У Луцьку підгоріло: чому Волині варто не шукати ворогів і поглянути на себе

Власне, усе, що трапилося на Авангарді – це історія одного великого недогляду і, вибачайте, нездорового пофігізму. Тому усім, хто ще у Луцьку вірить у якийсь додатковий стиковий матч між Чорноморцем і Волинню (на це після гри натякнув Андрій Тлумак), варто просто дочекатися вердикту Дисциплінарного комітету, який призначить дискваліфікацію Авангарду, суму штрафу для обох клубів і, ймовірно, дискваліфікацію самого Тлумака за шарпанину з арбітром після польоту стільця.

Читайте також: Тлумак не бил арбитра матча Волынь — Карпаты, тот не указал об этом в протоколе — журналист

Покопатися у собі

Дивно співпало, що Волинь напередодні стику у Луцьку запустила челендж про необхідність 16 команд в УПЛ. Виглядало так, ніби клуб вже наперед вибачався: «Ми можемо не пройти Карпати, але хочемо в УПЛ і тому вимагаємо розширення ліги». Челендж особливо не поширився, але осад залишився. Тлумак і раніше часто заявляв про те, що оптимально мати в УПЛ 16 команд, але ж і челенджи про це варто запускати не за два дні до матчу року за вихід в еліту.

Читайте також: Футболисты и тренер Волыни запустили флешмоб за расширение УПЛ до 16 команд

Уже зараз непотрапляння в УПЛ та обставини, за яких це сталося, цілком ймовірно використають для міфологізації вселенського зла, яке уособлює федерація та темні сили нашого, безперечно, неідеального футболу. Саме так події скандального матчу з Карпатами відразу й почали коментувати у клубі та в більшості ЗМІ. Хоча слід нагадати про обставини зняття 6 очок, незначне підсилення команди взимку  (зокрема, те, що Тлумак міг скористатися навесні тільки Волошиновичем та Западнею), фактично відсутність конкуренції в центрі поля, запізнілу зміну воротаря №1 (Когут — Неділько).

Не факт, що виправлення усіх цих хиб сприяло б конкуренції з СК Дніпро-1 — однаково довелося б грати стикові матчі. Але до найважливіших боїв із Карпатами Волинь підійшла не в тому стані, що дзволяв їй виграти у не менш розбалансованих Левів. Основні виконавці були в лазареті чи дискваліфіковані, а якісно замінити їх були ніким. Тому сталося так, як сталося, а списувати усе на погане суддівство – найлегший і не найкращий шлях.

А що після пожежі?

Якими будуть наслідки невиконання Волинню завдання на сезон? Окрім кадрових, цілком ймовірним є чергова втрата цікавості до клубу з боку місцевого політика №1 і водночас неофіційного власника Волині – голови обласної ради Ігоря Палиці. Історія взаємовідносин наближеного до Ігоря Коломойського бізнесмена з Волинню – це синусоїда, максимуми якої припадають на важливі для Палиці політичні події в країні та області.

От і напередодні цього сезону клуб знову задекларував високі цілі із благословення Палиці – людини, яка відверто публічно зізнавалася, що футбол цікавить його мінімально, а «витрачати шалені гроші на те, щоб 22 футболісти буцали м’яча» — не його пріоритет. Натомість Палиця хотів більше витрачати на фізкультуру та витрачався на поля і стадіони зі штучним покриттям.

Але 2019 рік – рік президентських і парламентських виборів, переддень місцевих 2020 року. Улітку 2018 року Ігор Палиця навіть зустрівся на Авангарді із Андрієм Павелком і тон їхньої розмови був максимально компліментарним. Волинь саме врятувалася від вильоту у другу ліг й збирала боєздатну команду.

Тому реакцією Палиці на невихід в УПЛ може стати скорочення бюджету. Наступного сезону конкуренція за УПЛ обіцяє бути вогняною. Інгулець, Металіст, Рух і Оболонь-Бровар – компанія, яка за наявного стану речей дозволяє знову тільки приблизно мріяти про стикові ігри. Навіщо витрачати більше, доки незрозуміло як «шапіто УПЛ-УАФ» розширить лігу до 16 команд.

У кадровому сенсі невихід в УПЛ і можливе рішення про прагматичніші короткострокові цілі — це, звісно, й відмова від багатьох дорогих зірок , які були основою команди у минулому сезоні. Як варіант – залишити тільки частину, навколо якої клеїти нову команду, вкраплюючи туди молодь (юніори Волині були четвертими у цьому сезоні, пропустивши тільки Динамо, Шахтар і Карпати). Крім того, може піти й Тлумак та його команда тренерів.

Найкращі ліки – гіркі

Як не парадоксально, невихід — це й черговий шанс змінити клуб із Луцька. Саме клуб, а не команду, якій традиційно дістаються найжирніші шматки бюджету.

Вболівальникам, які влаштували аншлаг на матчі з Карпатами, відомі усі хиби сучасного стану Волині: стадіон, який перебуває в довгостроковій оренді клуба, практично не має туалетів; давно обіцяно накрити трибуни.

Академії, а часто й юніорським командам практично ніде тренуватися. Доходить до того, що батьки скидаються на оренду полів. У місті відсутнє штучне поле стандартного розміру. У клубі немає відділу маркетингу, а відтак – й осмисленої політики просування потужного клубного бренду. Футболку чи магнітик у клубному фан-шопі не купити, оскільки такого магазину просто не існує.

Ситуація аналогічна тій, що була у Луцьку у 2016 році, коли усе йшло до банкрутства Волині і появи реінкарнованого ФК Луцьк – місцевого аналогу СК Дніпро-1. Тоді вдалося домовитися із більшістю боржників. Нині боргів немає, то, можливо, цього разу гроші, які могли б витратити на УПЛ (контракти з новачками, утримання молодіжної команди і збільшення витрат на виїзди) можна буде спрямувати в інфраструктуру та школу. Це гра «у довгу», але це справедливіше до клубу та міста, яке він представляє.

Власне, який шлях обере Палиця дізнаємося вже під час передсезонної підготовки та кадрових рішень в клубі.