Sportarena

Вацко: Якщо б в українському футболі було 4-5 Ахметових, ми були б в топ-6 європейських чемпіонатів

Віктор Вацко відверто про Леоненка, роботу в Карпатах та рішення піти з Футболів.

Вацко: Якщо б в українському футболі було 4-5 Ахметових, ми були б в топ-6 європейських чемпіонатів - Футбол

instagram.com/v.vatsko

Один з найвідоміших українських коментаторів та спортивних журналістів Віктор Вацко в липні залишив телеканали Футбол 1/2 та вирішив займатися особистими проектами.

Про причини такого рішення, плани на майбутнє, Леоненка та Ахметова він більш детально розповів в новому епізоді онлайн-шоу «Бомбардир».


Про рішення піти з Футболів: Коли журналіст йде з медіа, він повинен щось писати? Я прийшов, на каналі подякував всім, Денисову подякував. Ще не мав часу зайти нормально подякувати, але найближчим часом я це зроблю. Є така приказка: «Чим голосніше весілля, тим скандальніше розлучення». Хто знає, як буде завтра, як воно повернеться, де ми будемо працювати, де ми будемо жити, що ми будемо робити. Мені не подобається цей шум, цей весь кіпіш. Саша [Денисов] написав — я йому вдячний за ці слова, що він написав.

Хочу сконцентрувати свою увагу на проекті, який у мене є в YouTube. Мені цікаво спробувати, цікаво вийти там з певної зони комфорту, спробувати якісь нові речі, чогось нового повчитись, тому що там ті слова, які говорить мій продюсер — я навіть не чув таких слів. Мені на даний момент цікаво. Хочеться робити ці речі нормально, якісно, [для цього] потрібно більше уваги приділяти. Подивимося, що з того вийде. Насправді, я не можу сказати, що у мене велика кількість вільного часу зараз повинна з’явитися. Літо зараз, ще трохи рибалочки, і все, вперед. Осінь, весна — у мене взагалі там практично вихідних не було.

Немає ніяких скандалів, сенсацій, розслідувань. Не треба ніяких «Роттердамів», «депутатів», що цей безтолковий написав. Просто… нормальне явище для нормальної людини.

Всі говорять «Ти коментував збірну, Шахтар у Лізі чемпіонів». Я коментував [матчі] Десна — Олімпік, Ворскла — Чорноморець. Коментував різний футбол абсолютно. Я не шукаю переглядів, уваги. Якщо мене ставлять на матч, ми ж не обговорюємо, хто буде. Я ж не приходжу і кажу: «Поставте мене на матч збірної чи Шахтаря». Я не прошу цього, тому що є таких, як я, ще 8 людей. Давай зараз ще кожен буде приходити й просити: «Постав мене на той матч». Це буде бардак, колективу не буде як такого, буде просто гармидер. 

Я не бачу надзвичайного приводу якогось, щоб говорити на тему пояснень і так далі, тому я прийняв таке рішення. Воно стосується мене, мого життя, моєї сім’ї. Мені на даний момент цікавий проект, який ми започаткували, з якого сміялись спочатку. «Хі-хі, ха-ха, Дудь на мінімалках». Парадокс в тому, що я не бачив ні одного випуску Дудя, до того моменту, як ми запустили цей проект. В мене був проект на «Радіо Вєсті», і в силу політичних обставин він завершився. Ми почали думати, як далі розвиватись, що можна далі робити. 

Я вважаю, що коли ти тільки «коментатор, коментатор, коментатор» — вигораєш, зациклюєшся. Треба шукати щось нове, в міру своїх можливостей, для самовираження, щоб цікавіше було. От наприклад, ми ловимо карпа. В чому інтерес ловити рибу і відпускати? Знаєш, як в комп’ютерній грі. Проходиш етапи, ловиш рекорд свій. В тебе рекорд сьогодні 10 кілограм, завтра — 12, післязавтра — 15, потім задача — піймати 25. В тому інтерес, в тому драйв. Так само тут. Просто ми дійшли до такого періоду, що поєднувати мені неможливо було вже.

Чому «Вацко Light» не було на телеканалі? Купа ефірного часу, не купа. По-перше, це не до мене питання. По-друге, таке питання не стояло, тому що на каналі є ідентичний проект — «Моя гра з Аллою Бублій». І як? Я не хочу робити такий телевізійний формат. Я не стараюся комусь щось довести. Матюки? В мене вони всі запікані, тому що мене дивиться мій син. Я не хочу нікому нічого доводити, не бачу [в цьому] сенсу. Я собі роблю проект, від якого отримую задоволення. Або не отримую задоволення, тому що деколи буває штанга, буває лажа, хоча це нормальне явище для людей, які щось роблять.


Про інтерв’ю з Олегом Гусєвим та питання про геїв: Ти собі навіть не можеш уявити, які теми ми можемо обговорювати з Олегом Анатолійовичем [Гусєвим]. Про геїв? Ну, ми їх геями не називаємо, в наших приватних розмовах, це вже просто більш публічна штука. Ми і не такі речі ще обговорювали, і це нормально. Ми щось там тріщали перед ефіром, «хі-хі, ха-ха», і зайшли в ефір, як Сергій Нагорняк почав українською мовою говорити в ефірі. Для мене важливо, що людина, яка сидить поруч зі мною в студії, ми спілкувались так, як спілкуються два товариша за бокалом пива, тільки без бокала пива.

Просто Олег, він така людина. Я, по-моєму, десь півтора роки його запрошував на інтерв’ю. Він — дуже цікава людина, дуже небанальна. В нього є своя думка, він цю думку відстоює, з ним можна посміятись. Але він — типова непублічна людина, така категорія людей, такий характер. Ти ж не можеш запросити в ефір футболіста, який ще й шоумен, як Сергій Притула. Так не буває. Поговорити, зробити так, щоб було цікаво, але ти розумієш прекрасно, що ці люди не заточені на те, щоб давати шоу. Я, може, навіть і не хочу шоу. Мені просто хочеться, щоб розмова була цікава, розмова двох людей, які спілкуються один з одним безпосередньо.

Тренди? Якщо б це були тренди, я б напевно в кожній програмі питав про геїв. Воно як лягає, так лягає. Ще раз говорю: я не стараюсь для когось. Я стараюсь для себе. Кайфую, коли виходжу зі студії і мені сподобалася розмова, я отримав задоволення моральне, емоційне. Я плююсь, коли виходжу зі студії і воне таке, ні риба, ні м’ясо. Але дійсно бували випадки, коли кайфую, це дуже важко зробити.


Про роботу на УТ-1 та відсторонення через Рабіновича: Я на УТ-1 був молодим пацаном, і мене зняли з ефіру так, тонко. Через що? Я вже не пам’ятаю, там завжди в когось був конфлікт інтересів, там наверху. Я не був ні продинамівський, ні прошахтарівський, мені так здається, принаймні. Я пам’ятаю, що якийсь час вів програму, потім перестав вести. Мені там було 20 років чи 20 з чимось, ці «нєбожителі» між собою воюють, тоді замість мене в ефір прийшов Валентин Щербачов.

Рабінович мене колись зняв з трансляції матчів Прем’єр-ліги. Це був пул тоді, Прем’єр-ліга зробила пул, і я коментував матч Арсенал — Дніпро, Рабінович перед тим роздав 350 тисяч інтерв’ю на тему «Як Арсенал вбивають судді», а тут матч з Дніпром і суддя просто Дніпро «ушатує». Ну це ж видно: відео, повтори. Ну говорю так, як є. Тоді подзвонив мені Сергій Харченко, він працював у компанії, яка займалася трансляціями. Ми не були в штаті тої компанії, просто вони дзвонили коментаторам, платили гонорар, і ти працюєш. Він мені подзвонив, говорить «Тут був дзвінок від правої руки Рабіновича, ти вибач, але я — молодий хлопець, против олігархів не можу піти». Ну окей — зняли то зняли. 


Про перший досвід роботи коментатором на виїзді: Я коментував кваліфікацію [Ліги чемпіонів]. Ми поїхали в Прагу. Перший матч Шахтар програв вдома — 0:1. В’ячеслав Вікторович Шарафудінов, він був тоді прес-аташе Шахтаря. Ми їдемо, план такий, що я коментую в парі з Шарафудіновим. Прес-аташе тоді і в Шахтарі, і в Динамо були привілейовані. Так, вони досвідчені журналісти, жодних запитань. Але чомусь так було. Значить, ми гуляємо Прагою, екскурсія, підходить Шарафудінов. Говорить: «Слышишь, тут какая-то х***я, мне сказали, что ты работаешь один. Можешь там позвонить и узнать, что такое?». У мене вже був мобільний телефон. Але роумінг, Прага, куди?

Я набираю туди, передзвонюють в готель, Андрій Асін був продюсером, курував спортивну редакцію. Розмовляю з ним, говорю, що така ситуація. «Значит, слушай сюда. Ты работаешь один. Потому что Шарафудинов комментирует х***о». А я ні разу в житті не працював за кордоном, це взагалі перша виїзна трансляція. Він говорить: «В общем, смотри, если облажаешься — тебе п***ец».

Іде матч Славія Прага — Шахтар, я щось там несу, типу «треба вірити, от зараз Шахтар повинен зрівняти», потім показують титр — 87-а хвилина. А зразу як — «вот накаркал», це ж футбольний народ, тим більше те покоління, олдскул, і тут Шахтар забиває, і потом забивають ще один, виграють, я голос зірвав. Таким був мій перший виїзний матч, закордонний, зі стадіону. Не забуваються такі речі. Коротше, «п***ец» не настав.

Фото: instagram.com/v.vatsko

Про коментування матчів Шахтаря та Ахметова: Я ніколи не просив, щоб мене ставили. Не ставили, був Сергій Панасюк, царство йому небесне, він прекрасно коментував, прекрасний коментатор і фантастична людина. Смысл что-то менять? Поставили на Шахтар в Лізі чемпіонів? Поставили — коментував. Є рішення директора Олександра Денисова, як воно приймається, мене не повинно цікавити.

У Ахметова брав інтерв’ю в 2001 році, коли Шахтар святкував чемпіонство своє перше, коли на стадіоні в Донецьку, тоді Григорій Суркіс вийшов і сказав «Здравствуй, Донбасс, футбольная столица Украины». Тоді брав інтерв’ю у Ріната Ахметова. Зараз дуже хотів би взяти, поговорити на футбольну тему. Думаю, ми розмовляли б так само довго, як з Ігорем Михайловичем [Суркісом].

Чи спілкувався з Ахметовим, працюючи на каналах «Футбол»? Спілкувався. Але не бачилися. Я не думаю, що маю право передавати наші ті розмови, ті короткі, які були, але це були виключно футбольні розмови. Це людина, з якою про футбол можна розмовляти годинами. Людина, повністю інтегрована, яка знає все, якій цікаво все. Після тих розмов з ним я остаточно зрозумів, чому Шахтар на першому місці. Ресурс? Гроші дуже легко викинути на якусь фігню. Тут справа не в ресурсі, він глибокий. Він живе футболом, любить футбол. Він Шахтар любить просто до неможливості. Мені здається, що він знає і цікавиться найменшими деталями, які відбуваються в команді. І ще одна річ: він системний. Завжди про це говорю, мені подобається, як Шахтар будує свою трансферну політику, вони підбирають футболістів під певну модель гри, з певним набором якостей на ту чи іншу позицію. В Динамо цього немає. Ахметов системний, він інтегрований, ти розумієш, чому клуб так працює.

Якщо б таких Ахметових в нашому футболі було 4-5 — не маю на увазі фінанси, я говорю про ставлення до команди, до клубу, організація клубу — ми зараз були б в топ-6 європейських чемпіонатів.


Про роботу віце-президентом Карпат: Та сама зміна комфорту була. Це був досвід, мені було насправді дуже цікаво, побачити зсередини, спробувати дати якісь свої знання, інформацію. Чи пішов через недостатній кредит довіри? Справа в тому, що коли ти займаєш посаду, відповідаєш за рішення та вчинки інших людей, не впливаючи на них… Умовно кажучи, команда купила футболіста. Ти говориш «Ні, ну не можна» і пояснюєш, чому не можна, тому що в тебе є люди, які займаються селекцією, ти сам передивився там багато часу, посиділи, обговорили, написали все це документально, ми розробили спеціальні бланки звітності по кожному гравцю. Всі ці речі лягали на стіл Димінському в тому числі. А рішення приймається інше. Потом на прес-конференції ти кажеш «Я не буду відповідати за цих людей», як я можу відповідати, коли говорив, що вони нам не підійдуть. А вони не підійшли, так воно й вийшло. Чому ти повинен нести відповідальність за рішення інших людей? Хоча за штатним розписом рішення має бути твоїм. А так, управляти, не маючи ніяких важелів управління…

[Головний тренер Олександр] Севідов поїхав на збір, в нього один нападаючий — Володя Гудима. Підходиш, «Володь, друже, в тебе шанс, зараз ти один, доведи». Він приїзджає, а в нього жопа як кузов трамвая. Гладкого вигнали. Звонить Саня Гладкий. «Владимирович, спасибо за все, я не в команде». Як ти не в команді? Потім домовляєшся, щось переконуєш. 

Чому пішов? Там був комплекс подій. Після цього в мене була ще можливість прийти в Карпати. На даний момент я вирішив, що поки що буду займатися журналістикою.

Мене запрошували, я з Димінським зустрічався. За пару місяців, до того випадку, що з ним стався. Чи не з ним, я не знаю, до речі, тому що різні речі говорять. Він давав посаду. Найбільший висновок, який я зробив в цій історії з Карпатами: якщо ти заходиш в клуб на посаду якусь плюс-мінус керівну, ти повинен заходити зі своєю командою, вам повинні довіряти й не заважати. 

Зараз був в Карпатах Смалійчук, він отримав повний карт-бланш від Димінського, повну довіру, він показав, на що здатен в наших умовах футболу. Не знаю, який він менеджер, агент в Європі, [але] прийшла людина, не знайома з реаліями українського футболу, просто зруйнувала фундамент, який був в команді.

Мова йшла про те, що людина приходить і з першого року виводить Карпати в єврокубки. Це особисто сказав мені Димінський. Прийшла людина, показала бізнес-план, сказала, що потрібно — добре, я віддаю, дивлюсь, не втручаюсь. Димінський — людина, яка знає собі ціну, яка досягла в житті дуже багато. Звичайно, характер в нього не подарунок, але з ним можна і потрібно розмовляти. Ясно, якщо ти сів, «му-му», побачив живого Димінського і пішов труси міняти одразу, то вже твої проблеми. Насправді не одна і не дві ситуації були, де [могли бути] емоції, гаряча рука, але ти сідаєш, розмовляєш, доводиш і домовляєшся — принаймні, в мене таке.


Про упереджене ставлення до Динамо чи Шахтаря: Я завжди думав те, що думаю. І відносно Динамо, і відносно Шахтаря. Якщо моя думка збігається з думкою Палкіна, це ж не означає, що чи я Палкіну написав текст, чи мені Палкін написав текст. В нас не такі стосунки. Так само: якщо моя думка збігається з думкою динамівського керівництва, це ж не означає, що я захищаю. Я так думаю. Коли співпадає твоя думка — ти «динамовец», не співпадає — «продался Ахметову».

Чи втомився? Мені пофіг. Звинувачення — це коли спиш погано, коли всередині погано, а так це моя думка, я ж маю право її висловлювати. Щось сказав про Зорю в позитивному ключі — все, «сын Вернидуба». Якщо ти там, на телебаченні, то не маєш права висловити свою думку, але так, щоб тобі за неї ніхто не заплатив. Але мені пофіг. Головне, що я вдома сплю спокійно. 


Про повернення до роботи коментатором: Все залежить від обставин та їх відповідного збігу. Для того, щоб будь-який трансфер був можливий, потрібно бажання як мінімум двох сторін. Чи хочу продовжувати коментувати? На даний момент я не можу дати однозначну відповідь. Так, є ігри, [під час яких] адреналін вискакує, хочеться цього адреналіну. Які ігри? Після яких можуть подзвонити й обматюкати — люблю такі ігри. Є коментатори, які бояться таких ігор, щоб потім не получити «люлєй». Я такий футбол люблю.

А є ігри, які ніяких емоцій не викликають, хоча ти розумієш, що ти — профі, отримуєш за це гроші й повинен зробити максимум, що від тебе залежить. Просто деколи одного твого бажання мало, коли там 11 вареників, там 11 вареників, тут хоч цукерку «Тузік» загорни в обгортку дорогого бельгійського шоколаду, це все одно буде цукерка «Тузік».


Про неопубліковане інтерв’ю з РакицькимНе хочу на цю тему говорити. Я читав, що писали. Скажу одну річ: у нас з Яриком була домовленість перед інтерв’ю, і зі свого боку я цю домовленість виконав. Я йому дав слово, ми потиснули руки, до того як. А те, що понаписували — папери там, таке подібне — то все можна в одне місце собі засунути. Я дав людині слово. Я своє слово дотримав. За себе мені не соромно.


Про Леоненка: Леоненко був топовим футболістом, топовим. Зараз в УПЛ немає нападаючого такого рівня. Людина, в якої є своя точка зору — з нею я в 80% випадків не згоден. Але Леон прямий, без говна і каменю за пазухою. Він що думає, те й говорить. Він в порядку. Свою нішу знайшов. До нього не потрібно ставитися так, як ставиться багато хто. Він зі своєю філософією, але я не можу сказати, що Леоненко — мудак.


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
2 Vbet обзор до 150 000₴ + 500 FS
4.7
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena