Sportarena

Три історії про журналістів у футболі. Алла Бублій

Sport Arena пригадує історії трьох вітчизняних журналістів, які зіграли особливу роль у вітчизняному футболі.

Три історії про журналістів у футболі. Алла Бублій - Чемпионат Украины

Алла Бублій та Юрій Максимов, фото надане Sport Arena героїнею публікації

3 жовтня 2009 року київська Оболонь на своєму полі розгромила запорізький Металург – 4:1. То була яскрава гра, яка принесла «пивоварам» важливу перемогу – вони закріпилися на дев’ятому місці, наростивши відрив від «козаків» до 5 очок. Проте святкування столичної команди невдовзі обернулося великою прикрістю – на матч наступного туру проти Динамо оболонці не змогли задіяти чотирьох провідних гравців – захисників Івана Леня і Євгена Лозинського, хавбека Валерія Куценка та форварда Олександра Іващенка.

Причина? Рішення КДК ФФУ про їхнє тимчасове відлучення через підозру у вживанні допінгу. Згідно з постановою, Оболоні присуджували технічну поразку в тому матчі, гравців дискваліфіковували на чотири місяці, лікаря Віктора Кедика – на рік, а сам клуб штрафували на 150 тисяч доларів.

Із цього почалося одне з найрезонансніших розслідувань в історії вітчизняної футбольної журналістики, котре у підсумку виправдало четвірку гравців Оболоні та її лікаря, змусило зіставляти переклади антидопінгового кодексу та створило важливий прецедент для подальших справ цього напряму спортивного права. Перипетії оболонських подій осені 2009 року пригадуємо разом із ведучою «Футбол News» та авторського проекту «Моя гра» Аллою Бублій, яка брала безпосередню й навіть ключову участь у тій справі.

– Повернімося у часі на кілька років назад. Жовтень 2009-го. 9 тур Прем’єр-ліги. Оболонь вдома громить з рахунком 4:1 запорізький Металург. На той час такий результат видавався тобі дивним?

– Ой, важко відразу пригадати тодішні враження… Це було настільки давно… Поєдинки швидко змінюються один за іншим – я б не сказала, що той результат якось особливо вирізнявся серед інших і звертав на себе особливу увагу.

Той самий матч: один із його героїв оболонець Олександр Іващенко (ліворуч) відкрив рахунок, забивши запоріжцям, fpl.ua
Той самий матч: один із його героїв оболонець Олександр Іващенко (ліворуч) відкрив рахунок, забивши запоріжцям, fpl.ua

– Тим не менш, після матчу двох середнячків розгорівся серйозний скандал – і на матч наступного туру, який мав відбутися за два тижні, оболонці вже не змогли задіяти чотирьох своїх гравців. Всі прочитали, чому. Всі скрушно похитали головами. І тільки тобі спало на думку цілком очевидне рішення – заглянути в першоджерело. Чому так?

– Я не можу сказати, що я – лише одна людина, яка це зробила. Тоді працював увесь колектив «Футбольного уїк-енду», велику роль відіграв мій колега Володимир Крамар, з яким ми почали читати усі документи. Зайшли на сайт WADA, почали завантажувати усі необхідні положення. Зокрема, «Заборонений список 2009». Він прочитав – по-своєму зрозумів, я прочитала – по-своєму. У нас із Володею такі дискусії були! І виявилося, що в англійському перекладі був необхідний пункт, а у російському – уже ні. Там ключове питання – як саме вводився препарат Неотон (він не був забороненим) і в яких кількостях? Якщо за допомогою крапельниці – це дискваліфікація за допінг. Якщо ж за допомогою звичайного невеличкого шприца – це не порушує правила.

Але ми знайшли лікаря Оболоні Віктора Кедика, який вводив ці ін’єкції. Не кажучи йому про свої припущення, ми попросили його на камеру чітко показати, як він це робив. Він при нас розкривав шприца, показував той самий препарат – Неотон, розповідав, скільки саме його вводив і в який спосіб. Все підтвердилося! Потім, не розкриваючи карти, ми записали гравців – хоча записували їх окремо, їхні слова збігалися. Все сходилося!

Потім ми поїхали у федерацію футболу. Записували співробітників КДК ФФУ. Навіть був такий смішний момент: вони дуже довго шукали якісь документи, і ми навіть поставили секундомір, поки вони шукали необхідного папірця і так і не знайшли. Були і в національному антидопінговому агентстві. Там назбирали купу літератури. Зняли й лікаря збірної України з легкої атлетики Олександра Біргера – і там також знайшли цікаві факти для сюжету.

Власне, десь біля двох тижнів ми працювали над тим, щоб установити ось цю різницю. Ми побачили розбіжності у перекладах. Хоча у російському варіанті й написано, що розбіжності можуть бути і, у такому разі, слід керуватися англійською версією. Ми ретельно вивчили усе, що стосувалося цього питання – включаючи спеціалізовану медичну літературу. Через величезний обсяг нової інформації навіть заснути було важко. У якийсь момент мені всі ці шприци, книги, мілілітри навіть снитися почали!

– Це був тривалий процес – підготовка сюжету, потім розгляд справи за вашими доказами. Чи була віра в успіх особисто у тебе, у твоїх колег, у самої Оболоні?

– Скажу чесно: у якийсь момент був сумнів, чи вдасться все довести. Адже сфера допінгу та спортивної медицини – вона дуже специфічна, щоб аргументовано вступати в дискусію – треба мати величезний обсяг знань. Поки вирішувалася доля Оболоні, я навіть думала, що шансів нема – це не доказово. Але задля цього сюжету дуже багато наших працівників працювало, не можна було ось так усе кинути.

Щодо самих оболонців – то, як мені здається, вони не те, що змирилися, а сприйняли цю ситуацію й уже думали, як обходитися без чотирьох основних футболістів. Це було нерозуміння, трохи навіть образа, але реакція – «ну, що ми тепер зробимо?..» Так, принаймні, здавалося.

– Коли вийшов цей сюжет, якою була реакція громадськості? До тебе зверталися за додатковими поясненнями?

– Ні, нічого такого не було. Дійсно, сюжет вийшов резонансним – пам’ятаю чимало публікацій, як у друкованих ЗМІ, так і в інтернеті. Герої сюжету зреагували, звісно, позитивно – лікар Оболоні сказав, що все висвітлено правдиво і саме так і було. Гравці – так само.

Сюжет справді сколихнув громадськість, але він же не приймав рішення і не вершив суд: через тиждень було засідання по апеляції оболонців, і я сподіваюся, що наша робота справді допомогла їм довести свою правоту.

– У вітчизняній футбольній журналістиці жанр розслідування, здається, не дуже розвинений. А ви видали сюжет з неймовірною кількістю фактів, із сканами рішень, із виписками із офіційних документів – буквально під кожне слово. Як працював ваш колектив? Як розподіляли функції, обов’язки й зони пошуку?

– Насправді, це була звичайна робота – так ми і раніше готувалися, і тепер готуємося. Задіяно було чимало людей – кожен займався своєю справою, ми багато спілкувалися між собою, обмінювалися знахідками й співставляли їх.

Киянин Валерій Куценко проти металургівців Міцейки та Тіґарєва, fpl.ua
Киянин Валерій Куценко проти металургівців Міцейки та Тіґарєва, fpl.ua

– І ось – те саме рішення, гравців і лікаря виправдано. Як ти про нього дізналася?

– Я дуже чітко пам’ятаю, як після розгляду справи мені зателефонував один із футболістів, який був там особисто присутній: «Клас, нас виправдано! Дякую «Футбольному уїк-енду», дякую вам!» Тож, я дізналася про це рішення трішки раніше, ніж громадськість. А в той же день Оболонь грала один із календарних матчів, на прес-конференції Юрія Максимова запитали з цього приводу. І він також подякував передачі й особисто мені. Він мене називав, як це прийнято у футбольних колах, на ім’я – по батькові – «Алла Николаевна». А преса не дочула, й пішло «Анна Николаевна»… Цей момент запам’ятався, звичайно;)

– Оболонь дякувала за таке чарівне врятування?

– Плакатами, звісно, ніхто не зустрічав, але дякували, вітали. Звичайно, мені було дуже приємно. Але відразу скажу: цей сюжет став можливим не тому, що це я ось така героїня, збирала це все докупи і їздила. Весь колектив працював! Цілих два тижні, з повною самовіддачею, з розумінням, що ти мусиш не помилитися! Розумієш, що для нас, футбольних журналістів, означає – працювати у такій важкій сфері? Якщо зараз подивитися у моїх шухлядах – я впевнена, що і зараз там знайдуться ті виписки, скани, книги зі спортивної медицини!

– Тож нині можна сказати, що долю цих п’ятьох людей вирішувало елементарне неспівпадіння перекладів одного й того ж документу?

– Так. То був буквально маленький абзац – в англійському варіанті «Заборонений список 2009» він був. У російському варіанті – його не було. Питання було в обсязі й способі введення Неотону – порушенням вважалося використання інфузії, тобто крапельниці і більше 50 мл препарату. Кедик вводив шприцем якраз дозволений обсяг, про що й записав у спеціальному журналі.

– Після сюжету, який ти підготувала й провела в програмі «Футбольний уїк-енд», четверо гравців Оболоні та клубний лікар були реабілітовані. Напевно, для тебе кожні відвідини Оболонь-Арени тепер особливі – футболісти, тренери, уболівальники клубу впізнають, пригадують ту історію?

– Почнемо з того, що тодішню Оболонь очолював Юрій Максимов, її склад був зовсім іншим. Із нинішньої Оболоні-Бровар цю історію, напевно, пам’ятають хіба що кілька чоловік… А вболівальники навряд чи тримають у пам’яті ті давні події. Нещодавно героєм програми «Моя Гра» був Юрій Максимов і ми пригадали ту історію.

 


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena