Sportarena

Чому за Хорватію хочеться вболівати

Це і команда зірок, і команда-зірка.

сборная хорватии чемпионат мира

Getty Images

Хорватія чудово реагує на подразники

Після півфінальної гри з Англією гравці збірної Хорватії у своїх коментарях часто згадували експертів, які говорили про те, що суперник є фаворитом. Ще й у цьому факті вони знайшли добрячу мотивацію для того, аби зібратись на гру задля перемоги.

Лука Модріч докоряв експертам на англійському телебачені, які цілком логічно прогнозували, що у Хорватії можуть бути проблеми з фізичною готовністю після двох поспіль ігор по 120 хвилин та з серією пенальті. «Тепер всі побачили, у кого є проблеми з цим».

І це говорив той самий Модріч, якого все ж вирішили замінити наприкінці додаткового часу через те, що від нього на полі залишилась сама купа висушених фруктів, які пролежали на сонці значну кількість часу. Усі розуміли, навіть сам Модріч, що його змінювати не варто — хтозна, що може відбутись у ці заключні хвилин. Але також усі розуміли, навіть сам Модріч, що кожен наступний крок може бути останнім. Його сили до того часу давно вже закінчились, але самовільно зупинитись, як капітан та лідер своєї команди, він не міг.

У цьому якраз й найголовніша принада хорватської команди, яка змушує відноситись до неї з більшою повагою.

Хорвати говорили, что англійці їх недооцінили. Й мова йшла більше якраз про представників преси, адже самі футболісти та Гарет Саутгейт говорили тільки найкращі слова. Та й спеціалісти не те, щоб недооцінювали, а намагались знайти переваги для своєї команд. Через вихід у півфінал загальний песимізм в Англії перетворився в оптимізм, тому модно було підкорювати саме цю хвилю.

Навряд чи можна вважати за недооцінку слова, що Хорватію не варто боятись, мовляв, з нею можна грати. Кожному було зрозуміло: яка недооцінка команди, у складі якої грають футболісти з Реала, Барселони, Ліверпуля, Ювентуса, Атлетико, Інтера.

Збірна Хорватії - команда з повним складом зірок, але не є набором зірок

Найбільше, за що варто любити та поважати цю команду, — вона не є набором зірок. Знову ж таки взяти гру з Англією. Найгучніші імена команди — Модріча та Іван Ракітіч з Барселони — відіграли не так помітно, як вони це можуть робити. Найгострішим гравцем був Іван Перішич, одним з найбільш активних — Анте Ребіч. Модріч та Ракітіч робили те, чого від них вимагав тактичний план на гру: вони багато працювали в центрі поля, пресингували та виконували брудну роботу.

Зазвичай, у команді з явними зірками ситуація виглядає дещо інше. Є умовні Лео Мессі, які повинні грати та керувати усім, що відбувається, а є решта: вони бігають, ведуть боротьбу та не беруть ініціативи. Цей турнір вже точно не буде турніром Ракітіча, незвжаючи на вихід у фінал команди. Проте він відпрацював рівно так, як потрібно центральному хавбеку команди, яка хоче бути успішною. Він залишив своє ім’я на спині та почав грати за герб на грудях.

Годі й говорити про Модріча. Як він з останніх сил бігав наприкінці гри в чвертьфіналі. Як він розумів, що вже не може бігати наприкінці гри у півфіналі. Й хоче ж, але не може.

хорватия чемпионат мира
Getty Images
Хорвати грають зі самовідданістю Ісландії і Швеції

У цього покоління хорватів є перевага перед іншими командами з не найбільших футбольних країн. В її складі насправді грає декілька топ-гравців світу, а також непогані виконавці трохи нижчого рівня. Проте найголовніше те, що вони не грають як суперзірки — вони грають, немов звичайні хлопці з Ісландії чи Швеції, вони повністю віддаються грі. Велика перевага мати не просто Луку Модріча, а Луку Модріча, який віддасть все для перемоги.

Збірна Хорватії точно була не найсильнішою командою на цьому турнірі. Не найсильніші колективи Данії та Росії вона перемогла тільки в серії пенальті, в першому таймі гри з Англію вона також не виглядала командою, яку насправді, немов зі слів англійських телеканалів, взагалі не варто боятись. Англія була сильнішою, перемагала та мала перевагу в організації гри.

Але після перерви Хорватія, яка мала проблеми з фізичними можливостями, не тільки не гірше грала, але навіть й додала в активності. Вона була сильнішою за Англію в бажанні та інших психологічних факторах. А це допомагає, інколи навіть стає вирішальним моментом. Взяти хоча б найпростіше — голи. Спершу Перішич просто вибіг з-за спини двох захисників, а потім цей же простий фокус повторив Маріо Манджукіч.

Ось ще одна історія імені Модріча. Манджукіч отримав травму в одному з попередніх епізодів, йому точно боліло в той момент, але він побіг за м’ячем, на який тільки дивились і Пікфорд, і Стоунз, і Магуайр.

Усі вболівальники інших збірних мають заздрити тому, що їх команда не грає так само. Заздрити не тому, що у неї є Модріч, Ракітіч, Манджукіч чи якісь інші сильні футболісти, а тому, що усі вони з таким завзяттям та самовіддачею грають за свою команду. А ще важливіше, що за свою національну збірну, що для Хорватії взагалі особлива справа, зважаючи на усі недавні війни та важливість національної ідентифікації.

Навіть якщо Хорватія не виграє чемпіонат світу, а вона, як говорилось вище, не найсильніша команда турніру і точно гірше організована за Францію, проте команда у червоно-білих футболках все одно буде геройською командою. Тому що вона точно найбільш емоційна команда турніру.

А за таких завжди хочеться переживати. За тих, хто робить все можливе.


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena