немає нічого дивного в тому, що команда Сачка вміє вигризати такі перемоги. Зважаючи на якість її гри, інакше вона просто не зможе перемагати. Кожен виграш — результат старанної роботи. Якщо цього не буде, то Ворскла буде програвати з великим рахунком. Парадокс в тому, що за рівнем гравців полтавці й мають бути третіми без усіляких запитань.

І у цьому факті є також зворотний момент тяжкості положення. Сачко довіряє досвідченим гравцям, які вже багато де пограли та зуміли показати себе. До його складу потрапляють не тільки чорноробочі, але й гравці, які можуть бути яскравими: В’ячеслав Шарпар, Олександр Кобахідзе, Гегам Кадимян. Проте у цій атмосфері повсякденної сірості вони перетворюються на звичайних, нічим не примітних виконавців. Якраз слово «виконавців» тут точно передає всю суть того, що відбувається, а не є звичайним синонімом до слова «гравці».

Якась утопічність, нереальність ситуації створюється через трансферну роботу Ворскли. Всі знають, що Ворскла затримує зарплату, кожні півроку виникають якісь проблеми з виплатами, а борги перед деким сягають півтора року. Проте кожні півроку полтавський клуб запрошує нових досвідчених гравців, пропонуючи їм досить великі зарплати. А ці гравці погоджуються на умови, хоча розуміють, що їх можуть обдурити.

У Ворскли просто неймовірна кількість ґанджів, які не можуть йти поряд з успішними виступами. Минулого року полтавці відіграли якраз підходящим чином, не потрапили навіть до першої шістки, пропустивши вперед Олімпік та Олександрію. За рік нічого суттєвим чином не змінилось в оргіназації роботи клубу та команди, але Ворскла займає третє місце та є головним претендентом на потрапляння в Лігу Європи (тільки не треба згадувати, як команда Сачка там грала з дітьми з Жиліни та Загреба).

Ворскла з усіма цими проблемами програє тільки Шахтареві та Динамо. Що тоді казати про інших? Що гарне тоді казати про інших?



Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме

Теги:
Сохранить
Добавить комментарий

Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?