Юрій Вірт: Знаю, що у Донецьку багато тих, хто за Росію. Можна їх зібрати, спакувати чемодани і відправити туди

...

Sport Аrena TV – у гостях у Юрія Вірта та Вереса.

Юрій Вірт: Знаю, що у Донецьку багато тих, хто за Росію. Можна їх зібрати, спакувати чемодани і відправити туди

Микита Дмитрулін

Колишній голкіпер донецького Шахтаря а нині – головний тренер рівненського Вереса у інтерв’ю Sport Аrena TV розповів свої враження від початку війни на сході України, сучасний стан справ на Донбасі, Ріната Ахметова і Мірчу Луческу, українських тренерів та ситуацію у вітчизняному футболі.

Про перебування у Манчестер Сіті

«Дякуючи Зінченку я туди потрапив та дивився тренування. Туди просто нереально потрапити на стажування. Сашко Зінченко проводив мене на тренування, і я дивився, як все у них відбувається. Там взагалі знімати не можна, навіть на телефон. Можна просто на балконі стояти і дивитися. Всі тренування на закритій території, нікого не пускають. Навіть з боку не вийде подивитись, бо паркани стоять такі, що ти просто нічого не побачиш.

На самій базі стадіон — на сім тисяч. Топ. Великі гроші. Тренування дуже цікаві. Мені їх тренувальний процес нагадав трохи те, що було у Шахтарі за Луческу. Напрям десь той і самий.  Дуже схожі вправи. Все на найвищому рівні. Там йде вправа, а інше поле вже поливають. Потім вони одразу перейшли туди. Швидкі передачі, клас футболістів, дивишся на них, вони, як роботи все роблять. Тільки насолоджуєшся від цього…

З Гвардіолою не розмовляли. Лише на пам’ять сфотографувались. Людина може поспішала. Ми на полі з ним зустрілись. Розмовляли з Яя Туре. Він нас і сфотографував.

Згадали часи [з Туре] у Донецьку. Яя приїхав такий молодий. Ніколи не міг подумати, що він досягне такої кар’єри. Хороший гравець, але він тоді у Металурзі не завжди потрапляв у склад. Була велика конкуренція. Але дані у нього фантастичні. Крок за кроком: Монако, Олімпіакос, Манчестер Сіті. Молодець, російською спілкується, все пам’ятає. Топ футболіст. І людина вихована та справедлива. Згадали з ним багато що. Пригадав він і мого помічника Сашу Зотова, він для нього теж кумиром був. Вони разом цементували у Металурзі зону.

Про Зінченка

«Мені багато Саша розповідав, що дисципліна там [у Манчестер Сіті] на високому рівні. Я не слідкував, хто там коли приїжджав і їхав. Але я постійно бачив, що Зінченко останнім покидав поле, постійно допрацьовував. Він тоді не грав, а зараз — гравець основи і топ. Робив свою роботу і довів, що гіден місця у складі.

Може йому не довіряли, але він терпів, терпів, і дотерпівся. Говорили всі, всі агенти, що треба йти в оренду, у інший клуб, щоб мати практику, але Гвардіола бачив більше. Дочекався, йому дали шанс, і може були травмовані гравці, але він свій шанс використав і став основним».

Про Арсенал

«Я просто був на базі Арсенала. Ми з моїм товарищем були у Арсена Венгера, у нього в кабінеті, спілкувались. Домовились, що я приїду. Бо був кінець сезону, йшла гра за грою, і як такого, тренувального процесу не було. Домовились, що я приїду восени. Що буду через Генріха Мхітаряна тримати зв’язок. Але так сталось, що через три тижні він покинув команду і в нас не склалось. Хоча 20 хвилин ми таки поспілкувались с Арсеном. Мега-тренер. Туди просто не реально потрапити, навіть на базу, не кажучи кудись далі. Поговорили. Було цікаво. З англійською поки що важко. Але навчання триває.

Згадали й матч Шахтаря проти Арсенала. Представився: «Юрій Вірт». Він такий одразу: «О, прізвище на слуху». Це все він пам’ятає, хоча в нього цих матчів багато.

То був хороший матч був. Але прикро, що ми його програли. Якби довели до перемоги — було би супер. Можна сказати, що то була друга гра для Шахтаря у Лізі чемпіонів. Трошки був мандраж. Перша гра на виїзді. Англія, повний стадіон підтримки, а ми звикли, щоб з доріжками все було. Хороша гра, на жаль програли. Якби виграли — був би топовий матч.

На неділю приїздив і до Фонсеки у Шахтар, подивився, поспілкувався. Якщо є час і можливість, чому ні? Домовились через Ігора Дуляя, він мені все розповів та показав. Якщо є можливість — треба вчитись. Щось для себе взяти, змінити у власній команді. Чому би не поїхати?

Я, коли тільки закінчив кар’єру і був тренером воротарів, приїжджав до Динамо Київ до Михайлова. Одне діло, коли ти на полі у якості воротаря. А інша справа — передавати знання гравцям».

Про Рух

«Коли ми зустрілись з президентом клубу Козловським, була домовленність: у мене є півтора місяці, щоб розібратись з колективом, хто має залишитись, а хто піти, і створювати нову команду, яка буде у новому сезоні боротись за вихід у Прем’єр-лігу. Прийшов зі мною пан Кучук. Він був голова піраміди і контролював ситуацію. Але контролювати і говорити, що тобі робити на кожному тренуванні — це різні речі. Так пішло. Ми неділю вже працюємо, а потім мені почали приносити конспекти, як тренувати і що робити. Я поговорив з паном Кучуком, і сказав, що я піду своїм шляхом, буду робити, те що знаю і вмію. Я буду вчитись на своїх помилках. А не на ваших. Тому що, якщо буде результат, то буде ваша заслуга, якщо ні — мій провал. Я краще буду радіти своїй перемозі. ВІн сказав: “Добре, ОК!».

Після тієї розмови мені подзвонили люди і сказали: «Тобі ще не довго залишилось». Прийшов кінець чемпіонату, і ми розійшлись тихо і спокійно.

Григорій Козловський — амбітна людина. Він робить дуже багато для команди. Хвилюється і зараз будує супер-сучасну базу. Читав його інтерв’ю він сказав, що зробить все, щоб команда грала у Прем’єр-Лізі. Думаю, що як не в цьому році, так в наступному — вони будуть у еліті».

Рокіровка «Верес – ФК Львів»

«Я так зрозумів, що потихеньку все переходило. Спочатку офіс з Рівного переїхав до Львову, змінил адрес. Потихеньку все переходило у Львів. Напевно, вони хотіли, щоб тут не було, де грати, не було стадіона, вболівальників. Вони хотіли певно зробити нову команду, щоб пішли вболівальники. Але все треба підкріпляти результатом. На перші ігри проти Динамо і Шахтаря приходило 10 тисяч, а зараз по 200-300 людей. Той провальний проект валиться.

Звичайно, це не нормально. Але в нашій країні, по-моєму, це нормально. Не здивуюсь, якщо СК Дніпро-1 стане просто Дніпром. В нашій країні, по моєму, це нормально».

Про вітчизняних тренерів та спеціалістів, які приїздили працювати в Україну

«Багато було тренерів. Голландці це взагалі окрема тема. Левандоси такі були. Вони, тіпа приїхали і щось показували нам. Ми виконували. Ну звичайно, все красиво, нова методика. Але у кінці ми їх розкусили, і зрозуміли, що то було незрозуміло що. Аферісти. Одні коври продавали, інші друге…

Приїхав Ко Адріансе, ніби то з АЗ, обігрував Шахтар, Порту тренував. Менталітет геть інший. Згадую одразу тренувальні збори, приїхали до Туреччини. Ми звикли до навантажень, до трьох тренувань. А у нас – одне тренування, завтра гра, потім відновлююче тренування, далі вихідний. І пішов такий цикл. А коли ж тренуватись? Вони може так звикли. Потім початок чемпіонату. Перша гра — 0:3 без шансів програли Алчевську. І ось так ще п’ять матчів, і він поїхав додому. Тому треба реально дивитись, кого ти запрошуєш.

У нас: програли — фізрук. Фізрук, фізрук. А усіх тонкостей, які були у колективі, у команді — ніхто не знає. Йому ж то не цікаво, які були умови. Дивляться на результат. Немає результату — фізрук. А як було всередині, чи реально взагалі було щось зробити — вони ж не знають. Хто це пише? Можуть писати діти по 12-15 років. Я ще розумію вболівальників, які знають тонкощі — вони ще можуть щось писати. Я нікого не хочу захищати, просто розумію, що всі дивляться на результат».

Про Другу лігу

«Добре працюється. Головне – що є завдання. Мета – потрапити у Першу лігу. Є амбіційний президент, який хоче і вкладає у це. І мені цікаво.

Друга ліга — це професійний футбол. Але відрізняється від Першої Ліги, і тим паче від Прем’єр-Ліги, дуже багато боротьби. Грали контрольні матчі з командами Першої ліги та Прем’єр-Ліги. Ти граєш у футбол і тобі дають. А тут так не вийде. Тут не дають. Одна боротьба. І хто її виграє – той перемагає у матчі.

Не можу сказати, що колгоспи. Є Київ, Тернопіль, Ужгород. Не все так погано. Ми на це не звертаємо увагу. Хотілось би, звичайно, щоб якість полів була інша. Ми граємо у Млинові, чекаємо, поки збудують стадіон, щоб грати на сучасній арені. Це важлива річ. Але сьогодні інші реалії і ти від них нікуди не втечеш. Але чемпіонат, дійсно, дуже цікавий. Аутсайдер може перемогти лідера.

Краще опуститись до Другої ліги і прийняти команду з завданнями. І зростати. У мене також є амбіції. Я не прийшов працювати все життя у Другій лізі. Але я хочу зростати разом з командою. Крок за кроком ми йдемо до цілі. Ми лише 3 місяці у команді».

Про Донецьк до війни

Я переїхав у 97-му році, і то було сіре, промислове шахтарське місто. Особливо пізня осінь, смог. А потім з кожним роком місто прикрашали, вкладали кошти і зробили сучасне європейське місто.

З кожним роком адаптація, звикав, адаптувався там, залишився, одружився, побудував будинок. Вже життя своє зв’язував з Донецьком. Але не тільки я, а ще дуже багато людей покинули це місто через війну… Повернувся назад до Львова.

Мені дуже важко було розмовляти російською. Але всі розмовляли російською, довелось перебудовуватись і розмовляти російською. Десь навіть почав забувати українську. Із Західної України був Анатолій Тимощук, Михайло Старостяк, то з ними я розмовляв українською. І коли приїжджав додому теж розмовляв російською, українською, змішаною. Мама ще казала: «Що ти тут розмовляєш російською?». Потім з кожним роком — все більше російською. Зараз повернувся до Львова — теж більше російською. Вживаєш в інтерв’ю багато російських слів. Але зараз вже минуло майже 5 років,  нормально українською спілкуюсь».

Про війну на Донбасі

«Все, що було залишили там. Не тільки я, а ще багато людей. Виїхав у 2014 році, з тих часів я там не був. І не збираюсь. Переїхали і спочатку пів-року жили біля Києва, бо команда тут базувалась в Ірпіні. Потім потрібно було визначатись, дітей до школи віддавати. Вирішили повернутись до Львова. І життя по-новому. Побудував будинок. Говорять: Чому ж ти це раніше не зробив? А хто ж знав, що Україна буде воювати?.

Я бачив у Донецьку цю фазу, як все починалось. Я жив у центрі, і все відбувалось саме там. Там, коли захватили міську раду, я не знаю, скільки було загарбників, але 90-95% — це були алкоголіки, наркомани. Ходив по центру, і бачив, як вони шукали, де випити. Я думаю, якби приїхав спецзагін, то через 5 хвилин все це закінчилось би. Я не розумію, чого це не зробили. Приїхав у магазин, там стоять чоловік 30 омонівців, з щитами, касками, і проти них йдуть чоловік 500 бойовиків, сєпарів. Що можуть зробити 30 чоловік зі щитами та касками? Нічого. Де автомати, де воно все було?

Я думаю, що просто не захотіли це зупиняти. Жодних би проблем не було, розігнали б усіх за 5-10 хвилин. Може думали, що не дійде до війни? Може, думали, що пошумимо, пошумимо, як Майдан у Києві, і закінчиться? Але через два тижні закінчили чемпіонат, вилітали на море, я побачив БТР, і зрозумів, що це вже не жарти… Почали захоплювати будівлі, стояли снайпери, бачив людей кавказької національності. Ми сіли в літак, полетіли в Туреччину на море, і через дві дні нам сказали, що аеропорт…. Що вже все почалось….

Є президент, він же відповідає за країну. Я, люди на місцях, вони ж все це бачили. Могли зупинити, це ж не проблема. У Дніпропетровську зупинили ж, у Харкові не допустили. У тій самій Одесі також. Я не знаю, чому так. Точно знаю, що були люди, які могли зупинити це. І не потрібно було якихось супер зусиль. Тому що, коли все це зароджувалось — можна було все вирізати під самий корінь. Так само, як траву — могли цих всіх сєпарів вирізати».

Про перспективу Донбасу

«Багато буде залежати від нового президента. Я бачу, що багато зусиль прикладається. Комусь це не подобається, комусь подобається. Формула Штанмаєра, немає тої формули, яка вона, що вона? Мені здається, що в першу чергу потрібно просто припинити обстрілювати обидвом сторонам, щоб хоча б розійшлись. Потім крок за кроком потрібно домовлятись, як воно має бути. Зона з особливим статусом або жодного особливого статусу — це мають вирішити політики. Саме погане — що кожен день гинуть українці. Це найстрашніше.

Знаю, бо багато спілкуюсь, що звичайно люди хочуть повернутись. Бо там біднота, злидні. Багато тих, хто за Росію. Можна, їх зібрати, спакувати чемодани і відправити до Росії. Я вірю, що Донецьк повернеться. Звичайно, він не буде тим Донецьком, яким був 10 років тому. На це треба час».

Про Ахметова

«Рінат Ахметов — футбольний красунчик, то звісно. Людина, яка інвестує великі кошти. Він любить Шахтар. Він любе місто. Я думаю, що за рахунок нього місто перебудувалось. Воно покращилось. Інфраструктура, аеропорт. Як футбольна людина — він зробив топ-клуб, який знають в усьому світі. Якщо брати, чи думаю я, що він міг це зупинити. Я думаю, що міг. Вся ця війна, мені здається, що він міг зробити, щоб того всього не було. Якби він знав, у що все це перейде, що ми маємо сьогодні, якби повернути стільки років назад — він би того не допустив. Але можливо він думав, що не дійде до того всього. Знаючи його силу — він міг би точно все зупинити. Чого не зробив — не знаю. Навіть в уяві не маю. Коломойський же у Дніпрі зробив. Там того не було, слава богу. І він, я думаю, міг.

[Негативне ставлення]. Була підтримка Януковича. Половина була за, половина проти. Так само він і Янукович йшли разом. Тому, це, напевно, ті люди, які тоді негативно ставились. Плюс ще ця війна. Якби він її зупинив — він би був мега, всі би казали – молодець. Коломойський зробив, і якби зараз погано про нього не казали — але він зупинив війну там, і до цього всього не дійшло. І до нього тут повага. Хоча є плюси і мінуси у нього. Але від мене особисто — повага. Бо людина зупинила там війну».

Про Луческу

«Луческу, я рахую — один з найкращих тренерів, з ким я працював. Він багато спілкувався з бразильцями, а з ними треба вміти працювати. Вони приїжджають в іншу країну. Якщо брати київське Динамо і Шахтар, то в Динамо так не заграють легіонери, як у Шахтарі. Що він їм казав, як працював? Їх купляли за величезні гроші. За 10-15-20 мільйоніів. Вони не грали одразу. Вілліан, Тейшейра, Коста, вони не одразу грали, адаптація була. Він їх підводив до цього. А потім раз вони виходять, грають і їх продають за великі кошти.

Людина — теоретик такий, що просто… Він до маленьких дрібниці робив розбір суперника. Готувались до ігор — знали все. Кожного гравця знали детально. Кожен день теорія. Тренування, навантаження були. За свою кар’єру я бачив багато. Зрозуміло, що воротарі окремо готуються, але я ж бачив, як інші гравці тренуються. Ну дуже великі навантаження. Неважливо, початок сезону, середина чи кінець чемпіонату.

Остання гра, сніг на полі, тижневий цикл тренувань. Мабуть, з Маріуполем грали. Працюємо без м’яча. Фернандіньо каже: «Містер, Містер, остання гра чемпіонату, може не будемо так бігати?» «Тобі щось не подобається? З тренування — до побачення». Фернандіньйо пішов. Йому неважливо було, тримав до останнього дня. Фізичні навантаження дуже високі були. Команда коли збиралась — могли у середині відпустки зібратись і спокійно грати. Були готові фантастично. Шахтар міг програвати за рахунок технічних чи тактичних помилок, але фізично були підготовлені на топ-рівні. І це враховуючи бразильців, які не люблять бігати, але бігали.

Якщо порівняти його з Фонсекою — тренування зовсім інші. Навантаження інші. То моя особиста точка зору. Ні, просто тренування та направлення геть інші. Містер Луческу тримав усіх на дистанції і не підпускав до себе нікого. Коли кнут — кнут, але пряник теж був, — зізнався Вірт. — Але більше кнут. Розслаблятись не давав. Бразильців він теж тримав. Кажуть, що він їм багато прощавав, може і так, але все одно тримав. Тому Шахтар і досягав таких результатів».

Про Лобановського

«Як був малим, вболівав за київське Динамо, весь Львів вболівав. Єврокубок вигравали, збірна СРСР гарно грала, топ-тренер, фантастика. Коли б мені у 15-ть хтось сказав, що я буду у збірній Лобановського… Пам’ятаю свій перший виклик та гру за збірну, в мене їх всього дві. Так сталось, що викликали трьох воротарів, а мене в тому списку не було. Потім один з воротарів отримав травму і мене викликали. Я приїжджаю і до мене підходить тренер воротарів Михайлов і каже: «Юра, готовься, будешь играть». Як так? Мене ж навіть не одразу викликали, я тільки приїхав? Сказав: «Будешь играть».

Дебютував зі збірною Білорусі. Приїжджав у збірну, тільки заходиш на теорію, там Валерій Васильович розповідає, і тобі одразу не по собі. Він глиба, міг багато чого розповісти, і ти одразу розумієш, що треба робити. Особистих розмов не було. Один раз була ситуація. На Кіпрі грали. Мене довикликали. Приїжджаю, заходжу у роздягальню. Він сидить позаду і я його не бачу. Проходжу повз, а він каже: Юра, вообще-то здороваться надо. Я тільки повертаюсь, все обличчя червоне, стою собі, кажу: Извините. Було і таке. Не помітив метра. Я вже 10 разів тоді змінився в обличчі, кілограмів на 3 схуд».




Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Добавить комментарий
Новости Футбола
28 декабря, 13:35
433
28 декабря, 13:35
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?