Життя після Лозанни. Що змінить в українському футболі вердикт CAS

Офіційний сайт Маріуполя уже декілька місяців пропонує своїм відвідувачам власну турнірну таблицю Прем’єр-ліги. У ній азовський клуб нараховував собі 3 очка за матч з Динамо, причому зробив це, не чекаючи усіх рішень українського та європейського футбольного правосуддя. Тепер у Маріуполі можуть не тільки вивішувати клубні шалики на всіх парканах Лозанни, але й задуматися про нові білборди на вулицях прифронтового міста.

Принаймні суто юридично азовці матимуть повне право на порцію здорового (підкреслимо – здорового) глуму над опонентом – Спортивний арбітраж у Лозанні залишив у силі рішення Апеляційного комітету ФФУ та відмовив у апеляції Динамо.

Ще 11 вересня 2017 року на засіданні Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ командам Динамо (юніорській, молодіжній та основній) було зараховано технічні поразки 0:3 за неявку на матчі своїх турнірів в Маріуполі. Пізніше, 14 листопада, Апеляційний комітет ФФУ залишив у силі рішення КДК ФФУ, й київський клуб звернувся до Лозаннського арбітражу. Проте і тут Динамо вщент програло. До того ж CAS є останньою інстанцією, у яку могли б піти брати Суркіси окрім федерального суду Швейцарії. Але до нього ніхто звертатися, звісно, не буде.

Мотивів відхилити позов Динамо у Лозаннського арбітражу було достатньо. Але рівно стільки ж, як його задовольнити.

Вочевидь головним фактором стало те, що CAS більше дослухається та приймає на шальки терезів Феміди аргументи суто спортивних організацій. А ФФУ наводило беззаперечні факти порушень саме регламенту проведення чемпіонату (хай його вже і порушували сто разів до того). Юристи Динамо захищалися документами цивільної влади – листами силових відомств (МВС та СБУ), у яких йшлося про небажаність проведення матчу в Маріуполі.

Суто спортивний наслідок цієї юридичної тяганини та гігабайтів інформаційних потоків –  Динамо в офіційній таблиці має технічну поразку, Маріуполю додано 3 очки. Кияни так і залишилися на відстані трьох очок від Шахтаря, і в цій боротьбі ще все попереду. Азовці ж у Лозанні майже забезпечили собі першу шістку, відірвавшись від Вереса та Олімпіка на 3 та 4 пункти відповідно. Враховуючи недограний матч Олімпіка у Львові та календар претендентів, рішення CAS дуже погіршило шанси саме рівнян на першу шістку. Парадоксально, але цьому посприяв, як відомо, і президент Вереса Олексій Хахльов – у Лозанні він був свідком на стороні ФФУ. Вочевидь, істина йому була дорожчою за потенційно втрачену вигоду своєї команди.

Отож, у першій шістці чемпіонату, з великою долею ймовірності, крім грандів опиниться Ворскла та Зоря (яка вже навряд випаде з першої шістки), а також, швидше за все, Олімпік та близький до Шахтаря Маріуполь.

Колотнеча навколо «маріупольської справи» за ці півроку обросла багатьма, так би мовити, моральними «нашаруваннями». Прийняття позиції ФФУ чи Динамо вимагало від учасників справи чіткої позиції – «за» чи «проти», без посереднього нейтралітету.

Цікаво буде спостерігати, як зміниться доля трьох членів виконкому ФФУ, які свідчили у Лозанні з боку Динамо. Крім журналіста Артема Франкова, це ще й два високих керівники організації – перший віце-президент Федерації Олександр Бандурко та віце-президент Ігор Кочетов. Усі вони фактично пішли проти позиції ФФУ, інтереси якої представляють на постійних засадах, відтак мусили б захищати і підтримувати саме федерацію.

Тому справою і логіки, і честі була б відставка умовно «динамівських» членів виконкому та віце-президентів. Таку процедуру можна провести за бажанням (поданням) президента Андрія Павелка, але тільки через позачерговий Конгрес ФФУ. Тим більше що у ньому, з огляду на зачистку регіональних федерацій, у діючого керівника федерації повна більшість голосів. Проте вже сьогодні відомо, що Бандурко, Кочетова та Франкова вже викликали на засідання Комітету з етики та чесної гри.

Проте Андрію Васильовичу можна й зберегти ситуацію статус-кво – залишити «відмовників» у керівництві ФФУ, підвищивши їх лояльність до себе, або ж не ставити нових віце-президентів у випадку відставок Бандурко чи Кочетова, адже в останні роки вистачало критики, що Павелко дуже «роздув» керівний штат федерації та «наплодив» чимало віце-президентів.

У кожної з сторін цього конфлікту була своя правда. Стратегічно – розвиток «маріупольської справи» з усім її бурхливим гротеском був тільки кабінетним полем битви Шахтаря і Динамо. Інша справа, що кияни прийняли бій на початково непевних позиціях і програли його. Тому рішення CAS – не закінчення цього протистояння, яке часто хочеться назвати інформаційною війною між умовно шахтарівським та динамівським впливом на керівництво українського футболу.

Тут підлити масла у вогонь може й перереєстрація Шахтаря у Маріуполі та питання, які можуть виникнути під час атестації Гірників – як має називатися нова команда та на яких аренах вона матиме право грати. Уявімо тільки, що Шахтар (Маріуполь) в наступному сезоні заявить одним з домашніх стадіонів (клуб має право заявити основну та резервну арену для домашніх матчів) саме Ілічівець в Маріуполі, і саме там захоче прийняти в чемпіонаті Динамо…

В Києві зі свої стороні ж тепер можуть прискіпливо вимагати покарання для Шахтаря – наприклад, санкції для генерального директора Шахтаря Сергія Палкіна за слова на адресу рефері скандального грудневого матчу Зоря – Шахтар. Пам’ятаєте – там йшлося про необхідність парочки аперкотів для судді Сергія Бойка.

Та й чемпіонат вже відновився, і щотуру можуть виникати нові потенційні подразники. Не загубити б у цій колотнечі залишки саме футболу…